Висновки по третьому питанню. По-перше, педагогіка ( це наука про педагогічний процес, що забезпечує розвиток людини в рамках конкретної педагогічної системи

По-перше, педагогіка (це наука про педагогічний процес, що забезпечує розвиток людини в рамках конкретної педагогічної системи.

По-друге, основними категоріями педагогіки є ”виховання”, «навчання”, “освіта”.

По-третє, педагогіка (наука, яка розвивається, і відповідно сукупність різних її галузей є відкритою системою.

По-четверте, педагогіка в системі людинознавства є галуззю гуманітарної науки про способи і шляхи передачі-здобуття людиною інформації і залучення до загальнокультурних цінностей з врахуванням її індивідуально-вікових особливостей розвитку в контексті конкретної педагогічної системи.

По-п'яте, педагогіка як наука має свій предмет і взаємозв'язана з областями знання (філософією, психологією, фізіологією, соціологією.

По-шосте, взаємозалежність педагогічної теорії і практики об'єктивно відповідає основному призначенню цієї галузі людинознавства. А саме упроваджувати в практику такі варіанти організації навчання і виховання, які оптимально забезпечують розвиток і становлення людини як індивіда, особистості, суб'єкта і індивідуальності. При цьому слід враховувати тимчасові, соціально-економічні і культурно-історичні чинники життя і діяльності людини.

В-сьомих, педагогіка як наука виконує три основні функції: теоре­тичну, прикладну (по відношенню до інших наук) і практичну (по вдосконаленню конкретної практики навчання і виховання людини).

Для того, щоб професійно виучувати і виховувати, треба знати педагогі­ку як науку. Але одне лише знання не завжди забезпечує уміння ефективно вирішувати педагогічні завдання. Для успіху в справі навчання і виховання, прояв­лення педагогічної майстерності, необхідна органічна сполука науково-педагогічних знань з постійною особистою творчістю людини, яка виконує педагогічну місію.

Загальнокультурне значення педагогіки.

Педагогічні проблеми мають велике життєве і загальнокультурне значення. Сучасній людині необхідно володіти інформацією про стилі поведінки, про форми навчання і виховання, про різні типи освіти як в своїй країні, так і за кордоном, а також про прийоми ефективної виховної дії, про способи взаємодії, які обумовлюють співпрацю і взаєморозуміння. В умовах вибору типу освіти батькам важ­но мати цілісне уявлення про форми навчання і види спеціалізованих або загальноосвітніх закладів. У епоху інформаційного суспільства сучасному поколінню, прагнучому до постійного самовдосконалення, необхідно опанувати основні способи передачі і обміну інформацією, способами комунікації.

Культуру можна назвати “пам'яттю світу і суспільства».

А. Молье

У наш час прийшли до усвідомлення того, що освіта і виховання є центральними ланками в системі, яка обумовлює стабілізацію суспільства і рівень його культурного розвитку

У світовій і вітчизняній практиці парадигми освіти складалися і розроблялися впродовж століть. До них відносяться «знаннєва» і «культу­рологічна», «технократична» і «гуманістична», «соціетарна» і «людино-орієнтовна», «педоцентристська» і «дітоцентристська». Кожна парадигма формувалася залежно від домінування певного еле­менту в системі основних параметрів освіти як соціокультурного фено­мена. У ряді елементів, що визначають парадигму освіти, входять: представ­лення про систему знань і умінь, необхідних людині конкретної історичної епохи; усвідомлення типу культури і способів розвитку людини в процесі освоєння останньої; принципи кодування і передачі інформації; усвідомлення цінності освіти в суспільстві; усвідомлення культурного розвитку людини; роль освіти в соціумі; уяви про образ і місце педагога як носія знань і культури в освітньому процесі; образ і місце дитини в структурах виховання, навчання і освіти.

У європейській культурі «знаннєва» парадигма має найтривалішу історію. Вона впливала на визначення освітніх завдань у взаємозв'язку із практичним і теоретичним досвідом людини.

«Культурологічна» парадигма більшою мірою орієнтує не на зна­ння, а на освоєння елементів культури, учіння, поведінки, спілкування. У зв'язку з розвитком культури і суспільства спектр елементів постійно розширюється, в нього додаються і опанування основ фізичної і естетичної культури, екології і економіки і ін.

Суть «технократичної» парадигми виявляється в своєрідному світогляді, основними межами якого є примати засобів над метою, завдань освіти над сенсом, технології цивілізації над загальнолюдськими інтересами, техніки над цінностями.

Альтернативною технократичному виклику, що перетворює людину на об'єкт маніпуляцій, стала гуманістична традиція. Для неї людина є вищою цінністю, і не лише в суспільних і освітніх системах. «Гу­маністістична» парадигма орієнтує на зміну образу мислення людини, керуючись принципом «все для людини», «все в ім'я людини». Вона грунтується на гуманістичних моральних нормах, передбачаючих співпереживання, співучасть і співпраця.

«Педоцентристська» парадигма розуміється як альтернатива дітоцентристській».

«Педоцентристська» парадигма розглядає виховання і навчання як головні чинники розвитку дитини, де основна роль відводиться педагогові. У рам­ках даної парадигми методика, новаторство і творчість педагога є визначальними при аналізі процесів навчання і виховання. При цьому особистісні якості, інтелектуальні здібності і інтереси дитини враховуються недостатньо. «Дітоцентристська» парадигма орієнтує на створення сприятливих умов для розвитку всіх дітей, облік і розвиток індивідуально-особових особливостей, здібностей і інтересів.

Як еталон «соціетарної» парадигми виступають принципи державного управління суспільством. Останні визначають характер і цілі виховання і утворення.

В рамках «людино-орієнтованої» (антропологічної парадигми людина є нескоро минущою цінністю. Тому в процесі виховання і навчання враховуються інтереси і індивідуальні особливості як дитини і батьків учня, так і педагога.

Висновки.

“Педагогіка” може розглядатися як елемент культури. Педагогічна культура людини входить як складова в світову культуру сучасності.

Впродовж всього історичного розвитку суспільства складалися різні парадигми освіти і виховання людини. Дані парадигми мають не лише науково-педагогічну, але і загальнокультурну цінність.

 

Література:

Базова

1. Конституція / Основний закон / України. — К.,1997.

2. Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2001.

3. Закон України "Про освіту". — К.,1996.

4. Закон України "Про загальну середню освіту" // Освіта України. - 1999 -12 серпня.

5. Концепція безперервної системи національного виховання. — К.,1994.

6. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. —К.,1991.

7. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. — К.,2000.

8. Концепція школи нової генерації — української національної школи-родини. - К.,1994.

9. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. — 2000. — №3.

10. Орієнтовна регіональна програма національного виховання учнівської молоді. — Рівне, 1994

Додаткова:

1. Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. — К.,1997.

2. Згуровський М.М. Проблеми і перспективи // Рідна школа. — 1997. — № 3-4.

3. Костюк Г.С. Вікова психологія. — К., 1976.

4. Никандров Н.Д. На пути к гуманной педагогике // Сов. педагогика. -1989. — №6.

5. Рубінштейн СЛ. Загальні основи психології. — М.,1940.

6. Статистичні дані (дошкільна, загальна, середня та позашкільна освіта М.Рівного). - Рівне, 2001.

7. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. — К.,1985.

8. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996.

9. Хайруллин Г.Т. О понятийном аппарате педагогики // Сов. педагогика; - 1991. — №5.

10. Шилова М.П. Изучение воспитанности школьников. — М.,1982.

11. Дидактика (38-59)

Лекція друга.

Навчання як педагогічний процес.

 

Мета: Надати студентам знання про предмет и завдання дидактики. Категорії дидактики. Цілі і зміст освіти, навчання. Поняття про процес навчання. Види навчання. Принципи навчання, методи. Засоби навчання, їх характеристика, форми навчання. Освітній процес у вузі. Інноваційні процеси в сучасній вищій освіті. Цілі навчання в системі цілей виховання особистості, що розвивається, майбутнього фахівця.

Основні питання:

1.Предмет и завдання дидактики. Категорії дидактики.
2.Цілі і зміст освіти, навчання.
3. Поняття про процес навчання. Види навчання.
4. Принципи навчання, методи.
5. Засоби навчання, їх характеристика, форми навчання.