Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥альне тлумаченн€ рел≥г≥йного в≥дчуженн€ Ћ.‘ейЇрбахом




‘ейЇрбах був останн≥м видатним представником класичноњ н≥≠мецькоњ ф≥лософ≥њ. « його ≥менем пов'€зан≥ п≥дведенн€ остан≠ньоњ риски п≥д ≥стор≥Їю традиц≥йного матер≥ал≥зму Ќового часу та безкомпром≥сна критика ≥деал≥стичних ф≥лософських систем. —л≥д п≥дкреслити, що ‘ейЇрбах був одним з найкращих знавц≥в бого≠слов'€ свого часу.

¬икористовуючи пон€тт€ "в≥дчуженн€", дуже попул€рне серед представник≥в класичноњ н≥мецькоњ ф≥лософ≥њ, ‘ейЇрбах доводив, що рел≥г≥€ аж н≥€к не Ї св≥домою оманою мас, €к помилково вважали де€к≥ просв≥тники. «г≥дно з його вченн€м, Ѕог рел≥г≥њ Ї те, ким люди≠на хоче бути, тобто Ѕог Ї ≥деал людського ≥снуванн€ за нелюдських умов земного житт€. “аким чином, рел≥г≥€ маЇ реальний життЇвий зм≥ст, њњ кор≥нн€ сл≥д шукати на земл≥, а не на неб≥.

якщо √егель розум≥в в≥дчуженн€ €к продуктивну д≥€льн≥сть пра≠цюючоњ людини, результати €коњ стають загальним надбанн€м, то ‘ейЇрбах зм≥стив наголоси, запропонувавши розум≥ти в≥дчуженн€ €к самов≥дчуженн€ людини, €к в≥дчуженн€ людиною своЇњ сутност≥. ќстаннЇ маЇ м≥сце у рел≥г≥њ.

Ќа думку ћаркса, безперечна заслуга ‘ейЇрбаха пол€гала пере≠дус≥м у тому, що йому вдалос€ показати земне кор≥нн€ рел≥г≥њ. јле оск≥льки в≥н розгл€дав людину €к особливу природну ≥стоту, п≥дпо≠р€дковану законам природи, а не сусп≥льства, то соц≥альна сутн≥сть рел≥г≥њ залишилас€ дл€ ‘ейЇрбаха нерозгаданою загадкою.

≤де€ в≥дчуженн€, використовувана дл€ по€сненн€ феномена рел≥г≥њ, була своЇр≥дно витлумачена у прац€х н≥мецьких психолог≥в XIX ст., €к≥ зам≥нили пон€тт€ "в≥дчуженн€" такими психолог≥чно навантаженими пон€тт€ми, €к "об'Їктивац≥€", "проекц≥€", "персо≠н≥ф≥кац≥€" тощо.

Ќаступний крок у цьому напр€м≥ зроблено представниками пси≠хоанал≥зу. ¬они намагалис€ витлумачити рел≥г≥йн≥ почутт€ у терм≥≠нах вченн€ про несв≥доме. Ќаприклад, австр≥йський невропатолог, фундатор психоанал≥зу 3. ‘рейд ≥нтенсивно розробл€в ≥дею про вит≥снен≥ (немовби в≥дчужен≥) у п≥дсв≥дом≥сть сексуальн≥ комплекси, €к≥, проникаючи пот≥м у св≥дом≥сть, набувають невластивого њм ви≠гл€ду (рел≥г≥€, мистецтво тощо).

” XX ст. завд€ки значним усп≥хам психолог≥чноњ науки набули поширенн€ погл€ди, зг≥дно з €кими психолог≥чне по€сненн€ рел≥г≥њ Ї ефективн≥шим за будь-€ке ≥нше. Ќавр€д чи хто-небудь ≥з сучасних вчених заперечуватиме, що психолог≥€ допомагаЇ поглибити та роз≠ширити знанн€ про т≥ механ≥зми псих≥ки, €к≥ у певних ситуац≥€х спрацьовують на користь так званого рел≥г≥йного почутт€. јле було б €вним переб≥льшенн€м обмежуватис€ т≥льки психолог≥Їю у по€с≠ненн≥ сутност≥ рел≥г≥њ або ж в≥дводити психолог≥њ дом≥нуючу роль.

‘еномен "забобонного мисленн€"

÷≥кавим зразком анал≥зу психолог≥чного чинника, €кий спри€Ї! дезор≥Їнтац≥њ св≥домост≥, Ї прац€ в≥домого рад€нського ф≥лосо≠фа  . –. ћегрел≥дзе "ѕро поширен≥ забобони та "пралог≥чний" спо≠с≥б мисленн€".

ѕолем≥зуючи з французьким ф≥лософом та психологом Ћ. Ћев≥-Ѕрюлем, ћегрел≥дзе писав, що забобони поширюютьс€ переважно серед людей, поставлених у ц≥лковиту залежн≥сть в≥д зовн≥шн≥х обс≠тавин, €к≥ не можна контролювати. «а таких умов нав≥ть культурн≥ люди можуть засвоњти низку безглуздих забобон≥в, тобто почнуть ви≠€вл€ти тип мисленн€, ц≥лком под≥бний до маг≥чного, €кий Ћев≥-Ѕрюль вважаЇ виключно долею перв≥сних дикун≥в. ≤ це трапл€Їтьс€ не тому, що у ≥нтел≥гент≥в XX ст. раптово прокидаЇтьс€ спл€ча псих≥ка дикуна з його м≥стичними ≥де€ми та "колективними у€влен≠н€ми", а тому, що вони справд≥ наново починають "маг≥чно" буду≠вати своњ думки й в≥рити у них. якби люди не пам'€тали й не знали

н≥€ких традиц≥йних забобон≥в, вони за цих умов все одно почали б ≥мпров≥зувати њх, що ми й спостер≥гаЇмо у д≥йсност≥. ѕо€снюЇтьс€ це тим, що людина, над≥лена достатньо розвиненою св≥дом≥стю, по≠трапл€ючи в екстремальн≥ ситуац≥њ, де виб≥р засоб≥в життЇзабезпе≠ченн€ практично зведено до нул€, намагаЇтьс€ заспокоњти себе ≥люз≥€ми.

Ќа думку ћегрел≥дзе, забобони властив≥ переважно представни≠кам певних профес≥й та роду зан€ть (мисливц≥, рибалки, мор€ки, гравц≥ в азартн≥ ≥гри та ≥н.), оск≥льки у цих видах д≥€льност≥ чинник випадковост≥ в≥д≥граЇ важливу роль ≥ в≥дсутн€ впевнен≥сть, що певна д≥€ неодм≥нно приведе до поставленоњ мети.

ƒо цього можна додати, що забобони та пот€г до м≥стики зу≠стр≥чаЇмо у т≥Їњ частини ≥нтел≥генц≥њ, €ка об'Їктивно поставлена у ситуац≥ю пасивних споживач≥в культурних ц≥нностей ≥, погано ор≥Їн≠туючись у складних проблемах сучасного соц≥ально-пол≥тичного та економ≥чного житт€, намагаЇтьс€ на св≥й кшталт ви€вити культурну активн≥сть.

«азначений тип "забобонного" мисленн€ народжуЇтьс€ не сам ≥з себе, в≥н визначений специф≥чними особливост€ми структури люд≠ського досв≥ду, передус≥м, в≥дсутн≥стю можливост≥ певних указ≥вок стосовно виконанн€ в≥дпов≥дних д≥й, в≥д €ких залежить дос€гненн€ бажаних результат≥в. ” досв≥д≥ з хаотичною структурою д≥й св≥до≠м≥сть поставлена перед хаосом випадковостей. ÷е вкрай ускладнюЇ завданн€, €к≥ вона покликана розв'€зувати. якщо завданн€ ви€вл€≠ютьс€ принципово нерозв'€зними дл€ певноњ св≥домост≥, то вона починаЇ встановлювати зв'€зки м≥ж речами не у площин≥ реальних залежностей, а у площин≥ ц≥лковито дов≥льних в≥дпов≥дностей, пере≠буваючи при цьому в пан≥чному стан≥.

Ќаприклад, людина Ї невил≥ковно хворою. —учасна медицина не в змоз≥ њй зарадити. Ѕудучи здоровою, вона скептично ставитьс€ до знахар≥в-шарлатан≥в, але, потрапивши у безвих≥дну ситуац≥ю, ц€ лю≠дина, всупереч своњм переконанн€м, починаЇ хапатис€ за соломин≠ку хоча б дл€ того, щоб придушити почутт€ страху. ƒл€ по€сненн€ того, що в≥дбуваЇтьс€, нема потреби у вигадуванн≥ бог≥в, ди€вол≥в, особливих трансцендентних сил тощо.

як в≥дзначав ћегрел≥дзе, характеристика так званого маг≥чного мисленн€ зайвий раз п≥дтверджуЇ те добре в≥доме ф≥лософам поло≠женн€, що об'Їктивний склад та будова соц≥ального досв≥ду визна≠чають форму людського св≥тосприйн€тт€ та св≥товитлумаченн€.

ќтже, €кщо у житт≥ людини пануЇ випадков≥сть, то виникаЇ пев≠не поле досв≥ду, €ке живить р≥зн≥ забобони, тримаЇ св≥дом≥сть у стан≥ забобонного страху.  оли ж таку ситуац≥ю усувають, руйнуЇтьс€ оперт€ вс≥л€ких забобон≥в, в≥дпадаЇ потреба у м≥фотворчост≥. ≤нак≠ше кажучи, €кщо об'Їктивна життЇва ситуац≥€ Ї хаотичною, то дов≥льними будуть ≥ правила, €кими окрема людина керуЇтьс€ у своњй повед≥нц≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 350 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

1450 - | 1249 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.