Духовне життя є відображення матеріального життя, але це відображення немеханічне, не пряме і безпосереднє, а діалектично суперечливе, опосередковане всією системою історично визначених суспільних відносин, що впливають на характер духовного виробництва кожної епохи. Суспільна свідомість — це духовне життя суспільства, вся сукупність суспільних ідей, поглядів, теорій, бажань і настроїв людей. Справжня творчість можлива лише при умові взаємозв'язку і взаємообумовленості активної діяльності особи, пізнання і осмислення нею і навколишнім світом, і самої себе в процесі творення, з одного боку, і кваліфікованого застосування таких знань — з другого. Для ефективного здійснення такого процесу підготовки необхідно не тільки стимулювання внутрішніх збуджуючих мотивів особи, а і усвідомлення діючих зовнішніх факторів, що обслуговують потреби в невпинному протягом всього життя підвищенні рівня освіти людини, постійному прагненні до знань, до інтелектуального і морального вдосконалення, тобто обумовлює системний розвиток її духовних потреб. Одним з таких факторів є школа.
Школа — основний базовий інститут в системі освіти. Школа виконує головну функцію навчання молоді. Навчання в школі універсально, ведеться різнобічна підготовка особи. Школа, готуючи людину до трудової діяльності, покликана залучати її до культури і має виховувати і підтримувати в ній такі риси і якості, які б сприяли творчому розвитку людини в сфері праці, вдосконаленню внутрішнього морального світу і громадянської зрілості. Ефективності навчання в школі, надає натхненність здійснюваних вчителями і учнями дій, в результаті — навчальний процес набуває якесь святодійство. Пояснюється це тим, що молода людина ще не здатна раціонально зрозуміти, що їй необхідно знати і уміти, Щоб молодь активно і заінтересовано включилась в оволодіння знаннями, доцільно ввести в дію ірраціональні елементи її свідомості, внушити віру в авторитет вчителя і авторитет наукових знань. Від того, яку роль в спілкуванні з учнями відіграє учитель — пророка чи чуйного співрозмовника, залежить формування особи, послушній чужій волі або самостійної, вольової, творчо думаючої. Ставлення особи в процесі шкільного навчання залежить не тільки від особи вчителя, а й від особливостей сприйняття учнями зовнішньої реальності, рівня інтелекту, включенності в конкретні інформаційні потоки, способів і широти зв'язків з іншими людьми, ступеня незалежності суджень і оцінок.
Соціальна творчість проявляється як діяльність, спрямована на перетворення і створення нових форм відносин людей між собою і ставлення до природи, тобто спрямована на утвердження якісно нових структурних і змістовних компонентів взаємодії і взаємовідносин в різних сферах матеріального і духовного життя. В сучасних умовах важливе завдання системи виховання і освіти полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти і відчути багатоманітність її зв'язків з природою і суспільством, уміти адекватно діяти в системах зв'язків. Впливає соціальне середовище-середа на особу, насамперед, через її потреби. І важливу актуальність має мікросередовище і взаємодія з ним особи в формуванні і задоволенні потреб. Специфіка взаємодії соціального середовища і особи виражається в тому, що, по-перше, існує безпосередній зв'язок і постійна залежність між соціальним середовищем і особою, що відбивається на змісті потреб особи, на їх рівні і способах задоволення. По-друге, цілеспрямований вплив особи на соціальне середовище спричиняє до змін соціальне середовище і розвиток особи і зростання її потреб. По-третє, наявність суперечностей при взаємодії особи з середовищем зумовлено тим, що особа потребує одних і не потребує на даний момент інших компонентів соціального середовища. Крім того, соціальне середовище далеко не завжди забезпечує необхідні умови для задоволення вже наявних потреб особи. По-четверте, при наявності в соціальному середовищі умов, що роблять неможливим задоволення потреб особи, або навіть становлять небезпеку, виникає прямий антагонізм між соціальним середовищем і особою. Соціальне середовище виступає як найбільш загальний рівень соціального визначення особи і її потреб. З розвитком суспільства роль соціального середовища особи в формуванні і зростанні її потреб невпинно зростає.
