Суть процесу самовиховання

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблен­ня у себе позитивних рис і подолання негативних.

Воно успішно здійснюється в школі за таких умов: а) у дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання морально-психологічний клімат; б) в учня, який хоче займатися самовихованням, сформовано ідеал, до якого він прагне; в) в учнів наявний певний рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свої дії і поведінку; г) учні мають певні відомості з психології, можуть виявити свої позитивні риси і недоліки своєї особистості; ґ) в учнів є певний рівень сили волі, уміння долати труднощі.

Етапи педагогічного керівництва самовихованням учнів: а) підготовчий етап (переконання учнів у необхідності зайнятись самовихованням і в можливостях досягти бажаних результатів); б) допомога в складанні програми самовихо­вання і її реалізації; в) організація контролю за ходом самовиховання, який згодом переходить у самоконтроль.

Прийоми самовиховання.

У ході організації самовиховання учнів навчають спеціальних прийомів роботи над собою. Одним з поширених прийомів самовиховання є самопере-конання, суть якого полягає в тому, що учневі пропонують підібрати ряд аргументів і за їх допомогою переконати себе в тому, що він вчинив у даній конкретній ситуації правильно чи неправильно. Прийом самонавіювання пропонують використовувати у тих випадках, коли потрібно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у своїх силах, нерішучість. Прийом самопідбадьорювання використовується у тому разі, коли учень хвилюється у складних ситуаціях, втрачаючи віру у власні сили та можливості. Прийом самозаохочення пропонується у випадках, коли учень подолав певні труднощі, виконав складне завдання. Для подолання негативних сторін особистості можна застосувати прийоми самоосуду і самопокарання. Прийом самопримусу сприяє подоланню внутрішньої неорганізованості, небажання вчитися чи працювати, лінощів. Особливе місце у самовихованні займає прийом самоаналізу, який полягає в умінні аналізувати свої вчинки, надавати їм певну оцінку. Одним з ефективних прийомів самовиховання є самопереключення, коли у конфліктній ситуації учневі пропонують переключити свої думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли.

Шляхи підвищення ефективності процесу виховання.

1. Подолання формалізму у виховній роботі. Типовими проявами формалізму у виховній роботі є:

— дроблення виховного процесу: виховна робота часто планується, здійс­нюється й оцінюється як сума окремих заходів;

—гонитва за кількістю виховних впливів, які нерідко бувають низької якості;

- однобічність трактування впливу, яка суперечить багатостороннім виявам реальної людини і колективу;

- відсталість форм виховного впливу, традиційний, консервативний підхід до виховної роботи;

- невиразність виховного впливу, відсутність індивідуально-дифе­ренційованих форм виховної роботи;

Удосконалення процесу виховання шляхом: а) організації в школі виховних центрів; б) органічного поєднання завдань, що вирішують школи, з потребами середовища; в) створення в школі морально-психологічної атмосфери поваги до знань; г) підбору раціонального змісту виховання відповідно до мети виховання і рівня вихованості колективу; ґ) розумного співвідношення
інформаційних методів виховного впливу на учнів і залучення їх до різних видів діяльності; д) своєчасного проведення виховних заходів, акцентування уваги на профілактику негативних явищ в учнівському середовищі; є) вико­ристання різноманітних форм і методів виховного впливу, які імпонують віку учнів; є) підвищення емоційної насиченості виховних заходів; ж) подолання