Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

Місто можна розглядати як матеріальну основу всієї життєдіяльності людини.

Воно забезпечує все життя людини: від пологового будинку до цвинтаря. Місто – самодостатня

система.

Перші міста виникли на зорі цивілізації 5-6 тис. років тому в долинах рік Тигру,

Євфрату, Нілу як фортеці, військово-адміністративні центри. Їх розміри і місце розташування

визначалися можливостями доставки продуктів харчування. Саме тому

міста в стародавні і середньовічні часи розвивалися майже завжди на берегах великих

рік, на морських узбережжях. Фактично і життя сучасних міст багато в чому залежить

від можливостей сільськогосподарського виробництва прилягаючого регіону.

Велике місто для нас завжди пов’язане з великою рікою: транспорт, джерело водопостачання,

відтік каналізаційної води. До речі, є версія, що слово «русь» пов’язане

зі словом «русло». Слов’яни селилися по руслах рік.

Іншим фактором, що значною мірою визначає розміри і схеми розміщення

міських поселень, є розвиток транспорту. З виникненням залізниць стала реалізуватися

лінійна схема розміщення міст, вони змогли відірватися від великих водоймищ,

а з появою автомобілів містобудування отримує сучасний вигляд, реалізуючи концентричну

схему забудови, поділ на центральне місто і приміську зону.

Наступним обмежувальним фактором є відходи і сміття. У США ще наприкінці

ХІХ ст. мерія Чикаго утримувала спеціальну череду свиней, яку випускали на вулиці

перед світанком, і вони підбирали всі їстівні побутові відходи.

Якщо сучасних жителів міста попросити назвати найбільш важливі для життя

міста машини і пристрої, то вони, без сумніву, вкажуть на автомобіль, комп’ютер,

телефон. Але міста не можуть існувати і без тракторів, комбайнів, залізниць, сміттєзбиральних

машин.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

Міста – при всіх негативних проблемах їх розвитку – візитна картка сучасної

цивілізації. У 1700 р. на планеті існувало всього 31 місто з населенням більш 100 тис.,

у 1800 – 65, у 1850 – 114, у 1900 – 326, у 1950 – 670. Нині таких міст нараховується

більше 2 тисяч. Стрімке зростання міст спостерігається із середини ХІХ ст., а в нашій

країні – з початком індустріалізації. Це знаходить своє відображення в динаміці міського

і сільського населення. У 1926 р. у містах УРСР проживало всього 18 відсотків

населення, до 1970 р. – 62 відсотка, до 1990 р. – 66 відсотків.

В Україні зараз міське населення складає майже 70 відсотків. У країнах Західної

Європи число міського населення – 85-90 відсотків.

Доведено, що велика концентрація міського населення – це прорахунок у містобуд

івній політиці. Мільйонне місто ніяких особливих переваг у порівнянні з містом у

250-500 тисяч жителів не дає, а ось проблем екологічних, демографічних, транспортних,

соціально-психологічних породжує досить. Чим більше місто, тим старіше населення,

нижча народжуваність, вища захворюваність, більше розлучень і неповних

сімей. Метро, музеї і театри не можуть компенсувати ці негативні наслідки зайвої

концентрації населення.

Наразі росте стурбованість фахівців із приводу некерованого росту надвеликих

міст, агломерацій. У соціологічній літературі їх іноді називають раковими пухлинами

планети. У США створено спеціальне міністерство житлового будівництва і міського

розвитку, комітет із проблем міст при президенті США. Але в країнах з розвинутими

ринковими відносинами є такий могутній регулятор міського розвитку, як висока

ціна на землю у великих містах.

У сучасну епоху основним фактором виникнення і розвитку міст є промисловість.

Але можуть бути й інші потреби суспільства. З’являються міста науки, наукововиробнич

і, науково-експериментальні центри, оздоровчо-курортні центри, містапорти.

Сьогодні головним обмежувальним фактором розвитку міст є екологія. Вона ж

лежить в основі переходу від великих і надвеликих міст до агломерацій, урбанізованих

районів. Якість природного середовища всі частіше стає пріоритетом при виборі

місця проживання, визначає міграційні процеси.

Типологія міст

У соціології міста при організації практично будь-якого дослідження важливо

мати уявлення про типологію міст, яка заснована на деяких ознаках.

Кожне місто виконує певні обов’язки в народногосподарському поділі праці, у

кожного міста є своя спеціалізація. Місто може виконувати одну чи кілька функцій,

тобто бути монофункціональним чи поліфункціональним. Залежно від набору функцій

формується відповідне соціальне і демографічне середовище. Серед монофункціональних

міст зустрічаються міста з переважно чоловічим або жіночим населенням, чи, як

пишуть соціологи, з незбалансованим демографічним складом населення.

Залежно від виконуваних функцій можна виділити міста: індустріальні центри;

транспортні центри (порти, великі залізничні вузли); наукові міста; курортні міста;

адміністративні центри; міста, пов’язані з обслуговуванням сільськогосподарського

виробництва.

За часом виникнення виділяють сформовані і нові міські поселення. У нових

містах часто зустрічаються серйозні диспропорції, перекоси в соціальному, демогра120

Юрій М.Ф. Соціологія

фічному розвитку. Нові міста найчастіше формуються в районах нового промислового

освоєння.

За чисельністю населення виділяють міста: малі, середні, великі, великі і надвелик

і.

За складом міста України мають такі риси:

• Поширені монофункціональні міста, зайняті тільки однією справою. Особливо

численні вузькоспеціалізовані промислові центри. Велика їх кількість створена в роки

індустріалізації. Це часто такі міста, які можна назвати поселеннями чи малими містами,

чисельністю до 100 тис. чоловік.

• Численні «сільські міста», що мають сільське походження і сільську сутність.

Розвиваючи міські функції, вони зберігають і попередні сільські. Зберігаються сільські

риси в забудові, плануванні, способі життя жителів.

• На початок 2002 р. 14,2% від загальної кількості міст нараховували менше 12 тис.

жителів. На цей період 1/5 частина малих міст «недотягувала» до встановленого законодавством

міського критерію людності, хоча вони вважалися за статусом містами.