Політика як суспільне явище, її сутність та структура.
Політика - це прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах, це політичні відносини, пов'язані з управлінням окремими сферами людського життя, а у вузькому розумінні - керівництво політичною організацією, передовсім державою. У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку - стикаються, а з іншого - взаємо узгоджуються Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів - над іншими, або узгодження соціальних інтересів, забезпечення оптимального можливого в даному суспільстві та в конкретних умовах здійснення суспільних процесів. Засобами політики є право, сила, мораль. Призначення політики у тому, щоб на основі спільних інтересів об'єднувати усі верстви суспільства і спрямовувати їх дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань. У структурі політики можна виділити такі елементи: політична свідомість, політичні інститути і політичні відносини. Політична свідомість виражає сутність усвідомленості суб'єктами політики законів і тенденцій розвитку політичної дійсності. Політичні інститути - це сукупність організацій та установ (держава, її органи, політичні партії тощо), що впорядковують політичні та інші відносини у суспільстві. Політичні відносини виражають стійкі зв'язки між громадянами і владою, державою та громадянським суспільством; у їх центрі - інтереси та потреби суб'єктів політики. У структурі політики також виділяють економічну, соціальну та культурну політику. Економічна політика поділяється на промислову, сільськогосподарську, фінансову та ін. Соціальну політику можна диференціювати на політику у сфері охорони здоров'я, соціального забезпечення, побутового обслуговування. Культурна політика включає у себе політику у царині освіти, науки, культури, мистецтва. У залежності від масштабів, спрямованості, змісту завдань політика поділяється на внутрішню та міжнародну. Внутрішня політика охоплює основні напрямки діяльності держави щодо регулювання економічних, політичних, соціальних та інших відносин між людьми в середині суспільства. Міжнародна (зовнішня) політика спрямовується на забезпечення безпеки держави, вона покликана створювати сприятливі умови для досягнення основних завдань внутрішньої політики.
Поняття, предмет та методи політології.
Політологія-наука об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.
Предметом політології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами. У цілому усю сукупність проблем, які с предметом політології, можна розділити на такі основні групи: ідейно-теоретичне і соціально-філософське підґрунтя політичних процесів і явищ, яке систематизує ознаки і характеристики політики, політичні парадигми, які відповідають конкретному історичному періоду; політичні системи, політична влада, політичні режими (умови їх розвитку і зміни), держава, політичні партії, суспільні рухи; політичні процеси, політична діяльність, політична участь і політична поведінка.
Методи політології: Історичний – полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політ. систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв’язку та розвитку. Інституційний – вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність. Соціальний – сприяє з’ясуванню соціальної зумовленості політ. явищ і процесів.(Вплив на політ сис-му економ. відносин, моралі, культури, релігії. Емпіричний – досліджує політ. дійсність шляхом спостереження, експерименту, аналізу документів. Системний – забезпечує цілісне сприйняття об’єкта, дослідження та всебічний аналіз зв’язків між окремими його елементами в межах цілого. Структурно – функціональний – передбачає розчленування політ. явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для сус-ва, соц.змін індивідів. Біхевіористичний(соц-псих) – орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, особистостей, що виконують будь-яку політ. діяльність. Порівняльний – зіставлення однотипних політ. явищ, різних способів реалізації одних і тих самих рішень. Політичного моделювання – припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політ.подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення. Антропологічний – вивчення зумовленості політики не соц. чинниками, а природою людського роду.
