Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ласики Ївропейськоњ соц≥олог≥њ к≥нц€ XIX - на початку XX ст




≤нтенсивне осмисленн€ життЇвих сил людини ≥ сусп≥льства на рубеж≥ XIX-XX ст. у

соц≥олог≥њ, у гуман≥тарних науках Ц характерне €вище в розвитку соц≥окультурного знанн€.

¬оно було визначено не т≥льки природним зростанн€м ≥нтересу до сусп≥льноњ проблематики,

але й вибуховим розвитком соц≥олог≥њ €к науки в ц≥лому р€д≥ Ївропейських

крањн, зокрема в ”крањн≥. ј це вже було насл≥дком тих соц≥альних зм≥н, що в≥дбулис€ в

XIX в. у ™вроп≥, а також тих дос€гнень, що в≥дбулис€ в Ївропейськ≥й соц≥альн≥й думц≥,

у соц≥олог≥њ €к њњ нов≥й галуз≥. –озгл€немо де€к≥ з них.

≤дењ основоположник≥в соц≥олог≥њ отримали розвиток, насамперед, у творчост≥

≈. ƒюркгейма, ‘. “ен≥са, √. «≥ммел€, ћ. ¬ебера ≥ ¬. ѕарето, кожний з €ких запропонував

своЇ розум≥нн€ призначенн€ ≥ зм≥сту соц≥олог≥чноњ науки. ƒл€ докладного опису

њх складних теоретичних конструкц≥й потр≥бно сотн≥ стор≥нок. “ому обмежимос€

максимально стиснутою њх характеристикою.

≈м≥ль ƒюркгейм (1858-1917) Ц творець французькоњ соц≥олог≥чноњ школи ≥ концепц

≥й Ђсоц≥ального фактуї, Ђсусп≥льноњ сол≥дарност≥ї ≥ Ђсоц≥олог≥змуї. ¬≥н думав, що

соц≥олог≥€ повинна вивчати соц≥альн≥ факти, €к≥ в≥дм≥нн≥ в≥д ф≥зичних, економ≥чних,

психолог≥чних ≥ т.п. факт≥в д≥йсност≥, мають особлив≥ характеристики. ¬они

обТЇктивн≥, ≥снують незалежно в≥д ≥ндив≥да (мають примусовий характер). «нанн€ конкретного

зм≥сту соц≥альних факт≥в даЇ можлив≥сть регулювати сусп≥льну повед≥нку

людей.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

—оц≥альн≥ факти, за ƒюркгеймом, под≥л€ютьс€ на дв≥ групи Ц морфолог≥чн≥ ≥ духовн

≥. ƒо першоњ в≥н в≥дносив те, що складаЇ Ђматер≥альний субстратї сусп≥льства Ц

характер поселень, на€вн≥сть дор≥г м≥ж ними, ≥нтенсивн≥сть сп≥лкуванн€ людей, щ≥льн≥сть

населенн€, його демограф≥чний склад, еколог≥чн≥ умови житт€ тощо. ƒруга група склада

Їтьс€ з традиц≥й, звичањв, обр€д≥в, правил повед≥нки людей, њх морал≥, рел≥г≥йних ≥

≥нших Ђколективних у€вленьї.

–≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ факти складають систему соц≥альноњ реальност≥, взаЇмод

≥ють один з одним. ѓх взаЇмозвТ€зки можуть бути орган≥чними (взаЇмодоповнюючими

≥ взаЇмопосилюючими один одного) ≥ механ≥стичними. Ќа основ≥ першого типу

соц≥альних взаЇмод≥й утворюЇтьс€ Ђсусп≥льна сол≥дарн≥стьї Ц основа найл≥пшого сусп

≥льного устрою. —оц≥олог≥€, п≥знаючи зм≥ст соц≥альних факт≥в, маЇ можлив≥сть

спри€ти створенню Ђсусп≥льноњ сол≥дарност≥ї ≥ покликана слугувати ц≥й мет≥.

≈. ƒюркгейм запропонував своЇ розум≥нн€ не т≥льки предмета (соц≥альн≥ факти)

≥ призначенн€ соц≥олог≥њ (дос€гненн€ соц≥альноњ сол≥дарност≥), але й основного методу

соц≥олог≥чного анал≥зу. ¬≥н назвав цей метод соц≥олог≥змом, а суть його бачив у

необх≥дност≥ вивченн€ Ђсоц≥ального через соц≥альнеї, тобто у визнанн≥ соц≥альноњ

реальност≥ €к особливоњ й автономноњ сфери сусп≥льства. –еал≥зац≥€ цього методу, за

ƒюркгеймом, припускаЇ дотриманн€ принцип≥в обТЇктив≥зму й емп≥ризму. —полученн€

даних принцип≥в можливо на основ≥ сформульованого ним правила: Ђ—оц≥альн≥

факти потр≥бно розгл€дати €к реч≥ї. ƒодамо, що ƒюркгейм дав численн≥ зразки застосуванн€

цього правила в досл≥дженн€х рел≥г≥њ ≥ суњциду (самогубств).

‘ердинанд “ен≥с (1855-1936) Ц засновник формально-анал≥тичноњ школи н≥мецько

њ соц≥олог≥њ, що бачила головне завданн€ соц≥олог≥њ в розробц≥ абстрактно-теоретичних

схем, на основ≥ €ких можна анал≥зувати вс≥ сусп≥льн≥ €вища ≥ процеси. Ќа думку

“ен≥са, соц≥олог≥€ вивчаЇ т≥ €вища сусп≥льного житт€, €к≥ утворюютьс€ м≥жособист≥-

сними в≥дносинами людей ≥ њх волеви€вленн€м. ÷≥ в≥дносини не т≥льки субТЇктивн≥

за своЇю природою, але й обТЇктивн≥, визначен≥ умовами життЇд≥€льност≥ людей.

¬ основу своЇњ теоретичноњ конструкц≥њ “ен≥с поклав пон€тт€ Ђгромадаї ≥ Ђсусп

≥льствої, €кими в≥н позначив два умовних полюси, м≥ж €кими розташовуютьс€ вс≥

€вища, що ц≥кавл€ть соц≥олог≥ю. ¬≥дносини типу Ђгромадаї характеризуютьс€ дов≥рлив

≥стю, ≥нтимн≥стю, взаЇмною прихильн≥стю тощо, а в≥дносини типу Ђсусп≥льствої

Ц ощадлив≥стю, ор≥Їнтац≥Їю на вигоду. ” Ђгромад≥ї пануЇ Ђприродна вол€ї, а в

Ђсусп≥льств≥ї Ц рац≥ональна. –егул€торами в≥дносин у Ђгромад≥ї виступають звичањ,

традиц≥њ, рел≥г≥њ, а в Ђсусп≥льств≥ї Ц державн≥ установи, правов≥ норми ≥ сусп≥льна

думка.

—оц≥альн≥ €вища минулого ≥ сьогоденн€ потр≥бно, за “ен≥сом, вивчати шл€хом

емп≥ричноњ ф≥ксац≥њ в них ознак або Ђгромадиї, або Ђсусп≥льстваї. ” цьому в≥н убачав

специф≥ку основного методу соц≥олог≥њ. «апропонована ним пон€т≥йна конструкц≥€

була в≥дкинута наступними теоретиками, але сам принцип дихотом≥чного протиставленн€,

названий згодом методолог≥Їю ≥деальних тип≥в, отримав розвиток у досл≥-

дженн€х ћ. ¬ебера, –. –едфилда, √. Ѕеккера, “. ѕарсонса ≥ багатьох ≥нших соц≥олог

≥в.

√еорг «≥ммель (1868-1918) запропонував св≥й вар≥ант тлумаченн€ предмета, основного

методу ≥ базовоњ теоретичноњ конструкц≥њ соц≥олог≥њ. ќбТЇктом соц≥олог≥њ, на його

думку, виступаЇ сусп≥льство, €ке в≥н розум≥в €к процес соц≥альних взаЇмод≥й ≥ п≥дсумок

цих взаЇмод≥й. ѕредметна сфера соц≥олог≥њ, за «≥ммелем, обмежена вивченн€м Ђсоц-

≥ац≥йї Ц ст≥йких форм соц≥ального житт€, що додають сусп≥льству ц≥л≥сн≥сть ≥

–озд≥л ≤. √оловн≥ в≥хи становленн€ ф≥лософ≥њ

стаб≥льн≥сть. ћова йде про так≥ в≥дом≥ форми людського сп≥вжитт€, €к пануванн€, п≥дпор€дкуванн€,

культура, под≥л прац≥, конкуренц≥€, конфл≥кт, мораль, соц≥альний контроль,

мода тощо.

ƒосл≥дженн€ Ђсоц≥ац≥йї, установленн€ ступен€ ст≥йкост≥ Ђчистихї форм соц≥альност

≥, передбачаЇ застосуванн€ ≥сторико-пор≥вн€льного методу. —аме цей метод, за

«≥ммелем, Ї основний спос≥б соц≥олог≥чного анал≥зу. ¬≥н не виключав ≥нших метод≥в

соц≥олог≥њ (зокрема спостережень, опитувань, експеримент≥в), сам використовував

њх при вивченн≥ м≥ського способу житт€, соц≥альних тип≥в особистост≥, м≥жособист≥-

сних ≥ ≥нших соц≥альних конфл≥кт≥в, але розц≥нював њх €к додатков≥ до пор≥вн€льно-

≥сторичного анал≥зу.

ћакс ¬ебер (1864-1920) Ц особливо значущий дл€ сучасноњ соц≥олог≥њ класик,

автор теор≥й Ђсоц≥альноњ д≥њї, Ђ≥деальних тип≥вї, Ђрозум≥ючоњ соц≥олог≥њї, б≥льш приватних

концепц≥й, найб≥льш €скравий виразник соц≥олог≥чного антипозитив≥зму.

¬≥н критикував своњх попередник≥в за зайву обТЇктив≥зац≥ю соц≥альних €вищ,

п≥дкреслюючи той факт, що ус≥ вони утворен≥ д≥€ми людей, €к≥ мають своњ ≥нтереси ≥

мету. ¬≥н напол€гав на необх≥дност≥ обл≥ку, спец≥ального анал≥зу ≥ розум≥нн€ соц≥ологами

субТЇктивно-особист≥сноњ сторони громадського житт€.

¬≥дпов≥дно до ¬ебера сусп≥льство ≥ вс≥ складов≥ його структури й ≥нститути

пох≥дн≥ в≥д соц≥альних д≥й людей. —оц≥альними в≥н вважав не будь-€к≥ д≥њ людини, а

лише т≥, котр≥: а) усв≥домлен≥ нею (мотивован≥), б) спр€мован≥ на ≥нших людей (ор≥Їнтован

≥ на њх оч≥куванн€). ”с≥ р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ д≥њ розд≥л€лис€ ним на чотири

типи: 1) ц≥ле-рац≥ональн≥ (€к≥ характеризуютьс€ на€вн≥стю мети й усв≥домленн€м засоб

≥в њх дос€гненн€); 2) ц≥нн≥сно-рац≥ональн≥ (€к≥ в≥дбуваютьс€ заради реал≥зац≥њ морально

њ, рел≥г≥йноњ чи €коњ-небудь ≥ншоњ ц≥нност≥); 3) афективн≥ (€к≥ базуютьс€ на

психоемоц≥йних реакц≥€х людей); 4) традиц≥йн≥ (€к≥ в≥дбуваютьс€ за звичаЇм ≥ традиц

≥Їю).

ѕор≥вн€льно-≥сторичний анал≥з ступен€ поширеност≥ названих тип≥в людських

д≥й у крањнах ™вропи призв≥в ¬ебера до висновку, в≥дпов≥дно до €кого перший тип

вит≥сн€Ї ≥нш≥. ÷ю тенденц≥ю в≥н назвав законом рац≥онал≥зац≥њ соц≥альних д≥й ≥ надав њй

ун≥версального характеру.

ќск≥льки соц≥олог≥€ вивчаЇ сусп≥льн≥ €вища ≥ процеси в контекст≥ соц≥альних д≥й,

то, за ¬ебером, вона повинна бути ц≥нн≥сно-нейтральною наукою. ѓњ призначенн€

пол€гаЇ в тому, щоб зрозум≥ти зм≥ст ≥ значенн€ д≥й людей ≥ на основ≥ цього розум≥нн€

розкрити причинн≥ закони розвитку сусп≥льства. —оц≥олог зобовТ€заний зрозум≥ти те,

€к розум≥ють своњ д≥њ досл≥джуван≥ ним люди й адекватно ≥нтерпретувати њх. ” такий

спос≥б розум≥нн€, що осмислюЇтьс€, виступаЇ основним методом вебер≥вськоњ соц≥олог

≥њ.

Ќа наступний розвиток соц≥олог≥њ ≥стотно вплинули не т≥льки ц≥, але й багато

≥нших ≥дей ¬ебера Ц вченн€ про конструюванн€ ≥деальних тип≥в €к способу типолог≥-

зац≥њ соц≥альних €вищ, про обмежен≥сть стратиф≥куванн€ сусп≥льства на основ≥ т≥льки

економ≥чних критер≥њв, про значим≥сть рел≥г≥йноњ в≥ри в розвитку економ≥чних основ

громадського житт€, про типи пол≥тичного пануванн€ ≥ багато ≥ншого.

¬≥льфредо ѕарето (1848-1923) Ц ≥тал≥йський соц≥олог ≥ економ≥ст, що запропонував

≥нший вар≥ант осмисленн€ наукових атрибут≥в соц≥олог≥њ. Ќа його думку, головна

мета соц≥олог≥њ Ц вивченн€ сусп≥льства €к ц≥л≥сноњ системи, анал≥з структур ≥ елемент≥в

ц≥Їњ системи в аспект≥ встановленн€ њх взаЇмозвТ€зк≥в, €к≥ слугують дл€ п≥дтримки Ђекв

≥л≥бр≥умаї (р≥вноваги) ус≥Їњ системи.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

¬ченн€ ѕарето про сусп≥льство €к систему набагато складн≥ше ≥ глибше, н≥ж

орган≥зм≥чн≥ ≥ механ≥стичн≥ у€вленн€ ранн≥х соц≥олог≥в, але прим≥тивне в пор≥вн€нн≥ ≥з

сучасними системними теор≥€ми. ¬≥дпов≥дно до його теор≥њ сусп≥льство стаЇ системною

ц≥л≥сн≥стю завд€ки д≥Ївост≥ пТ€ти фактор≥в: 1) несв≥домих ≥мпульс≥в повед≥нки людей,

що мають уроджений характер (≥нстинкт≥в); 2) Ђдериват≥вї, тобто ≥деолог≥й, Ђпсевдолог

≥чних теор≥й ≥ аргумент≥вї, що придумуютьс€ людьми дл€ того, щоб Ђсховати справжн≥

мотиви д≥й, що спонукують, кор≥нь €ких в ≥ррац≥ональних шарах людськоњ псих≥ки;

3) економ≥чних фактор≥в; 4) нер≥вност≥ людських ≥стот ≥ соц≥альних груп; 5) соц≥альн≥й

моб≥льност≥ ≥ циркул€ц≥њ ел≥т.

Ќа в≥дм≥ну в≥д  . ћаркса, €кий вважав економ≥ку першор€дно значимою в сусп

≥льному житт≥, ѕарето напол€гаЇ на важливост≥ двох перших фактор≥в, ставить економ

≥чн≥ фактори лише на третЇ м≥сце в р€д≥ причин, що утворюють сусп≥льну систему.

¬≥н висунув ≥ в≥дстоював положенн€ про те, що в основ≥ громадського житт€ лежать

несв≥дом≥ ≥ нелог≥чн≥ д≥њ людей, €к≥ не п≥ддаютьс€ розум≥нню у вебер≥вському контекст≥.

ѕарето думав, що соц≥олог≥€ може справитис€ з досл≥дженн€м сусп≥льства €к

ц≥л≥сноњ системи за умови њњ обТЇднанн€ з тими науками, €к≥ нин≥ називають психолог

≥Їю, пол≥толог≥Їю, рел≥г≥Їзнавством (теолог≥Їю), правом, пол≥тичною економ≥Їю й

≥стор≥Їю. ÷€ синтетична соц≥альна наука (за терм≥нолог≥Їю ѕарето Ц Ђзагальна соц

≥олог≥€ї) маЇ св≥й метод Ц Ђлог≥ко-емп≥ричний анал≥зї, складовими €кого виступають

спостереженн€, експеримент ≥ способи математичноњ обробки ≥нформац≥њ.

«≥ставленн€ основних ≥дей класик≥в Ївропейськоњ соц≥олог≥њ дозвол€Ї п≥дсумувати,

що њх тлумаченн€ обТЇкта, предмета, головних завдань ≥ метод≥в даноњ науки принципово

в≥дм≥нн≥. ќдн≥ бачили призначенн€ соц≥олог≥њ у вивченн≥ всього сусп≥льства

€к ц≥л≥сноњ системи, ≥нш≥ Ц повед≥нку ≥ндив≥д≥в, њх конкретних соц≥ально значимих

д≥й, трет≥ Ц убачали Їдн≥сть двох перших п≥дход≥в. Ќа думку одних, соц≥олог≥€ Ц анал

≥тична наука, на думку ≥нших Ц емп≥рична, на думку трет≥х Ц теоретико-емп≥рична.

 ожному класику властиво своЇ розум≥нн€ основного методу соц≥олог≥чних досл≥-

джень ≥ доповнюючих його способ≥в збору та анал≥зу соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ.

Ќин≥ р≥зноголосиц€ тлумачень соц≥олог≥њ багато в чому, але не в усьому, переборена.

јле про це п≥де мова дал≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 562 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

1198 - | 1192 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.03 с.