Виробничий процес протікає в часі і просторі. Час протікання виробничого процесу характеризується:
ü тривалістю виробничого циклу;
ü часом простою робочих місць;
ü часом пролежування предметів праці.
Усі три характеристики особливо дві останні, залежать від значення максимальної тривалості однієї з операцій, середньої тривалості всіх операцій і ступеня асинхронності тривалості операцій.
Просторове протікання виробничого процесу характеризується:
ü виробничою структурою;
ü структурою розташованих ресурсів;
ü послідовністю і структурою трудових витрат, необхідних для виготовлення продукції, що випускається, при виконанні виробничої програми підприємства.
Зміна організації руху предметів праці в часі призведе до одних і тих результатів: змінюється тривалість виробничого циклу, змінюється сумарний час простою робочих місць і змінюється сумарний час межопераційного пролежування предметів праці. Фактична тривалість виробничого циклу в порівнянні з розрахунковою є підсумковою оцінкою, що характеризує рівень вірогідності і якості календарно-планових розрахунків ходу виробництва. Мінімізація втрат виробництва від сумарного часу простоїв робочих місць і від сумарного часу межопераційного пролежування предметів праці характеризує рівень організованості й ефективності ходу виробництва.
Будь-які зміни організації руху предметів праці в просторі, відповідно до закону упорядкованості руху, не повинні порушувати односпрямованості матеріальних потоків. У противному випадку будуть загублені гідність календарно-планових розрахунків і надійність своєчасного виконання зобов'язань з постачання продукції.
Межопераційне пролежування предметів праці і простої робочих місць у процесі виготовлення виробів служать своєрідними календарними компенсаторами, що вирівнюють календарну тривалість суміжних технологічних операцій на виробничих ділянках. Ефективність процесу виготовлення залежить від того, який з календарних компенсаторів використовується в більшому або меншому обсязі. У процесі виробництва час межопераційного пролежування предметів праці і час простоїв робочих місць протиставляються один одному як різні календарні компенсатори, що виключають з виробничого процесу різні елементи виробництва: або робітника і засоби праці, або предмети праці.
В умовах непотокового виробництва переважає безперервне завантаження робочих місць. Це підтверджується і при глибокому аналізі утрат виробництва від 1 години простою робочого місця і 1 години пролежування партії предметів праці. В умовах потокового виробництва, навпаки, переважають простої робочих місць, тому що затримка руху одного предмета праці на 1 годину рівноцінна зупинці кожного робочого місця потокової лінії на 1 годину.
Зіставлення втрат виробництва від 1 години простою робочого місця і від 1 години пролежування партії предметів праці дозволяє сформулювати правила вибору раціональних (ефективних) методів календарної організації виробничого процесу:
- в усіх типах виробництва 1 година простою робочого місця і 1 година пролежування партії предмета праці протиставляються один одному не тільки як різні компенсатори, що вирівнюють тривалості операцій, але і як різні по величині втрати виробництва;
- у непотоковому виробництві виробничий процес повинний організовуватися за принципом безперервного завантаження робочих місць на противагу безперервного руху предметів праці в потоковому виробництві;
- вибір принципу організації виробничого процесу (безперервне завантаження робітників або безперервний рух предметів праці) у конкретних умовах визначається співвідношенням втрат виробництва від простою робочих місць і від пролежування предметів праці.
