Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒраматург≥йна верс≥€ повс€кденноњ реальност≥




ѕочаток XX ст. Ч час формуванн€ антрополог≥њ, етнограф≥њ, соц≥олог≥њ, а також ориг≥нальних гуман≥стичних концепц≥й при≠роди людини та соц≥ального св≥ту.

Ќ≥дерландський ≥сторик …охан √ейз≥нга, осмислюючи похо≠дженн€ культури, висловив см≥ливу думку про ≥гровий характер культури, про соц≥альну людину €к "людину граючу".  онцеп≠ц≥€ гри …. √ейз≥нги викликала ≥нтерес вчених р≥зних галузей знанн€. ѕерекладена багатьма мовами його прац€ "Ќото ludens" (1938), завд€ки своњй зм≥стов≥й ун≥кальност≥ та гуман≥стичному пафосу, у 50Ч60-т≥ роки справила величезний вплив на ради≠кальну, нонконформ≥стську думку «аходу, насамперед —Ўј, де задум …. √ейз≥нги був ≥нтерпретований так: ус€ культура Ч це неск≥нченний розвиток ≥ ускладнен≥сть принципу ≥грового нача≠ла, поза межами гри н≥чого не залишаЇтьс€.

ќдним з американських учених, €к≥ сприйн€ли ≥дењ √ейз≥нги, був ≈рв≥н √оффман Ч €скравий посл≥довник символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму, автор ориг≥нальноњ теор≥њ "соц≥альноњ драматург≥њ".

≤стор≥ю ≥гровоњ теми у по€сненн≥ житт€ сам √ейз≥нга описуЇ так: "...ѕравом≥рн≥сть огл€ду вс≥Їњ людськоњ культури sub sрес≥аl ludi (п≥д кутом зору, п≥д знаком гри. Ч ќ. —.) Ч це щось б≥льше, н≥ж просто риторичне пор≥вн€нн€. ƒумка ц€ зовс≥м не нова. ¬она вже була в ус≥х на вустах на початку XVII ст., коли виник≠ла велика св≥това сцена. ¬≥д Ўексп≥ра до  альдерона ≥ –ас≥на драма панувала над ус≥Їю поез≥Їю стол≥тт€.  ожний поет, у свою чергу, пор≥внював св≥т з театром, де кожний граЇ свою роль. «да≠валос€, ≥гровий характер культурного житт€ визнававс€ вс≥ма беззастережно. ѕроте, €кщо пильн≥ше придивитис€ до цього узви≠чаЇного пор≥вн€нн€ житт€ з театральним коном, то ви€вл€Їтьс€, що ірунтуЇтьс€ воно на платон≥вських ≥де€х ≥ м≥стить суто по≠вчальну тенденц≥ю. ÷е була вар≥ац≥€ старого мотиву "уаnitas" ("суЇта суЇт"), подих жалю про тл≥нн≥сть усього земного, не б≥льше того. —правжнЇ взаЇмопроникненн€ гри ≥ культури у ц≥й сентен≠ц≥њ не було визнане чи не було висловлене. Ќин≥ ми маЇмо в≥дкри≠ти саму гру в њњ справжньому, чистому вигл€д≥ €к основу ≥ чин≠ник культури в ц≥лому".

≈. √оффман, спираючись на традиц≥ю сприйн€тт€ соц≥ального житт€ €к театру ≥ захоплюючись ≥де€ми √ейз≥нги, доводить ме≠тафору "житт€ Ч це гра" своњм блискучим витонченим анал≥зом до ун≥версального життЇвого принципу. як ≥ у …. √ейз≥нги, в основ≥ його концепц≥њ лежить ≥де€ гри €к незаперечноњ перед≠умови ≥снуванн€ людей, €к необх≥дного способу соц≥ального жит≠т€. ÷€ ≥де€ використовуЇтьс€ дл€ по€сненн€ повс€кденного житт€ людей, навколо €кого ≥ зосереджувалис€ профес≥ональн≥ ≥нтере≠си ≈. √оффмана.

—оц≥олог≥чний анал≥з повс€кденного житт€ починаЇтьс€ з припущенн€, що ≥снуЇ майже повна аналог≥€ м≥ж театральною грою актор≥в на сцен≥ та взаЇмод≥Їю людей у реальн≥й д≥йсност≥; м≥ж методами та виражальними засобами, €кими користуютьс€ ≥ театральн≥ актори, ≥ ≥ндив≥ди €к соц≥альн≥ актори у щоденному житт≥. —аме так, буквально, сприйн€в ≈. √оффман шексп≥р≥вський р€док "all the worldТs a stage" ≥ спробував проанал≥зувати повс€кденне житт€ у терм≥нах актор≥в, €к≥ грають своњ рол≥. як же в≥н м≥г не захопитис€ театральною темою, коли вс≥ атрибути театру Ч гл€дач≥, сценар≥й, рол≥, декорац≥њ, костюми, трупа Ч можна легко знайти у реальному повс€кденн≥.

Ѕуденне житт€ ≈. √оффман розгл€даЇ €к суц≥льний ланцюг соц≥альних ситуац≥й, що нагадують драматичн≥ спектакл≥. —оц≥≠альн≥ актори в них прагнуть створювати й п≥дтримувати пози≠тивне враженн€ у гл€дач≥в, використовуючи декорац≥њ, костюми, виражальн≥ елементи своЇњ повед≥нки.  еруючи враженн€ми ≥нших про себе, ≥ндив≥д домагаЇтьс€ виг≥дноњ повед≥нки щодо себе ≥ нормальноњ взаЇмод≥њ.  оли ≥ндив≥д отримуЇ потр≥бну йому реакц≥ю оточенн€, можна казати, що в≥н "ефективно спроектував певне визначенн€ ситуац≥њ й ефективно спри€в потр≥бному розу≠м≥нню стану справ". ”м≥нн€ людини ефективно спроектувати ситуац≥ю, домогтис€ бажаного враженн€ про себе та оч≥куваних д≥й ≥нших св≥дчить про њњ драматург≥йн≥ зд≥бност≥. ÷е й означа≠тиме, що вона волод≥Ї мистецтвом добиватис€ своЇњ мети, ефек≠тивно керуючи образами, враженн€ми ≥нших людей за допомо≠гою р≥зноман≥тних виражальних засоб≥в.

"ѕредставленн€ себе у повс€кденному житт≥" (1959) Ч найв≥дом≥ша соц≥олог≥чна робота ≈. √оффмана, де в≥н стверджуЇ, що кожний соц≥альний актор завжди прагне керувати своњми зовн≥ш≠н≥ми про€вами й ≥нформац≥Їю про себе, €ку в≥н робить доступною дл€ ≥нших людей, намагаючись справити на них позитивне вра≠женн€. ” центр≥ уваги вченого Ч методи та засоби, €кими кори≠стуЇтьс€ людина дл€ створенн€, п≥дтриманн€ й керуванн€ вра≠женн€м, €ке вона справл€Ї на оточенн€. јвтор заходжуЇтьс€ ре≠тельно анал≥зувати драматург≥йн≥ проблеми учасник≥в взаЇмод≥њ.

ўоб п≥дтвердити своњ теоретичн≥ положенн€, ≈. √оффман по≠слуговуЇтьс€ переважно методом в≥льного спостереженн€, а та≠кож наводить численн≥ приклади з л≥тератури, фольклору, рек≠лами тощо. …ого досл≥дницький метод Ч спостереженн€ та €к≠найдетальн≥ший опис специф≥чних под≥й соц≥альноњ повед≥нки ≥ розкритт€ тих правил повед≥нки, €к≥ можуть по€снити њх краще, н≥ж проведенн€ статистичних досл≥джень.  ожне положенн€ своЇњ теор≥њ вчений щедро ≥люструЇ прикладами з≥ спектакл≥в соц≥ального житт€ людей р≥зних м≥сцевостей, ≥сторичних епох, в≥ку, профес≥йних зан€ть, стат≥, анал≥зуЇ вс≥ можлив≥ практики обивател€: взаЇмод≥њ-спектакл≥ в л≥карн≥, магазин≥, школ≥, ун≥вер≠ситет≥, спектакл≥ дружньоњ зустр≥ч≥, сутички з граб≥жником, профе≠с≥йноњ ситуац≥њ, спортивноњ гри, переконуючи читача в тому, що в≥н наводить ун≥версальну формулу анал≥зу соц≥ального житт€.

 еруванн€ враженн€м

≈. √оффман зосереджуЇ досл≥дницьку увагу на тому, що в≥н називаЇ "мистецтвом керуванн€ враженн€м" ("the art of impression management"). ѕредметом соц≥альноњ драматург≥њ Ї методи, за допомогою €ких ≥ндив≥д у звичайн≥й ситуац≥њ представл€Ї себе ≥ свою д≥€льн≥сть дл€ ≥нших; техн≥ки, за допомогою €ких в≥н керуЇ враженн€ми ≥нших про себе; засоби, що ними в≥н може скористатис€ п≥д час свого спектаклю перед оточенн€м.

 оли людина опин€Їтьс€ у кол≥ незнайомих, останн≥ звичайно прагнуть в≥днайти адекватну ≥нформац≥ю про нењ або використо≠вують на€вну, оск≥льки ц≥ дан≥ допоможуть њм визначити ситуа≠ц≥ю, знати наперед, чого в≥д ц≥Їњ людини можна оч≥кувати. ≤н≠формац≥€ про установки ≥ндив≥да, його соц≥альний стан, профес≥ю, походженн€, настроњ, у€вленн€ про себе править оточенню за ке≠р≥вництво до д≥њ. ƒжерелом такоњ ≥нформац≥њ Ї повед≥нка ≥нди≠в≥да, його зовн≥шн≥й вигл€д, соц≥альне оточенн€, оф≥ц≥йн≥ доку≠менти ≥ те, що в≥н розпов≥даЇ про себе. «а допомогою цих сигналь≠них засоб≥в (знаконос≥њв), що пов≥домл€ють ≥нформац≥ю про ≥нди≠в≥да, спостер≥гач≥ у€вл€ють, €ким Ї ≥ндив≥д ≥ €к треба поводитис€, щоб викликати у нього бажану реакц≥ю.

¬одночас ≥ндив≥д також збираЇ ≥нформац≥ю про своњх парт≠нер≥в ≥ прагне керувати њхн≥ми враженн€ми про себе. ќтже, в≥дбу≠ваЇтьс€ взаЇмний обм≥н ≥нформац≥Їю шл€хом ман≥пулюванн€ низкою сигнальних засоб≥в (од€г, манери, словесн≥ за€ви), €к≥ вс≥ учасники взаЇмод≥њ, звичайно, ум≥ють ≥нтерпретувати, а також взаЇмоспр€моване "виробленн€ вражень". “ак соц≥альне житт€ у драматург≥йному анал≥з≥ постаЇ неск≥нченною "≥нформац≥йною грою". ”с≥ соц≥альн≥ актори намагаютьс€ стати њњ досв≥дченими гравц€ми, щоб ум≥ти майстерно подати себе, дос€гти мети й одно≠часно правильно в≥дгадати справжню сутн≥сть ≥ нам≥ри соц≥аль≠ного партнера.

≈. √оффман под≥л€Ї наше повс€кденне правило сп≥лкуван≠н€ Ч покладатис€ на "перше враженн€" про когось ≥ своЇю чер≠гою намагатис€ справити на нього позитивне "перше враженн€". « розвитком взаЇмод≥њ, звичайно, початкова ≥нформац≥€ допов≠нюЇтьс€ або докор≥нно зм≥нюЇтьс€, але завжди легше п≥д час пер≠шоњ взаЇмод≥њ "вз€ти правильний тон", н≥ж зм≥нити попереднЇ враженн€. “ому ми так ретельно готуЇмос€ до першоњ зустр≥ч≥ з батьками коханоњ, до першоњ розмови з майбутн≥м кер≥вником, до першого в≥зиту значущоњ дл€ нас людини. “ак, де€к≥ вчител≥, пише ≈. √оффман, под≥л€ють так≥ погл€ди на ситуац≥ю знайом≠ства з учн€ми: "¬и не можете дозволити њм уз€ти гору над со≠бою, ≥накше вам буде "к≥нець". ѕершого дн€, коли € заходжу до нового класу, € даю њм зрозум≥ти, хто тут господар. ¬и повинн≥ почати з жорсткост≥, пот≥м, коли справа зрушитьс€, ви можете стати лаг≥дн≥шим. якщо ви почнете лаг≥дно, то коли ви спробуЇте стати жорстким, вони т≥льки см≥€тимутьс€ вам в обличч€".

” драматург≥qному п≥дход≥ до повс€кденного житт€ припус≠каЇтьс€, що ≥ндив≥д ви€вл€Ї себе так, щоб справити бажане вра≠женн€ на оточенн€. ≈кспресивн≥сть ≥ндив≥да (а отже, ≥ його здат≠н≥сть створювати враженн€) складаЇтьс€ з двох радикально в≥дм≥нних вид≥в сигнальноњ активност≥: навмисноњ виразност≥ (ехрrеss≥оns given off Ч експрес≥њ, €ку в≥н сам видаЇ) ≥ ненавмисноњ виразност≥ (ехрrеssiоns given Ч експрес≥њ, €ка його видаЇ).

≈кспрес≥њ першого виду Ч це сигнальн≥ засоби (словесн≥ сим≠воли та њх зам≥нники), €к≥ ц≥леспр€мовано використовуютьс€ ≥ндив≥дом з тим, щоб пов≥домити певну ≥нформац≥ю ≥ншим. ƒру≠гий вид експрес≥й м≥стить широкий д≥апазон д≥й ≥ндив≥да, €к≥ ненавмисно, поб≥чно видають його, довод€чи до оточенн€ ≥нфор≠мац≥ю, що п≥дтверджуЇ його словесн≥ за€ви або спростовуЇ њх. “ак≥ д≥њ становл€ть мимов≥льну експресивну повед≥нку.

ќсь невеличка соц≥альна замальовка. ёнак осв≥дчуЇтьс€ д≥вчин≥ в коханн≥, н≥жно дивл€чись на нењ закоханими очима, щиро кажучи, €ка вона гарна ≥ €ке дивне почутт€ в≥н до нењ маЇ. …ого зовн≥шн€ виразна повед≥нка, звичайно властива закоханим, бездоганна, ≥ ми разом з д≥вчиною ладн≥ пов≥рити в його осв≥дченн€. ќднак саме в той момент струнка незнайомка проходить повз нього, ≥ наш герой на мить забуваЇтьс€ ≥ з ц≥кав≥стю дивить≠с€ всл≥д ф≥гур≥, що в≥ддал€Їтьс€, дещо довше припустимого. ÷ей погл€д, безумовно, зародить у д≥вчини сумн≥в щодо щирост≥ його почутт≥в ≥ з≥псуЇ њй задоволенн€ в≥д осв≥дченн€. “е, що юнак го≠ворив ≥ €к саме, Ї прикладом св≥домо представленоњ ≥ контро≠льованоњ виразност≥, тод≥ €к його мимов≥льний погл€д, не контрольований ним, був прикладом ненавмисноњ виразност≥, €ка його видала.

ќск≥льки люди знають, що ≥ндив≥д повинен показувати себе у виг≥дному св≥тл≥ й що заради цього в≥н св≥домо ман≥пулюватиме символами, словами ≥ д≥€ми, вони намагаютьс€ використовувати переважно враженн€, €к≥ ≥ндив≥д справл€Ї ненавмисно, непр€мо, внасл≥док спонтанноњ експресивноњ повед≥нки, €ка менше кон≠тролюЇтьс€ ним.

«вичним способом п≥знанн€ справжнього значенн€ повед≥н≠ки ≥ндив≥да Ї спроба перев≥рити, наск≥льки добре керован≥ ним виражальн≥ засоби (ц≥леспр€мован≥ експрес≥њ) в≥дпов≥дають його ненавмисним виражальним засобам (ненавмисн≥й повед≥нц≥). як т≥льки ми переконаЇмос€, що непр€м≥ експрес≥њ суперечать ц≥леспр€мованим, варто припустити, що вони розпов≥дають нам б≥льше про "справжнЇ обличч€" актора в де€к≥й конкретн≥й ситуац≥њ. ” цьому ви€вл€Ї себе фундаментальна асиметр≥€ процесу комун≥кац≥њ. Ќенавмисн≥ експрес≥њ, €к≥ спостер≥гаютьс€ п≥д час таких вал≥дних перев≥рок, включають нервозн≥сть, невимушен≥ жести, погл€ди, знаки збентеженн€, помилки, зањканн€, тремт≥нн€ пальц≥в, зм≥ну виразу обличч€ ≥ загальний спос≥б повед≥нки лю≠дини, коли вона думаЇ, що за нею н≥хто не стежить.

≈. √оффман, €кий любив п≥дсилювати своњ теоретичн≥ посту≠лати практичним анал≥зом повс€кденних ситуац≥й, склав сер≥ю приклад≥в з житт€ шотландц≥в. ќсь приклад перев≥рки достов≥р≠ност≥ словесноњ експрес≥њ: "Ќа Ўетландському остров≥ дружина фермера, частуючи нац≥ональними стравами гост€ з јнгл≥њ, з по≠см≥шкою вислуховуватиме його вв≥члив≥ слова про те, €к йому подобаЇтьс€ те, що в≥н њсть. ¬одночас вона звертатиме увагу на швидк≥сть, з €кою г≥сть п≥дноситиме до рота виделку чи ложку, ≥ задоволенн€, €ке ви€вл€тиме в≥н п≥д час жуванн€ њж≥, використовуючи ц≥ ознаки дл€ перев≥рки в≥рог≥дност≥ тверджень про те, що в≥н в≥дчуваЇ".

≤ндив≥д знаЇ, що у повс€кденн≥й ≥нформац≥йн≥й гр≥ гл€дач≥ вдаютьс€ до такоњ вал≥дноњ перев≥рки, тому в≥н може св≥домо використовувати обидва види комун≥кац≥њ. ¬≥н намагатиметьс€ контролювати свою невимушену повед≥нку, поЇднуючи њњ з ц≥ле≠спр€мованими д≥€ми ≥ словами.

≈. √оффман прид≥л€Ї особливу увагу невимушеним експрес≥€м людини та њњ мистецтву п≥дпор€дковувати соб≥ вс≥ аспекти ви≠разност≥ своЇњ повед≥нки. як приклад наводитьс€ еп≥зод з книги англ≥йського роман≥ста ¬≥ль€ма —енсома "«маганн€ ж≥нок" ("ј —оntеst of Ladies".Ч Lоndоn, 1956), що зображуЇ першу по€ву на пл€ж≥ в≥дпочиваючого англ≥йц€ ѕрид≥: "Ќасамперед в≥н повинен зробити очевидним дл€ потенц≥йних супутник≥в його в≥дпочин≠ку, що вони йому зовс≥м байдуж≥. ¬≥н дививс€ кр≥зь них, повз них, через них, Ч оч≥ губилис€ у простор≥. ”збережж€ маЇ бути безлюдним. якщо випадково м'€ч перетинав йому дорогу, в≥н вигл€дав здивованим, в≥дтак дозвол€в блукаюч≥й посм≥шц≥ ос€≠€ти своЇ обличч€ (доброзичливий ѕрид≥), огл€давс€, вражений тим, що на узбережж≥ були люди, в≥дпасовував м'€ч назад з посм≥шкою дл€ себе, а пот≥м безтурботно продовжував своЇ безпристрасне обстеженн€ простору. “а настав час влаштувати невеличкий показ ≥деального ѕрид≥. ” будь-€кий, насамперед непр€мий, спос≥б в≥н давав можлив≥сть кожному роздивитис€ назву його книжки Ч ≥спанський переклад √омера, а пот≥м, склав≠ши св≥й пл€жний килимок ≥ сумку в акуратний пакет, що не пропускаЇ п≥сок (методичний ≥ розсудливий ѕрид≥), пов≥льно п≥дн≥мавс€, невимушено напружуючи своЇ велетенське т≥ло ("ве≠ликий к≥т" ѕрид≥), в≥дкинувши своњ сандал≥ (безтурботний ѕрид≥, врешт≥-решт)".

ќтже, ѕрид≥ навмисне ≥ найретельн≥шим чином намагаЇтьс€ за допомогою н≥бито мимов≥льних, природних, невербальних д≥й (€к≥ люди схильн≥ брати на в≥ру) створити у в≥дпочиваючих пев≠не враженн€ Ч образ "доброзичливого", "методичного", "безтур≠ботного" ѕрид≥. јвтор ≥рон≥зуЇ над в≥дверто театральними д≥€ми свого геро€, однак подальший розвиток взаЇмод≥й покаже, на≠ск≥льки ефективно ѕрид≥ зум≥в сформувати в оточенн€ бажан≥ визначенн€, наск≥льки майстерн≥ й розвинен≥ його драматург≥йн≥ зд≥бност≥.

Ќавмисний контроль з боку ≥ндив≥да в≥дновлюЇ симетр≥ю ко≠мун≥кативного процесу ≥ п≥дштовхуЇ оточенн€ до продовженн€ ≥нформац≥йноњ гри Ч потенц≥йно неск≥нченного циклу маскуван≠н€, розкритт€, фальшивоњ в≥двертост≥, повторного розкритт€. ¬≥дчувши, що ≥ндив≥д ман≥пулюЇ спонтанними аспектами повед≥н≠ки, його партнери почнуть насторожуватис€ ≥ шукати €кийсь елемент експреси, що його ≥ндив≥д неспроможний контролювати. ѕерев≥рка в≥рог≥дност≥ повед≥нки ≥ндив≥да спр€мована на в≥днов≠ленн€ асиметр≥њ комун≥кац≥њ.

≈. √оффман переконаний у тому, що незалежно в≥д к≥лькост≥ зроблених п≥д час ≥нформац≥йноњ гри ход≥в спостер≥гач маЇ перева≠ги перед актором, а тому перв≥сна асиметр≥€ комун≥кативного процесу збер≥гаЇтьс€. ќчевидно, наше мистецтво розп≥знавати зусилл€ ≥нших, коли т≥ намагаютьс€ з≥грати спонтанн≥сть, розвине≠не краще, н≥ж наша здатн≥сть ман≥пулювати власною повед≥нкою.

ѕроблема щирост≥

як в≥домо з особистого досв≥ду кожного, Ї р≥зниц€ м≥ж зовн≥ш≠н≥стю людини та њњ особист≥сною сутн≥стю, м≥ж намаганн€м зда≠ватис€ кимось ≥ справд≥ бути кимось. «вичайно, людина може справл€ти враженн€ дружньоњ прихильност≥ до ≥ншоњ ≥ не бути њй другом. ѕроте в теоретичному анал≥з≥ ≈. √оффмана м≥ж справжн≥м другом ≥ тим, хто лише граЇ таку роль, немаЇ суттЇвих в≥дм≥нностей, оск≥льки обидва зайн€т≥ "виробленн€м враженн€" дружби. ≈. √оффман усв≥домлював цю дилему, вона турбувала його, адже питанн€ про щир≥сть, про дов≥р'€ до рол≥, €ку людина виконуЇ, порушувалис€ ним уже на початку книги.

ƒотримуючись драматург≥йноњ перспективи, бачиш що щир≥сть Ї частиною рольовоњ гри.  оли ≥ндив≥д граЇ роль, в≥н в≥дчу≠ваЇ потребу в тому, щоб спостер≥гач≥ сприймали серйозно те вра≠женн€, €ке в≥н дл€ них створив. јдже актор даЇ св≥й спектакль "заради ≥нших людей". —праведливим Ї ≥ зворотне: людина по≠требуЇ в≥ри у враженн€, €ке створюЇ оточенн€. Ќормальна взаЇ≠мод≥€ розрахована саме на оч≥куванн€ щирост≥ партнер≥в.  ож≠на людина завжди ≥ всюди б≥льш-менш св≥домо граЇ свою роль. „ерез ц≥ рол≥ ми п≥знаЇмо одне одного ≥ самих себе. “ак, коли ми вчимос€ грати роль, ми вчимос€ ≥ в≥рити в цю роль; роль стаЇ часткою нас, нашим справжн≥м я, ≥нтегральною частиною нашоњ особистост≥, й ми вчимос€ переконливо подавати њњ дл€ ≥нших.

—оц≥альн≥ спектакл≥ мають бути переконливими та реал≥стич≠ними, в них не повинно бути м≥сц€ пост≥йн≥й п≥дозр≥лост≥, €ка руйнуЇ нормальну взаЇмод≥ю; гл€дач≥ мають в≥рити, що актори щир≥ у б≥льшост≥ своњх експресивних про€в≥в. ѕопередн≥й анал≥з св≥дчить, що гл€дач≥ завжди можуть вдатис€ до вал≥дноњ пере≠в≥рки з тим, щоб ви€вити "реальне я" актора ≥ викрити фальш у виконанн≥ конкретноњ рол≥.

 ожний з нас €к член аудитор≥њ знаЇ, що враженн€, створюва≠не виконавцем рол≥, може бути справжн≥м чи хибним, щирим чи удаваним, в≥рог≥дним чи "дутим". “ому ми часто прид≥л€Їмо особливу увагу тим елементам спектаклю, €к≥ нелегко п≥дробити. ≈. √оффман розвинув пон€тт€ "чесний" ≥ "цин≥чний" актор. ѕер≠ше означаЇ людину, €ка не усв≥домлюЇ, що граЇ роль, й ≥дентиф≥≠куЇ себе з роллю, тод≥ €к цин≥к ч≥тко розум≥Ї, що граЇ роль, €к≥й не Ї ≥дентичним. Ќаприклад, пол≥тик (або будь-€кий ≥нший профес≥о≠нал) у домашньому оточенн≥ чи приватн≥й бес≥д≥ може казати: "я особисто думаю про це, що...", а серед оф≥ц≥йних ос≥б, граючи роль пол≥тика, в≥н, навпаки, вважаЇ себе зобов'€заним думати ≥ говорити зовс≥м ≥нше.

Ћицем≥рна людина показуЇ хибний зовн≥шн≥й образ з тим, щоб ввести в оману, саме тому ми говоримо про суперечн≥сть м≥ж зовн≥шн≥стю та реальн≥стю. јдже людина може справити не≠правдиве враженн€, користуючись реальною техн≥кою Ч певни≠ми методами, за допомогою €ких у щоденному житт≥ люди забез≠печують щир≥сть ситуац≥њ. ” спектакл≥ цин≥ка в будь-€кий мо≠мент може статис€ под≥€, €ка видасть його ≥ заперечить усе те, що в≥н в≥дкрито подаЇ; насл≥дком цього Ї, €к правило, прини≠женн€ ≥ нав≥ть остаточна втрата репутац≥њ.

¬≥дм≥нност≥ м≥ж справжн≥м ≥ хибним враженн€ми не завжди пост≥йн≥ та над≥йн≥. “ак, незаконна профес≥йна д≥€льн≥сть прот€≠гом певного дес€тил≥тт€ ≥нод≥ стаЇ прийн€тним, лег≥тимним зан€т≠т€м прот€гом наступного. ƒ≥€льност≥, €к≥ одн≥ актори в сусп≥ль≠ств≥ вважають законними, ≥ншим здаютьс€ шахрайством, обма≠ном, сумн≥вним джерелом доходу. ÷≥ положенн€ ≈. √оффмана Ї вельми актуальними дл€ нашого сусп≥льства щодо багатьох профес≥йних зан€ть.

≤снують абсолютно законн≥ повс€кденн≥ стосунки ≥ зан€тт€, виконавц≥ €ких не робл€ть н≥чого, що сл≥д приховувати ≥ що Ї несум≥сним з враженн€м про них. ѕроте, хоча окрем≥ спектакл≥, нав≥ть рол≥ й повс€кденн≥ д≥€льност≥ ≥ндив≥да не м≥ст€ть н≥чого таЇмного, у повному обс€з≥ д≥€льност≥ Ї щось таке, чого в≥н не може робити чи говорити в≥дверто. ћабуть, у будь-€к≥й рол≥ чи стосунках Ї м≥сце дл€ таЇмниц≥. “ак, нав≥ть за умови вдалого шлюбу один з партнер≥в може мати в≥д ≥ншого секрети щодо минулого досв≥ду, ф≥нансових справ, захоплень тощо. ќднак най≠важлив≥шим ≥ найнебезпечн≥шим Ї те, що хибне враженн€ про ≥ндив≥да у будь-€к≥й сфер≥ його повс€кденност≥ може загрожува≠ти його рол≥ в ц≥лому, оск≥льки дискредитуюче викритт€ в одн≥й

галуз≥ д≥€льност≥ ≥ндив≥да викликаЇ сумн≥в щодо вс≥х ≥нших, у €ких йому н≥чого приховувати.

—аме так≥ труднощ≥ й нюанси виробленн€ ≥ розум≥нн€ вра≠жень змушують порушувати питанн€ про щир≥сть ≥ розгл€дати його €к проблему.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 507 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1255 - | 1231 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.