Самовизначення молоді поділяється на такі види:
· соціальне самовизначення;
· політичне самовизначення;
· професійне самовизначення;
· економічне самовизначення.
Соціальне самовизначення молоді. Якщо розглядати молодь з точки зору соціального самовизначення, то можна сказати, що молодь – це одна з найбільш уразливих в економічному та найбільш безправна в соціально-правовому плані, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Це насамперед випливає з важкої соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації. Для більшості населення характерна незадоволеність своїм становищем у суспільстві. Людина відчуває себе незатребуваною за нових соціальних умов, і соціальна незатребуваність породжує деморалізацію та соціально-політичну пасивність, небажання брати участь у чужих для неї суспільних явищах.
За даними соціологічних досліджень, стан здоров’я молоді досить хворобливий. Так, значного поширення набули серед молодих людей такі соціально небезпечні хвороби як туберкульоз, хвороби, що передаються статевим шляхом, СНІД, наркоманія, алкоголізм. Залишається високою смертність серед молоді. Для значної частини молодих людей гострими залишаються проблеми бідності, безпритульності, насильства. Значна частина молодих людей ніде не працює і не навчається. У найбільш скрутному становищі опинилася безробітна молодь. Рівень злочинності і правопорушень серед неповнолітніх та молоді все ще залишається досить високим.
Для соціального самовизначення молоді характерні такі тенденції:
· перша – руйнація традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху;
· друга – розширення можливостей вибору життєвого шляху, підвищення власної відповідальності;
· третя – поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь, зокрема суб’єктів підприємницької діяльності, наявність різних джерел одержання матеріальних благ і заробітку, нові джерела інформації, самодіяльні просоціальні і антисоціальні молодіжні угрупування тощо;
· четверта – посилення регіональних та національних (етнічних) відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді;
· п’ята – оцінка свого суспільного становища із загально цивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні із становищем ровесників в інших (переважно високорозвинених) країнах та поява у зв’язку з цим завищених соціальних вимог.
Політичне самовизначення молоді. Важливе значення має політичне самовизначення молоді. Політичне самовизначення розглядають як процес засвоєння та активного відтворення соціально-політичного досвіду, набутого в умовах спілкування з іншими людьми і суспільством в цілому, а також в різних видах суспільної діяльності.
В умовах кризи молодь ідентифікує себе тільки з тими інститутами і соціальними організаціями, що дозволяють їй одержати елементарні засоби до існування. Це призводить до того, що політична соціалізація особистості, як правило, замінюється економічною.
Важливим фактором, що впливає на політичну свідомість молоді в сучасних умовах, є також зміна ієрархій в інститутах влади (перевага економічнихінститутів над політичними, переваганедержавних інститутів над державними, а також зміна ієрархій усередині економічних, політичних і соціокультурних інститутів).
Сучасне суспільство стоїть перед альтернативою вибору подальшого шляху розвитку. Соціологи стверджують, що молодь не визначила свого місця у цих складних процесах, хоч у цілому підтримує зміни, які настали. Тому більшість займає пасивну, очікувальну позицію і лише 10 – 15 % готові діяти активно. Спостерігається також боротьба за молодь з боку політичних партій і рухів, у зв’язку з чим процес самовизначення молоді набуває політичного характеру. Ця боротьба часто посилюється під час проведення масштабних політичних компаній і зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси і завербувати до участі в разових політичних акціях. Як показують результати соціологічного дослідження «Молодь червень 2007р.», лише 2% молоді беруть участь в роботі громадянських молодіжних організацій. Політичному самовизначенню молоді характерні такі тенденції:
· перша – пасивна участь в діяльності молодіжних громадських організацій;
· друга – підвищення інтересу до неофіційних молодіжних угрупувань та об’єднань;
· третя – зростання пасивності та недовіри до органів управління.
Професійне самовизначення. Тривалий час молоді відводили другорядне місце у сфері праці, що призвело до посилення матеріальної (і відповідно психологічної) залежності від старших поколінь. Близько 90% молодих сімей живуть за допомогою батьків та рідних.
Як наслідок спостерігається два різноспрямовані явища у молодіжному середовищі: відносно високі стандарти споживання, які часто розраховані на нетрудові доходи і прибутки та економічна пасивність, відсутність готовності до праці в нових економічних умовах.
За даними соціологічних досліджень 70% респондентів з числа молоді розраховує на індексацію доходів державою, 64% – на право одержання грошової допомоги від тієї ж держави у випадках втрати роботи чи її неодержання. Тобто основна частина молодого покоління при переході до ринку розраховує на соціальну допомогу і захист, а не на власні сили.
Основні тенденції:
· перша – зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;
· друга – зростаюче безробіття серед молоді;
· третя – розтягування в часі періоду здобуття освіти, що відсуває для більшості молоді час вступу до трудового життя і досягнення професійної зрілості;
· четверта – масовий характер переходу молоді з виробничих державних структур у структури приватного бізнесу;
· п’ята – загострені прояви соціальної нерівності, які характерні для різних категорій молоді при виборі нею професійної освіти та місця праці.
Економічне самовизначення молоді. Ця проблема складається з низки підпорядкованих проблем: необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді; можливість соціального просування; досягнення економічної самостійності.
Основні тенденції:
· перша – матеріальне становище молоді є середнє;
· друга – при втраті роботи, знайти іншу роботу за основним місцем
проживання дуже важко;
· третя – існує проблема щодо досягнення молоддю економічної
самостійності.
У значної кількості молоді відсутнє власне економічне становище в суспільстві. Навіть матеріальний стан працюючої молоді не забезпечує повної економічної незалежності. Однією з найгостріших є проблема втрати роботи і безробіття. Серед переважної більшості молоді, яка живе за рахунок матеріальної підтримки батьків, 60% одержують від них допомогу грішми, 46% – одягом, 40% – продуктами харчування, 14% – платою за квартиру тощо. Тому матеріальне становище молоді потребує значного покращення.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Назвіть об’єкт і предмет соціології молоді.
2. Дайте визначення терміна: «соціологія молоді».
3. Які основні періоди становлення соціології молоді?
4. Розкрийте сутність поняття «молодь».
5. Охарактеризуйте вікові межі молоді.
6. Назвіть вікові межі дітей, малолітніх, неповнолітніх.
7. Розкрийте сутність понять: «державна молодіжна політика», «молодіжна політика».
8. Назвіть основні завдання та механізм реалізації державної молодіжної політики в Україні.
9. Які є два основні нормативно-правові акти у сфері державної молодіжної політики в Україні?
10. Який науково-дослідний інститут займається дослідженням проблем молоді?
11. Які позитивні тенденції поширюються в молодіжному середовищі відповідно до результатів сучасних досліджень?
12. Які негативні тенденції поширюються в молодіжному середовищі відповідно до результатів сучасних досліджень?
13. Назвіть ознаки та функції свідомості.
14. Дайте визначення свідомості.
15. Які основні рівні функціонування молодіжної свідомості?
16. Які є види самовизначення молоді?
17. Які основні тенденції соціального самовизначення молоді?
18. Охарактеризуйте професійне самовизначення молоді.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
1. Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія.
2. Молодь та вікові межі молоді.
3. Соціалізація молоді як соціальна та соціологічна проблема.
4. Молодь у сфері праці й зайнятості.
5. Девіантна поведінка молоді як об’єкт соціологічного дослідження.
6. Основні проблеми сучасної української молоді.
7. Державна молодіжна політика і соціологія молоді: особливості та напрями взаємодії.
