Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку  ињвськоњ –ус≥




¬ IX-XII ст. економ≥ку  ињвськоњ –ус≥ можна охарактеризувати €к пер≥од раннього феодал≥зму. ¬иникнен≠н€ ≥ розвиток феодал≥зму ви€вл€Їтьс€ перш за все у форму≠ванн≥ та зростанн≥ феодального землеволод≥нн€. ‘еодальна земельна власн≥сть Ї економ≥чною основою пануванн€ класу феодал≥в, про що св≥дчать писемн≥ джерела початку IX ст. ≥ археолог≥чн≥ пам'€тки.

” IX ст. формуЇтьс€ пан≥вний клас феодал≥в, в €кий входи≠ли кињвськ≥ кн€з≥, м≥сцев≥ кн€з≥, бо€ри. ƒержавне й особисте кн€з≥вське начало у IX ст. було ще недостатньо диференц≥йова≠не. ‘ормуванн€ великокн€з≥вського домену ≥ домен≥в окремих кн€з≥в посилилось у X ст. ( н€з≥вський домен €вл€в собою маЇ≠ток, €кий належав не держав≥, а самому кн€зю €к феодалу.)

ѕор€д з великокн€з≥вським доменом, волод≥нн€ми м≥сце≠вих кн€з≥в з'€вл€ютьс€ також бо€рсько-дружинницьк≥ земле≠волод≥нн€. —л≥д сказати, що питанн€ про час виникненн€ на –ус≥ бо€рського землеволод≥нн€ поки що не вир≥шене ≥стори≠ками через неповноту джерел.

≤з введенн€м христи€нства на –ус≥ великим феодалом стала церква. ѕоступово поширюЇтьс€ практика даруванн€ земл≥ монастир€м ≥ церквам, що перетворювало њх у великих землевласник≥в.

√оловною особлив≥стю раннього етапу сх≥дноЇвропейсько≠го феодал≥зму було пануванн€ данинноњ форми експлуатац≥њ, так званого "полюдд€".  р≥м полюдд€, ≥ще ≥снував "повоз": населенн€ тих земель, куди кн€зь ≥ нам≥сники њхати не могли або не хот≥ли, повинно було саме везти данину до  иЇва. ѕ≥д час полюдд€ кн€зь або посадники чинили суд ≥ зд≥йснювали покаранн€ за тими скаргами, з €кими населенн€ зверталось до кн€з€. “ака форма збору данин виникла ≥ще в VI - VIII стол≥тт€х. «бер≥галась вона ≥ в ƒавньоруськ≥й держав≥. –озм≥р данини, м≥сце ≥ час збору не визначались на перед, а залежали в≥д ви≠падку. ѕ≥зн≥ше, в зв'€зку з протестами населенн€, кн€гин€ ќльга в 946 роц≥ встановила "уроки", тобто ф≥ксован≥ норми данини, час ≥ м≥сце њњ збору. ќдиницею обкладанн€ даниною був "дим" (дв≥р, с≥м'€) або "плуг" ("рало"). ќсновною категор≥Їю населенн€, зайн€того на в≥дроб≥тках, були феодальне залежн≥ смерди. ¬они мали власне господар≠ство, проте певний час повинн≥ були працювати ≥ на феодала за те, що давав смерду землю.

ƒл€ позначенн€ феодальне залежного сел€нства у  ињвськ≥й –ус≥ використовувавс€ терм≥н "закуп". «акуп - це людина, €ка попала в боргову кабалу ≥ зобов'€зана своЇю працею у госпо≠дарств≥ хаз€њна повернути одержану у нього "купу". «акуп повинен виконувати с≥льськ≥ роботи. ¬≥н мав догл€дати ха≠з€йську худобу. ‘еодал над≥л€в закупа земельною д≥л€нкою, а також с≥льськогосподарським знар€дд€м ≥ робочою худобою.

Ѕлизькими за своњм становищем до закуп≥в були р€дович≥ - сел€ни, що працювали на феодала за договором ("р€дом").

—л≥д п≥дкреслити, що вс≥ р€дович≥ ≥ закупи одночасно з еко≠ном≥чною залежн≥стю попадали ≥ в юридичну залежн≥сть до землевласника. якщо боржник ухил€вс€ в≥д сплати боргу, то в≥н м≥г стати рабом. ¬ с≥льськ≥й общин≥ була категор≥€ населенн€, €ка мала на≠зву ≥згоњ. ≤згой - це людина "зжита", вибита з≥ звичайноњ кол≥њ, позбавлена свого попереднього стану. ≤згоњ були двох вид≥в в≥льн≥ й залежн≥. «начний контингент феодально залежних ≥згоњв формувавс€ за рахунок холоп≥в, €к≥ викупилис€ на волю.

”  ињвськ≥й –ус≥ до складу нев≥льного населенн€ входили й раби. ќдне з джерел рабства - полон. ” ’≤-’≤≤ ст.дл€ позначенн€ раб≥в-полонених вживаЇтьс€ терм≥н "чел€дь". «а Ђ–уською ѕравдоюї, чел€дин - це раб, €кий знаходитьс€ п≥д владою свого хаз€њна, забита й зовс≥м безправна ≥стота. Ќа в≥дм≥ну в≥д чел€д≥ раби-холопи Ч це члени племен≥, продукт тих соц≥альних процес≥в, €к≥ проходили в сусп≥льств≥  ињвсь≠коњ –ус≥. Ђ–уська ѕравдаї називаЇ ≥ так≥ джерела холопства, €к самопродаж, одруженн€ на раб≥ "без р€ду", вступ "без р€ду" на посаду т≥уна або ключника. ” холопа автоматично перетво≠рювавс€ також закуп, €кий т≥кав або провинивс€.

Ќа –ус≥ також ≥снувало й патр≥архальне рабство, але воно не стало дом≥нуючою формою господарюванн€.

ѕров≥дне м≥сце в економ≥ц≥  ињвськоњ –ус≥ займало с≥льське господарство, ƒл€ оброб≥тку ірунту ≥ вирощуванн€ врожаю використовувалис€ досконал≥ дл€ того часу знар€дд€ прац≥: плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика, серп, коса. ” л≥состепов≥й зон≥ вживалас€ парова система зем≠леробства з двоп≥льною ≥ трип≥льною с≥возм≥нами, у л≥сов≥й - п≥дс≥чна ≥ перелогова. ¬исока продуктивн≥сть прац≥ давала змогу виробл€ти зерна б≥льше, н≥ж було необх≥дно дл€ задоволенн€ б≥олог≥чних потреб населенн€. ÷е, а також на€вн≥сть чудових пасовиськ ≥ с≥нокос≥в дозвол€ли утримувати у феодальних гос≠подарствах велику к≥льк≥сть худоби.

–озвиток м≥ст ≥ ремесла. —х≥днослов'€нськ≥ м≥ста творились з невеликих рем≥сничо-торгових поселень ≥ще до утворенн€ ƒавньоруськоњ держави. «а≠лишки цих м≥ст, городища, залишилис€ у п≥вн≥чних земл€х ”крањни у велик≥й к≥лькост≥: на  ињвщин≥ - 400, на „ерн≥г≥в≠щин≥ - 150, на ¬олин≥ - 350, на ѕол≥сс≥ - 250, в √аличин≥ - б≥льше 100.ћ≥ста в першу чергу мали оборонне значенн€. ¬они забез≠печували пограничч€ в≥д наступу степових орд. јле ще б≥льшого значенн€ набували м≥ста в процес≥ творенн€ слов'€нськоњ дер≠жавност≥. Ѕуд≥вництво укр≥плень вимагало значних витрат ≥ сп≥льноњ прац≥ великих груп людей. Ќаселенн€, що сп≥льними зусилл€ми будувало м≥сто, творило Їдину орган≥зац≥ю, що ко≠ристувалась укр≥пленн€ми, дбала про њх оборону, забезпечува≠ла њх р≥зноман≥тними засобами. « в≥йськовими потребами т≥сно пов'€зувалис€ справи господарськ≥. ћ≥сто ставало осередком вс≥Їњ околиц≥, дом≥нувало в н≥й, мало вир≥шальне слово у вс≥х справах: "що старшини вир≥шать, на це пригороди пристануть", - говорить л≥топис. « поширенн€м христи€нства на –ус≥ м≥ста почали виникати б≥л€ великих монастир≥в. —оц≥альний склад м≥ського населенн€  ињвськоњ –ус≥ був надзвичайно р≥зноман≥тним, що Ї характерною рисою сусп≥ль≠ства середн≥х в≥к≥в. ћ≥ське населенн€ под≥л€лос€ на дв≥ ос≠новн≥ групи: м≥ськ≥ низи ≥ м≥ську аристократ≥ю. ƒо останньоњ належали кн€з≥, бо€ри, вище духовенство, купц≥. ћ≥ськ≥ низи (рем≥сники, др≥бн≥ торговц≥, р€дове духовенство) становили найб≥льш численну категор≥ю м≥ського населенн€. ќсновна маса громад€н була особисто в≥льною. „астина рем≥сник≥в залежа≠ла в≥д своњх хаз€њв - бо€р, купц≥в тощо. ќсобисто в≥льн≥ рем≥с≠ники (ковал≥, гончар≥, ювел≥ри, збро€р≥ та ≥н.) ≥ др≥бн≥ торговц≥ у м≥стах оподатковувалис€ або в≥дробл€ли, беручи участь у буд≥вництв≥ та ремонт≥ м≥ських укр≥плень, нагл€дали за њх ста≠ном. ≤з загальноњ маси рем≥сник≥в вид≥л€лис€ б≥льш заможн≥ майстри, в €ких були залежн≥ в≥д них п≥дмайстри або учн≥. ¬ процес≥ подальшого сусп≥льного под≥лу прац≥ домашн≥ промисли вид≥л€ютьс€ в окрему галузь народного господарства - рем≥сниче виробницт≠во. –ем≥сники поступово починають виготовл€ти продукц≥ю не т≥льки дл€ внутр≥шнього споживанн€ патр≥архальноњ с≥м'њ, але ≥ дл€ обм≥ну. ¬они вже менше прид≥л€ють уваги землероб≠ству, ≥з часом втрачають зв'€зок з с≥льським господарством, переход€чи в м≥ське населенн€. ћайстри с≥м'€ми селились в м≥стах окремими посадами, слободами, вулиц€ми за зазначеним галузевим принципом: слободи - гончар≥в, ковал≥в, збро€р≥в ≥ т. ≥н. —вого розвитку рем≥сниче виробництво дос€гло в ’≤-’≤≤ ст., коли на –ус≥ нараховувалось дек≥лька дес€тк≥в спец≥альностей. «а на€вност≥ високого попиту на вироби ≥з зал≥за (знар€дд€ прац≥ дл€ с≥льського господарства, збро€ дл€ воњн≥в) перше м≥сце в рем≥сничому виробництв≥ займала г≥рнича металург≥€, €ка в т≥ часи часто об'Їднувалась з металообробкою. јсортимент вироб≥в ≥з зал≥за нал≥чував близько 150 назв, а давньоруськ≥ ковал≥ опа≠нували вс≥ма в≥домими тод≥ техн≥чними ≥ технолог≥чними прийо≠мами його обробки: куванн€м, зварюванн€м, гартуванн€м, ≥нкру≠стац≥Їю кольоровими металами.

—тан с≥льського господарства ≥ рем≥сничого виробництва визначав р≥вень розвитку торг≥вл≥ €к внутр≥шньоњ, так ≥ зовн≥≠шньоњ. Ќайб≥льшими торговельними комун≥кац≥€ми були шл€≠хи "от √рек", або "√рецький", €кий зв'€зував –усь з балт≥й≠ськими ≥ чорноморськими ринками, "—ол€ний" ≥ "«лазний", котр≥ вели в √аличину ≥ на  авказ. Ўл€х  ињв Ч √алич Ч ѕра≠га - –егенсбург сполучав  ињвську –усь з крањнами ÷ентраль≠ноњ та «ах≥дноњ ™вропи.

“радиц≥йно торг≥вл€ називалась "гостьба", сам≥ торговц≥, або купц≥, "гост≥", а м≥сц€ торг≥вл≥ - "погости". ѕ≥зн≥ше, п≥сл€ прий≠н€тт€ христи€нства, при погостах почали будувати храми, б≥л€ них влаштовували цвинтар≥.

Ќа м≥жнародн≥ ринки –усь поставл€ла хутро, мед, в≥ск, шк≥ри, де€к≥ види рем≥сничих вироб≥в, продукц≥ю с≥льського госпо≠дарства, раб≥в. «авозила ж золото, ср≥бло, коштовн≥ тканини, вина, посуд, предмети христи€нського культу, зброю. ќсновни≠ми торговельним партнерами ƒавньоруськоњ держави були ¬≥зант≥€, ¬олзько- амська Ѕулгар≥€, ’озар≥€, крањни јрабсько≠го —ходу, сканд≥навськ≥, центральне- та зах≥дноЇвропейськ≥ крањни.

¬ –ус≥ ≥снували купецьк≥ об'Їднанн€, що спец≥ал≥зувалис€ на торг≥вл≥ з певними крањнами або певними видами товар≥в.  упецьк≥ корпорац≥њ "гречник≥в", "залозник≥в" торгували з ¬≥зант≥Їю ≥ крањнами  авказу. ¬  иЇв≥, Ќовгород≥, —моленську, ¬олодимир≥ та ≥нших м≥стах розташовувалис€ торговельн≥ дво≠ри ≥ноземних купц≥в.

¬ результат≥ розвитку торг≥вл≥ на –ус≥ з'€вл€ютьс€ грош≥. як зас≥б обм≥ну, грош≥ у сх≥дних слов'€н ≥снували досить дав≠но, задовго до утворенн€ ƒавньоруськоњ держави. ¬ давнину п≥вденн≥ слов'€ни при обм≥н≥ зам≥сть грошей використовували тварин, тому п≥зн≥ше металев≥ грош≥ також називались "скот", а кн€з≥вська казна "котниц€". ¬ п≥вн≥чних рег≥онах, де насе≠ленн€ займалось мисливством, за грош≥ слугувало хутро ц≥нних тварин, зокрема куниц≥ Ч "куна". « часом ц€ назва перейшла ≥ на металев≥ грош≥.

¬  ињвськ≥й –ус≥ карбуванн€м грошей майже не займа≠лись, а використовували арабськ≥ ≥ в≥зант≥йськ≥ монети ≥з золо≠та ≥ ср≥бла, в основному дл€ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. «начно б≥льшо≠го поширенн€ всередин≥ крањни мали ср≥бн≥ ≥ м≥дн≥ злитки. “ак, з XI ст. в≥дома одиниц€ "гривна", - злиток ср≥бла вагою в один фунт, або приблизно 400 г. √ривну розрубували на поло≠вину ≥ кожна половина гривни мала назву "рубль", або "рублева" гривенька. Ќа злитку ставилось кн€з≥вське тавро, де вка≠зувалась вага. ƒал≥ "рубль" д≥лили на дв≥ частини - дв≥ полтини, ≥ пот≥м ≥ще на дв≥ половини - два четвертаки. ¬ назвах др≥бних грошових одиниць довго збер≥гавс€ в≥дголос так зва≠них "хутрових грошей": р≥зана, скора (шкура), бела (б≥лка), ушки, мордки ≥ т. д.

Ќе можна не згадати й практику кредитних операц≥й, в≥дби≠ту в законодавств≥. ¬ текст≥ "–уськоњ ѕравди" зустр≥чаютьс€ так≥ пон€тт€, €к "позичка по дружб≥", "в≥ддаванн€ грошей на р≥ст", "процент", "торг≥вл€ в кредит", "довгостроковий й корот≠костроковий кредит", "бариш", визначавс€ пор€док повернен≠н€ борг≥в. ¬важалось не по-христи€нськи брати висок≥ проценти за кредит.  оли на початку XII ст. кредитори почали брати 50% р≥чних, населенн€  иЇва виступило проти таких умов догово≠ру, ≥ великий кн€зь ¬олодимир ћономах був змушений втру≠титись. ¬≥н прийн€в "”став о резах" (процентах), зг≥дно з €ким борговий в≥дсоток повинен був становити не б≥льше 20%. «а≠борон€лось перетворювати на раб≥в нап≥взалежних людей, що в≥дпрацьовували св≥й борг у позикодавц€. ÷им же ”ставом заборон€лось займатись паразитичним лихварством. ”став ¬олодимира ћономаха законодавче завершив створенн€ фео≠дальноњ системи ƒавньоруськоњ держави.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 747 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1747 - | 1414 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.