Для неформальної організації, та й політичної партії характерні такі ознаки: загальна
мета, загальні групові цінності, загальна система групових норм, наявність
одного чи кількох неформальних лідерів, специфічні способи символізації.
Учасників таких об’єднань, рухів, партій можна розділити на кілька типових груп.
Лідер – референтна, інформована особа, у руках якої знаходиться велика частина
зв’язків і управління, фінансових ресурсів.
Ідеолог – генерує ідеї, ініціативи, підводить теоретичну базу, консультує.
Пропагандист – пропагує групові цінності, здатний до переконання тих, хто сумн
івається.
Виконавець – особа, готова до виконання найбільш важких, нехай не дуже престижних
доручень, є тягловою конякою.
Примкнувший – коливається, не визначаючи до кінця своєї позиції.
Можна зробити класифікацію за мотивами входження, що, звичайно ж, багато в
чому визначають поведінку членів неформальних об’єднань і навіть партій.
Аутсайдер – людина, що не знаходить визнання у формальних групах, не спроможна
для самореалізації.
Маргинал – той, хто через соціальний і психологічний дискомфорт прагне забезпечити
свою автономію, самоствердитися.
Конформіст – легко піддається впливу авторитету, при цьому швидко адаптується
і засвоює групові норми і цінності.
Пристосуванець – на відміну від конформіста приймає групові цінності лише
зовні, імітує свою глибоку приналежність групі, щоб домогтися підвищення свого
статусу.
Фанат – захоплений груповими цінностями, який втратив критичне сприйняття
своєї групи, організації і самого себе.
Борець – людина, для якої головне не сама ідея, а боротьба за неї. Він завжди готовий
до активних дій.
Лідер – той, який бачить своє покликання в керівництві іншими людьми.
Попутник – той, що випадково примкнув до групи, який керується більше свої-
ми симпатіями, солідарністю, ніж груповими цілями, цінностями.
Нудьгуючий – його притягує середовище спілкування, можливість скрасити дозв
ілля, потратити час.
Членів неформальних груп можна розділити за типом поведінки: демонстративний,
зухвалий, жорсткий, максималістський, індиферентний, агресивний, солідарний,
провокаційний, ейфоричний, закомплексований, замкнутий, наслідувальний,
популістський, девіантний, психопатичний.
Юрій М.Ф. Соціологія
Цікаво проаналізувати ідеологію і стиль поведінки лідерів неформальних орган
ізацій, партій. Запропоновану типологію лідерства можна з деякою умовністю поширити
і на інші соціальні осередки.
Диктатор – має високий ступінь авторитарності, вимагає беззастережного підпорядкування,
не терпить заперечень, допускає лише мінімальну колегіальність.
Вождь – схильний до авторитарних форм керівництва, завищених самооцінок, до
самозамилування, поз, зовнішніх ефектів.
Маніяк – одержим нав’язливими ідеями, прагне нав’язати таку позицію іншим.
Інтриган, єзуїт – діє за принципом «розділяй і пануй», уміло використовує міжособист
існі конфлікти, а також будь-які, навіть аморальні засоби.
Інтелектуал – завойовує авторитет своїми високими інтелектуальними якостями.
Ліберал – виявляє зовнішню демократичність, допускає критику у свою адресу,
однак прагне провести свою лінію.
Демократ – прагне до максимальної демократичності, часом на шкоду справі.
Однією з найважливіших характеристик політичної партії є її організаційна будова.
Вона залежить, головним чином, від того, наскільки тісно пов’язані з нею члени
партії, а також від відносин між членами партії і керівництвом. У принципі, такі
відносини можуть бути автократичними чи демократичними Найбільш вираженим
видом автократичних партій є фашистські, екстремістські. Більшість їх членів не має
ніяких прав, від них потрібна повна слухняність, підпорядкування вождю.
Особливий інтерес для соціологів представляє дослідження політичних орієнтац
ій населення. Це пов’язано з рейтингом політичних діячів, проведенням референдум
ів, виборчими кампаніями. Причому політичні симпатії можна виявити і проанал
ізувати через відношення людей до певних політичних діячів, газет і журналів,
великих політичних подій тощо.
Таким чином, у період глибоких демократичних перетворень, формування принципово
нової для України політичної системи, різноманітність будь-яких політичних
процесів політична соціологія має гарні перспективи для свого розвитку і може
надати серйозну допомогу в політичній практиці.
