Функції політології (від лат. functio — виконання, діяльність) — це вирішення, практична реалізація характерних для неї завдань:
1,теоретико-пізнавальна (формує знання про політику та об'єктивні тенденції соціально-політичного розвитку;
2,методологічна (розкриває загальні закономірності політики, створює базу для окремих політичних теорій);
3,світоглядна (сприяє виробленню відповідного бачення політичної дійсності);
4,регулятивна (передбачає засвоєння політичних знань);
5,прогностична (розкриває тенденції розвитку політичних явищ, ймовірність подій, своєчасне коригування політики);
6,інструментальна (технологічна, управлінська, прикладна).
7,політологія виконує ряд інших важливих функцій (описову, пояснювальну, нормативну, інноваційну, політичну соціалізовану та інші, які можна визначити, виходячи лише з характеру політичної діяльності).
Категорії політології — найбільш загальні поняття, що покликані виражати суть предмета політології, його вузлові пункти, сходинки пізнання. Умовно їх можна поділити на чотири основні групи:
1) центральні (держава, влада, управління, авторитет, свобода, демократія);
2) структурні (політична система, політична організація, політична партія, громадсько-політичний рух, політична ідеологія, політична культура);
3) функціональні (політичні відносини, політична діяльність, політичний процес, політична участь, політична боротьба, політичний конфлікт);
4) розвитку (політичний реясим, політична революція, контреволюція, еволюція) тощо.
Методи політології — конкретні засоби, способи і шляхи дослідження або набутгя знань про політику. У політології використовуються традиційні, загальні методи дослідження суспільних наук, тобто теоретичного пізнання (діалектичний, системний, формалізації) та емпіричного соціального пізнання (описовий, анкетування, статистики, математичні методи збору і оброблення політичної інформації, методи семіотики, германевтики, біхевіо-ристичний, інституційний, нормативно-ціннісний, антропологічний, структурно-функціональний, моделювання та ін.).
Закони
Основоположними для політології виступають закони, які визначають сутність форм і методів організації політичних систем, їхню внутрішню спрямованість і взаємозумовленість.
Важливими є закони функціонування політики, що визначають її життєдіяльність як особливого організму. Дія цих законів відтворює політичне життя на досягнутому ступені розвитку, використовує чинник часу, розкриває характер явищ політичного життя.
Загальні закони — це ті закони, що характерні для політичного життя всіх народів (встановлення політичної влади — необхідна умова функціонування і розвитку будь-якого організованого суспільства; взаємозв´язок політичної культури з політичними відносинами; політична свідомість як форма політичного буття і т. ін.).
Одиничні закони — це закони, які регулюють взаємовідносини влади й особи у певній державі.
Тема 2
Сутність політики.
Розмірковуючи про політику, найчастіше ведуть мову про владу одного класу над іншим, однієї соціальної групи над іншими, однієї особистості над масою тощо. Ядром політики є боротьба за завоювання, утримання і використання влади, водночас політична влада являє собою реальну здатність соціальних сил реалізувати свої специфічні об'єктивні інтереси, проводити свою волю в політиці й правових нормах. Таким чином, політика — сфера владних відносин:«Політика в будь-якому суспільстві, на будь-яких історичних етапах його розвитку стає засобом забезпечення насамперед власних інтересів індивіда чи великих груп людей: станів, територіальних одиниць, класів і націй. Метою політики як усвідомленої діяльності є націленість на забезпечення оптимально можливого в даному суспільстві й конкретних умовах здійснення суспільних процесів, вивчення їх та регулювання і розвиток у тому напрямі, якого бажає домінуюча чи опозиційна група. Політика — це реалізація певної мети переважно через відносини протиборства (не обов'язково революційності, адже політичний компроміс, наприклад, — також подолання, подолання власних амбіцій однією з сил, подолання нетерпимості до їнших).
