На певному етапі розвитку суспільства, коли засоби виробництва дозволяють здійснити перший поділ праці, виробити додатковий продукт, виникає приватна власність, що зумовлює появу соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин та зв’язків між такими спільностями вже недостатньо усталених норм моралі, традицій, звичаїв тощо. Природно виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв’язків і відносин між ними, тобто таких формах публічної влади, яка ніби стоїть над спільностями і над суспільством. Отже, виникає політика як контрольно-регулятивна сфера життєдіяльності суспільства. Так у чому ж полягає сутність політики? Що є предметом соціології політики?
СУСПІЛЬСТВО ТА ПОЛІТИКА
Суспільство в широкому розумінні — це сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, у яких відбивається їхня всебічна взаємозалежність. Суспільство — це загальна со-
ціальна система, що складається з підсистем: економічної, соці-
альної, політичної та духовно-культурної. Ця загальна система з підсистемами є самодостатньою. Самодостатність суспільства виявляється у його здатності інституціоналізувати певні культурні елементи, представити широкий репертуар ролей та забезпечити особисту мотивацію діючих у ньому індивідів, а також достатньою мірою контролювати поведінку (діяльність) людей, соці-
альних спільностей і певну територію. Отже, суспільству природно притаманна його організаційна контрольно-регулятивна сфера, яка визначається поняттям політика.
Політика виконує функції: 1) загальноорганізаційної основи суспільства; 2) конкретної контрольно-регулятивної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн.
Роль політики у суспільстві зумовлена трьома її властивостями (див. схему 50).
Схема 50
Політика має складну структуру, основними елементами якої
є політична свідомість, політичні відносини, політичні організації
(див. схему 51).
Схема 51
Кожен елемент структури політики — дуже складне явище, має свої характеристики, посідає своє місце і виконує свою роль у політиці.
Політична свідомість — це усвідомлення людиною (соці-
альною спільнотою) суті та змісту політики, раціональне або нераціональне ставлення до неї. Політична свідомість — це почуття, настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов’язані зі ставленням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання, утримання і реалізації. Політична свідомість має два рівні: науковий і побутовий, вона може бути прогресивною або реакційною, стабільною або нестабільною.
Політичні відносини — це стійкі політичні зв’язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади. Це відносини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між діючою владою і опози-
цією, між лідерами і групами підтримки, між класами і соціальними групами з приводу завоювання, утримання і реалізації влади.
Політична організація — це сукупність державних і недержавних установ і організацій, що реалізують політичну владу, беруть участь у регулюванні взаємовідносин соціальних спільностей, тобто політична організація охоплює не лише органи державної влади, передусім саму державу як базовий соціально-політичний інститут, а й організації громадянського суспільства: політичні партії, громадські об’єднання профспілки та різні творчі об’єднання, неформальні інституалізовані форми (мітинги, демонстрації, збори тощо).
З погляду соціології, політика — це діяльність різних соціальних сил з визначення, захисту і реалізації своїх потреб та інтересів, а щодо раціональної політики — це ще й урахування та погодження інтересів різних соціальних спільностей. Отже, основний зміст ефективної політики як особливого виду соціальної регуляції полягає у погодженні інтересів різних спільностей, верств, груп, формуванні правил і норм, обов’язкових для всіх членів суспільства, для громадян і держави, у рівному захисті саме цих інтересів та забезпеченні їх реалізації.
Політика як особливий, основний вид діяльності людей пов’язана з утвердженням права індивіда, соціальних груп на управління суспільством, на владу, тобто це той простір, у межах якого здійснюється політична влада. Утверджена і приведена в дію влада і сприйнята суспільством за її участю політика формує політичне життя суспільства, створюючи своєрідний політичний побут з відповідною політичною культурою, звичаями, традиціями, навиками політичної діяльності.
Як галузь соціології соціологія політики вивчає:
1) соціальне в політиці, взаємовідносини всіх політичних організацій, установ та інститутів з іншими соціальними інститутами;
2) проблеми, пов’язані безпосередньо з державою, політичними партіями, громадськими об’єднаннями, рухами, організаціями, творчими спілками тощо, аналізує їхні соціальні аспекти;
3) соціальні закономірності виникнення і функціонування політичних відносин, принципи регулювання і управління суспільством, тобто здійснення політичної влади, сутність політичних явищ і процесів.
Найважливішою проблемою для соціології політики є взаємозв’язок і взаємодія соціального та політичного в політичному житті суспільства, в політичних процесах і явищах.
7.2. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТА ВЗАЄМОВПЛИВ
СОЦІАЛЬНОГО І ПОЛІТИЧНОГО
В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
Політичне життя суспільства — це сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, практично-предметних форм політичного буття людини, яка включає і політичні відносини між людьми, спільностями, верствами, формується і здійснюється такими відносинами.
Існує дві соціальні сфери політичного життя суспільства:
1) сфера державно-політичних відносин;
2) сфера приватногромадянського життя[8].
Ці сфери взаємопов’язані та взаємодіють, але кожна з них має свої завдання, виконує свої функції (див. схему 52).
Схема 52
До сфери державно-політичних відносин належать, наприклад, дії і взаємовідносини людей, пов’язані з їхньою службою або працею в державних закладах, армії, міліції та інших державних структурах; із сплатою податків, отриманням паспорта, посвідчення водія, проходження митного контролю, участю у виборах тощо. Всі подібні процеси політичного життя людей детально регламентуються законами та іншими державними установами і тому належать до соціального сектору держави.
Сфера приватногромадянського життя людей — це зона вільних дій і взаємовідносин індивідів відповідно до їхніх власних інтересів, цілей і бажань. Ця сфера презентує громадянське суспільство як асоціацію вільних громадян та їхніх самодіяльних організацій, що захищають їхні інтереси. В громадянському сус-
пільстві люди взаємодіють самостійно і вільно, виходячи із своїх особистих індивідуальних цілей, потреб та інтересів. Іншими словами, це сфера самодіяльності, самоорганізації і самоуправління людей (див. схему 53).
Схема 53
Громадянське суспільство вимагає певних умов і гарантій прав і свобод людини з боку правової держави, тому може створюватися, функціонувати і розвиватися лише разом із правовою державою, причому рівень зрілості громадянського суспільства визначає рівень зрілості й ефективність функціонування правової держави.
