Трудова поведінка членів суспільства визначається взаємодією різних внутрішніх і зовнішніх спонукальних сил. Внутрішніми є потреби та інтереси, бажання і прагнення, цінності і ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви. Всі вони являють собою структурні елементи складного соціального процесу мотивації трудової діяльності. Мотив (від франц. Motif - спонукання) - спонукання до активності та діяльності особистості, соціальної групи, спільності людей, пов'язане з прагненням задовольнити певні потреби. Мотивація - це вербальна поведінка, направлена на вибір мотивів (суджень) для пояснення, обгрунтування реального трудового поведінки.
Формування цих внутрішніх спонукальних сил трудової поведінки - суть процесу мотивації трудової діяльності. Мотиваторами можна назвати підстави чи передумови мотивації. Вони визначають предметно - змістовну сторону мотивації, її домінанти і пріоритети.
Мотиваторами виступають значущі чинники соціального і предметного оточення (стимули), або стійкі потреби та інтереси.
Потреби - це турбота індивіда про необхідні кошти, і умови власного існування і самозбереження, прагнення до сталого збереженню рівноваги з середовищем проживання (життєвої і соціальної). Існує безліч класифікацій людських потреб, підставою яких виступають: специфічний об'єкт людських потреб, їх функціональне призначення, вид реалізованої діяльності і т д.
Найбільш повно і вдало, на наш погляд, розробив ієрархію потреб американський психолог А. Маслоу, який виділив п'ять рівнів або груп марнотратів поведінки в залежності від домінуючих в той чи інший момент потреб.
1. Фізіологічні і сексуальні потреби у відтворенні людей, їжі, диханні, фізичних рухах, одязі, житлі, відпочинку і т д.
2. Екзистенційні потреби - потреба в безпеці свого існування, впевненість у завтрашньому дні, стабільність умов життєдіяльності, потреба в певній сталості й регулярності навколишнього людини соціуму, а в сфері праці - у гарантованій зайнятості, страхування від нещасних випадків і т.д.
3. Соціальні потреби в прихильності, приналежності до колективу, спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, участь у спільній трудовій діяльності.
4. Потреби в самоповазі, престижі - це визнання гідності, потреби в службовому зростанні, статус, престиж, визнання і високу оцінку.
5. Особистісні, духовні потреби виражаються в самоактуалізації, самовираженні через творчість.
Перші два типи потреб Маслоу називав первинними (вродженими), три інших - вторинними (набутими). При цьому процес піднесення потреб виглядає як заміна первинних (нижчих) вторинними (вищими). Згідно з принципом ієрархії, потреби кожного нового рівня стають актуальними для індивіда лише після того, як задоволені попередні запити. Тому принцип ієрархії називають також принципом домінанти (пануючої в даний момент потреби). Маслоу вважав, що саме задоволення не виступає мотиватором поведінки людини: голод рухає людиною, поки він не задоволений. Очевидно, що сила впливу потреби (її потенціал) є функція від ступеня її задоволення. Крім того, інтенсивність потреби визначається її місцем у загальній ієрархії.
Існує безліч соціальних і моральних потреб, які вивчаються і враховуються в соціології з різних точок зору. Певна їх частина має безпосереднє відношення до проблеми мотивації праці і володіє конкретними мотиваційно-трудовими значеннями. Серед них можна виділити: потреба в самоповазі (сумлінна трудова діяльність незалежно від контролю та оплати праці заради позитивного власної думки про себе); потреба в самоствердженні (високі кількісні та якісні показники в праці заради схвалення і авторитету, позитивного ставлення до себе з боку інших), потреба у визнанні (спрямованість трудової поведінки на доказ своєї професійної придатності та здібностей); потреба в соціальній ролі (хороша робота як доказ необхідності для людей, заняття гідного місця серед них); потреба в самовираженні (високі показники в роботі на основі творчого ставлення до неї; робота як спосіб отримання якихось ідей і знань, прояви індивідуальності); потреба в активності (прагнення до підтримання через активність здоров'я і самопочуття); потреба у продовженні роду і самовідтворенні (особлива орієнтація в роботі на благополуччя сім'ї і близьких, підвищення їх статусу в суспільстві; реалізація через результати праці прагнення до творення і спадкоємства чого-небудь); потреба в дозвіллі і вільному часу (перевага працювати менше і мати більше вільного часу, установка на роботу як на цінність, але не як на основну мету життя); потреба у самозбереженні (потреба працювати менше і в кращих умовах, нехай і за меншу оплату, з метою збереження здоров'я); потреба в стабільності (сприйняття роботи як способу підтримки існуючого способу життя, досягнутого достатку, неприйняття ризику); потреба в спілкуванні (установка на трудову) діяльність як умови і привід для людських контактів); потреба у соціальному статусі (підпорядкування трудової діяльності цілям кар'єри з позитивним чи негативним ефектом для самої роботи; кар'єра як вирішальний мотив поведінки у взаєминах з іншими); потреба в соціальній солідарності (бажання «бути як всі», сумлінність як відповідальність перед партнерами, колегами по робочому місцю).
Потреби відіграють одну з найважливіших ролей у загальному процесі мотивації трудової поведінки. Вони стимулюють поведінку, коли усвідомлюються працівниками. У цьому випадку вони приймають конкретну, форму - форму інтересу до тих чи інших видів діяльності, об'єктам і предметів. Інтерес - це конкретне вираження усвідомлених потреб. На відміну від потреби інтерес спрямований на ті соціальні відносини, від яких залежить задоволення потреб працівника. Якщо потреби показують, що потрібно людині для його нормального життя, то інтерес відповідає на питання, як діяти, щоб задовольнити цю потребу. Таким чином, специфічною рисою інтересу виступає діяльне ставлення до використання умов існування суб'єкта, в той час як потреба виражає стан необхідності опанувати цими умовами. Змістом інтересів виступають предмети і об'єкти, оволодіння якими дозволить задовольнити ті чи інші потреби суб'єктів.
Носієм потреб та інтересів виступають різні спільності, суспільство загалом, класи, соціальні трупи, регіони, трудові організації, а також окремі працівники. У число суб'єктів потреб та інтересів входять всі суб'єкти господарювання, що мають певні функції і цілі в системі суспільного розподілу праці. Кожному суб'єкту властива сукупність різних інтересів.
Інтереси бувають матеріальні (економічні) - інтерес до грошових і матеріально-речовим засобам задоволення потреб. Звідси інтереси працівників до відповідного рівня оплати праці, розмірами преміювання, пільг та компенсацій за несприятливі умови праці, до режиму праці і т.д. Крім того, інтереси можуть бути і нематеріальні: інтерес до знань, науці, мистецтву, спілкуванню, культурі, суспільно-політичної діяльності і т д.
Будь-яка з потреб може породити різноманіття різних інтересів. Наприклад, потреба в знаннях може сформувати у працівників інтерес до підвищення своєї професійної майстерності; до пошуку творчої, різноманітною і змістовною роботи, що вимагає постійного розширення свого професійного багажу; інтерес до читання спеціальної літератури, узагальнюючої та висвітлює передовий досвід і т.д. Таким чином, потреби та інтереси характеризують внутрішню обумовленість трудової поведінки. У різних умовах життєдіяльності у різних соціально-демографічних, професійно - кваліфікаційних та інших соціальних груп працівників різна структура і спрямованість потреб та інтересів.
На основі потреб формуються цінності і ціннісні орієнтації, які відіграють істотну роль у мотиваційному процесі.
