Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕ≥осфера та людина, а не людина та б≥осфера. 4 страница




ѕопул€ц≥њ, €к ≥ б≥огеоценози, характеризуютьс€ багатьма показниками. « погл€ду еколог≥њ, найсуттЇв≥шим Ї показник м≥н≥≠мальноњ чисельност≥ попул€ц≥њ, тобто такоњ чисельност≥, за €коњ в попул€ц≥њ ще п≥дтримуЇтьс€ необх≥дний р≥вень генетичноњ неод≠нор≥дност≥, завд€ки чому вона не вироджуЇтьс€.

Ќаприклад, у попул€ц≥€х ≥з великою чисельн≥стю схрещуван≠н€ в≥дбуваютьс€ здеб≥льшого м≥ж особинами, що не Ї близькими родичами. «авд€ки цьому в попул€ц≥њ не накопичуютьс€ шк≥длив≥ мутац≥њ й вона процв≥таЇ. ¬ противному раз≥ переважають близь-коспор≥днен≥ схрещуванн€, зб≥льшуЇтьс€ фонд генетичних захво≠рювань, попул€ц≥€ вироджуЇтьс€ й у подальшому зникаЇ. «азви≠чай (принаймн≥ у тварин) м≥н≥мальна чисельн≥сть попул€ц≥њ становить к≥лька сотень особин. ѕосл≥довно п≥двод€чи попул€ц≥њ до м≥н≥мальноњ чисельност≥, людина знищуЇ њх, нав≥ть не вбиваю≠чи останнього представника.

91


 


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√ л а в а 2


Ѕ≥оеколог≥€


 



♦ “ак на початку нашого стол≥тт€ людина знищила мандр≥в≠ного голуба. ÷≥ птахи навесн≥ збирались у величезн≥ зграњ й у м≥сц€х ноч≥вл≥ ставали легкою здобиччю дл€ американських фер≠мер≥в, €к≥ стр≥л€ли в них, збивали палиц€ми, ловили с≥тками, а пот≥м згодовували свин€м. ” ¬ашингтонському музењ виставлено чучело птаха з табличкою: Ђћарта. ќстанн≥й представник виду. ѕомерла о 1-й годин≥ 1 вересн€ 1914 р. у в≥ц≥ 29 рок≥в у зоолог≥ч≠ному саду м. ÷инциннат≥ї. ћандр≥вний голуб вимер не тому, що фермери винищили вс≥х цих птах≥в до Їдиного (адже де€ким пта≠хам удалос€ вр€туватис€ в≥д мисливц≥в), а через те, що людина звела р≥вень ус≥х його попул€ц≥й до чисельност≥, нижчоњ за м≥н≥мальну. ѕ≥сл€ цього мандр≥вний голуб €к вид уже був прире≠чений: припинивс€ обм≥н генами, була втрачена генетична р≥зно≠ман≥тн≥сть. “ому нав≥ть зоопарк ÷инциннат≥, де ще збер≥галос€ к≥лька птах≥в, не був спроможний запоб≥гти втрат≥. ћандр≥вний голуб припинив своЇ ≥снуванн€ €к б≥олог≥чний вид ≥ще до того, €к померла його останн€ представниц€ Ч ћарта.

Ѕудь-€ка попул€ц≥€ залежить не лише в≥д генетичноњ р≥зно≠ман≥тност≥ та пов'€заного з нею потоку ген≥в, а й в≥д фактор≥в довк≥лл€.

ќсновн≥ еколог≥чн≥ фактори, €к правило, класиф≥кують за њхньою природою, под≥л€ючи на аб≥отичн≥, б≥отичн≥ та антро≠погенн≥.

ƒо аб≥отичних фактор≥в, тобто безпосередньо не пов'€заних ≥з д≥€льн≥стю живоњ речовини, належать: косм≥чн≥, гел≥оф≥зичн≥ та геоф≥зичн≥ (наприклад, р≥вень косм≥чного випром≥нюванн€, пот≥к сон€чноњ енерг≥њ, фази 11-р≥чного сон€чного циклу, напружен≥сть магн≥тного пол€ «емл≥); кл≥матичн≥ й метеоролог≥чн≥ (температура, волог≥сть, тиск, осв≥тлен≥сть, в≥тер ≥ т. д.), а також катастроф≥чн≥ природн≥ €вища Ч повен≥, посухи, пожеж≥; едаф≥чн≥ (грунтов≥) та г≥дролог≥чн≥ (наприклад, х≥м≥чний склад ірунту й води, рЌ, ум≥ст розчиненоњ орган≥чноњ речовини, гранулометричний склад, швидк≥сть ф≥льтрац≥њ води, њњ прозор≥сть, солон≥сть, ступ≥нь наси≠ченост≥ киснем).

ƒо б≥отичних належать фактори, безпосередньо зумовлен≥ р≥зноман≥тними аспектами д≥€льност≥ живоњ речовини, напри≠клад: конкуренц≥€ рослин за св≥тло, тварин Ч за джерела њж≥, на€вн≥сть певних патоген≥в, ≥м≥грац≥€ та ем≥грац≥€ вид≥в, сукцес≥њ, пристосувальн≥ (адаптивн≥) та еволюц≥йн≥ процеси.


ƒо антропогенних належать фактори, зумовлен≥ д≥€льн≥стю людини: вирубуванн€ л≥с≥в, зарегулюванн€ р≥чок, мел≥орац≥€, х≥м≥зац≥€, ≥нтродукц≥€ (введенн€ в культуру) нових вид≥в рослин чи тварин ≥ т. д. —ьогодн≥ розроблено досить складн≥ класиф≥кац≥њ антропогенних фактор≥в. ÷е св≥дчить, що д≥€льн≥сть людини стала глобальним, планетарним фактором, €кий надзвичайно потужно впливаЇ на довк≥лл€.

Ѕ≥олог≥чно людина €вл€Ї собою лише частину Їдиноњ природноњ системи. ≤ водночас людське сусп≥льство покликане експлуатувати цю систему в ц≥лому дл€ того, щоб виробл€ти матер≥альн≥ блага. ѕарадоксальне становище, €ке ми займаЇмо в природ≥, в≥д≥граючи заразом рол≥ њњ представника та експлуататора, заважаЇ нам правильно зрозум≥ти њњ.

Ѕ.  оммонер,

американський б≥олог, спец≥ал≥ст у галуз≥ охорони довк≥лл€

≈колог≥чна н≥ша.  ожна конкретна попул€ц≥€ присутн€ в б≥огеоценоз≥ не випадково: вона виконуЇ певн≥ функц≥њ в троф≥чних ланцюгах; вона певним чином пристосована до умов середовища; вона займаЇ в б≥огеоценоз≥ певний прост≥р. ÷≥ три пон€тт€ Ч Ђпрофес≥€ї виду в екосистем≥, його ставленн€ до фак≠тор≥в зовн≥шнього середовища (температури, св≥тла, вологост≥, джерел живленн€ та ≥нших Ч так звана багатовим≥рна н≥ша) та Ђадресаї Ч були об'Їднан≥ американським екологом ё. ќдумом у терм≥н еколог≥чна н≥ша.

«азвичай у природних биогеоценозах (особливо кл≥максних) к≥льк≥сть еколог≥чних н≥ш зб≥гаЇтьс€ з к≥льк≥стю вид≥в, €к≥ цей б≥огеоценоз насел€ють (принцип √аузе). якщо н≥ш≥, зайн€т≥ р≥зними попул€ц≥€ми, частково перекриваютьс€, то так≥ види по≠чинають конкурувати м≥ж собою за той ресурс, за €ким в≥дбу≠ваЇтьс€ перекриванн€. ÷е призводить до поступового вит≥сненн€ з б≥огеоценозу менш конкурентоспроможного виду.  онкуренц≥€, так само, €к ≥ взаЇмов≥дношенн€ типу ЂхижакЧжертваї, маЇ над≠звичайно важливе значенн€ дл€ п≥дтриманн€ стаб≥льноњ видовоњ структури б≥огеоценозу й запоб≥гаЇ надм≥рному розселенню пев≠них конкретних вид≥в.

II Ћ≥м≥туюч≥ фактори. Ѕагатовим≥рна н≥ша визначаЇ еколог≥ч≠ний д≥апазон певного виду стосовно фактор≥в зовн≥шнього сере≠довища. ƒ≥апазон значень будь-€кого фактора, в межах €кого вид


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√ па в а 2


Ѕ≥оеколог≥€


 


≤ ≤


здатний ≥снувати, називають д≥апазоном толерантност≥. Ќапри≠клад, верес вегетуЇ в д≥апазон≥ рЌ 3,5Ч4,5, жовтець Ч рЌ 4,5Ч 6,5, лисохв≥ст Ч рЌ 6,5Ч8,0. ÷≥ значенн€ рЌ Ї д≥апазоном толе≠рантност≥ до значень кислотност≥ середовища вересу, жовтцю й лисохвосту в≥дпов≥дно. «розум≥ло, що в одному б≥огеоценоз≥ вс≥ ц≥ три види рости не можуть. «агалом же к≥льк≥сть параметр≥в, €к≥ описують багатовим≥рну н≥шу конкретного виду, дуже велика.

ѕрисутн≥сть ≥ процв≥танн€ виду в певному б≥отоп≥ залежать в≥д усього цього комплексу умов. ѕроте в≥дсутн≥сть чи неможлив≥сть процв≥танн€ визначаЇтьс€ нестачею або, навпаки, надм≥ром лише одного €кого-небудь фактора. Ќаприклад, €кщо за значенн€м во≠логост≥, осв≥тленост≥, температури, вм≥сту азоту, фосфору, кал≥ю б≥отоп спри€тливий дл€ жовтцю, але значенн€ рЌ виходить за меж≥ д≥апазону толерантност≥ (наприклад, становить 3,5), то жов≠тець у даному б≥огеоценоз≥ розвиватис€ не буде. ¬ цьому раз≥ говор€ть, що рЌ Ч фактор, €кий обмежуЇ розвиток жовтцю в конкретному б≥огеоценоз≥, або л≥м≥туючий фактор.

≤нший приклад. „исельн≥сть зайц€-б≥л€ка на невеликих островах у Ѕ≥лому мор≥ залежить в≥д багатьох фактор≥в Ч темпе≠ратури, в≥тру, вологост≥, на€вност≥ укритт≥в, р≥вн€ захворюваност≥ попул€ц≥њ й т. п., але найб≥льшою м≥рою визначаЇтьс€ б≥омасою рослин, €кими заЇць харчуЇтьс€ (злак≥в, бобових) та р≥внем браконьЇрства. ÷≥ два фактори Ї л≥м≥туючими, тод≥ €к ≥нш≥ Ч другор€дними.

 онцепц≥€ л≥м≥туючих фактор≥в даЇ змогу зрозум≥ти, наск≥ль≠ки вразлив≥, незважаючи на здатн≥сть до саморегул€ц≥њ, природн≥ екосистеми, ≥ разом ≥з законом одного процента показуЇ, €к лег≠ко вивести б≥огеоценоз з≥ стану динам≥чноњ р≥вноваги.

Ў ≈колог≥чна валентн≥сть вид≥в. ’оча д≥апазони толерантност≥ в р≥зних вид≥в своњ, проте крив≥, що описують ц≥ д≥апазони, под≥бн≥. якщо на ос≥ абсцис в≥дкласти д≥апазон значень €кого-небудь фактора, а на ос≥ ординат Ч ≥нтенсивн≥сть розвитку виду, то залежн≥сть м≥ж цими параметрами описуватиметьс€ дзвоно-под≥бною кривою. ƒ≥апазон фактора, €кий зумовлюЇ верхню частину кривоњ, називають зоною оптимуму даного фактора дл€ даного виду. Ќижн≥ частини Ђдзвонаї Ч це зони зниженн€ життЇ≠д≥€льност≥, або зони песимуму. ќбласт≥ значень фактора, де ≥нтен≠сивн≥сть розвитку виду дор≥внюЇ нулю, Ч це зони смерт≥ (так зван≥ летальн≥ зони), в межах €ких даний вид ≥снувати не може.


ƒ≥апазон зони оптимуму Ї критер≥Їм визначенн€ еколог≥чноњ валентност≥ виду. ¬иди з широкими зонами оптимуму (високою еколог≥чною валентн≥стю) називають евритопними, тобто присто≠сованими до зм≥н значень даного фактора в широких межах. ¬иди з вузькими зонами оптимуму називають степотопними.

к І о л с;ш о S
∆овтець

«— - зона стресу (песимуму) «ќ - зона оптимуму


 васениц€

–ис. 2.8 —тенотопн≥ та евритопн≥ види в б≥огеоценоз≥

“ак, еколог≥чний оптимум жовтцю стосовно рЌ ширший, н≥ж у квасениц≥ (рис. 2.8). ¬≥дпов≥дно жовтець Ї б≥льш евритопним пор≥вн€но з квасеницею. ѕриклади евритопних вид≥в Ч б≥льш≥сть бур'€н≥в (пир≥й, сур≥пок, лутига тощо), багато кл≥щ≥в, черепаш≠ков≥ амеби, цв≥лев≥ гриби, стенотопних Ч б≥льш≥сть лишайник≥в, ус≥ орх≥дн≥, багато хижих птах≥в та ≥н. ¬иди з широкою еко≠лог≥чною ампл≥тудою одразу за багатьма факторами середовища часто називають уб≥кв≥стами. «азвичай у раз≥ виходу екосистеми з р≥вноважного стану б≥льш стенотопн≥ види першими випадають ≥з б≥огеоценоз≥в, ≥ саме ц≥ види дають змогу пом≥тити початок сук-цес≥йних зм≥н у б≥огеоценоз≥. ÷ю особлив≥сть стенотопних вид≥в широко використовують дл€ б≥олог≥чноњ ≥ндикац≥њ стану середо≠вища.

II  ≥льк≥сний розвиток попул€ц≥й.  ≥льк≥сть особин конкретноњ попул€ц≥њ залежить передус≥м в≥д стану народжуваност≥ й смерт≠ност≥. „исельн≥сть попул€ц≥њ залишаЇтьс€ пост≥йною тод≥, коли народжуван≥сть дор≥внюЇ смертност≥. «б≥льшенн€ народжуваност≥


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава 2


Ѕ≥оеколог≥€


 


й зменшенн€ смертност≥ призвод€ть до зб≥льшенн€ попул€ц≥й, ≥ навпаки.

ƒл€ анал≥зу причин, €к≥ зумовлюють сп≥вв≥дношенн€ смерт≠ност≥ й народжуваност≥, в еколог≥њ часто використовують анал≥з кривих виживанн€ попул€ц≥й.

 

 риву виживанн€ певноњ попул€ц≥њ можна побудувати, €кщо пост≥йно реЇструвати к≥льк≥сть народжених у н≥й особин ≥ зм≥ни њхньоњ к≥лькост≥ в час≥. ѕот≥м будують граф≥к, де на ос≥ абсцис в≥дкладають в≥к особин, а на ос≥ ординат Ч процент особин, €к≥ вижили, стосовно чисельност≥ вих≥дноњ попул€ц≥њ.

о;

ш

 

–ис. 2.9  рив≥ виживанн€

 

ƒобут≥ таким чином крив≥ виживанн€ умовно можна звести до трьох основних тип≥в (рис. 2.9): крива типу ј в≥дпов≥даЇ попу≠л€ц≥њ, де головний фактор, що визначаЇ смертн≥сть, Ч це стар≥нн€. ¬ природ≥ таке трапл€Їтьс€ р≥дко, проте досить харак≠терне дл€ попул€ц≥й людей у розвинених крањнах.  рива типу Ѕ характерна дл€ попул€ц≥й ≥з високим р≥внем смертност≥ на почат≠кових стад≥€х розвитку. «азвичай до причин смертност≥ в таких попул€ц≥€х належать хвороби, нестача поживних речовин, висо≠кий тиск ≥з боку хижак≥в, а в попул€ц≥€х людей Ч також ≥ в≥йни.  рива типу ¬ в≥дпов≥даЇ попул€ц≥€м ≥з високим р≥внем смерт≠ност≥ прот€гом усього житт€, €к правило, в результат≥ випадковоњ


загибел≥ з найр≥зноман≥тн≥ших причин. “ипов≥ приклади Ч р≥зн≥ попул€ц≥њ рослин, безхребетних тварин, риб.

«а допомогою кривих виживанн€ можна визначати смертн≥сть особин р≥зних вид≥в залежно в≥д в≥ку й з'€совувати, коли така попул€ц≥€ найуразлив≥ша.

Ў –егул€ц≥€ к≥льк≥сного розвитку попул€ц≥й.  ≥льк≥сний розви≠ток попул€ц≥й контролюЇтьс€ механ≥змами взаЇмод≥њ з ≥ншими попул€ц≥€ми (передус≥м Ч за принципом зворотного зв'€зку) та обмежен≥стю ресурс≥в конкретних б≥отоп≥в. Ќаприклад, д≥атомова водорость таллас≥оз≥ра, що живе в мор€х ≥ океанах, маЇ широк≥ д≥апазони толерантност≥ за багатьма параметрами. ¬она здатна под≥л€тис€ надвоЇ щодн€. ¬ раз≥ розмноженн€ таллас≥оз≥ри таки≠ми темпами њњ б≥омаса за 40 д≥б перевершила б масу нашоњ плане≠ти. јле в реальному житт≥ такого н≥коли не буваЇ.

™ два основних механ≥зми запоб≥ганн€ надм≥рному розвитков≥ конкретних попул€ц≥й: Х за принципом зворотного зв'€зку Ђпопу≠л€ц≥€Чресурси середовищаї; Х за модел€ми б≥отичних зв'€зк≥в Ч ЂжертваЧхижакї, Ђхаз€њнЧпаразитї.

♦ ѕрикладом зворотноњ регул€ц≥њ за ресурсами середовища
може бути ≥стор≥€ розведенн€ к≥з на остров≥  ≥пр.  оза Ч неви≠
багливий ≥ всењдний первинний консумент. «азвичай вона њсть
траву, видираючи њњ разом ≥з кор≥нн€м.  оли зак≥нчуЇтьс€ трава,
коза переходить на кущ≥ й молод≥ дерева, а €кщо не залишаЇтьс€
й ц≥Їњ њж≥, Ч об'њдаЇ деревну кору. ѕ≥сл€ кози на  ≥пр≥ в≥д кв≥ту≠
чих, родючих земель не залишилос€ н≥чого. «рештою к≥прськ≥
кози й сам≥ загинули з голоду, але ран≥ше запуст≥в увесь  ≥пр. «а
античних час≥в кози Ђз'њлиї Ћ≥ван, —ир≥ю, ћарокко, ≤спан≥ю,
≤тал≥ю, √рец≥ю. ≈кспанс≥ю кози зупинила т≥льки нестача ресурс≥в.

ќбмежувальна д≥€ паразитизму й хижацтва пол€гаЇ в тому, що коли починаЇтьс€ вибухопод≥бне зростанн€ €коњ-небудь попу≠л€ц≥њ, то на такого Ђбунт≥вникаї накидаютьс€ бактер≥њ, парази≠тичн≥ безхребетн≥ тварини, патогенн≥ гриби, в≥руси, р≥зн≥ хижаки.

ќбмежувальну д≥ю хижацтва було розгл€нуто ран≥ше, коли обговорювалас€ модель ЂхижакЧжертваї.

♦ Ћ≥м≥туючу д≥ю паразитизму можна про≥люструвати на при≠
клад≥ ≥стор≥њ розведенн€ €лини в  арпатах. ѕ≥д час другоњ св≥товоњ
в≥йни н≥мц≥ дл€ зб≥льшенн€ виробництва деревини почали тут
масове вирубуванн€ бука, а на його м≥сце висаджували €лину Ч
дерево, €ке характеризуЇтьс€ дуже швидким ростом. ѕрот€гом


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√ пав а 2


Ѕ≥оеколог≥€


 


двох дес€тил≥ть €лина захопила майже весь в≥льний в≥д бука прост≥р ≥ вклинилас€ в буков≥ прал≥си, п≥дн≥маючис€ на м≥сц€х вивалюванн€ старих дерев. “а переможний марш €лини невдовз≥ припинивс€: дерева почали масово уражатис€ паразитичним гри≠бом Ч кореневою губкою, оск≥льки густе розташуванн€ €лин





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 375 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒаже страх см€гчаетс€ привычкой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1410 - | 1252 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.