Підприємництво як соціально-економічна діяльність

Соціологія підприємництва розглядає підприємниц­тво як соціальний феномен, соціально-економічну ді­яльність великих і малих соціально-економічних груп і верств суспільства. Вона досліджує соціально-економіч­ні та правові передумови, соціокультурні аспекти за­родження і розвитку підприємницької діяльності, фор­мування мотивації до неї, особливості підприємницької поведінки, соціального портрета підприємця, девіації у підприємницькій діяльності тощо.

Перші спроби теоретично осмислити феномен підпри­ємництва припадають на XVII ст., проте ще задовго до цього вчені виявили відмінності між комерцією та інши­ми видами праці. Одним із перших намагався обґрунту­вати підприємництво з наукових позицій англійський економіст Р. Кантільон, який у XVIII ст. увів до науково­го обігу термін «підприємець». До цієї групи він зарахову­вав усіх осіб з нефіксованими доходами (торговці, реміс­ники і селяни), які займаються економічною діяльністю і включені у процес купівлі-продажу в ситуації непередбачуваності цін. Характерною ознакою підприємця він вва­жав здатність до ризику. Поступово у розумінні підпри­ємницької діяльності виокремилися шість підходів.

1. Підприємницьку діяльність здійснюють люди, які є власниками певного капіталу (А. Сміт, Ж. Тюрго, Б. Гільденбрандт).

2. Підприємницька діяльність має насамперед орга­нізаторський характер, зайняті нею особи можуть не мати власного капіталу (Дж.-С. Мілль, К. Маркс, А. Маршалл, А. Коул, П. Дракер).

3. Підприємницька діяльність супроводжується ризиком, невизначеністю (Р. Кантільон, Дж. Тюнен, Д. де Тресі).

4.Підприємницька діяльність спрямована на рефор­мування і докорінну перебудову виробництва, впрова­дження нових методів виробництва, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; виго­товлення нового блага або існуючого блага нової якості (Й. Шумпетер).

5. Підприємницька діяльність — це передусім віль­на діяльність, пов'язана з особистою свободою, яка дає змогу людині раціонально використовувати свої здіб­ності, знання, інформацію й доходи (Ф. Хаєк).

6. Підприємницька діяльність має активний іннова­ційний характер, сутність якого полягає не тільки в ефективному використанні матеріальних, організацій­них, людських ресурсів, а й у створенні нових ринкових можливостей: створенні нових видів товарів і послуг, використанні нових ресурсів, джерел і форм фінансу­вання, освоєння організаційних і управлінських ново­введень, проникнення на нові ринки, в нові галузі, сек­тори економіки та ін. (Г.Шмолер, П.Дракер).

 

Усі ці особливості охоплені науковим тлумаченням підприємництва.

Підприємництво — особливий вид економічної діяльності, сутніс­тю якої є самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або існуючих товарів новими методами, відкриття нових джерел сиро­вини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і реалізації власної мети.

 

У соціально-економічному житті суспільства під­приємництво виконує такі функції:

а) новаторська — сприяння продукуванню нових ідей (технічних, організаторських, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, ство­рення нових товарів, надання нових послуг;

б) організаційна — впровадження нових форм і ме­тодів організації виробництва, нових форм заробітної плати й оптимальне їх поєднання з традиційними, раціо­нальне використання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил і кон­троль за їх використанням;

в; господарська — ефективне використання трудо­вих, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та ін­формаційних ресурсів;

г) соціальна — виготовлення необхідних суспільству товарів і послуг відповідно до основної мети, вимог еко­номічних законів;

ґ) особистісна — самореалізація підприємця, отри­мання ним задоволення від своєї роботи.

Здійснення підприємницької діяльності відбувається у сферах матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг). У розвинутих країнах у сфері послуг зай­нято до 75% працездатного населення, в Україні — 27%.

 

Основними видами підприємницької діяльності є:

1) виробнича підприємницька діяльність (охоплює виробництво, споживання товарів і послуг. Доцільна, якщо чистий прибуток складає не менше 20—30% гро­шової виручки);

2) комерційна, торговельна (пов'язана з перепрода­жем товарів (послуг). Вважається доцільною, якщо чис­тий прибуток складає 15—20% витрат);

3) фінансова (купівля-продаж грошей, валюти, цін­них паперів). Виправдана, якщо фінансові угоди забез­печуватимуть прибуток на рівні не нижче 5—15%;

4) страхова (пов'язана із захистом бізнесу, населення);

5) посередницька (надання різноманітних, у т. ч. ін­формаційних, консультативних, маркетингових послуг).

 

Підприємницька діяльність ґрунтується на певних особистісних якостях, розумінні власних можливостей, вона спрямована на досягнення ефективних результатів господарської діяльності, отримання економічної виго­ди, передусім привласнення додаткового продукту.

Підприємець — основний господарюючий суб'єкт, який здійснює підприємницьку діяльність завдяки наявності певних особистісних якостей, отримуючи за свою працю підприємницький дохід.

На нижчій стадії розвитку капіталізму підприємець діяв як власник, організатор та управляючий (мене­джер); на вищій його стадії, за панування крупних акці­онерних компаній, відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, процес організації та управління виробництвом здійснюють професіональні управлінці — менеджери. Найважливіші якості сучас­ного підприємця — пошук можливостей та ініціатив­ність, готовність до ризику, відповідальність і здат­ність жертвувати своїм в інтересах справи, орієнтація

на ефективність і якість, цілеспрямованість, прагнен­ня до поінформованості тощо. Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних процесів у суспільстві, орієнтуватися у швидкоплинних обста­винах, приймати нестандартні рішення, розбиратися в людях. Йому не обійтися без економічних і правових знань, достатнього досвіду і практичних навичок.

Підприємницька діяльність має суперечливий ха­рактер. З одного боку, підприємці є найактивнішими дійовими особами в реалізації цілей і найважливіших ознак економічної системи, з іншого — з їх діяльністю пов'язано багато негативних явищ, соціально-еконо­мічних проблем: економічні, екологічні кризи, моно­полістичні тенденції в економіці, масове безробіття, класова поляризація суспільства, виготовлення неякіс­них товарів, неякісне виконання робіт і надання не­якісних послуг, встановлення завищених цін, ухилення від сплати податків, створення фіктивних фінансових структур, розкрадання державної власності в процесі її роздержавлення і приватизації, фальсифікація торго­вих марок та ін. До таких дій підприємців часто під­штовхує нераціональна політика держави, що проявля­ється у необґрунтованих законодавчих обмеженнях, фіскальній політиці, створенні штучних бар'єрів органа­ми місцевої влади і самоуправління. Усе це свідчить про необхідність оптимізації політики держави у сфері під­приємництва, яка розкривала б широкі можливості для самореалізації економічно активних людей, стимулюва­ла їх діяльність у правовому полі. Не менш важливі законослухняність суб'єктів підприємницької діяльності, дотримання ними моральних норм і етичних обмежень.

Важливими умовами підприємницької діяльності також є стабільна політична ситуація, позитивна сус­пільна думка про неї, належний рівень культури під­приємництва (етики ділових відносин, духовних цін­ностей суспільства в цій сфері та ін.).

 

Запитання. Завдання

1. Розкрийте особливості економічної соціології як спеціальної соціологічної теорії.

2. Охарактеризуйте головні чинники, що зумовили розвиток і ста­новлення економічної соціології.

3. Проаналізуйте переваги при застосуванні економічної соціоло­гії під час вивчення економічних систем і управління ними.

4. За якими критеріями класифікують систему категорій еконо­мічної соціології?

5. Розкрийте сутність соціального механізму розвитку економіки.

6. У чому полягають особливості основних етапів становлення західної економічної соціології?

7. Розкрийте особливості становлення вітчизняної економічної соціології.

8. Чим обумовлені особливості підприємництва як соціально-економічної діяльності?

9. У чому виявляється природа підприємницької діяльності з точ­ки зору соціологічного підходу?

10. З'ясуйте позитивні і негативні наслідки підприємництва, наз­віть основні умови його розвитку.

 

 

Жоль

СОЦІОЛОГІЯ ТА ЕКОНОМІКА

Пропедевтичні зауваження

Чому віддати пріоритет — соціології праці, соціології промисловості чи економічній соціології?

Чим займається соціологія економіки?

Соціологічний підхід до розуміння періодичних економічних криз за умов капіталізму

З історії слів "ринок", "капітал", "капіталістичний" та "капіталізм"

Економічний цикл

Необхідність політико-економічного та соціологічного прогнозування етапів економічного циклу. Соціологічні опитування

Пропедевтичні зауваження

Приховану та явну конкуренцію між традиційною політичною економією та соціологією за те, щоб бути соціальною теорією, яка пояснює визначальні закони життя суспільства, доволі виразно простежуємо впродовж XIX—XX ст. Так, представники класичної політичної економії спробували пояснити особливості соціально-політичного життя капіталістичного суспільства, використовуючи поняття соціального класу, натомість соціологи намагалися показа­ти соціальну неоднорідність не тільки цих класів, а й інших соціаль­них спільнот, увівши поняття соціальної групи й тим самим вий­шовши за рамки класового розгляду суспільної структури. Соціоло­ги не обійшли своєю увагою й такі центральні поняття економічної науки, як "вартість" та "цінність", наповнивши їх різними смисла­ми (залежно від контексту дослідження), від соціально-психологіч­ного до культурно-антропологічного.

Пригнічена "підступами конкурента", економічна наука, яка раніше не надто переймалася практичною перевіркою своїх теоре­тичних шукань та розвідок, стала боротися за статус науки, що спи­рається на емпіричні дослідження, в чому соціологія вже мала певні

успіхи. Економісти скористалися нагромадженим досвідом соціоло­гів і навіть оголосили про взаємно корисне співробітництво еконо­мічної науки та соціології. Прикладів такої, треба сказати, обопіль­но корисної конкуренції більш ніж достатньо. Тому доцільно одра­зу перейти до розгляду тих спільних для економіки та соціології питань, розв'язання яких призвело до виникнення дисципліни, яку можна назвати соціологією економіки за аналогією з соціологією релігії або науки. Ця назва не є загальноприйнятою, деякі вчені її заперечують. А проте її можна вважати досить зручною для розгляду проблематики, що виходить за рамки власне економіки та соціології, утворюючи своєрідний синтез метаекономіки та метасоціології.