Предмет, об'єкт соціології як науки: особливості визначення.
Термін «соціологія» походить від латинського слова (суспільство) та грецького «Іоgos» (слово, вчення). У буквальному розумінні соціологія — наука про суспільство. Намагання пізнати, осмислити суспільство, виразити своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії.
Об'єкт науки і пізнання - оточуючий нас матеріальний чи нематеріальний світ, реальність, яка існує незалежно від нашого знання (чи незнання) про цю реальність. Це можуть бути фізичні тіла, які взаємодіють один з одним, живі організми, люди.
Це те, на що спрямований дослідницький погляд.
Об'єктом соціології є суспільств о як сукупність осіб, що взаємодіють між собою. Об'єкт соціології збігається з об'єктами інших суспільних наук - історії, етнографії, демографії, права.
Ядов В. зазначав, що об'єкт та предмет не збігаються, тому що об'єктом будь-якої науки є те, на що спрямований процес дослідження, а предметна її сфера - ті сторони, зв'язки, відносини, складові об'єкта, які підлягають вивченню. Предмет науки - це питання про те, що та як вивчати, чому і як навчати в цій сфері знання і де межі компетентності спеціаліста.
Предмет науки і пізнання - частина об'єктивної реальності, яка аналізується не загалом, а лише та її частина, яка визначається специфікою цієї науки. Це властивий цій науці кут зору.
Огюст Конт
Соціологія - це наука про фундаментальні закони розвитку суспільства - вищої реальності, яка підпорядковується лише природничим законам.
Макс Вебер
Соціологія (в широкому значенні) - це наука, яка прагне, витлумачуючи, зрозуміти соціальну дію і тим самим каузально (причинно) пояснити її процес та вплив.
Нейл Смелзер
Соціологія - один із способів вивчення людей. Соціологи прагнуть з'ясувати, чому люди ведуть себе певним чином, чому вони утворюють групи, йдуть на війну, поклоняються комусь, одружуються, голосують, тобто все, що відбувається у взаємодії один з одним. Якщо коротко, соціологію можна визначити як наукове вивчення суспільства і соціальних відносин.
Питирим Сорокін
Соціологія вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, та явища, які виникають внаслідок цього процесу взаємодії, з іншого боку.
Суспільство - це не сума індивідів, а ансамбль людських відносин.
Предмет соціологі ї - закони та закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти та суспільства загалом. Соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб'єктів із проблем, пов'язаних із їхнім соціальним статусом, роллю та соціалізацією.
Класик соціологічної науки німецький вчений Макс Вебер вважає, що соціологія — це наука про соціальну поведінку, яку соціологія прагне зрозуміти і пояснити. Соціальна поведінка, за Вебером, — це певний вчинок людини, який він співвідносить з поведінкою (або вчинками) інших людей.
Сучасний американський соціолог Нейл Смелзер зазначає, що соціологія — це один із способів вивчення людей. Він вважає, що соціологи прагнуть з'ясувати: чому люди поводять себе певним чином, мають певну віру, одружуються, навчаються, голосують тощо, а також, що відбувається з людьми під час того, як вони взаємодіють один з одним. Тому Смелзер вважає, що завдання соціології — "наукове вивчення суспільства і соціальних відносин".
Культура як предмет соціологічного дослідження: сутність, типи, основні елементи культури.
Культура - це третій комплекс факторів, що визначає явища та процеси суспільного життя.
Поняття "культура" досить складне, багатогранне і неоднорідне, її визначають по-різному. Досить сказати, що в різних галузях наукової діяльності налічується близько 250 визначень культури.
"Культура" (від лат. "culture") - трактується як обробка землі, оброблена, "олюднена" рослина. Загалом культура розуміється як:
■ с/г продукт;
■ як поліпшення, облагодіяння людських звичок, способів поведінки;
■ все те, що не росте саме по собі від природи, а з'являється завдяки праці людини;
■ те, що створене цілеспрямованим задумом і діяльністю людини.
Це - найпоширеніші і найпростіші визначення "культури". В соціології культура розглядається у кількох вимірах: у широкому значенні – це система засобів, способів, форм, взірців і орієнтирів взаємодій людей із середовищем існування; у вузькому розумінні - культура розглядається як система прийнятих цінностей, взірців та норм поведінки, характерних для певної соціальної групи. В одних випадках про культуру говорять як про сукупність форм набутої поведінки групи чи суспільства, котрі передаються із покоління в покоління. В інших - під культурою розуміють певну сферу життєдіяльності суспільства, яка закріпилася на інституційному рівні (поряд із економічною, політичною, правовою).
За різними критеріями культуру розрізняють:
■ матеріальну (тобто культура вміщає в себе речі) – сукупність предметів, задоволення матеріальних потреб; їх називають артефактами і включають фізичні об'єкти, котрі створені людиною;
■ духовну – взірці людських відносин (взірці поведінки, конфігурації, стереотипні форми, способи сприйняття, відчуття, мислення, діяльності), прагнення до ідеалів, правди, сутність ідей, різні символічні об'єкти, цінності, норми.
Це - умовний поділ, оскільки сила, ідея, мрія, уява можуть матеріалізуватися. Але не всі предмети діяльності входять в культуру.
Культура - це всі матеріальні і нематеріальні продукти людської діяльності, цінності, способи поведінки, об'єктовані і прийняті в суспільстві і котрі передаються через покоління. Існують певні ідеї, що передаються із покоління в покоління, з цими ідеями пов'язані системи цінностей, вони, у свою чергу, визначають поведінку, діяльність людей, груп, способи мислення, сприйняття – все це входить у поняття "культура".
Більш узагальнене розуміння виникнення та розвитку культури можна вивести через біологічні потреби, економічні фактори, розподіл потреб, методів праці, розвитку розуму, створення інтелектуальних та моральних потреб, пошук способів задоволення їх - все це шлях до виникнення і розвитку культури.
З іншого боку, культура поділяється на особисту - сутність особистих взірців поведінки, методів діяльності, продуктів діяльності, ідей, думок та суспільну - сукупність творінь, цінностей, способів поведінки, які прийняті і визнані суспільством.
У кожній культурі є функціональні одиниці, які є складовими культурних систем, – це елементи або риси - предмети, які відіграють важливу роль у багатьох сферах суспільного життя, навколо яких концентрується і створюється комплекс інших предметів, ідей. Елементи культури набувають таких форм:
■ мови як системи знаків, наділених певним значенням, які використовуються для збереження, передачі, перетворення інформації;
■ цінностей, вірувань, переконань;
■ норм, вимог до поведінки;
■ зразків поведінки, звичаїв, традицій.
Мову вважають першоосновою будь-якої культури. До неї відносять не тільки систему знаків і символів, але і жести, звичаї, міміку, танці, і домінантою її завжди був засіб комунікації, взаємозв'язку соціальних суб'єктів на основі обміну інформацією та безпосереднього спілкування. Мова виступає тим елементом, навколо якого зосереджується, концентрується етнонаціональний комплекс та інші комплекси соціальної належності.
Цінності ж є визначальним елементом культури, її ядром. Культура - це і спосіб, і метод саме ціннісного освоєння дійсності, оточення: і явищ природи та суспільства, і взаємовідносин у колективі чи сім'ї тощо. Цінності - це, свого роду, стандарти, зв'язки, еталони соціальної поведінки.
Людська культура невіддільна і від традицій. У багатьох випадках культуру зводять до сукупності традицій. Традиції - це механізм передачі рис культури від покоління до покоління через звичаї, норми, цінності.
Культура - найбільш важливе поняття для соціології, оскільки в ній відображаються всі боки життя суспільства (починаючи від соціології і закінчуючи політичною, економічною, духовною культурою). В соціології культура розглядається насамперед в її соціальному аспекті, з точки зору процесів і результатів соціальної взаємодії. В цьому сенсі дослідження культури означає вивчення складного і багатомірного суспільного процесу засвоєння, осмислення і зміни членами суспільства свого культурного середовища. Предметом такого дослідження є комплекс загальних закономірностей зміни культури.
