Підприємництво як соціально-економічна діяльність

Соціологія підприємництва розглядає підприємництво як соціальний феномен, соціально-економічну діяльність великих і малих соціально-економічних груп і верств суспільства. Вона досліджує соціально-економічні та правові передумови, соціокультурні аспекти зародження і розвитку підприємницької діяльності, формування мотивації до неї, особливості підприємницької поведінки, соціального портрета підприємця, девіації у підприємницькій діяльності тощо.

Перші спроби теоретично осмислити феномен підприємництва припадають на XVII ст., проте ще задовго до цього вчені виявили відмінності між комерцією та іншими видами праці. Одним із перших намагався обґрунтувати підприємництво з наукових позицій англійський економіст Р. Кантільон, який у XVIII ст. увів до наукового обігу термін «підприємець». До цієї групи він зараховував усіх осіб з нефіксованими доходами (торговці, ремісники і селяни), які займаються економічною діяльністю і включені у процес купівлі-продажу в ситуації непередбачуваності цін. Характерною ознакою підприємця він вважав здатність до ризику. Поступово у розумінні підприємницької діяльності виокремилися шість підходів.

1. Підприємницьку діяльність здійснюють люди, які є власниками певного капіталу (А. Сміт, Ж. Тюрго, Б. Гільденбрандт).

2. Підприємницька діяльність має насамперед організаторський характер, зайняті нею особи можуть не мати власного капіталу (Дж.-С. Мілль, К. Маркс, А. Маршалл, А. Коул, П. Дракер).

3. Підприємницька діяльність супроводжується ризиком, невизначеністю (Р. Кантільон, Дж. Тюнен, Д. де Тресі).

4.Підприємницька діяльність спрямована на реформування і докорінну перебудову виробництва, впровадження нових методів виробництва, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; виготовлення нового блага або існуючого блага нової якості (Й. Шумпетер).

5. Підприємницька діяльність — це передусім вільна діяльність, пов'язана з особистою свободою, яка дає змогу людині раціонально використовувати свої здібності, знання, інформацію й доходи (Ф. Хаєк).

6. Підприємницька діяльність має активний інноваційний характер, сутність якого полягає не тільки в ефективному використанні матеріальних, організаційних, людських ресурсів, а й у створенні нових ринкових можливостей: створенні нових видів товарів і послуг, використанні нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних і управлінських нововведень, проникнення на нові ринки, в нові галузі, сектори економіки та ін. (Г.Шмолер, П.Дракер).

Усі ці особливості охоплені науковим тлумаченням підприємництва.

Підприємництво — особливий вид економічної діяльності, сутністю якої є самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або існуючих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і реалізації власної мети.

У соціально-економічному житті суспільства підприємництво виконує такі функції:

а) новаторська — сприяння продукуванню нових ідей (технічних, організаторських, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів, надання нових послуг;

б) організаційна — впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати й оптимальне їх поєднання з традиційними, раціональне використання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил і контроль за їх використанням;

в; господарська — ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів;

г) соціальна — виготовлення необхідних суспільству товарів і послуг відповідно до основної мети, вимог економічних законів;

ґ) особистісна — самореалізація підприємця, отримання ним задоволення від своєї роботи.

Здійснення підприємницької діяльності відбувається у сферах матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг). У розвинутих країнах у сфері послуг зайнято до 75% працездатного населення, в Україні — 27%.

Основними видами підприємницької діяльності є:

1) виробнича підприємницька діяльність (охоплює виробництво, споживання товарів і послуг. Доцільна, якщо чистий прибуток складає не менше 20—30% грошової виручки);

2) комерційна, торговельна (пов'язана з перепродажем товарів (послуг). Вважається доцільною, якщо чистий прибуток складає 15—20% витрат);

3) фінансова (купівля-продаж грошей, валюти, цінних паперів). Виправдана, якщо фінансові угоди забезпечуватимуть прибуток на рівні не нижче 5—15%;

4) страхова (пов'язана із захистом бізнесу, населення);

5) посередницька (надання різноманітних, у т. ч. інформаційних, консультативних, маркетингових послуг).

Підприємницька діяльність ґрунтується на певних особистісних якостях, розумінні власних можливостей, вона спрямована на досягнення ефективних результатів господарської діяльності, отримання економічної вигоди, передусім привласнення додаткового продукту.

Підприємець — основний господарюючий суб'єкт, який здійснює підприємницьку діяльність завдяки наявності певних особистісних якостей, отримуючи за свою працю підприємницький дохід.

На нижчій стадії розвитку капіталізму підприємець діяв як власник, організатор та управляючий (менеджер); на вищій його стадії, за панування крупних акціонерних компаній, відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, процес організації та управління виробництвом здійснюють професіональні управлінці — менеджери. Найважливіші якості сучасного підприємця — пошук можливостей та ініціативність, готовність до ризику, відповідальність і здатність жертвувати своїм в інтересах справи, орієнтація

на ефективність і якість, цілеспрямованість, прагнення до поінформованості тощо. Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних процесів у суспільстві, орієнтуватися у швидкоплинних обставинах, приймати нестандартні рішення, розбиратися в людях. Йому не обійтися без економічних і правових знань, достатнього досвіду і практичних навичок.

Підприємницька діяльність має суперечливий характер. З одного боку, підприємці є найактивнішими дійовими особами в реалізації цілей і найважливіших ознак економічної системи, з іншого — з їх діяльністю пов'язано багато негативних явищ, соціально-економічних проблем: економічні, екологічні кризи, монополістичні тенденції в економіці, масове безробіття, класова поляризація суспільства, виготовлення неякісних товарів, неякісне виконання робіт і надання неякісних послуг, встановлення завищених цін, ухилення від сплати податків, створення фіктивних фінансових структур, розкрадання державної власності в процесі її роздержавлення і приватизації, фальсифікація торгових марок та ін. До таких дій підприємців часто підштовхує нераціональна політика держави, що проявляється у необґрунтованих законодавчих обмеженнях, фіскальній політиці, створенні штучних бар'єрів органами місцевої влади і самоуправління. Усе це свідчить про необхідність оптимізації політики держави у сфері підприємництва, яка розкривала б широкі можливості для самореалізації економічно активних людей, стимулювала їх діяльність у правовому полі. Не менш важливі законослухняність суб'єктів підприємницької діяльності, дотримання ними моральних норм і етичних обмежень.

Важливими умовами підприємницької діяльності також є стабільна політична ситуація, позитивна суспільна думка про неї, належний рівень культури підприємництва (етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства в цій сфері та ін.).

Запитання. Завдання

1. Розкрийте особливості економічної соціології як спеціальної соціологічної теорії.

2. Охарактеризуйте головні чинники, що зумовили розвиток і становлення економічної соціології.

3. Проаналізуйте переваги при застосуванні економічної соціології під час вивчення економічних систем і управління ними.

4. За якими критеріями класифікують систему категорій економічної соціології?

5. Розкрийте сутність соціального механізму розвитку економіки.

6. У чому полягають особливості основних етапів становлення західної економічної соціології?

7. Розкрийте особливості становлення вітчизняної економічної соціології.

8. Чим обумовлені особливості підприємництва як соціально-економічної діяльності?

9. У чому виявляється природа підприємницької діяльності з точки зору соціологічного підходу?

10. З'ясуйте позитивні і негативні наслідки підприємництва, назвіть основні умови його розвитку.

Жоль

СОЦІОЛОГІЯ ТА ЕКОНОМІКА

Пропедевтичні зауваження

Чому віддати пріоритет — соціології праці, соціології промисловості чи економічній соціології?

Чим займається соціологія економіки?

Соціологічний підхід до розуміння періодичних економічних криз за умов капіталізму

З історії слів "ринок", "капітал", "капіталістичний" та "капіталізм"

Економічний цикл

Необхідність політико-економічного та соціологічного прогнозування етапів економічного циклу. Соціологічні опитування

Пропедевтичні зауваження

Приховану та явну конкуренцію між традиційною політичною економією та соціологією за те, щоб бути соціальною теорією, яка пояснює визначальні закони життя суспільства, доволі виразно простежуємо впродовж XIX—XX ст. Так, представники класичної політичної економії спробували пояснити особливості соціально-політичного життя капіталістичного суспільства, використовуючи поняття соціального класу, натомість соціологи намагалися показати соціальну неоднорідність не тільки цих класів, а й інших соціальних спільнот, увівши поняття соціальної групи й тим самим вийшовши за рамки класового розгляду суспільної структури. Соціологи не обійшли своєю увагою й такі центральні поняття економічної науки, як "вартість" та "цінність", наповнивши їх різними смислами (залежно від контексту дослідження), від соціально-психологічного до культурно-антропологічного.

Пригнічена "підступами конкурента", економічна наука, яка раніше не надто переймалася практичною перевіркою своїх теоретичних шукань та розвідок, стала боротися за статус науки, що спирається на емпіричні дослідження, в чому соціологія вже мала певні

успіхи. Економісти скористалися нагромадженим досвідом соціологів і навіть оголосили про взаємно корисне співробітництво економічної науки та соціології. Прикладів такої, треба сказати, обопільно корисної конкуренції більш ніж достатньо. Тому доцільно одразу перейти до розгляду тих спільних для економіки та соціології питань, розв'язання яких призвело до виникнення дисципліни, яку можна назвати соціологією економіки за аналогією з соціологією релігії або науки. Ця назва не є загальноприйнятою, деякі вчені її заперечують. А проте її можна вважати досить зручною для розгляду проблематики, що виходить за рамки власне економіки та соціології, утворюючи своєрідний синтез метаекономіки та метасоціології.