Ознаки, структура і внутрішня організація політичної партії

Для неформальної організації, та й політичної партії характерні такі ознаки: загальна

мета, загальні групові цінності, загальна система групових норм, наявність

одного чи кількох неформальних лідерів, специфічні способи символізації.

Учасників таких об’єднань, рухів, партій можна розділити на кілька типових груп.

Лідер – референтна, інформована особа, у руках якої знаходиться велика частина

зв’язків і управління, фінансових ресурсів.

Ідеолог – генерує ідеї, ініціативи, підводить теоретичну базу, консультує.

Пропагандист – пропагує групові цінності, здатний до переконання тих, хто сумн

івається.

Виконавець – особа, готова до виконання найбільш важких, нехай не дуже престижних

доручень, є тягловою конякою.

Примкнувший – коливається, не визначаючи до кінця своєї позиції.

Можна зробити класифікацію за мотивами входження, що, звичайно ж, багато в

чому визначають поведінку членів неформальних об’єднань і навіть партій.

Аутсайдер – людина, що не знаходить визнання у формальних групах, не спроможна

для самореалізації.

Маргинал – той, хто через соціальний і психологічний дискомфорт прагне забезпечити

свою автономію, самоствердитися.

Конформіст – легко піддається впливу авторитету, при цьому швидко адаптується

і засвоює групові норми і цінності.

Пристосуванець – на відміну від конформіста приймає групові цінності лише

зовні, імітує свою глибоку приналежність групі, щоб домогтися підвищення свого

статусу.

Фанат – захоплений груповими цінностями, який втратив критичне сприйняття

своєї групи, організації і самого себе.

Борець – людина, для якої головне не сама ідея, а боротьба за неї. Він завжди готовий

до активних дій.

Лідер – той, який бачить своє покликання в керівництві іншими людьми.

Попутник – той, що випадково примкнув до групи, який керується більше свої-

ми симпатіями, солідарністю, ніж груповими цілями, цінностями.

Нудьгуючий – його притягує середовище спілкування, можливість скрасити дозв

ілля, потратити час.

Членів неформальних груп можна розділити за типом поведінки: демонстративний,

зухвалий, жорсткий, максималістський, індиферентний, агресивний, солідарний,

провокаційний, ейфоричний, закомплексований, замкнутий, наслідувальний,

популістський, девіантний, психопатичний.

Юрій М.Ф. Соціологія

Цікаво проаналізувати ідеологію і стиль поведінки лідерів неформальних орган

ізацій, партій. Запропоновану типологію лідерства можна з деякою умовністю поширити

і на інші соціальні осередки.

Диктатор – має високий ступінь авторитарності, вимагає беззастережного підпорядкування,

не терпить заперечень, допускає лише мінімальну колегіальність.

Вождь – схильний до авторитарних форм керівництва, завищених самооцінок, до

самозамилування, поз, зовнішніх ефектів.

Маніяк – одержим нав’язливими ідеями, прагне нав’язати таку позицію іншим.

Інтриган, єзуїт – діє за принципом «розділяй і пануй», уміло використовує міжособист

існі конфлікти, а також будь-які, навіть аморальні засоби.

Інтелектуал – завойовує авторитет своїми високими інтелектуальними якостями.

Ліберал – виявляє зовнішню демократичність, допускає критику у свою адресу,

однак прагне провести свою лінію.

Демократ – прагне до максимальної демократичності, часом на шкоду справі.

Однією з найважливіших характеристик політичної партії є її організаційна будова.

Вона залежить, головним чином, від того, наскільки тісно пов’язані з нею члени

партії, а також від відносин між членами партії і керівництвом. У принципі, такі

відносини можуть бути автократичними чи демократичними Найбільш вираженим

видом автократичних партій є фашистські, екстремістські. Більшість їх членів не має

ніяких прав, від них потрібна повна слухняність, підпорядкування вождю.

Особливий інтерес для соціологів представляє дослідження політичних орієнтац

ій населення. Це пов’язано з рейтингом політичних діячів, проведенням референдум

ів, виборчими кампаніями. Причому політичні симпатії можна виявити і проанал

ізувати через відношення людей до певних політичних діячів, газет і журналів,

великих політичних подій тощо.

Таким чином, у період глибоких демократичних перетворень, формування принципово

нової для України політичної системи, різноманітність будь-яких політичних

процесів політична соціологія має гарні перспективи для свого розвитку і може

надати серйозну допомогу в політичній практиці.