Чим займається соціологія економіки?

Соціологія економіки — це не соціологічний аналіз економічної науки як різновид соціології науки або економічних відносин, а соціологічний аналіз суспільних відносин з приводу економічної діяльності людей. Стосовно цього соціологія економіки близька до політичної економії, яку слід відрізняти від власне економічної на­уки, що вивчає та описує виробництво, обмін та розподіл матеріаль­них благ незалежно від їх соціально-політичного значення.

Якщо ми погодимося з одним із визначень предмета політичної економії, яке говорить, що політична економія вивчає закони, які регулюють суспільне виробництво та обмін продуктами праці на різних етапах розвитку людського суспільства з метою встановлення найзагальніших законів, застосовних до виробництва та обміну вза­галі, то повинні будемо одразу обмежити сферу соціології економіки не тільки за предметом дослідження, а й за використовуваними ме­тодами. Очевидно, що соціологія економіки саме як соціологія не може претендувати на конкретно-економічний аналіз господарських структур, функцій та процесів. У першу чергу її мають цікавити ті класи та соціальні групи, які безпосередньо беруть участь у виробництві матеріальних благ, їх обміні та розподілі. Це передбачає вив­чення того становища, яке люди займають у системі суспільного виробництва, дослідження їх ставлення до засобів виробництва, аналіз їхньої ролі у суспільній організації праці та способів отриман­ня певної частки суспільного багатства (її розмірів). Так, наприклад, урахування ролі людини у суспільній організації праці допомагає визначити, якою мірою задоволене "почуття господаря", тобто якою мірою, чому та як люди зацікавлені у виробничій життєдіяльності свого підприємства, установи, організації, галузі, держави загалом.

Якщо це "почуття" задоволене частково або зовсім не задоволене, то соціолог повинен знати, чим та як людина компенсує свої нере­алізовані інтереси та потреби у сфері виробництва та побуту. Все це та багато іншого, що стосується людини як суб'єкта господарської діяльності, належить до компетенції соціології економіки.

Будучи відносно самостійною дисципліною у рамках соціологіч­ної науки, соціологія економіки має своє бачення історичного про­цесу та шляхів можливого розвитку соціально-економічних струк­тур. У рамках марксизму на таку роль претендує матеріалістичне ро­зуміння історії, що відштовхується від економічної діяльності людей та претендує на "єдино правильне вчення". По суті, це є першим та найяскравішим досвідом історико-соціологічної концепції еконо­мічної діяльності людей, покликаної обґрунтувати неминучість переходів від одних суспільно-економічних станів до інших через запеклу класову боротьбу.

Економічна історія є важливим опертям сучасної соціології еко­номіки, забезпечуючи її історичною самосвідомістю, а отже, й мож­ливостями наукового розуміння динаміки та характеру соціально-економічних процесів, які зараз модно відносити до розряду так зва­них макроекономічних досліджень, не привносячи тим самим до економічної науки політичних упереджень або соціально-ціннісного підходу. Це багато в чому нагадує ситуацію зі структурною лінгвісти­кою, яка спробувала "подолати" традиційний історико-генетичний метод вивчення мови, ввівши поняття "діахронія" та "синхронія". З уведенням зазначених понять за бортом структурної лінгвістики (на перших етапах її становлення) залишилися проблеми семантики, смислового змісту мови як засобу комунікації. Соціально-смислово­го змісту позбавляється й економічна наука, яка немовби копіює принципи структуралізму ("макроекономіка", "мікроекономіка").

У зв'язку з цим пригадується передісторія появи назви "соціоло­гія" для позначення певної предметної царини соціальних дослід­жень. Спочатку була "соціальна фізика", яку спробували замінити назвою "фізико-політична наука", що, до речі, знайшло своє відоб­раження й у найменуванні економічної науки як "політичної еко­номії". "Соціальна фізика" зрештою поступилася своїми правами "соціології". "Політична економія" поступається сьогодні частиною своїх прав "соціології економіки". Останнє зумовлене, крім усього іншого, ще й тим, що слово "політика" набуло характеру наукового терміна у контексті такої самостійної наукової дисципліни, як полі­тологія. У рамках нинішньої політології цілком правомірно говорити про політичний підхід до економіки або, якщо завгодно, до політич­ної економії.

Недиференційованість соціологічного та політичного розгляду проблем економічного життя суспільства веде до того, що на панів­ну роль в економічній науці починає претендувати структуралізм. У структуралістському вивченні економіки немає нічого осудного, але претензії на володіння істиною в останній інстанції є згубними для будь-якої науки, оскільки перетворюють її на спекулятивну дис­ципліну найгіршого ґатунку.