Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—короченн€ попул€ц≥њ б≥зон≥в на територ≥њ ѕ≥вн≥чноњ јмерики з 1500 до 1906 р. 1 страница




Ѕ≥л€вський √. ќ. та ≥н.

Ѕ61 ќснови еколог≥њ: ѕ≥дручник / √. ќ. Ѕ≥л€вський, –. — ‘ур-дуй, ≤. ё.  ост≥ков. Ч 2-ге вид. Ч  .: Ћиб≥дь, 2005. Ч 408 с ISBN 966-06-0377-0.

ѕ≥дручник п≥дготовлено з урахуванн€м положень  онцепц≥њ еколо≠г≥чноњ осв≥ти ”крањни й вимог та рекомендац≥й ¬сесв≥тньоњ стратег≥њ еколо-го-збалансованого розвитку людства в XXI стол≥тт≥. —утн≥сть, структура й роль сучасноњ еколог≥њ розгл€даютьс€ з позиц≥њ њњ баченн€ €к новоњ ф≥лософ≥њ житт€, новоњ комплексноњ науки про виживанн€ людства на планет≥ «емл€, головним завданн€м €коњ Ї п≥знанн€ закон≥в розвитку й функц≥онуванн€ б≥осфери €к ц≥л≥сноњ системи п≥д впливом природних та антропогенних фактор≥в.

ƒл€ студент≥в вищих навчальних заклад≥в.

ЅЅ  20.≤я73

√. ќ. Ѕ≥л€вський, –. — ‘урдуй, ≤. ё.  ост≥ков, 2004

ISBN 966-06-0377-0


 

''середин≥ XX cm. проблеми охорони навколишнього середовища й природних ресурс≥в привернули увагу св≥товоњ сп≥льноти. ѕочаток руху за збереженн€ довк≥лл€ часто пов '€зують ≥з публ≥кац≥Їю у 60-х роках у —Ўј книги –ейчел  арсон про забрудненн€ навколишнього середовища Ђћовчазна веснаї. «годом з'€вилис€ перш≥ науково-анал≥тичн≥ прац≥, €к≥ пробудили в сусп≥льств≥ усв≥домленн€ негативних еколог≥чних

дк≥в економ≥чного розвитку. ¬≥дгуком м≥жнародного сп≥втовариства на по€ву паростк≥в еколог≥чного руху стала  онференц≥€ ќќЌ ≥з навколишнього середовища в —токгольм≥ в 1972 р.

¬ивченн€, анал≥з ≥ визнанн€ ≥снуючих суперечностей у в≥дносинах м≥ж соц≥осферою ≥ б≥осферою спричинили т≥ зм≥ни в осмисленн≥, оц≥нц≥ й визначенн≥ форм ≥ напр€м≥в подальшоњ д≥€льност≥ людства, котр≥ й започаткували нову теч≥ю в сусп≥льно-пол≥тичн≥й думц≥, кв≥нтесенц≥Їю €коњ Ї концепц≥€ збалансованого (ст≥йкого) розвитку. ѕевним чином причетною до виникненн€ ц≥Їњ концепц≥њ була публ≥кац≥€ –имського клубу Х ћеж≥ зростанн€ї (1972), в €к≥й висунуто тезу про обмежен≥сть економ≥чного зростанн€ внасл≥док виснаженн€ природних ресурс≥в. «ародившис€ на грунт≥ полем≥ки м≥ж прихильниками двох концепц≥й поступу земноњ цив≥л≥зац≥њ Ч технолог≥чноњ ≥ б≥осферноњ, ≥де€ збалансованого розвитку п≥двела людство до рев≥з≥њ основ його функц≥онуванн€, висунувши на передн≥й план проблему переходу до ≥нших форм сусп≥льноњ орган≥зац≥њ, €к≥ б забезпечили насамперед його самозбереженн€.

Ђ≤снуванн€ й добробут людини можуть залежати в≥д того, чи вдастьс€ нам п≥днести принципи довготривалого та ст≥йкого розвитку до р≥вн€ всесв≥тньоњ етикиї, Ч наголошуЇтьс€ в допов≥д≥ ЂЌаше сп≥льне

з 0-U87


 
 


майбутнЇї (1989), п≥дготовлен≥й  ом≥с≥Їю ќќЌ ≥з довк≥лл€ п≥д кер≥вництвом √ру Ѕрундландт.

” ц≥й допов≥д≥ було дано найповн≥ше й загальноприйн€те означенн€ збалансованого (ст≥йкого) розвитку: Ђ«балансований розвиток Ч це розвиток, €кий даЇ змогу на довгостроков≥й основ≥ забезпечити стаб≥льне економ≥чне зростанн€, що не призводить до деградац≥йних зм≥н у навколишньому природному середовищ≥; вих≥д на р≥вень ст≥йкого розвитку розрахований на задоволенн€ потреб €к сучасного, так ≥ майбутн≥х покол≥нь...ї.

” 80-х роках XX cm. перед людством постало глобальне й болюче питанн€ Ч €ким шл€хом ≥ти дал≥? Ќезважаючи на пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ суперечност≥ м≥ж державами св≥ту, €к≥ завжди виникали при в≥дстоюванн≥ њхн≥х нац≥ональних ≥нтерес≥в, попри загостренн€ протир≥ч м≥ж багатою ѕ≥вн≥ччю, або крањнами Ђзолотого м≥ль€рдаї (ѕ≥вн≥чна јмерика, «ах≥дна ™вропа, япон≥€), та злиденним ѕ≥вднем, або крањнами, що т≥льки розвиваютьс€, це проблемне питанн€ заклало п≥дірунт€ дл€ њх майбутньоњ консол≥дац≥њ.

Ќова концепц≥€ назавжди сполучила в один омр≥€ний в≥ртуальний тандем навколишнЇ середовище й розвиток ≥ змусила соц≥ум визнати себе в≥дпов≥дальним за його подальшу долю. ѕ≥дтвердженн€ми д≥Ївост≥ ц≥Їњ ≥дењ стали €к власне факт орган≥зац≥њ  онференц≥њ ќќЌ з питань довк≥лл€ й розвитку в –≥о-де-∆анейро у 1992 р., так ≥ њњ назва. Ќакреслений нею план д≥й Ч Ђѕор€док денний XXI стол≥тт€ї, хоч ≥ мав дещо концептуальний характер, проте був першим кроком м≥жнародного сп≥втовариства на шл€ху до гармон≥йного розвитку й збалансованого сп≥в≥снуванн€ ≥з земною б≥осферою.

ѕевним п≥дсумком розв '€занн€ глобальних проблем людства став —ам≥т “ис€чол≥тт€ в 2000 p., €кий у своњй ƒекларац≥њ “ис€чол≥тт€ спробував визначити пр≥оритетн≥ ц≥л≥ з розвитку людства на тривалий ≥сторичний пер≥од. „ерез 10 рок≥в п≥сл€ конференц≥њ в –≥о людство в≥дчуло гостру потребу оц≥нити, наск≥льки його д≥€льн≥сть Ї оптимальною щодо глобальних тенденц≥й у еволюц≥њ системи сусп≥льствоЧприрода й зробити конкретн≥ практичн≥ кроки дл€ переходу до збалансованого розвитку. јби надати новий ≥мпульс реал≥зац≥њ ѕор€дку денного XXI стол≥тт€, 26 серпн€ 2002 р. у …оганнесбурз≥ (ѕ≥вденна јфрика) з≥бравс€ ¬сесв≥тн≥й сам≥т з≥ ст≥йкого розвитку. ”часники ц≥Їњ под≥њ планетарного значенн€ намагалис€ в≥дпов≥сти на виклики збалансованому розвитков≥ та розробити механ≥зми й плани д≥й ≥ граф≥к њх реал≥зац≥њ на вс≥х р≥вн€х земного соц≥уму.

≤ нарешт≥, дл€ гармон≥йного розвитку ™вро-јз≥йського рег≥ону визначальним став еколог≥чний форум Ђƒовк≥лл€ дл€ ™вропиї, що в≥дбувс€ в травн≥ 2003 р. в  иЇв≥.


Ћёƒ—“¬ќ

¬ Ќј¬ ќЋ»ЎЌ№ќћ”

√Ћј¬ј

—≈–≈ƒќ¬»ў≤

≤ спустошенн€м стане земл€ на мешканц≥в њњ, через пл≥д њхн≥х учинк≥в.

—тарий «апов≥т.

 нига

ѕророка ћихе€ 1:13

І 1.1.^ ≈волюц≥€ взаЇмин людини й природи

ћи одержали в спадок невимовно прекрасний ≥ р≥зноман≥тний

сад, але б≥да наша в тому, що ми поган≥ сад≥вники, €к≥ не засвоњли

найпрост≥ших правил сад≥вництва. Ќедбало ставл€чис€

до цього саду, ми робимо це з благодушним самовдоволенн€м

неповнол≥тнього ≥д≥ота, котрий шматуЇ ножиц€ми картину

–ембрандта.

ƒж. ƒаррелл,

англ≥йський зоолог, письменник

озвиток першоњ глобальноњ еколог≥чноњ кризи. « по€вою на планет≥ «емл€ б≥олог≥чного виду найвищоњ орган≥зац≥њ Ч людини, з њњ розвитком, розмноженн€м, м≥грац≥€ми, адаптац≥Їю й небаченою актив≥зац≥Їю д≥€льност≥ в б≥осфер≥ почали розвиватис€ процеси особливого, антропогенно≠го характеру. ≤з самого початку повед≥нка людини в довк≥лл≥ ста≠ла в≥др≥зн€тис€ в≥д повед≥нки ≥нших вищих ≥стот агресивн≥стю. Ћюдина була не р≥вноправним сп≥вмешканцем у середовищ≥ ≥сну≠ванн€, а п≥дкорювачем, насильником, жад≥бним споживачем, не здатним до самообмеженн€.


” далеку давнину, коли к≥льк≥сть людей на «емл≥ була пор≥в≠н€но невеликою, а њхн≥й ≥нтелектуальний ≥ техн≥чний потен≠ц≥ал Ч дуже слабким, природа практично не в≥дчувала на соб≥ тиску людини: вона легко самоочищувалас€ й самов≥дновлювала-с€. јле минули тис€чол≥тт€, народонаселенн€ почало зростати та≠кими темпами, дос€гло таких адаптац≥й ≥ поширенн€ на планет≥, €ких не знала жодна ≥нша попул€ц≥€. « часом людська д≥€льн≥сть обернулас€ на могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих район≥в ≥ континент≥в, а й на планет≥ в ц≥лому. ѕроте свого ставленн€ до природи, њњ ресурс≥в людина за тис€чол≥тт€ не зм≥нила, ≥ це призвело до виникненн€ глобальних кризових еколог≥чних ситуац≥й.

—отн≥ тис€ч рок≥в тому, в епохи палеол≥ту, мезол≥ту, дл€ людськоњ сп≥льноти характерним було пристосуванн€ до природи, велика повага до нењ, схил€нн€ перед њњ силами та €вищами. Ћю≠ди збирали дари природи, виготовл€ли прим≥тивн≥ знар€дд€ прац≥, полювали, рибалили. ѕ≥зн≥ше, в пер≥од неол≥ту (8Ч3-тЇ ти≠с€чол≥тт€ до н. Ї.), зародилис€ прим≥тивне землеробство, скотар≠ство, почалос€ виготовленн€ досконал≥ших знар€дь прац≥ та вироб≥в ≥з к≥стки, рогу, каменю, дерева, глини (гачки, с≥тки, паст≠ки, сокири, човни, посуд), буд≥вництво перших жител ≥ св€ти≠лищ. Ћюдина використовувала лише силу своњх м'€з≥в, њњ вплив на довк≥лл€ був м≥н≥мальним ≥ практично не позначавс€ на функ≠ц≥онуванн≥ екосистем суш≥. Ќа екосистеми —в≥тового океану лю≠дина не впливала взагал≥.

ѕершого удару природ≥ люди завдали, почавши ≥нтенсивно розвивати землеробство, особливо коли дл€ п≥дготовки площ п≥д с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд€ стали випалювати тис€ч≥ гектар≥в л≥с≥в (п≥зн≥й неол≥т).

«а допомогою вогню люди полювали на диких зв≥р≥в, завдаю≠чи в≥дчутних збитк≥в природ≥. ј розвиток скотарства супроводжу≠вавс€ вињданн€м худобою трав'€нистих масив≥в на великих площах аж до њх повноњ деградац≥њ.

ўе на початку неол≥ту, коли людина винайшла лук, спис та ≥нш≥ ефективн≥ знар€дд€ вбивства, дуже швидко, можливо, за к≥лька тис€чол≥ть, майже на вс≥й планет≥ були винищен≥ мамон≠ти, шаблезуб≥ тигри та ≥нш≥ велик≥ тварини Ч вичерпалос€ основ≠не джерело харчуванн€.

ѕочалас€ перша глобальна еколог≥чна криза.

7


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√лава 1


Ћюдство в навколишньому середовищ≥


 


Х ≤стор≥€ св≥дчить про на€вн≥сть сумноњ законом≥рност≥: вибухи чисельност≥
попул€ц≥й виду Homo sapiens, що в≥дбувалис€ пер≥одично у зв'€зку з його
розселенн€м на планет≥, €к правило, супроводжувалис€ ц≥лковитим вини≠
щенн€м великих травоњдних тварин ≥ птах≥в.

Х 100Ч40 тис. рок≥в тому в ™враз≥њ зникли мамонти, л≥сов≥ слони (5 вид≥в),
бегемоти, носороги (л≥совий ≥ шерстистий), г≥гантськ≥ олен≥, г≥гантськ≥ лан≥,
шаблезуб≥ тигри, печерн≥ леви й ведмед≥, г≥гантськ≥ нел≥таюч≥ лебед≥ та
≥нш≥ тварини.

Х ” XIIЧXI ст. до н. Ї. у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, а в IXЧV ст. до н. Ї. в ÷ент≠
ральн≥й та ѕ≥вденн≥й јмериц≥ зникли г≥гантськ≥ л≥нивц≥ (2 види), слони,
г≥гантськ≥ лами, броненосц≥, б≥зони, леви, печерн≥ ведмед≥, г≥гантськ≥ птахи
(таратони, лелеки, ≥ндики), г≥гантськ≥ черепахи (масою 300Ч400 кг).

“а освоњвши землеробство й приручивши тварин (розвиток скотарства), люди створили соб≥ нову еколог≥чну н≥шу. ÷е була неол≥тична революц≥€ св≥домост≥ й бутт€ людства: населенн€ земноњ кул≥ скоротилось у 8Ч10 раз≥в, стали швидко розвиватис€ с≥льське господарство, тваринництво, а пот≥м Ч почались ≥нтен≠сивне використанн€ м≥неральних та енергетичних ресурс≥в л≥то≠сфери, розвиток промисловост≥.

11 –озвиток другоњ глобальноњ еколог≥чноњ кризи. « розвитком землеробства й скотарства пов'€зан≥ перш≥ локальн≥ й рег≥ональн≥ еколог≥чн≥ кризи, спричинен≥ р≥зкою зм≥ною м≥крокл≥мату, скла≠ду й стану флори, фауни, грунт≥в, зменшенн€м природних б≥олог≥чних ресурс≥в. ѕриклад цього Ч пустел≥ ѕ≥вн≥чноњ й ÷ен≠тральноњ јфрики, Ѕлизького —ходу, центральноњ частини ѕ≥вн≥ч≠ноњ јмерики, що утворилис€ п≥д впливом д≥€льност≥ людини лише к≥лька тис€ч рок≥в тому.

Ќаступний етап зб≥льшенн€ тиску людини на природу пов'€заний ≥з розвитком промисловост≥ в XVЧXVIII ст., коли к≥льк≥сть населенн€ перевищила 500 млн чолов≥к ≥ були дос€гнут≥ значн≥ усп≥хи в буд≥вництв≥, техн≥ц≥, х≥м≥њ, почалос€ вивченн€ й освоЇнн€ —в≥тового океану.

 онцентруванн€ великоњ к≥лькост≥ людей у перших м≥стах супроводжувалось активним винищенн€м л≥с≥в навколо них (деревина йшла на буд≥вництво, опаленн€, випалюванн€ цегли, виготовленн€ мебл≥в ≥ знар€дь прац≥, транспортних засоб≥в тощо), спустошенн€м лук≥в, пасовиськ, виснаженн€м с≥льськогоспо≠дарських уг≥дь. ћ≥ста поступово ставали районами еколог≥чних 8


напружень, а процес урбан≥зац≥њ обернувс€ на негативний еколог≥чний фактор.

¬≥д к≥нц€ XVIII ≥ до першоњ половини XX ст., в пер≥од бурх≠ливого розвитку ф≥зики, х≥м≥њ, техн≥ки, винайденн€ парового й електричного двигун≥в, освоЇнн€ атомноњ енерг≥њ, розвитку ав≥ац≥њ, коли к≥льк≥сть населенн€ перевищила 3,5 млрд чолов≥к, негативн≥ еколог≥чн≥ процеси почали набувати глобального харак≠теру, хоча ще не дос€гли масштаб≥в кризи. ќсобливост≥ ставлен≠н€ людини до природи в цей пер≥од пол€гали в активному Ђп≥дко<-ренн≥ї њњ, в боротьб≥ з нею, хижацькому споживанн≥ вс≥х њњ ресурс≥в з упевнен≥стю в тому, що вони невичерпн≥.

ќстанн≥ 35Ч40 рок≥в XX ст. Ч це був пер≥од атомноњ енергети≠ки й комп'ютеризац≥њ, на €кий припадав активний розвиток другоњ г.юбальноњ еколог≥чноњ кризи. ¬она про€вл€лась у перевиснаженн≥ природних ресурс≥в, часом Ч у вичерпанн≥ њх, у перезабрудненн≥ довк≥лл€, деградац≥њ б≥осфери, до чого призвели супер≥ндустр≥ал≥-зац≥€, суперх≥м≥зац≥€, суперм≥л≥таризац≥€ та суперспоживанн€.

¬ажлива особлив≥сть сучасного пер≥оду Ч по€ва спочатку ок≠ремих учених ≥ Ђдруз≥в природиї, пот≥м Ч колектив≥в учених ≥ ба≠гатьох громадських Ђзеленихї орган≥зац≥й ≥ рух≥в у всьому св≥т≥ (лише в ”крањн≥ в 2002 р. оф≥ц≥йно зареЇстровано понад 450), €к≥, усв≥домивши значенн€ природи дл€ житт€ людини, необх≥дн≥сть збер≥гати њњ, рац≥онально використовувати й в≥дновлювати, визна≠чивши безпосередню залежн≥сть м≥ж добробутом людей, њхн≥м здоров'€м та р≥зноман≥тн≥стю природи, почали активну боротьбу за збереженн€ й охорону довк≥лл€. «м≥цнюЇтьс€ м≥жнародне сп≥вроб≥тництво в галуз≥ охорони природи, укладено важлив≥ еко≠лог≥чн≥ угоди, б≥льш≥сть держав прийн€ли природоохоронн≥ зако≠ни, широко розвиваЇтьс€ еколог≥чна осв≥та.

ƒл€ того щоб жити в нашому сп≥льному дом≥, ми повинн≥ виробити не лише де€к≥ загальн≥ правила повед≥нки Ч правила сп≥вжитт€, а й стратег≥ю свого розвитку... ѕравила сп≥вжитт€ мають здеб≥льшого локальний характер, де все вир≥шуЇтьс€ культурою населенн€, технолог≥чною й, головне, еколог≥чною грамотн≥стю й дисципл≥ною м≥сцевих чиновник≥в (зобов'€заних дотримуватис€ сформованоњ новою наукою еколог≥Їю новоњ системи заборон у сфер≥ взаЇмов≥дносин людини п природи, нових закон≥в про охорону природи й людини)... јби виробити загальнолюдську, планетарну стратег≥ю Ч мало самоњ т≥льки культури та еколог≥чноњ осв≥ченост≥, мало й д≥й грамотного (що буваЇ надзвичайно р≥дко) ур€ду. ѕостаЇ необх≥дн≥сть створенн€ загальнолюдськоњ стратег≥њ, що охоплюЇ буквально вс≥ гран≥


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√ л а в а 1


Ћюдство в навколишньому середовищ≥


 


життЇд≥€льност≥ людей (нов≥ системи промислових ресурсозбер≥гаючих ≥ безв≥дходних технолог≥й, с≥льськогосподарських, що вдосконалюють оброб≥ток √рунт≥в, застосуванн€ добрив, культивуванн€ рослин ≥з великим ко≠еф≥ц≥Їнтом корисного використанн€ сон€чноњ енерг≥њ)... Ќеобх≥дно, нар≥вн≥ з регламентац≥Їю, створювати нов≥ б≥огеох≥м≥чн≥ цикли, тобто новий кругооб≥г речовин... ¬ир≥шенн€ под≥бних проблем посильне лише людству в ц≥лому. ј це вимагатиме зм≥н ус≥Їњ орган≥зац≥њ планетарного сусп≥льства, формуванн€ новоњ цив≥л≥зац≥њ, перебудови найголовн≥шого Ч тих систем ц≥нностей, €к≥ встановлювалис€ в≥ками!

ћ. ћ. ћоисеев

Ќезважаючи на певн≥ дос€гненн€ в природоохоронн≥й д≥€ль≠ност≥ в окремих крањнах (Ќ≥меччина, —Ўј, ¬елика Ѕритан≥€,  и≠тай, япон≥€, Ќ≥дерланди), на зростанн€ занепокоЇност≥ людей станом природи своњх рег≥он≥в та б≥осфери в ц≥лому, сьогоденн€ характеризуЇтьс€ поглибленн€м глобальноњ еколог≥чноњ кризи, надзвичайно низьким р≥внем еколог≥чноњ осв≥ти й св≥домост≥ б≥льшост≥ населенн€, дальшим нарощуванн€м промислових та с≥льськогосподарських потужностей, нещадною експлуатац≥Їю вс≥х вид≥в природних ресурс≥в, зб≥льшенн€м забруднень геосфер ≥ накопиченн€м шк≥дливих в≥дход≥в.

≈колог≥чна криза другоњ половини XX ст. в ≥стор≥њ людства бу≠ла найб≥льш глибокою й траг≥чною, ≥ подолати њњ надзвичайно важко. ¬≥дбуваЇтьс€ процес њњ актив≥зац≥њ, що призводить до знач≠них м≥грац≥й народ≥в, провокуЇ в≥йни, ≥нш≥ соц≥альн≥ потр€с≥нн€ локального, рег≥онального й нав≥ть глобального масштабу, пере≠дус≥м через деф≥цит пр≥сноњ питноњ води й енергоресурс≥в.

І 1.2. ќсновн≥ фактори деградац≥њ довк≥лл€

 ≥нець XX стол≥тт€ поставив людство п б≥осферу в зовс≥м нов≥ умови ≥снуванн€, дл€ €ких традиц≥йн≥ стандарти житт€ навр€д чи стануть придатними.

ћ. ћ. ћоисеев

п;

[очаток XXI ст. Ч теж надзвичайно складний,.вир≥шальний пер≥од в ≥стор≥њ людства Ч пер≥од небаченого дос≥, загрозливого дл€ ≥снуванн€ цив≥л≥зац≥њ посилен≠н€ низки негативних фактор≥в, до €ких передовс≥м належать:

10


занепад людськоњ морал≥; зростанн€ б≥дност≥, злочинност≥; п≥двищен≠н€ агресивност≥; поширенн€ хвороб (особливо —Ќ≤ƒу й зло€к≥сних пухлин); деградац≥€ природи; загостренн€ до критичного р≥вн€ кон≠фл≥кту м≥ж техносферою та б≥осферою.

«анепокоЇн≥ ситуац≥Їю, що склалас€ на планет≥ останн≥ми де≠с€тил≥тт€ми, пров≥дн≥ вчен≥, мислител≥ й пол≥тичн≥ д≥€ч≥ б≥льшост≥ крањн св≥ту докладають величезних зусиль, аби знайти вих≥д ≥з нењ:

Х вивчаютьс€ причини, динам≥ка й особливост≥ розвитку зазна≠
чених негативних фактор≥в та ви€вл€ютьс€ законом≥рност≥
формуванн€ складних взаЇмозв'€зк≥в м≥ж ними;

Х моделюютьс€ численн≥ сценар≥њ р≥зноман≥тних природних ≥ ан≠
тропогенних процес≥в;

Х складаютьс€ прогнози й розробл€ютьс€ рекомендац≥њ щодо по≠
дальшого збалансованого еколого-економ≥чного розвитку
сусп≥льства й б≥осфери в ц≥лому;

Х детальн≥ше досл≥джуютьс€ особливост≥ функц≥онуванн€ еко≠
систем ус≥х р≥вн≥в в умовах зростанн€ забруднень;

Х ви€вл€ютьс€ нов≥ законом≥рност≥ у взаЇмов≥дносинах людини й
природи;

Х укладаютьс€ нов≥ м≥жнародн≥ угоди в галуз≥ охорони б≥осфери
та њњ складових.

Ѕезперечно, вир≥шальна роль у розвитку сусп≥льства майбут≠нього й гармон≥зац≥њ в≥дносин м≥ж людиною й природою нале≠жить сучасн≥й молод≥. “ому вкрай необх≥дним дл€ нењ Ї п≥дви≠щенн€ р≥вн€ еколог≥чноњ осв≥ти, осмисленн€ можливих шл€х≥в розвитку сусп≥льства й природи у XXI ст., засвоЇнн€ складних, але надзвичайно важливих еколог≥чних закон≥в, принцип≥в функц≥онуванн€ екосистем ≥ б≥осфери, життЇствердних зв'€зк≥в людства з≥ св≥том, що оточуЇ його.

—пец≥ал≥сти ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й (ќќЌ), учен≥-екологи в≥домих м≥жнародних ≥ нац≥ональних природоохоронних орган≥зац≥й, члени славнозв≥сного –имського клубу на п≥дстав≥ наукового анал≥зу матер≥ал≥в про особливост≥ й тенденц≥њ демо≠граф≥чного, соц≥ально-економ≥чного розвитку сусп≥льства й насл≥дк≥в науково-техн≥чноњ революц≥њ, даних про стан ≥ перспек≠тиви використанн€ природних ресурс≥в, а також про стан ≥ динам≥ку забруднень геосфер ≥ стан б≥осфери зробили дуже невт≥шн≥ висновки.


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


√ п а в а 7


Ћюдство в навколишньому середовищ≥


 


ѕог≥ршенн€ стану б≥льшост≥ екосистем б≥осфери, ≥стотне зменшенн€ б≥опродуктивност≥ й б≥ор≥зноман≥тност≥, катаст≠роф≥чне виснаженн€ грунт≥в ≥ м≥неральних ресурс≥в, небачена за≠бруднен≥сть поверхн≥ «емл≥, г≥дросфери й атмосфери пов'€зан≥ з ≥нтенсивним зростанн€м чисельност≥ населенн€ планети та роз≠витком науково-техн≥чного прогресу прот€гом останн≥х 50 рок≥в. —аме необх≥дн≥сть задоволенн€ дедал≥ б≥льших потреб людського сусп≥льства призвела до г≥гантського розширенн€ масштаб≥в гос≠подарськоњ д≥€льност≥, зм≥н у пропорц≥€х св≥тового господарства, у виробничих потужност€х, техн≥ц≥ й технолог≥€х, асортимент≥ продукц≥њ, виробничому й особистому споживанн≥. ћодел≥ вироб≠ництва й споживанн€, що склалис€ в св≥т≥, перестали в≥дпов≥дати умовам нормального сп≥в≥снуванн€ людини й природи.

ƒо розвитку глобальноњ еколог≥чноњ й т≥сно пов'€заноњ з нею соц≥ально-економ≥чноњ кризи, €к≥ сьогодн≥ загрожують ≥снуванню нашоњ цив≥л≥зац≥њ, призвели, образно кажучи, два Ђвибухиї Ч демограф≥чний, тобто р≥зке зростанн€ чисельност≥ населенн€ «емл≥ за останнЇ стол≥тт€, й промислово-енергетичний, а також спричинен≥ ними катастроф≥чн≥ ресурсопоглинанн€ й продукуванн€ в≥дход≥в.

–озгл€ньмо ц≥ та ≥нш≥ фактори докладн≥ше, а також спробуй≠мо визначити зв'€зки м≥ж ними, бо це допоможе зрозум≥ти, €к взаЇмозалежать людина й природа, €ким маЇ бути ставленн€ людськоњ сп≥льноти до довк≥лл€, €к сл≥д в≥дрегулювати вироб≠ництво й споживанн€ енерг≥њ та речовин.

■ ƒемограф≥чний фактор. «а даними американського експерта –. ћакнамари, прот€гом багатьох тис€чол≥ть к≥льк≥сть населенн€ на планет≥ зб≥льшувалас€ з≥ швидк≥стю руху равлика: понад м≥льйон рок≥в знадобилос€, щоб до 1800 р. вона дос€гла 1 млрд чолов≥к. ќднак дал≥ темп почав р≥зко зростати: наступний м≥ль€рд додавс€ вже за 130 рок≥в, трет≥й Ч за 30, четвертий Ч за 15 ≥ п'€тий Ч усього за 12 рок≥в!

«а висновками експерт≥в, некероване зростанн€ населенн€ плане≠ти Ч головна причина розвитку глобальноњ еколог≥чноњ кризи, €ка спричинила решту криз (виснаженн€ ресурс≥в, забрудненн€ геосфер, негативн≥ кл≥матичн≥ зм≥ни тощо).

” 1750 р. чисельн≥сть населенн€ «емл≥ становила близько 500 млн чолов≥к; прот€гом наступних 200 рок≥в вона зб≥льшила-


с€ вдвоЇ, ще раз удвоЇ зросла вже за 80 наступних рок≥в, у 1975 р. дос€гла 4 млрд чолов≥к, а в 2002 р. перевищила 6 млрд.

„исельн≥сть населенн€ «емл≥ нин≥ вже така, що €кби людей р≥вном≥рно розпод≥лити на поверхн≥ планети, то в≥дстань м≥ж ними дор≥внювала б лише 300 м.

ўохвилини населенн€ нашоњ планети зб≥льшуЇтьс€ на 172 людини. ÷е означаЇ: щотижн€ до населенн€ «емл≥ додаЇтьс€ 1,7 млн чолов≥к Ч ст≥льки, ск≥льки зараз проживаЇ в таких м≥стах ”крањни, €к «апор≥жж€, ∆итомир ≥ ¬≥нниц€ разом уз€тих.

«а прогнозами, в найближчому майбутньому чисельн≥сть на≠селенн€ зростатиме приблизно на три особи щосекунди, тобто на 90Ч100 млн на р≥к, а в перш≥й половин≥ XXI ст. дос€гне 7Ч 8 млрд. ѕри цьому прир≥ст населенн€ в≥дбуватиметьс€ за рахунок крањн, що розвиваютьс€ (88 %). ”чен≥-демографи вважають, що до 2100 р. чисельн≥сть населенн€ «емл≥ маЇ стаб≥л≥зуватис€ десь на р≥вн≥ 9Ч13 млрд чолов≥к (рис. 1.1).

—пец≥альн≥ досл≥дженн€ показують, що дл€ п≥дтриманн€ нор≠мального ≥снуванн€ такоњ к≥лькост≥ людей природних ресурс≥в «емл≥ й можливостей б≥осфери буде абсолютно недостатньо. Ќав≥ть €к≠що к≥льк≥сть населенн€ становитиме 7Ч8 млрд чолов≥к, на планет≥ в≥дбуватимутьс€ масов≥ вимиранн€ людей в≥д голоду, поширювати≠мутьс€ еп≥дем≥њ, хвороби, спалахуватимуть в≥йни через нестачу пр≥сноњ води.

ќкр≥м того, зростанн€ чисельност≥ населенн€ супровод≠жуЇтьс€ аномальним територ≥альним розпод≥лом його за рахунок г≥перурбан≥зац≥њ й формуванн€ мегапол≥с≥в ≥з 15Ч25 млн меш≠канц≥в. «а прогнозами експерт≥в ќќЌ, на початку третього тис€≠чол≥тт€ з 60 св≥тових м≥ст-г≥гант≥в 50 будуть розташован≥ в крањнах, що розвиваютьс€. Ќа думку фах≥вц≥в, найб≥льшими м≥стами стануть ћех≥ко, “ок≥о, —ан-ѕаулу,  алькутта й Ѕомбей. Ѕлизько третини людства сьогодн≥ проживаЇ в м≥стах ≥з населен≠н€м 1 млн чолов≥к ≥ б≥льше. ¬ крањнах, €к≥ розвиваютьс€, щороку в м≥ста пересел€ютьс€ близько 80 млн чолов≥к. —аме м≥ста-г≥ган-ти стали найб≥льшими та найнебезпечн≥шими забруднювачами довк≥лл€ й згубниками природи, њњ Ђраковими пухлинамиї. ƒл€ них характерним Ї перезабрудненн€ й актив≥зац≥€ деградац≥њ при≠роди на великих прилеглих площах; кр≥м того, ускладнюЇтьс€ контроль над соц≥альною й економ≥чною сферами, станом


 


–озд≥л ≤ —учасн≥ п≥дходи в науц≥ про довк≥лл€


'лава 1


Ћюдство в навколишньому середовищ≥


 


           
   
 
 
   
 

g9 S о
7 5 б 8 5
5 з ≤2

 

 

 

 

             
             
             
             
          /  
        Ћ    
             
             
           
  ≥ ≥ н≥м≥п≥Ч√“““ _~ЧЧ-Ч' mm    
 
  ------.Ч-~Ч .1......................................... "._..    
 
 
 
 
 
 

2050 2100 –оки

-≤

90 h

«ќ

20

 
 
1900 1950 2000
2050 2100 –оки

Ѕ

 рањни, що розвиваютьс€ ѕромислово розвинен≥ крањни

–ис. 1.1

јбсолютне зростанн€ населенн€ «емл≥ (e) та прир≥ст його за дес€тил≥тт€ми (б)


ловк≥лл€, транспортом, водопостачанн€м, забезпеченн€м жит≠лом, безпекою й т. д., а також управл≥нн€ ними.

ƒемографи передбачають, що до 2050 р. близько 50 % насе≠ленн€ планети мешкатиме в м≥стах.

ƒобробут сусп≥льства безпосередньо залежить в≥д к≥лькост≥ на- ве€енн€, р≥вн€ розвитку господарства й стану довк≥лл€. ¬с≥ ц≥ фактори т≥сно пов'€зан≥ м≥ж собою, ≥ зм≥на одного з них не може не вплинути на ≥нш≥. ¬ажко точно визначити, що таке добробут людини, однак найважлив≥шими його складовими прийн€то вва-

и здоров'€ та матер≥альну забезпечен≥сть. Ќеспростовним фактом дл€ вс≥х Ї те, що наш добробут (а в≥дтак, ≥ здоров'€)

ком залежить в≥д стану природного середовища, в €кому ми живемо, в≥д €кост≥ пов≥тр€, води та њж≥, котр≥ ми споживаЇмо, в≥д здатност≥ природи самоочищуватис€ й самов≥дновлюватис€. “ому гарант≥€ нашого добробуту й добробуту наших нащадк≥в Ч збере≠женн€ чистого довк≥лл€, б≥осфери, що нормально функц≥онуЇ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 413 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

1697 - | 1507 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.055 с.