Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕ≥осферн≥, природн≥ запов≥дники, нац≥ональн≥ природн≥ парки 2 страница




«емл€ Ч ун≥кальна планета —он€чноњ системи, ≥ ун≥кальн≥сть њњ пол€гаЇ передус≥м у тому, що на н≥й ≥снуЇ житт€. ѕоки що н≥ на зн≥мках ≥нших планет, €к≥ передан≥ косм≥чними апаратами, н≥ в пробах м≥с€чного чи марс≥анського грунту жодних ознак ор≠ган≥чного житт€ не ви€влено. (¬т≥м нещодавно в одному з мете≠орит≥в, котрий упав на «емлю й, €к гадають американськ≥ вчен≥, прилет≥в ≥з ћарса, знайдено в≥дбиток скам'€н≥лого м≥ль€рди рок≥в тому м≥кроорган≥зму. “а сьогодн≥ на ћарс≥ умови надто ворож≥ дл€ житт€.)

Ќа «емл≥ житт€ ≥снуЇ завд€ки зб≥гов≥ к≥лькох спри€тливих астроном≥чних фактор≥в: це й велика маса «емл≥ (6 ■ 1021 т), достатн€ дл€ втриманн€ навколо планети за рахунок грав≥тац≥њ захисного шару атмосфери; це й сильне магн≥тне поле «емл≥, що захищаЇ њњ б≥осферу в≥д згубноњ д≥њ косм≥чноњ рад≥ац≥њ; це й на€вн≥сть великоњ к≥лькост≥ води, життЇво необх≥дноњ дл€ живих орган≥зм≥в, тощо. ћабуть, найдивовижн≥ша в цьому розум≥нн≥ орб≥та «емл≥. јмериканський учений ћ. ’арт п≥драхував, що €кби в≥дстань м≥ж «емлею та —онцем була лише на 5 % меншою або на 1 % б≥льшою, то житт€ на н≥й було б неможливим: у пер≠шому випадку на планет≥ було б надто жарко (€к на ¬енер≥), в другому Ч надто холодно, й «емл€ пост≥йно перебувала б в умовах глобального льодовикового пер≥оду (€к ћарс).

128


Ќаша планета дуже активна. «м≥нюютьс€, хоча й пов≥льно, об≠риси њњ материк≥в та океан≥в, руйнуютьс€, розсипаючис€ на порох, ц≥л≥ г≥рськ≥ хребти, зд≥ймаютьс€ нов≥, вивергаютьс€ вулкани, стаЇ ≥ншим кл≥мат. Ѕезперервно зм≥нюютьс€ важлив≥ параметри навколишнього середовища -- температура пов≥тр€ й води, њхн≥й х≥м≥чний склад, волог≥сть грунт≥в ≥ вм≥ст у них необх≥дних речо≠вин тощо. Ѕезперервно оновлюЇтьс€ жива природа Ч тварини, рослини, м≥кроорган≥зми.

”творенн€ живоњ речовини та њњ розкладанн€ Ч це дв≥ сторо≠ни Їдиного процесу, що зветьс€ б≥олог≥чним кругооб≥гом речо≠вин.  ругооб≥г х≥м≥чних елемент≥в на «емл≥ в≥дбуваЇтьс€ переваж≠но за безпосередньоњ участ≥ живих орган≥зм≥в. ”перше це було доведено ¬. ≤. ¬ернадським ≥ сформульовано ним у закон≥ м≥≠грац≥њ х≥м≥чних елемент≥в: Ђћ≥грац≥€ х≥м≥чних елемент≥в на земн≥й поверхн≥ та в б≥осфер≥ в ц≥лому зд≥йснюЇтьс€ або за безпосе≠редньоњ участ≥ живоњ речовини (б≥огенна м≥грац≥€), або в середовищ≥, геох≥м≥чн≥ властивост≥ €кого (вм≥ст ќ2, —ќ2, Ќ2ќ й т. д.) зумовлен≥ живою речовиною Ч €к т≥Їю, що в наш час складаЇ б≥осферу, так ≥ т≥Їю, що д≥€ла на «емл≥ прот€гом ус≥Їњ геолог≥чноњ ≥стор≥њї.

« погл€ду еколог≥њ, до найважлив≥ших належать кругооб≥ги таких речовин, €к кисень, вуглець, вода, азот, с≥рка, фосфор, що вход€ть до складу живоњ речовини. ∆ива речовина ≥стотно при≠скорила й зм≥нила кругооб≥ги цих речовин у б≥осфер≥.

ќсновний руш≥й кругооб≥гу речовин у б≥осфер≥ Ч енерг≥€ —онц€, певну (незначну) роль в≥д≥граЇ також внутр≥шн€ енерг≥€ «емл≥. ¬ процес≥ кругооб≥гу жива речовина поглинаЇ енерг≥ю, в процес≥ ж њњ розпаду ц€ енерг≥€ повертаЇтьс€ в довк≥лл€.

 р≥м кругооб≥гу х≥м≥чних речовин, у природ≥ в≥дбуваЇтьс€ й кругооб≥г енерг≥њ. ≈нерг≥€ —онц€, €ка засвоюЇтьс€ зеленими рос≠линами, частково консервуЇтьс€ у вуг≥лл≥, торф≥, нафт≥, а також витрачаЇтьс€ на вив≥трюванн€ глибинних г≥рських пор≥д Ч базальт≥в, гран≥т≥в тощо. ¬ утворених унасл≥док вив≥трюванн€ глинах запасаЇтьс€ сон€чна енерг≥€. ¬ подальшому, за рахунок тектон≥чних опускань земноњ кори, глини та ≥нш≥ пухк≥ осадов≥ породи потрапл€ють у глибок≥ зони «емл≥, де п≥д д≥Їю високих тиск≥в ≥ температур ≥з них вив≥льнюЇтьс€ запасена ран≥ше сон€ч≠на енерг≥€, в≥дбуваютьс€ процеси њх переплавленн€ й перетворен≠н€ на магматичн≥ (вивержен≥) г≥рськ≥ породи, наприклад гран≥ти, ≥ цикл кругооб≥гу енерг≥њ завершуЇтьс€.

129


–озд≥л ≥ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава «


√еоеколог≥€


 


 р≥м кругооб≥гу речовини та енерг≥њ, величезну роль у б≥осфер≥ в≥д≥грають ≥нформац≥йн≥ зв'€зки. ≤нформативн≥ сигнали енергетич≠но дуже слабк≥ й сам≥ собою не можуть викликати €коњсь в≥дчут≠ноњ реакц≥њ, але вони м≥ст€ть важлив≥ в≥домост≥ в закодован≥й форм≥. “ак≥ сигнали сприймаютьс€, розшифровуютьс€ (здеб≥ль≠шого автоматично) й ураховуютьс€ живими орган≥змами. «дат≠н≥сть сприймати, збер≥гати й передавати ≥нформац≥ю мають ≥ нежив≥ об'Їкти, €к≥ зд≥йснюють ц≥ процеси шл€хом загального енерго≥нформац≥йного обм≥ну. ќбробл€ти, накопичувати й вико≠ристовувати ≥нформац≥ю окремо в≥д енерг≥њ можуть т≥льки жив≥ орган≥зми.

≈фективн≥сть ≥нформац≥йних зв'€зк≥в у б≥осфер≥ вражаЇ. Ќа≠приклад, самець метелика шовкопр€да вчуваЇ самку на в≥дстан≥ до 2 км. ƒосл≥ди й розрахунки показали, що така надзвичайно ви≠сока чутлив≥сть не може базуватис€ на х≥м≥чних сигналах, скаж≥мо на д≥њ €кихось пахучих речовин, котр≥ вид≥л€Ї самка. ÷≥лком ≥мов≥рно, в≥дбуваЇтьс€ передаванн€ електромагн≥тних сигнал≥в, причому за типом виб≥рковост≥ (Ђбатько к≥бернетикиї Ќ. ¬≥нер назвав його Ђтим, кого це стосуЇтьс€ї). ѕро це св≥дчить ≥ будова вусик≥в шовкопр€да (€к ≥ багатьох ≥нших комах), що нагадують антену.

«агалом навколишнЇ природне середовище, в €кому живе людина, складаЇтьс€ з неживого й живого компонент≥в. ƒо пер≠шого належать атмосфера, г≥дросфера та л≥тосфера «емл≥, до дру≠гого Ч вс≥ њњ жив≥ мешканц≥ (рослини, тварини й м≥кроорган≥зми).

І 3,2.д

јтмосфера

ћи опинилис€ в такому самому становищ≥ в забрудненому пов≥тр≥, €к ≥ риби в забруднен≥й вод≥.

ј.  н≥с, американський б≥олог

јтмосфера Ч це газова оболонка, що оточуЇ њм. «емлю. Ќа€вн≥сть атмосфери Ч одна з найго≠ловн≥ших умов житт€ на планет≥. Ѕез њж≥ людина може обходити≠с€ м≥с€ць, без води Ч тиждень, а без пов≥тр€ не проживе й к≥лькох хвилин.

130


јтмосфера, €к елемент глобальноњ екосистеми, виконуЇ к≥лька основних функц≥й:

Х захищаЇ жив≥ орган≥зми в≥д згубного впливу косм≥чних
випром≥нювань та удар≥в метеорит≥в;

Х регулюЇ сезонн≥ й добов≥ коливанн€ температури (€кби на
«емл≥ не ≥снувало атмосфери, то добов≥ коливанн€ температу≠
ри дос€гали б ± 200 ∞—);

Х Ї нос≥Їм тепла й вологи;

Х Ї депо газ≥в, €к≥ беруть участь у фотосинтез≥ й забезпечують
диханн€;

Х зумовлюЇ низку складних екзогенних процес≥в (вив≥трюванн€
г≥рських пор≥д, д≥€льн≥сть природних вод, мерзлоти, льодовик≥в
тощо).

ќсновн≥ компоненти атмосфери: азот (78,084 %), кисень (20,946 %) та аргон (0,934 %). ¬ажливу роль в≥д≥грають ≥ так зван≥ мал≥ дом≥шки: вуглекислий газ, метан тощо.  р≥м того, атмосфе≠ра м≥стить вод€ну пару: в≥д 0,2 % у припол€рних районах до 3 % поблизу екватора. “акий х≥м≥чний склад атмосфера «емл≥ мала не завжди. ѕерв≥сна атмосфера «емл≥ була схожа з атмосферами де€ких ≥нших планет —он€чноњ системи, наприклад ¬енери, й складалас€ з вуглекислого газу, метану, ам≥аку тощо. Ќин≥шн€ киснево-азотна атмосфера Ч результат життЇд≥€льност≥ живих орган≥зм≥в.

ћаса атмосфери становить приблизно одну м≥льйонну маси «емл≥ Ч 5,15 Х 1015 т. “а атмосферне пов≥тр€ лише умовно можна вважати невичерпним природним ресурсом. –≥ч у т≥м, що людин≥ необх≥дне пов≥тр€ певноњ €кост≥, а п≥д впливом њњ ж д≥€льност≥ х≥м≥чний склад ≥ ф≥зичн≥ властивост≥ пов≥тр€ дедал≥ пог≥ршують≠с€. Ќа «емл≥ вже практично не залишилос€ м≥сць, де пов≥тр€ збе≠регло своњ первозданн≥ чистоту та €к≥сть, а в де€ких промислових центрах стан атмосфери вже просто загрозливий дл€ людського здоров'€.

* ўонайменше в 60 м≥стах —Ўј дес€тки м≥льйон≥в людей дихають пов≥тр€м,
€ке не в≥дпов≥даЇ сучасним нормам ≥ Ї шк≥дливим дл€ њхнього здоров'€.

Х Ќа кожного жител€ цих м≥ст щор≥чно випадаЇ близько тонни небезпечних
дл€ здоров'€ речовин.

јтмосфера складаЇтьс€ з таких ш ар≥ в (знизу вгору): тро≠посфера (до висоти 18 км), стратосфера (до 50), мезосфера (до

131


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава «


√еоеколог≥€


       
   


®.

80), термосфера (1000), екзосфера (1900), геокорона (умовно до 20 тис. км); дал≥ атмосфера поступово переходить у м≥жпланет≠ний косм≥чний вакуум. ќсновна маса пов≥тр€ (90 %) зосереджена в нижньому шар≥ Ч тропосфер≥. “ут же в≥дбуваютьс€ най≥нтен-сивн≥ш≥ теплов≥ процеси, причому атмосфера нагр≥ваЇтьс€ знизу, в≥д поверхн≥ океан≥в ≥ суходолу. Ќадзвичайно важливе еколог≥чне значенн€ дл€ б≥осфери маЇ озоновий шар у стратосфер≥, пов≥тр€ €кого збагачене триатомним киснем (ќ3). ¬≥н розташований на висот≥ 20Ч50 км ≥ захищаЇ все живе на «емл≥ в≥д згубноњ д≥њ Ђжорсткогої ультраф≥олетового випром≥нюванн€ —онц€.

 р≥м газ≥в, у пов≥тр≥ атмосфери м≥ст€тьс€ ще й дом≥шки так званих аерозол≥в, тобто дуже др≥бних крапель р≥дин ≥ твердих час≠тинок €к природного, так ≥ штучного походженн€: с≥рчистих (крапл≥ H2SO4), м≥неральних (пил ≥з земноњ поверхн≥), вуглеводне≠вих (сажа), морських (частинки морських солей) та ≥н.

ѕарниковий ефект.  л≥мат «емл≥, що залежить в основному в≥д стану њњ атмосфери, прот€гом геолог≥чноњ ≥стор≥њ пер≥одично зм≥нювавс€: чергувалис€ епохи ≥стотного похолоданн€, коли значн≥ територ≥њ суш≥ вкривалис€ льодовиками, й епохи по≠тепл≥нн€ (до реч≥, ми живемо саме в епоху потепл≥нн€, коли роз≠танули велик≥ льодовиков≥ щити в ™враз≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥). “а останн≥м часом учен≥-метеорологи б'ють на сполох: сьогодн≥ атмосфера «емл≥ роз≥гр≥ваЇтьс€ набагато швидше, н≥ж будь-коли в минулому. «а даними ќќЌ, ≥з к≥нц€ XIX до початку XXI ст. гло≠бальна температура на земн≥й кул≥ п≥двищилас€ загалом на 0,6 ∞—. —ередн€ швидк≥сть п≥двищенн€ глобальноњ температури до 1970 р. становила 0,05 ∞— за 10 рок≥в, а останн≥ми дес€тил≥тт€ми вона под≠воњлась. 1 це зумовлено д≥€льн≥стю людини: Х по-перше, людина п≥д≥гр≥ваЇ атмосферу, спалюючи велику к≥льк≥сть вуг≥лл€, нафти, газу, а також увод€чи в д≥ю атомн≥ електростанц≥њ; Х по-друге, ≥ це головне, в результат≥ спалюванн€ орган≥чного палива, а також унасл≥док знищенн€ л≥с≥в у атмосфер≥ нагромаджуЇтьс€ вуглекис≠лий газ. «а останн≥ 120 рок≥в ум≥ст —ќ2 в пов≥тр≥ зб≥льшивс€ на 17 %. ” земн≥й атмосфер≥ вуглекислий газ д≥Ї €к скло в теплиц≥ чи парнику: в≥н в≥льно пропускаЇ сон€чн≥ промен≥ до поверхн≥ «емл≥, але втримуЇ њњ тепло (рис. 3.1). ÷е спричинюЇ роз≥гр≥ванн€ атмосфери, в≥доме €к парниковий ефект. «а розрахунками вчених, найближчими дес€тил≥тт€ми через парниковий ефект середньо≠р≥чна температура на «емл≥ може п≥двищитис€ на 1,5Ч2 ∞—.

132


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава «


√еоекалог≥€


 


якщо людство не зменшить обс€гу забруднень атмосфери й глобальна температура зростатиме й надал≥, €к це в≥дбуваЇтьс€ прот€гом останн≥х 20 рок≥в, то дуже швидко кл≥мат на «емл≥ стане тепл≥шим, н≥ж будь-коли впродовж 100 тис. рок≥в. ÷е прискорить глобальну еколог≥чну кризу.

” йому ж пол€гаЇ небезпека парникового ефекту? –озрахунки й моделюванн€ на ≈ќћ св≥дчать: п≥двищенн€ середньор≥чноњ тем≠ператури спричинить зм≥ни таких найважлив≥ших кл≥матичних параметр≥в, €к к≥льк≥сть опад≥в, хмарний покрив, океан≥чн≥ теч≥њ, розм≥ри пол€рних крижаних шапок. ¬нутр≥шн≥ райони конти≠нент≥в стануть сух≥шими, а узбережж€ Ч волог≥шими, зима буде коротшою й тепл≥шою, а л≥то Ч тривал≥шим ≥ спекотн≥шим. ќсновн≥ кл≥матичн≥ зони в п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ зм≥ст€тьс€ на п≥вн≥ч приблизно на 400 км. ÷е зумовить потепл≥нн€ в зон≥ тундри, таненн€ шару в≥чноњ мерзлоти й пол€рних крижаних шапок. ” середн≥х широтах, тобто в головних Ђхл≥бнихї районах (”к≠рањна, „орнозем'€ –ос≥њ,  убань, Ђзернов≥ штатиї —Ўј), кл≥мат стане нап≥впустельним, ≥ врожањ зерна р≥зко скорот€тьс€.

√лобальне потепл≥нн€ призведе до таненн€ льодовик≥в √рен≠ланд≥њ, јнтарктиди й г≥р, р≥вень —в≥тового океану п≥двищитьс€ на 6Ч10 м, при цьому буде затоплено близько 20 % площ≥ суходолу, де сьогодн≥ живуть сотн≥ м≥льйон≥в людей, розташован≥ м≥ста, ферми, сади й пол€.

”чен≥ не д≥йшли Їдиноњ думки про те, за €кого п≥двищенн€ середньор≥чноњ температури можуть в≥дбутис€ ц≥ негативн≥ дл€ людства €вища: одн≥ метеорологи вважають критичним значенн€ 2,5 ∞—, ≥нш≥ - 5 ∞—.

ќстанн≥м часом тривога вчених ≥з приводу парникового ефек≠ту ще посилилас€. ¬и€вилос€, що, кр≥м вуглекислого газу, парни≠ковий ефект спричинюють також де€к≥ ≥нш≥ гази, що вход€ть до групи малих дом≥шок Ч метан, оксиди азоту, фреони, Ч вм≥ст €ких в атмосфер≥ через антропогенний фактор стр≥мко зростаЇ (рис. 3.2).

ћоделлю парникового ефекту в масштабах планети може слугувати кл≥мат на ¬енер≥. њњ щ≥льна (б≥льш €к 9 тис. кѕа б≥л€ поверхн≥) атмосфера, що на 98 % складаЇтьс€ з вуглекислого газу, за рахунок цього €вища розжарена до температури 500 ∞— (за та≠коњ температури зал≥зо починаЇ св≥титис€ червоним кольором).

«анепокоЇна загрозою парникового ефекту св≥това сп≥льнота намагаЇтьс€ запровадити низку запоб≥жних заход≥в. ” 1992 р.

134


 

з.о 2,5 2,0 1,5 1.0 0,5 0
S
о (DUO
о (ќ со

 онференц≥Їю ќќЌ ≥з питань довк≥лл€ й розвитку прийн€то –амкову конвенц≥ю про зм≥ну кл≥мату, мета €коњ Ч Ђдос€гти стаб≥л≥зац≥њ концентрац≥њ парникових газ≥в у атмосфер≥ на такому р≥вн≥, €кий не допускав би шк≥дливого антропогенного впливу на кл≥матичну системуї.  онвенц≥ю п≥дписали практично вс≥ держа-

 

 

 

 

 

 

 

 

  , CO2 3 2 1ї 0 , cm ≥ 0,4 0,2. 01 к N2O '0,002 0,001 ‘реони t Ћ
     
     
                   

о о о

Ђо ^ см

CO ќ) ќ

т- г- CM

а

1860 1880 1900 1920 1940 1960 1980 2000 2020 –оки

д

–ис. 3.2

ѕ≥двищенн€ температури атмосфери «емл≥ за рахунок зб≥льшенн€ концентрац≥њ —ќ2 (а), —Ќ4 (б), N2O (e), фреон≥в (г) ≥ сумарно (d):

Ч-Ч п≥двищенн€ температури й к≥лькост≥ парникових газ≥в у раз≥

зростанн€ антропогенного тиску на довк≥лл€ без зм≥ни нин≥шн≥х темп≥в;

Ч Х Ч п≥двищенн€ температури в раз≥ запровадженн€ найсувор≥ших

еколог≥чних обмежень

ви Ч члени ќќЌ, у тому числ≥ ”крањна. «г≥дно з ц≥Їю  онвенц≥Їю ≥  ≥отським протоколом, що Ї њњ доповненн€м, промислово розви≠нен≥ крањни, до €ких в≥днесено й ”крањну, повинн≥ з 2008 по 2012 р. знизити €к м≥н≥мум на 5 % пор≥вн€но з р≥внем 1990 р. за≠гальн≥ викиди шести газ≥в, котр≥ спричин€ють парниковий ефект. ”крањна маЇ стаб≥л≥зувати викиди цих газ≥в на р≥вн≥ 1990 р.

Ў –уйнуванн€ озонового шару атмосфери (рис. 3.3). ∆итт€ на «емл≥ залежить в≥д енерг≥њ —онц€. Ќадходить ц€ енерг≥€ на «емлю у вигл€д≥ св≥тла видимого випром≥нюванн€, а також ≥нфрачерво≠ного, або теплового, й ультраф≥олетового (”‘) випром≥нювань.

/35


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава «


√еоеколог≥€


 


”‘-випром≥нюванн€ несе найб≥льшу енерг≥ю ≥ Ї ф≥з≥олог≥чно активним, тобто ≥нтенсивно д≥Ї на живу речовину. ¬есь пот≥к ”‘-випром≥нюванн€ —онц€, що доходить до земноњ атмосфери, умовно под≥л€ють на три д≥апазони: ”‘(ј) (довжина хвил≥ 400Ч 315 нм), ”‘(¬) (315-280 нм) ≥ ”‘(—) (280-100 нм). ”‘(¬)- ≥

PucJU –уйнуванн€ озонового шару атмосфери

”‘(—)-випром≥нюванн€, так званий Ђжорсткий ультраф≥олетї, надзвичайно шк≥длив≥ дл€ всього живого: вони призвод€ть до порушенн€ структури б≥лк≥в та нуклењнових кислот ≥ врешт≥-решт до загибел≥ кл≥тин.

ўо ж захищаЇ нас ≥ всю б≥осферу в≥д згубноњ д≥њ Ђжорсткого ультраф≥олетуї? ќзоновий щит «емл≥.

як уже згадувалос€, на висотах 20Ч50 км пов≥тр€ м≥стить п≥двищену к≥льк≥сть озону. ќзон утворюЇтьс€ в стратосфер≥ за рахунок звичайного двохатомного кисню (ќ2), що поглинаЇ Ђжорсткеї ”‘-випром≥нюванн€. ≈нерг≥€ ”‘(¬)- та ”‘(—)-ви-пром≥нювань витрачаЇтьс€ на фотох≥м≥чну реакц≥ю утворенн€ озону з кисню («ќ2 -ї 2ќ3), ≥ тому до поверхн≥ «емл≥ вони не до≠ход€ть; туди проникаЇ лише ≥стотно ослаблений пот≥к Ђм'€когої ”‘(ј)-випром≥нюванн€. ¬≥д його негативноњ д≥њ наш орган≥зм ум≥Ї захищатис€, синтезуючи в шк≥р≥ шар темного п≥гменту Ч мелан≥ну (засмага). ќднак ц€ речовина утворюЇтьс€ досить

136


пов≥льно. “ому тривале перебуванн€ на весн€ному сонц≥, коли шк≥ра ще не насичена мелан≥ном, викликаЇ њњ почервон≥нн€, головний б≥ль, п≥двищенн€ температури т≥ла тощо.

ќзоновий шар в атмосфер≥ «емл≥ з'€вивс€ на св≥танку њњ геолог≥чноњ ≥стор≥њ, коли в пов≥тр€ став надходити кисень, що виробл€вс€ в процес≥ фотосинтезу м≥кроскоп≥чними морськими водорост€ми. «а розрахунками вчених, коли вм≥ст кисню в атмо≠сфер≥ дос€г приблизно 10 % сучасного, сформувавс€ озоновий шар, ≥ житт€ змогло вийти з мор€ на суход≥л (до цього поверхн€ суш≥ була випалена, стерил≥зована ультраф≥олетом).

ќстанн≥м часом учен≥ надзвичайно занепокоЇн≥ зниженн€м ум≥сту озону в озоновому шар≥ атмосфери.

♦ Ќад јнтарктидою в цьому шар≥ ви€влено Ђд≥руї, в €к≥й
ум≥ст озону менший в≥д звичайного на 40Ч50 %. ѕлоща Ђд≥риї з
року в р≥к зб≥льшуЇтьс€ й сьогодн≥ вже перевищуЇ площу матери≠
ка јнтарктиди. ” результат≥ п≥двищивс€ ”‘-фон у крањнах, роз≠
ташованих у п≥вденн≥й п≥вкул≥, ближче до јнтарктиди, передус≥м
у Ќов≥й «еланд≥њ. ћедики ц≥Їњ крањни охоплен≥ тривогою, конста≠
туючи значне зростанн€ захворювань, пов'€заних ≥з п≥двищенн€м
”‘-фону (рак шк≥ри й катаракта). ∆ител≥ ¬елл≥нгтона, столиц≥
Ќовоњ «еланд≥њ, €к≥ ран≥ше намагалис€ використати кожний пого≠
жий день (њх там буваЇ не так уже й багато) дл€ в≥дпочинку на
пов≥тр≥, сьогодн≥ побоюютьс€ з'€вл€тис€ на пл€жах.

♦ “ривожн≥ пов≥домленн€ надход€ть також ≥ з п≥вн≥чноњ
п≥вкул≥: ≥ тут ви€влено озонову Ђд≥руї (над Ўп≥цбергеном), що≠
правда, не таку велику, €к антарктична.

«меншенн€ вм≥сту озону в атмосфер≥ загрожуЇ зниженн€м урожањв с≥льськогосподарських культур, захворюванн€ми тварин ≥ людей, зб≥льшенн€м к≥лькост≥ шк≥дливих мутац≥й ≥ т. п. якщо ж озоновий шар зникне зовс≥м, то це призведе до загибел≥ принаймн≥ наземноњ б≥оти.

”становлено, що руйнуванню озонового шару спри€ють та≠кож де€к≥ х≥м≥чн≥ речовини (зокрема оксиди азоту): потрапл€ючи в стратосферу з висх≥дними пов≥тр€ними теч≥€ми, вони вступають у реакц≥ю з озоном ≥ розкладають його на кисень. ѕроте вм≥ст оксид≥в азоту в пов≥тр≥ невеликий, вони нест≥йк≥ й суттЇво не впливають на к≥льк≥сть озону в стратосфер≥.

«'€вилос€ також ≥нше джерело озоноруйн≥вних речовин Ч д≥€льн≥сть людини. —учасна промислов≥сть широко використовуЇ так зван≥ фреони (хлорфторметани) Ч CFC13, CF2ClBr тощо Ч €к

137


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава «


√еоеколог≥€


 


 


холодоагенти в рефрижераторах ≥ побутових холодильниках, €к аерозольн≥ розбризкуван≥ в балончиках ≥з фарбою, лаком, парфу≠мами, дл€ очищенн€ нап≥впров≥дникових схем ≥ т. п. ўор≥чно в св≥т≥ випускаЇтьс€ к≥лька м≥льйон≥в тонн фреон≥в. ƒл€ людини пари фреон≥в не шк≥длив≥. “а вони надзвичайно ст≥йк≥ й можуть збер≥гатис€ в атмосфер≥ до 80 рок≥в. ѕари фреон≥в ≥з висх≥дними пов≥тр€ними теч≥€ми потрапл€ють у стратосферу, де п≥д впливом ”‘-випром≥нюванн€ —онц€ розпадаютьс€, вив≥льн€ючи атоми хлору. ÷€ речовина д≥Ї на озон €к дуже сильний катал≥затор, роз≠кладаючи його молекули до кисню. ќдин атом хлору здатен роз≠класти 100 тис. молекул озону!

Х «анепокоЇн≥ загрозою руйнуванн€ озонового шару кер≥вни≠
ки багатьох крањн св≥ту вживають заход≥в дл€ його збереженн€, й
у 1985 р. в ћонреал≥ було п≥дписано ѕротокол про охорону атмо≠
сферного озону. ¬ир≥шено до 2000 р. скоротити на 50 % спожи≠
ванн€ фреон≥в, а згодом ≥ зовс≥м в≥дмовитис€ в≥д них, зам≥нивши
њх безпечними сполуками. ѕроте це не реал≥зовано й сьогодн≥,
оск≥льки —Ўј Ч головний забруднювач атмосфери Ч в≥дмови≠
лис€ п≥дписати зазначений ѕротокол.

ѕризводить до руйнуванн€ озонового шару й в≥йськова д≥€льн≥сть, зокрема запуск бал≥стичних ракет. њхн≥ двигуни вики≠дають в атмосферу дуже багато оксид≥в азоту. ѕ≥д час кожного запуску ракети в  осмос в озоновому шар≥ ЂпропалюЇтьс€ї вели≠чезна Ђд≥раї, €ка Ђзат€гуЇтьс€ї лише за к≥лька годин. —в≥това громадськ≥сть д≥зналас€ про злочинн≥ досл≥ди м≥л≥тарист≥в щодо д≥њ на озоновий шар планети (розробка Ђозоновоњї зброњ).

♦ ” 70-т≥ роки американськ≥ в≥йськов≥ розс≥€ли в стратосфер≥
над одним ≥з безлюдних атол≥в у “ихому океан≥ спец≥альн≥ х≥м≥чн≥
речовини, внасл≥док чого в озоновому шар≥ над цим остр≥вцем
утворилас€ Ђд≥раї, €ка зат€гнулас€ т≥льки через багато годин.
” результат≥ на атол≥ загинула майже вс€ наземна б≥ота: пальми
та ≥нш≥ рослини, тварини, м≥кроорган≥зми; з хребетних тварин за≠
лишилос€ к≥лька великих черепах (њх ур€тував товстий к≥ст€ний
панцир), але вони осл≥пли Ч с≥тк≥вка њхн≥х очей була спалена
ультраф≥олетом.

–уйнуванн€ озонового шару в≥дбуваЇтьс€ так:

Х активне функц≥онуванн€ х≥м≥чноњ промисловост≥, €ка випускаЇ речовини, що м≥ст€ть хлор ≥ бром, спричинюЇ нагромадженн€ в атмосфер≥ озоно-руйн≥вних газ≥в (ќ–√);

138


 

Х ќ–√ п≥дн≥маютьс€ на висоту 20Ч50 км над поверхнею «емл≥, де розташо≠
ваний озоновий шар (особливо спри€тлив≥ умови дл€ цього в припол€р≠
них районах);

Х сон€чн≥ промен≥ д≥ють на техногенн≥ гази, з €ких вид≥л€Їтьс€ хлор;

Х хлор руйнуЇ озон, в≥дбираючи один ≥з трьох атом≥в кисню й перетворюю≠
чи його на ќ2; при цьому кожний атом хлору здатен в≥докремити атом
кисню майже 100 тис. раз≥в.

Х «а останн≥ 15 рок≥в спостер≥гаЇтьс€ руйнуванн€ озонового шару над кон≠
тинентальною ™вропою. «а прогнозами, в перш≥й чверт≥ XXI ст. озоновий
шар може стати тоншим на «ќ %.

Х «а даними еколог≥чного в≥дд≥лу ќќЌ ≥ ¬сесв≥тньоњ метеоролог≥чноњ ради,
в≥дбуваЇтьс€ руйнуванн€ озонового шару над ус≥Їю ѕ≥вн≥чною јмерикою,
™вропою, територ≥Їю колишнього —–—–, јвстрал≥Їю, Ќовою «еланд≥Їю та
частиною ѕ≥вденноњ јмерики.

Х якщо озоновий шар зменшитьс€ на 10 %, то це спричинить розвиток ра≠
ку шк≥ри додатково у 300 тис. чолов≥к, катаракти Ч у 1 млн 750 тис.
чолов≥к. ѕостане серйозна загроза здоров'ю всього населенн€ «емл≥,
оск≥льки знизитьс€ оп≥рн≥сть людського орган≥зму.

Х ѕ≥сл€ 1991 р. в „ил≥ неодноразово реЇструвалис€ випадки сл≥поти лосо≠
севих риб, диких кролик≥в, овець, пов'€зан≥ з ≥стотним зростанн€м ≥нтен≠
сивност≥ ультраф≥олетового випром≥нюванн€. ¬одночас ≥з т≥Їњ самоњ при≠
чини зменшилас€ к≥льк≥сть планктону в район≥ јнтарктиди. ¬ районах
п≥двищеного ультраф≥олетового опром≥ненн€ пригн≥чуЇтьс€ р≥ст рослин,
знижуЇтьс€ врожайн≥сть багатьох культур.

¬ ”крањн≥ спостереженн€ за станом озонового шару прово≠д€тьс€ на п'€ти озонометричних станц≥€х (у  иЇв≥, Ѕориспол≥, ќдес≥, Ћьвов≥ й на  арадагу в  риму). «а даними цих спостере≠жень, прот€гом останн≥х 10 рок≥в загальний ум≥ст озону в атмо≠сфер≥ був значно нижчим в≥д кл≥матичноњ норми (аналог≥чна картина спостер≥галас€ дл€ вс≥Їњ п≥вн≥чноњ п≥вкул≥ «емл≥ в межах

широт 40Ч60∞).

ƒл€ ви€вленн€ озонових аномал≥й анал≥зуЇтьс€ в≥дхиленн€ значень загального вм≥сту озону в одиниц€х стандартного в≥дхи≠ленн€ а (рис. 3.4). якщо ц≥ в≥дхиленн€ становл€ть в≥д Ч2,0а до -2,5а, то це св≥дчить про критичну ситуац≥ю, а коли пере≠вищують значенн€ Ч2,5а, то констатуЇтьс€ озонова аномал≥€

(Ђд≥раї).

як видно з рис. 3.4, прот€гом 2000 р. озонових аномал≥й над ”крањною не спостер≥галос€, проте було заф≥ксовано к≥лька випадк≥в зменшенн€ вм≥сту озону до критичних значень.

139


√лава «


√еоеколог≥€


 


       
   



≤ I


о m см"ї-^


о


In о о о m

о* Х■*її cJ см"

I I I I I


qHaoadag

€нзии|/

€на≥шї

»»1—Ќ[/


Pound; о

 

x g ≤ = 5 2

!.≥ SI

It

5 .g

и

X S


—мог. ♦ ” фудн≥ 1952 p. св≥тов≥ ≥нформац≥йн≥ агентства пе≠редавали тривожн≥ пов≥домленн€ про б≥ду, що сп≥ткала Ћондон. „ерез безв≥тр€ну й дуже холодну погоду над цим величезним м≥стом утворивс€ так званий чорний смог (Ђсмогї у переклад≥ з англ≥йськоњ означаЇ Ђдимї) Ч скупченн€ шк≥дливих газ≥в, причи≠ною €кого була посилена робота котелень, що використовували вуг≥лл€, мазут ≥ сол€рову оливу. ¬ приземному шар≥ пов≥тр€ р≥зко (до 10 мг/м3, а подекуди й б≥льше) зр≥с ум≥ст отруйного оксиду азоту та ≥нших шк≥дливих сполук. ÷е призвело до загибел≥ близь≠ко 4 тис. чолов≥к, а дес€тки тис€ч потрапили до л≥карень ≥з захво≠рюванн€ми легень.

♦ Ќад ≥ншим великим м≥стом Ч Ћос-јнджелесом Ч через велику загазован≥сть його територ≥њ внасл≥док роботи автотранс≠порту досить часто з'€вл€Їтьс€ так званий б≥лий смог. ÷е €вище серйозно загрожуЇ здоров'ю жител≥в ≥ таких м≥ст, €к Ќью-…орк, „икаго, Ѕостон, “ок≥о, ћ≥лан, ћех≥ко, а найближчим часом може виникнути й у наших великих ≥ндустр≥альних м≥стах, до того ж ≥ще й перевантажених автотранспортом ( ињв, ’арк≥в, ƒн≥пропетровськ, ќдеса, —≥мферополь, «апор≥жж€ та ≥н.). ”тво≠ренню смогу спри€Ї спекотна безв≥тр€на погода.

* —ьогодн≥ 400 суперм≥ст св≥ту щороку викидають в атмосферу близько « млрд т в≥дход≥в (газ≥в, аерозол≥в, пилу та ≥н.). ÷е на 500 млн т б≥льше, н≥ж дають 578 активних вулкан≥в нашоњ планети.

ƒосл≥дженн€ вчених св≥дчать, що смог виникаЇ внасл≥док складних фотох≥м≥чних реакц≥й (тому його ще називають фотох≥м≥чним смогом) у пов≥тр≥, забрудненому вуглеводн€ми, пилом, сажею та оксидами азоту п≥д д≥Їю сон€чного св≥тла, п≥двищеноњ температури нижн≥х шар≥в пов≥тр€ й великоњ к≥лькост≥ озону, €кий утворюЇтьс€ в результат≥ розпаду д≥оксиду азоту п≥д впливом олеф≥н≥в у парах несповна згор≥лого автомоб≥льного





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 416 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

1394 - | 1305 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.083 с.