Поняття "розвиток" — досить складне і неоднозначне. Найбільш загально поняття розвитку можна визначити так: розвиток — специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.
Можна виділити три види розвитку людини — фізичний, психічний і соціальний. Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні і якісні зміни на основі біологічних процесів. Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини. Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями та ін.).
У педагогіці та інших науках про людину вживають також термін "формування". Формування — це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю. Проте про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.
Біологічне і соціальне у розвитку людини
У науковому вжитку щодо вихованців широко побутують поняття "людина", "особистість", "індивідуальність". Людина — це біологічна істота, яка характеризується такими фізіологічними ознаками: пряма хода, розвинена черепна ткоробка і передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують фізіологія, анатомія, медицина. Але людина є не лише продуктом природного розвитку, але й соціальних факторів.
Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.
Індивідуальність — особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.
На межі розвитку соціально-біологічних наук у поглядах на роль біологічних і соціальних факторів у розвитку людини точилися заповзятливі суперечки, які нерідко переходили в ідеологічні протистояння. У процесі цих непростих змагань вирізнились окремі концепції. Наведемо деякі з них.
Соціологічна концепція була обґрунтована англійським філософом і педагогом Дж. Локком (1632—1704). Прибічники цієї концепції заперечували вплив на розвиток людини біологічних факторів і надавали перевагу соціальним факторам (оточуючому соціальному середовищу і вихованню). На їх погляд, душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки (tabula rasa) і вона формується лише під впливом соціального середовища і виховання.
З розвитком біологічної науки і генетики зокрема в середині XX ст. з'явилась генетико-соціальна концепція розвитку людини. Прибічники цієї концепції вважали, що на розвиток людини впливають як біологічний, так і соціальний фактори.
Окрім біологічного успадкування на розвиток людини, її становлення як особистості значний вплив здійснює соціальне успадкування, завдяки якому народжена дитина активно засвоює соціально-психологічний досвід батьків і всіх оточуючих (мову, звички, особливості поведінки, морально-етичні якості та ін.). Поняття соціального успадкування ввів у науковий обіг відомий російський генетик М.П. Дубінін.
Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня діяльність (дослідження Е.В. Ільєнко-ва). Діяльність дитини може мати різні форми: ігрову, навчально-пізнавальну, трудову, художньо-естетичну, спортивну та ін. Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особистості, а відтак суттєвим чинником фізичного, психічного і соціального розвитку. У процесі безпосередньої діяльності знаходить своє вираження дія рушійної сили розвитку як результат суперечностей між реальними потребами, що їх висуває перед особистістю життя, і рівнем фізичного, психічного та соціального розвитку.
Акселерація та ретардація
У процесі розвитку дитини спостерігається явище акселерації (від лат. acceleratio — прискорення), що проявляється у прискоренні фізичних процесів, зокрема росту, ваги, статевого дозрівання. Є декілька гіпотез виникнення цього явища. Науковий інтерес становлять такі.
Геліогенна теорія пояснює прискорення фізичного розвитку дітей підвищенням впливу на їх організм променів сонця.
Теорія урбанізації пов'язана з розвитком міст, куди мігрує все більше сільського населення. Умови життя в місті більш комфортні, що і здійснює позитивний вплив на ріст організму. Теорія гетерозії (від гр. heteroiosis — зміни, перетворення) пояснює процес акселерації деяким стиранням соціальних, релігійних, національних і кастових кордонів, а звідси і поширення тенденції шлюбів між людьми різних національностей, навіть рас. А це породжує певні зміни, генетичні перетворення.
Поряд з явищем акселерації протилежним у розвитку дитини є ретардація — відставання дітей у розвитку, що зумовлюється порушенням генетичного механізму спадковості*..нега-тивним впливом на процес розвитку, починаючи з моменту зародження, канцерогенних речовин, несприятливого екодогічно-го середовища в цілому і зокрема перевищення природних норм радіаційного фону. Тут можна спостерігати відставання не~лише у фізичному, але й у психічному розвитку.
