Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств.
Лімітування природокористування – дієвий елемент механізму охорони навколишнього середовища. Існують підприємства, котрі, з екологічної точки зору, краще було б закрити або перевести на випуск іншої продукції, що завдало б менше шкоди довкіллю (целюлозо-паперовий комбінат можна перепрофілювати в меблеву фабрику). Проте, з економічної точки зору, а часом і з соціальної, це не завжди реально, оскільки підприємтсво може бути постачальником потрібних суспільству товарів та робочих місць. У цьому випадку його діяльність в галузі природокористування деякий час регулюється не нормами ГДС та ГДВ, а індивідуальними лімітами.
Довгий час природокористування в країні було безкоштовним, тобто підприємства використовували землю, воду та інші природні ресурси, а також забруднювали навколишнє середовище безкоштовно. Лише у випадку сильного забруднення з катастрофічними наслідками для навколишнього середовища підприємства виплачували штрафи, але не завжди. Така безвідповідальність зумовлювала нераціональне використання природних ресурсів.
На початку 90-х років було запроваджено платність природокористування, що передбачає плату за практично всі природні ресурси, за забруднення навколишнього середовища, розташування в ньому відходів виробництва та інші види впливів. При цьому плата за понадлімітне використання та забруднення в декілька разів перевищує плату за використання та забруднення в межах встановленого нормативів (лімітів). Однак внесення плати за використання та забруднення не звільняє природокористувача від виконання заходів з ОНПС та відшкодування збитків.
Одним з важливих методів економічного управління є фінансування, тобто надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Джерелами фінансування можуть бути бюджетні кошти, власні кошти підприємства, банківські кредити, різні екологічні фонди.
Під фондами слід розуміти установи, покликані надавати будь-яку матеріальну допомогу, та самі грошові матеріальні кошти, а також їхні джерела. Наприклад, в екологічні фонди надходять платежі всіх підприємств за природокористування. А потім ці кошти видаються на проведення невідкладних та дорогих природоохоронних заходів. Крім цього, підприємства можуть робити внески у фонд екологічного страхування.
Важливим економічним методом управління є правильне застосування матеріального стимулювання – забезпечення зацікавленості, вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності. При цьому передбачається застосування не лише заохочувальних заходів, але й покарань.
До заохочувальних заходів відносяться:
- Встановлення податкових пільг (сума прибутку, з котрого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);
- Звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;
- Застосування заохочувальних цін на надвишок на екологічно чисту продукцію;
- Застосування пільгового кредитування підприємств, котрі ефективно здійснюють ОНПС (зниження процента за кредит або безпроцентне кредитування).
Покарання:
- запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій;
- штрафи за екологічне правопорушення.
Підприємства будуть активно працювати в галузі природоохоронної діяльності, коли буде розроблено та широко впроваджено такий механізм стимулювання, при котрому дотримується слідуюча нерівність:
Зпод<(Рут+Пп+Кп+Цн) (1)
Зпод<(Пнв+Пиз+Пср+Ш+Дн), де (2)
Зпод – видатки підприємства на природоохоронну діяльність;
Рут – прибуток від утилізації відходів;
Пп – пільги оподаткування;
Кп – кредитні пільги;
Цн – надвишка до ціни;
Пнв – плата за понаднормативне використання ресурсів природи;
Пнз – плата за понаднормативне забруднення навколишнього середовища;
Пср – плата за розташування відходів в навколишньому середовищі;
Ш – штрафи;
Дн – додаткове оподаткування.
Елементи формули (1) повинні збільшувати прибуток, котрий залишається розпорядженні підприємства за умов реалізації ефективної природоохоронної діяльності, а елементи формули (2) – знижувати його коли підприємство намагається заощаджувати а природоохоронних видатках.
Показники оцінки виробничих процесів за класифікаційними ознаками можна об’єднати в декілька груп:
- за властивостями – економічні, екологічні та показники безпеки;
- за способом вираження – розмірні, безрозмірні, вартісні;
- за кількістю характеристик, котрі визначаються, - одиничні, комплексні;
- за застосуванням – базові, відносні;
- за стадією визначення – проектні, виробничі, експлуатаційні.
Економічні показники характеризують загальну вартість природних ресурсів, що використовуються в виробництві, вартість природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, величину плати за забруднення НПО викидами, стоками, відходами.
Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на НПС внаслідок вилучення з нього природних ресурсів та забруднення довкілля викидами, стоками, відходами; кількість та концентрацію шкідливих речовин у СВ, відходах, викидах.
Кількісні, вартісні, відносні показники використання природних ресурсів та забруднення НПС можна визначити за допомогою рівня матеріального та енергетичного балансів.
За масою природних ресурсів, корі переходять в готову продукцію, оцінюється екологічність технології виробництва продукції (безвідходна, маловідходна, відкрита).
Ступінь чистоти виробничих процесів можна оцінити за допомогою безрозмірних коефіцієнтів:
;
За значеннями коефіцієнтів чистоти технологічні процеси класифікуються таким чином:
кч=1 – ізольована відносно атмосфери, водних басейнів, грунтів;
кч=0.9-1 – чисті; кч=0.5-0.9 – напівчисті; кч=0.5 – брудні
Матеріалоємність виробів оцінюється таким коефіцієнтом:
Ммє – матеріалоємність продукції, що випускається;
Мет – матеріалоємність еталонного взірця продукції, що випускається за сучасними технологіями.
На показник матеріалоємності технологічних процесів впливає рівень використання відходів виробництва Квід
Квід=Мвідвик/Мвід, де
Мвідвик – маса відходів, використуваних у виробництві для виготовлення неосновної продукції,
Мвід – загальна маса відходів, що утворюються при виготовленні основної продукції.
Енергоємність продукції можна оцінити за допомогою
Епит=Езаг/n, де
Езаг – загальна кількість енергії, що використовується у виробництві,
N – число одиниць виготовленої продукції
Для еколого-економічної оцінки конкретних видів виробництва або підприємства загалом використовують такі показники:
1) коефіцієнт суспільної корисності виробництва продукції
kсуспп=((Qкор-Pкор)/Звир)®max
Qкор – корисний ефект функціонування підприємства для суспільства,
Ркор – негативний вплив функціонування підприємства на навколишнє природне середовище,
Зкор – видатки на виробництво та запобігання негативного впливу на навколишнє середовище.
2) коефіцієнт суспільної корисності експлуатації виробів, випущених підприємством
kсуспе=((Qе-Pе)/Зе)®max
Qе, Ре – відповідно корисний і негативний ефекти внаслідок експлуатації виробів,
Зе - видатки на експлуатацію та запобігання негативного впливу на навколишнє середовище.
3) коефіцієнт негативного впливу об’єктів на навколишнє середовище
kнегн=(Ркор/ Qкор)®mіn або kнегн=(Ре/ Qе)®mіn
4) коефіцієнт ресурсоємності вробництва
kp= (Rn/Qкор) ®mіn або kpe=(Re/Qe) ®mіn
Rn, Re – кількість природних ресурсів, використуваних для випуску та експлуатації продукції
5) узагальнений коефіцієнт еколого-економічної оцінки виробництва продукції та її експлуатації
Вказані показники розраховують за видами продукції підприємства.
Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними, соціально-економічними, еколого-економічними результатами.
Соціальними результатами природоохоронних заходів є скорочення захворюваності людей, зростання тривалості їхнього життя.
Економічними результати передбачають скорочення збитків, що завдаються природі, економію витрати природних ресурсів, зниження забруднення навколишнього середовища, зростання продуктивності фауни, працездатності людей.
Екологічні результати – це зниження негативних впливів на природу, покращання стану флори та фауни, зменшення витрати природних ресурсів.
Соціально-економічні результати оцінюються за комплексними показниками покращання рівня життя людей, ефективності суспільного виробництва.
Еколого-економічні результати – це зниження витрачання природних ресурсів, зменшення збитків, що завдаються навколишньому середовищу забрудненнями.
Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюється за такими показниками:
1) загальна економічна ефективність витрат на природоохоронні заходи:
Еij – економічний ефект i-го виду діяльності на j-му об”єкті,
В – втрати на природоохоронні заходи.
2) порівняльна економічна ефективність використовується при виборі оптимального технічного рішення. Порівняння здійснюється з витратами на будівництво та експлуатацію природоохоронних споруд
Вn=(EnK+C)®min
En – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень,
К – капітальні вкладання в природоохоронні заходи,
С – експлуатаційні витрати на утримання природоохоронних споруд
3) чистий економічний ефект від природоохоронних заходів:
Че=SSЕij-Bn
4) економічна ефективність капітальних вкладень:
DП – економічний збиток, якого вдалося запобігти внаслідок впровадження і-го природоохоронного заходу;
5) показник зниження негативного впливу господарської діяльності на НПС:
Езн=DВзн/В
DВзн – зниження величини негативного впливу на НПС
6) показник покращання стану НПС внаслідок проведення природоохоронних заходів:
Епокр=DВпокр/В
DВпокр – покращання стану НПС
3. Оцінка розмірів економічних збитків від забруднення довкілля.
Господарська діяльність підприємств може завдавати НПС екологічних, економічних та соціальних збитків. Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу.
Загальний економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності виражається формулою:
Ззаг=SSЗijkj
I – число видів діяльності, котрі призводять до збитків,
J – число природних комплексів, на котрі впливає господарська діяльність
Зij – збитки від і-го виду впливів на j-ий природний комплекс
kj – коефіцієнт, що враховує стан НПС
Економічні збитки, завдані НПС, можна розрахувати як суму видатків на відновлення Вв, відтворення Ввід, оздоровлення природних комплексів Во та відшкодування збитків потерпілим від впливу господарської діяльності Вз:
Взаг=Вв+Ввід+Во+Вз
На розмір збитків від забруднення НПС впливає:
- кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднення НПС,
- види та інтенсивність впливу забруднення на НПС,
- опосередкований вплив забруднень на довкілля і людей,
- зворотність наслідків та можливість їх ліквідації,
- час появи наслідків забруднення,
- можливість реалізації профілактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.
Підлягають також відшкодуванню збитки, завдані майну громадян (майно, втрачання врожайності, родючості земель тощо).
Підприємства та окремі громадяни мають право подавати позовну вимогу в суд про припинення екологічно шкідливої діяльності, що завдає шкоди здоров’ю та майну громадян і НПС.
ЛЕКЦІЯ 16
ПЛАН
1. Екологічне право. Природоохоронне законодавство в Україні.
2. Права та обов”язки природокористувачів.
3. Види екологічної відповідальності.
4. Правова охорона атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, надр, тваринного та рослинного світу, заповідників.
