Теорія поетапного формування розумових дій

У основі теорії поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін, 50-60 р.) лежить психологічне навчання про інтеріоризації. Це процес перетворення зовнішньої наочної діяльності у внутрішню, психічну діяльність, формування внутрішніх інтелектуальних структур психіки за допомогою засвоєння зовнішньої, соціальної дійсності. З цього виходить, що навчання і виховання можна розглядати як процес інтеріоризації. Проблема в тому, як оптимально управляти цим процесом. Теорія П.Я.Гальперіна дає одну з доріг рішення цієї задачі: вказує умови, що забезпечують формування розумових дій із заздалегідь наміченими властивостями.
Формування розумових дій проходить по наступних етапах. Перший - етап попереднього ознайомлення з метою навчання, створення мотивації виучуваного. Другий - складання схеми орієнтовної основи дії. Третій - виконання дій в матеріальному або матеріалізованому вигляді. Дія виконується як зовнішнє, практичне, з реальними предметами (це - матеріальне: наприклад, за рахунку перекладання яких-небудь предметів). Дія виконується за допомогою моделей: схем, креслень (це - матеріалізоване: рахунок на паличках). Четвертий - формування дії як зовнішньо мовної (у усній мові або письмовому виді) без опори на матеріальні засоби. Операції виконуються словесно: вважають вголос. П'ятий - формування дії в зовнішній мові про себе. Дія супроводиться промовлянням про себе, поступово скорочуючись, автоматизується. Шостий - етап виконання дії в розумовому плані. Поетапне формування розумових дій забезпечує інтеріоризацію. Умовою формування дій є ООД - це система орієнтирів і вказівок, відомостей про всі компоненти дії (предмет, продукт, засоби, склад і порядок виконання операцій).

Вченими виділено три типи учіння по характеру орієнтовної основи дій.
I тип учіння. Учням дається в готовому вигляді неповна ООД - однократна демонстрація зразка і неповний словесний опис. Учіння в цьому випадку проходить з помилками, дія залишається не повністю усвідомленою, перенесення дії на нові об'єкти і завдання утруднене. Наприклад, і підручник, і педагог з російської мови дають зразки слів і пропозицій, демонструють яке-небудь граматичне явище, аналізують його і формулюють правило написання. Аналогічно робиться в геометрії, фізиці і ін.
II тип учіння. У готовому вигляді дається повна ООД. Приклад з тією ж російською граматикою. Дається алгоритм вживання правила на ненаголошену явну в корені або написання "нн-н" в прикметнику. Засвоєння дії протікає без помилок (виключення - помилки через" неувагу), ясно усвідомлюються дії і существенные/несущественные ознаки об'єкту винавчання. Перенесення дії на нові завдання обмежене конкретністю ООД.
III тип учіння. ООД має повний склад, орієнтири представлені в узагальненому вигляді, придатному для цілого класу явищ. ООД в конкретних випадках складається учнем на основі відомого йому спільного знання. Наприклад, даються спільні схеми і алгоритми, що знаходять вживання у багатьох випадках: аналіз слова по складу і як частини мови, аналіз речення по наявності основи і іншим характеристикам. Учіння протікає порівняно швидко, без помилок, із з'ясуванням істотних (неістотних) ознак об'єкту і умов дії з ними, забезпечується перенесення знань і дій на всі конкретні випадки в даній області. Педагог може переконатися в тому, що названі типи учіння є в житті, якщо проаналізує свої і чужі уроки і побачить: пояснення математичних, фізичних, граматичних понять і виконання вправ і завдань відбувається зазвичай по I типові учіння.
Значення даної теорії полягає в тому, що вона вказує вчителеві, як треба будувати навчання, щоб ефективно формувати знання і дії за допомогою головного дидактичного засобу - орієнтовної основи дій.