Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«ах≥дноукрањнська народна республ≥ка




25 березн€ 1918 р. украњнськ≥ депутати австр≥йського парламенту скликали у Ћьвов≥ зТњзд так званих муж≥в дов≥рТ€ вс≥х галицьких пол≥тичних парт≥й ≥ груп з метою уконституюванн€ украњнського державного орган≥зму в склад≥ јвстр≥њ. «Тњзд ухвалив зв≥льнити —х≥дну √аличину в≥д звТ€зку з ѕольською «ах≥дною √аличиною ≥ створити з украњнських земель √аличини ≥ Ѕуковини окремий державний орган≥зм з гарант≥Їю прав нац≥ональних меншин Ц пол€к≥в, Їврењв, н≥мц≥в. ќкр≥м цього, на м≥ж парт≥йн≥й основ≥ було створено так звану безпарт≥йну бойову орган≥зац≥ю нац≥ональноњ оборони.

” Ћьвов≥ 18 жовтн€ 1918 р. у малому зал≥ Ќародного дому з≥бралас€ ”крањнська Ќац≥ональна –ада. Ќа нарад≥ з≥штовхнулис€ два стратег≥чн≥ напр€мки: сп≥впрац€ з австр≥Їю та утворенн€ ”крањнськоњ держави у межах австр≥йськоњ федерац≥њ; приЇднанн€ зах≥дноукрањнських земель до ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки.

” великому зал≥ народного дому 19 жовтн€ в≥дбулас€  онституанта (проголошенн€ конституц≥йних закон≥в) ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади, на €к≥й затверджувалас€ резолюц≥€, вироблена на передодн≥. Ќа вс≥й етнограф≥чн≥й украњнськ≥й територ≥њ —х≥дноњ √аличини проголошувалас€ ”крањнська держава, але водночас було вир≥шено домагатис€ визнанн€ ц≥Їњ резолюц≥њ австр≥йським ур€дом.

ƒо складу  онституанти входило 33 украњнц≥ в≥д обох палат австр≥йського парламенту. 34 посли до галицького та 16 до буковинського краЇвих сейм≥в ≥ з кожноњ украњнськоњ парт≥њ по три представники.

ѕри рад≥ було створено три ком≥с≥њ: виконавча у ¬≥дн≥ п≥д кер≥вництвом ™. ѕетрушевича; орган≥зац≥йна у крањ п≥д кер≥вництвом  .Ћевицького ≥ ком≥с≥€ з утвердженн€ украњнськоњ державност≥ в Ѕуковин≥ на чол≥ з ќ.ѕоповичем.

” Ћьвов≥ на площ≥ —в. ёра 20 жовтн€ обидва табори проголосили прилюдно своњ принципи утворенн€ ”крањнськоњ держави. ¬≥д б≥льшост≥ Ќац≥ональноњ –ади зробив допов≥дь ≥ зачитав резолюц≥ю  ость Ћевицький. ¬≥д опозиц≥њ виступив —емен ¬≥тик.

Ќа х≥д под≥й у Ћьвов≥ та всьому крањ мали вплив не профес≥йн≥ пол≥тики, а члени ”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њ, створеноњ у перш≥й половин≥ 1918 р. на основ≥ в≥денського революц≥йного гуртка, що д≥€в з 31 травн€ 1917 р. це переважно нижч≥ та середн≥ оф≥церськ≥ чини, котр≥ служили в австр≥йськ≥й арм≥њ й в≥йську украњнських —≥чових стр≥льц≥в. ќрган≥зац≥€ створила ÷ентральний в≥йськовий ком≥тет, €кий приступив до п≥дготовки збройного повстанн€ у Ћьвов≥. √оловою  ом≥тету ”—— став сотник ƒмитро ¬≥товський.

31 жовтн€ 1918 р. у великому зал≥ Ќародного дому з≥бравс€ на останню нараду украњнський в≥йськовий ком≥тет. ќкр≥м член≥в  ом≥тету, на зас≥данн≥ були присутн≥ т≥ старшини, €к≥ мали зд≥йснити план збройного повстанн€.

5 листопада украњнськ≥ в≥йська зайн€ли ≥ роззброњли вс≥ казарми, розташован≥ у м≥ст≥, зайн€ли вс≥ стратег≥чн≥ обТЇкти. —олдати та оф≥цери чеськоњ, угорськоњ нац≥ональностей складали зброю, за€вл€ли про нейтрал≥тет ≥ ви€вл€ли готовн≥сть вињхати додому.

” Ћьвов≥ виникла нац≥ональна украњнська держава, €ка на основ≥ “имчасовоњ конституц≥њ почала ≥менувати себе «ах≥дноукрањнською Ќародною –еспубл≥кою («”Ќ–).

¬≥дразу п≥сл€ вз€тт€ влади ”крањнська Ќац≥ональна –ада звернулась до народу ≥з ћан≥фестом.

“им часом назр≥вав конфл≥кт, €кий неможливо було владнати мирно. “рапилос€ так, що головним противником в≥дродженн€ украњнськоњ державност≥ у √аличин≥ стали нац≥онал≥стичн≥ сили ≥ в≥йськов≥ кола ѕольщ≥. ¬з€тт€ влади украњнською Ќац≥ональною –адою застало зненацька нелегальн≥ польськ≥ в≥йськово-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ. ƒ≥йшовши м≥ж собою згоди, польськ≥ орган≥зац≥њ п≥д командуванн€м кер≥вника ѕ¬  кап≥тана „.ћончинського вже 1 листопада п≥дн€ли заколот ≥ невдовз≥ розширили чисельн≥сть своњх загон≥в до 4 тис. ”продовж трьох тижн≥в тривали боњ за Ћьв≥в.

Ќа решт≥ територ≥њ —х≥дноњ √аличини перех≥д влади до ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади в≥дбувс€ практично без перешкод. ¬ин€ток становили зах≥дн≥ прикордонн≥ пов≥ти, де польськ≥ загони при п≥дтримц≥, що над≥йшла з  ракова, захопили ѕеремишль ≥ ярослав.

” цих складних в≥йськово-пол≥тичних обставинах 13 листопада ”крањнська Ќац≥ональна –ада прийн€ла “имчасовий ќсновний закон про державну самост≥йн≥сть украњнських земель колишньоњ јвстро-”горськоњ монарх≥њ. ” той же день був визначений склад ƒержавного секретар≥ату (тобто ур€ду), €кий склав прис€гу. ƒо його складу ув≥йшли:  .Ћевицький (президент –ади державних секретар≥в ≥ секретар скарбових справ), Ћ.÷егельський (внутр≥шн≥ справи); ƒ.¬≥товський (в≥йсько); я.Ћитвинович (торг≥вл€ та промислов≥сть); —.√олубович (суд≥вництво); ≤. уровець (сусп≥льне здоровТ€); ¬.ѕанейко (закордонн≥ справи).

ќтже, у листопад≥ 1918р. зах≥дноукрањнська державн≥сть, стала фактом. ѕроте фактично влада ƒержавного секретар≥ату поширювалась т≥льки на переважну частину —х≥дноњ √аличини. « самого початку «”Ќ– опинилас€ у надзвичайно складних в≥йськово-пол≥тичних та м≥жнародних умовах, що суттЇво впливало ≥ на њњ внутр≥шн≥й курс.

ѕрограмна декларац≥€ ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади була опубл≥кована 9 листопада1918 р. ” н≥й проголошувалос€ створенн€ демократичноњ держави з ус≥ма демократичними засадами. «разу ж п≥сл€ дос€гненн€ в≥йськово-пол≥тичноњ стаб≥льност≥ передбачалос€ скликанн€ парламенту, що повинен був прийн€ти справедливу земельну реформу, зг≥дно з €кою пом≥щицьк≥ земл≥ перейшли б у власн≥сть малоземельних та безземельних сел€н.

ѕроте реал≥зувати програму ви€вилос€ непросто. ѕо-перше, склад ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади був таким: сюди ув≥йшла значна к≥льк≥сть посл≥в до австр≥йського парламенту, галицького та буковинського сейм≥в, обраних ще ран≥ше. ”крањнське сусп≥льство п≥сл€ першоњ св≥товоњ в≥йни значною м≥рою радикал≥зувалос€, ≥ розклад пол≥тичних сил в ”крањнськ≥й Ќац≥ональн≥й рад≥ повн≥стю в≥дображав реальний р≥вень пол≥тичноњ самосв≥домост≥ народу.

ѕо-друге, просуванн€ вперед зд≥йснювалос€ поступово за посередництвом тривалих переговор≥в, звернень, компром≥с≥в. ƒосв≥ду державного буд≥вництва галицьк≥ пол≥тичн≥ л≥дери не мали, не кажучи вже про досв≥д глибоких пол≥тичних ≥ економ≥чних перетворень. ѕроте саме такий досв≥д був вкрай необх≥дний кер≥вництву «”Ќ– у 1918-1919 рр.

ѕо-третЇ, у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ ”крањнська Ќац≥ональна –ада пост≥йно змушена була зважати на зовн≥шн≥ чинники, зокрема на те, €кий в≥дгук њњ д≥њ матимуть в ур€д≥ крањн јнтанти.

4 с≥чн€ 1919 р. був прийн€тий закон про ¬ид≥л ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади з функц≥€ми колективного президента держави. ¬ид≥л призначив новий склад ƒержавного секретар≥ату, €кий д≥€в до к≥нц€ 1919 р. –еорган≥зац≥€ ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади та державного секретар≥ату не прискорила реал≥зац≥њ головних перетворень. ўоправда, 15 лютого 1919 р. було прийн€то важливий закон Уѕро державну мовуФ. ќднак земельна реформа в≥дкладалас€ дал≥. —ел€ни вимагали негайного розвТ€занн€ аграрного питанн€ шл€хом розпод≥лу пом≥щицькоњ земл≥.

 ульм≥нац≥йним ви€вом самост≥йноњ сусп≥льно-пол≥тичноњ активност≥ роб≥тництва стало ƒрогобицьке повстанн€ 14 Ц 15 кв≥тн€ 1919 р. —оц≥альне нетерп≥нн€ посилювалос€ т€жкими матер≥албними умовами житт€, фактами корупц≥њ м≥сцевоњ адм≥н≥страц≥њ, на€вн≥стю в м≥стах значноњ групи старшин √алицькоњ арм≥њ, €к≥ ухил€лис€ в≥д перебуванн€ на фронт≥, тощо.

¬иступи роб≥тник≥в ≥ сел€н п≥дштовхнули кер≥вництво «”Ќ– до негайного проведенн€ соц≥альних реформ. “ак, 14 кв≥тн€ 1919 р. ”крањнська Ќац≥ональна –ада прийн€ла закон, що визначив основи аграрноњ реформи. √оловною њх метою було визнано над≥ленн€ землею сел€нства на правах приватноњ власност≥.

” 1919 р. (15 кв≥тн€) вийшов також закон про сейм €к законодавчий орган «”Ќ–. ÷ей закон забезпечував пропорц≥йне представництво ус≥х нац≥ональних груп. ќднак вт≥лити у житт€ т≥ закони ур€д «”Ќ– не встиг у звТ€зку з польським наступом.

ќтже, внасл≥док р€ду обставин внутр≥шн€ пол≥тика «”Ќ– характеризувалас€ незавершен≥стю в реал≥зац≥њ проголошених завдань, що стимулюЇ соц≥ально-пол≥тичне розмежуванн€ в сусп≥льств≥ ≥ негативно впливало на обороноздатн≥сть в умовах в≥йни.

«овн≥шньопол≥тична д≥€льн≥сть ƒержавного секретар≥ату зводилас€ до двох основних завдань: в≥дносини з Ќаддн≥пр€нською украњнською Ќародною –еспубл≥кою; визнанн€ «”Ќ– ≥ншими державами, передус≥м јнтантою.

ўодо ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, то головною метою було дос€гненн€ державного обТЇднанн€, але розгл€далос€, по-перше, €к вт≥ленн€ у житт€ в≥ков≥чного прагненн€ украњнського народу до державноњ Їдност≥, ≥, по-друге, €к зас≥б обТЇднати сили в боротьб≥ проти експанс≥њ ѕольщ≥ на украњнськ≥ земл≥.

1 грудн€ 1918 р. у ‘астов≥ повноважн≥ представники ƒержавного секретар≥ату «”Ќ– уклали попередн≥й (передвступний) догов≥р з ƒиректор≥Їю про державну Їдн≥сть. ј 3 с≥чн€ 1919 р. украњнська Ќац≥ональна –ада проголосила у —тан≥слав≥ јкт державного обТЇднанн€ «”Ќ– ≥ ”Ќ–.

јкт 22 с≥чн€ став про€вом Їдност≥ украњнських земель в м≥жнародно-правовому ≥ морально-пол≥тичному в≥дношенн€х. ѕроте фактичне обТЇднанн€ так ≥ не в≥дбулос€, оск≥льки —х≥дна √аличина ≥ наддн≥пр€нщина мали своњ в≥дм≥нност≥ в р≥вн€х розвитку пол≥тичноњ культури, нац≥ональноњ св≥домост≥, ≥сторичного досв≥ду тощо.

” в≥йськовому аспект≥ јкт злуки забезпечив «”Ќ– ≥ ”Ќ– певну координац≥ю зусиль на фронт≥ та на м≥жнародн≥й арен≥, дав можлив≥сть отримувати допомогу, хоча й незначну, озброЇнн€м, амун≥ц≥Їю, спор€дженн€м, в≥йськовими спец≥ал≥стами. јле у звТ€зку з хитким в≥йськовим, пол≥тичним, м≥жнародним становищем ”Ќ– усе це не могло мати дл€ «”Ќ– вир≥шального значенн€.

¬агом≥шим дл€ «”Ќ– ≥ ”Ќ– було домогтис€ визнанн€ на м≥жнародн≥й арен≥. «”Ќ– встановила дипломатичн≥ в≥дносини з јвстр≥Їю, Ќ≥меччиною, „ехословаччиною, ”горщиною, ёгослав≥Їю, ≤тал≥Їю, ¬ат≥каном, —Ўј,  анадою, Ѕразил≥Їю. ќднак головне завданн€ пол€гало у реалбному визначенн≥ «”Ќ– на ѕаризьк≥й мирн≥й конференц≥њ, €ка мала вир≥шальний вплив на формуванн€ кордон≥в ¬ерсальськоњ ™вропи, де дом≥нували передус≥м ≥нтереси ¬еликобритан≥њ та ‘ранц≥њ. ћ≥жнародно-правове становище «”Ќ– ускладнювалос€ ще й тим, що јвстр≥€ за —ен-∆арменським договором ус≥ своњ права на √аличину передавала –ад≥ крањн јнтанти.

25 червн€ 1919 р. найвища –ада јнтанти оф≥ц≥йно уповноважила ѕольщу зайн€ти —х≥дну √аличину до р. «бруч ≥ використати дл€ цього арм≥ю √аллЇра.

¬есною 1919 р. дл€ ур€ду «”Ќ– зТ€вилас€ реальна можлив≥сть радикально зм≥нити м≥жнародне ≥ внутр≥шньо-пол≥тичне становище —х≥дноњ √аличини та вс≥х зах≥дноукрањнських земель шл€хом встановленн€ союзу з –ад€нською ”крањною. ќф≥ц≥йн≥ пропозиц≥њ щодо союзу ƒержавний секретар≥ат «”Ќ– отримав дв≥ч≥: 7 березн€ та 9 травн€. ”мови другоњ пропозиц≥њ, зокрема, були такими: ур€д «”Ќ– пориваЇ в≥дносини з ƒиректор≥Їю ”Ќ– та в≥дкликаЇ вс≥х галичан з њњ в≥йськ; прилюдно оголошуЇ про це ≥ про св≥й союз –ад€нською ”крањною; укладаЇ з рад€нським ур€дом угоду про ѕольщ≥ та –умун≥њ.

ѕрийн€тт€ цих пропозиц≥й означало на практиц≥ л≥кв≥дац≥ю «”Ќ– та включенн€ краю до складу –ад€нськоњ ”крањни.

ƒержавний суверен≥тет «”Ќ– оф≥ц≥йно на рад€нськ≥ пропозиц≥њ не в≥дпов≥в.

¬≥дсутн≥сть у «”Ќ– стаб≥льного м≥жнародного становища розвТ€зувала руки польським ≥нтервентам, давала змогу њм практично без перешкод нарощувати зусилл€ на фронт≥.

” липн≥ 1919 р. ур€д «”Ќ– в≥дступив за р. «бруч, а невдовз≥ ем≥грував до ¬≥дн€, зв≥дки продовжував вести активну зовн≥шньопол≥тичну д≥€льн≥сть щодо захисту прав на самовизначенн€ сх≥дногалицького населенн€.

Ќевдовз≥ 30 кв≥тн€ 1921 р. ”крањнська нац≥ональна –ада запропонувала јнтант≥ проект основ державного устрою незалежноњ ”крањнськоњ √алицькоњ –еспубл≥ки з трьома основними народност€ми Ц украњнською, польською та Їврейською, €к≥ мали користуватись р≥вними правами у громадсько-пол≥тичному житт≥ краю. јле зац≥кавленоњ реакц≥њ н≥ з боку ѕарижа, на збоку ¬аршави не було.

14 березн€ 1923 р. –ада посл≥в јнгл≥њ, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ та япон≥њ всупереч вол≥ украњнц≥в ухвалила р≥шенн€ про анекс≥ю —х≥дноњ √аличини ѕольщею, ур€д «”Ќ– опубл≥кував протестанц≥йну за€ву ≥ самол≥кв≥дувавс€.

—вав≥лл€ јнтанти викликало гн≥в у крањ. Ћьв≥в 18 березн€ сколихнула 40-тис€чна демонстрац≥€, €ка засудила паризький згов≥р, закликавши до р≥шучоњ боротьби за волю.

«”Ќ– проголосила свою владу на вс≥х зах≥дноукрањнських етнограф≥чних земл€х, але забезпечити виконанн€ цього свого законного права не мала сили. Уƒовгов≥чна розчленован≥сть м≥ж чужими державами Ц одна з найб≥льших ≥сторичних кривд украњнського народу Ц ≥ тут в≥д≥грала свою фатальну рольФ.

”крањна у склад≥ —–—–.

ѕроцес утвердженн€ тотал≥тарного комун≥стичного режиму най≥нтенсивн≥ше проходив у 1920 Ц 1930 рр., коли сформувалас€ стал≥нська тотал≥тарна система ≥ була в≥дновлена, фактично, –ос≥йська ≥мпер≥€ у вигл€д≥ —–—–, оформленого 1922 р.

ѕ≥сл€ придушенн€ нац≥онально-визвольних змагань ”крањна опинилась у надзвичайно складному становищ≥. ѕромислов≥сть була майже повн≥стю зруйнована, обс€г њњ продукц≥њ зменшивс€ приблизно в 9 раз≥в. ¬аловий зб≥р пшениц≥ становив довоЇнного. ”крањна особливо постраждала в≥д пол≥тики УвоЇнного комун≥змуФ: њњ багат≥ природн≥ та продовольч≥ ресурси нещадно експлуатувались б≥льшовицьким ур€дом. ÷е викликало масове незадоволенн€, зокрема у сел€н, €к≥ п≥дн≥мались на збройн≥ повстанн€. Ќайв≥дом≥шим серед повстанських ватажк≥в був УбатькоФ ћахно, в арм≥њ €кого перебувало понад 40 тис. ос≥б.

” ц≥й ситуац≥њ Ћен≥н на X зТњзд≥ – ѕ(б) у березн≥ 1921 р. переконав делегат≥в прийн€ти р≥шенн€ про зам≥ну на сел≥ продрозкладки натуральним податком, що поклало початок так зван≥й нов≥й економ≥чн≥й пол≥тиц≥.

Ќова економ≥чна пол≥тика принесла полегшенн€ народу ”крањни. ¬она дала змогу зд≥йсн≥ти те, чого ран≥ше б≥льшовицьк≥ –ади не могли дос€гти силою зброњ Ц л≥кв≥дувати повстанський рух. —ел€ни припинили боротьбу з –адами. ” 1925 Ц 1926 р. виробництво зерна в ”крањн≥ дос€гло довоЇнного р≥вн€. “од≥ ж було майже в≥дновлено обс€г промислового виробництва.

Ќ≈ѕ викликав певн≥ зрушенн€ ≥ в пол≥тичн≥й сфер≥. ѕрипинилис€ масов≥ розстр≥ли. Ѕула оголошена амн≥ст≥€ колишн≥м повстанц€м, а також членам некомун≥стичних парт≥й. ”крањнськ≥й пол≥тичн≥й ем≥грац≥њ гарантувалос€ в≥льне поверненн€ на Ѕатьк≥вщину.

јле диктатура б≥льшовицькоњ парт≥њ не т≥льки збер≥галас€, а й зм≥цнювалас€. ќстанньою легальною опозиц≥Їю в республ≥ц≥ залишалас€ ”крањнська комун≥стична парт≥€. ”кап≥сти сто€ли на комун≥стичн≥й платформ≥, але вважали, що ”крањна повинна бути самост≥йною державою. ” 1925 р. ” ѕ змусили до саморозпуску, б≥льш≥сть њњ член≥в вступили до  ѕ(б)”. ¬ ”крањн≥ остаточно встановилас€ монопарт≥йна система.

ќтже, л≥берал≥зац≥€ економ≥ки не супроводжувалас€ демократизац≥Їю сусп≥льного житт€, а навпаки Ц наростанн€м тенденц≥й. ÷е згодом дало змогу —тал≥ну скористатис€ ними: л≥к≥в≥дувати Ќ≈ѕ ≥ в≥дродити УвоЇнний комун≥змФ у нов≥й форм≥.

” ц≥ ж роки була скасована формальна самост≥йн≥сть ”–—–, €ка за  онституц≥Їю 1919 р. проголошувалас€ незалежною державою. ўоправда, њњ суверен≥тет з самого початку ≥снував т≥льки на папер≥. ”же 28 грудн€ 1920 р. було укладено союзний роб≥тничо-сел€нський догов≥р м≥ж –—‘–– та ”–—–, за €ким ц≥ дв≥ республ≥ки входили в Їдиний в≥йськовий та господарський союз.

Ќа V ¬сеукрањнському зТњзд≥ –ад (лютий-березень 1921 р.) проти названого договору виступили укап≥сти та украњнськ≥ л≥в≥ есери. ќдин з кер≥вник≥в ” ѕ ћихайло јвд≥Їнко висунув вимогу повного в≥докремленн€ ”крањни в≥д –—‘––. јле цього не трапилос€. «Тњзд переважною б≥льш≥стю голос≥в ритиф≥кував догов≥р.

VII ¬сеукрањнський зТњзд –ад у грудн≥ 1922 р. схвалив ≥дею створенн€ —оюзу ≥ входженн€ до нього ”–—–, щоправда, делегат≥в-украњнц≥в на ньому було менше половини. ” ≤ ¬сесоюзному зТњзд≥ –ад 30 грудн€ 1922 р. вз€ли участь чотири республ≥ки: –—‘––, «—–‘–, ”—––, Ѕ—––. «Тњзд затвердив Уƒекларац≥ю про утворенн€ —–—–Ф ≥ У—оюзний догов≥рФ.

¬≥дразу п≥сл€ утворенн€ –ад€нського —оюзу б≥льшовицька парт≥€ проголосила пол≥тику У орен≥зац≥њФ, €ка передбачала залученн€ представник≥в кор≥них нац≥ональностей до компарт≥њ та державного апарату, застосуванн€ нац≥ональних мов у парт≥йн≥й робот≥, адм≥н≥страц≥њ, осв≥т≥, книжковому видавництв≥, прес≥. ”крањнський вар≥ант ц≥Їњ пол≥тики ув≥йшов до ≥стор≥њ п≥д назвою Уукрањн≥зац≥€Ф.

як ≥ Ќ≈ѕ, це був вимушений компром≥с. ‘ормальним початком украњн≥зац≥њ можна вважати декрет раднаркому ”–—– 27 липн€ 1923 р. Уѕро заходи у справ≥ украњн≥зац≥њ шк≥льно-виховних ≥ культурно-осв≥тн≥х установФ ≥ декрет ¬сеукрањнського ÷ентрального ¬иконавчого  ом≥тету та –аднаркому Уѕро заходи забезпеченн€ р≥вноправност≥ мов ≥ про допомогу розвитков≥ украњнськоњ мовиФ 1 серпн€ того ж року.

÷ентром украњн≥зац≥њ став наркомат осв≥ти, €кий очолював ќлександр Ўумський, а п≥сл€ його усуненн€ 1927 р. Ц ћикола —крипник. «авд€ки њхн≥м зусилл€м швидкими темпами в≥дбувалась украњн≥зац≥€ осв≥ти. ” 1929 роц≥ в ”–—– д≥€ло 80% шк≥л, понад 2/3 техн≥кум≥в ≥ 30% ≥нститут≥в з украњнською мовою навчпнн€.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в у внутр≥ш≥н≥й пол≥тиц≥ —–—– в≥дбувс€ р≥зкий поворот. ѕравл€ча верх≥вка ¬ ѕ(б) на чол≥ з ….—тал≥ним зм≥цнила позиц≥њ ≥ вже не потребувала компром≥с≥в дл€ збереженн€ власного пануванн€.

≤ндустр≥ал≥зац≥€ мала неоднозначн≥ насл≥дки дл€ ”крањни. ѕозитивним було те, що вона:

- з аграрноњ республ≥ки перетворилас€ в ≥ндустр≥альну;

- пройшов процес урбан≥зац≥њ;

- сформувавс€ нац≥ональний украњнський роб≥тничий клас ≥ техн≥чна ≥нтел≥генц≥€.

јле все це дос€гнуто дл€ народу ”крањни надто дорогою ц≥ною:

- були одержан≥ кошти на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю (дл€ чого було поневолено село);

- була створена атмосфера напруженн€, €ка породила масов≥ репрес≥њ;

- л≥кв≥довано Ќ≈ѕ ≥ запроводжено командно-адм≥н≥стративну систему в економ≥ц≥, що спри€ло остаточному утвердженню тотал≥таризму;

- знищено рештки економ≥чноњ самост≥йност≥ ”крањни.

 олектив≥зац≥€ супроводжувалас€ кампан≥Їю Ул≥кв≥дац≥њ куркульства €к класуФ.  уркул€ми оголошували найб≥льш працьовитих ≥ п≥дприЇмливих с≥льських господар≥в. ”сього за роки колектив≥зац≥њ в ”крањн≥ експропр≥йовано до 200 тис. сел€нських господарств.

 олектив≥зац≥€ зд≥йснювалас€ ударними темпами. ” 1927 р. р≥зн≥ форми колгосп≥в обТЇднували трохи б≥льше 1% сел€нських господарств. ” 1933 р. в ”крањн≥ було колектив≥зовано 70% господарств, а в липн≥ 1935 р. Ц вже 93% господарств входили до колгосп≥в, €ким належало 98% пос≥вних площ.

” 1932 Ц1933 рр. ”крањнський народ пережив найстрашн≥шу трагед≥ю у своњй ≥стор≥њ Ц штучний голодомор. ќрган≥зовуючи штучний голодомор, стал≥нське кер≥вництво пересл≥дувало подв≥йну мету: покарати сел€нство €к клас за оп≥р колектив≥зац≥њ; ослабити саме украњнське сел€нство €к соц≥альну базу нац≥онально-визвольного руху. Ќа думку —. ульчицького, пр€м≥ втрати в≥д голодомору 1933 р. становл€ть в≥д 3 до 3,5 млн ос≥б. ѕовн≥ втрати (з урахуванн€м зниженн€ народжуваност≥) в≥д 4,3 до 5 млн.

÷€ трагед≥€ залишила глибокий сл≥д у психолог≥њ людей. ” њхн≥х душах надовго поселивс€ страх, а страх перед владою Ц нев≥дТЇмна ознака тотал≥тарного режиму. Ќа створенн€ атмосфери страху та абсолютноњ покори був спр€мований ≥ масовий терор 30-х рок≥в. ѕочинаючи з 1929 р., репрес≥њ трьома хвил€ми прокотилис€ по ”крањн≥:

- 1929 Ц 1931 рр. Ц примусова колектив≥зац≥€, розкуркуленн€, л≥кв≥дац≥€ ”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церкви, сфабрикований процес У—п≥лки визволенн€ ”крањниФ;

- 1932 Ц 1934 рр. Ц голодомор, постишевський терор, так звана Ук≥ровськаФ хвил€;

- 1936 Ц 1938 рр. Ц УЇжовщинаФ, або У¬еликий терорФ.

“отал≥тарна€ централ≥зац≥€ держави супроводжувалас€ знищенн€м будь-€коњ нац≥ональноњ самобутност≥, та фактичним в≥дродженн€м русиф≥каторськоњ пол≥тики в ”крањн≥. ”суненн€ ћ.—крипника з посади наркома осв≥ти ознаменувало к≥нець пол≥тики украњн≥зац≥њ. ѕошуки Унац≥онал≥ст≥вФ, Уворог≥в народуФ призвели до загибел≥ багатьох д≥€ч≥в культури.

” 30-т≥ рр. ѕо сут≥ були л≥кв≥дован≥ вс≥ паростки нац≥ональноњ незалежност≥ ”крањни €к нац≥ональноњ держави. ¬ новому вар≥ант≥ рос≥йськоњ ≥мпер≥њ п≥д назвою —–—– ”крањнська –—– стала фактично безправною пров≥нц≥Їю, позбавленою нав≥ть т≥Їњ крихти самост≥йност≥, €ку мала в перш≥ роки рад€нськоњ влади.

ƒруга св≥това в≥йна поставила украњнц≥в у безпросв≥тне становище. Ќ≥мецьк≥ в≥йська окупували всю украњнську землю, на зах≥дних ≥ на сх≥дних њњ територ≥€х розпочавс€ терор. Ўеф —— √енр≥х √≥ммлер проголосив пол≥тику знищенн€ Уб≥олог≥чноњ сили украњнц≥вФ, перетворенн€ ”крањни в аграрну пров≥нц≥ю дл€ постачанн€ Ќ≥меччин≥ продовольства.

ѕроводились масов≥ розстр≥ли мирного населенн€, зокрема Їврейськоњ нац≥ональност≥, учасник≥в украњнського руху опору, полонених. Ќа територ≥њ ”крањни було знищено близько 3 млн. 200 тис. мирних жител≥в. “ут ви€влено майже 200 м≥сць масових страт населенн€. 180 концтабор≥в смерт≥, 50 гетто. ƒо Ќ≥меччини вивезено близько 2 млн. 250 тис. ос≥б. ¬ ”крањн≥ готувавс€ УжиттЇвий прост≥рФ дл€ 25 млн. н≥мецьких колон≥ст≥в.

ўе на початку в≥йни у тил –ад€нського —оюзу було евакуйовано до тис€ч≥ п≥дприЇмств важкоњ та машинобуд≥вноњ промисловост≥ разом з м≥льйонами роб≥тник≥в, ≥нженер≥в та ≥нших спец≥ал≥ст≥в, велику к≥льк≥сть землеробськоњ техн≥ки. 43% радгоспноњ та колгоспноњ худоби. ¬ глибинн≥ райони –ос≥њ перебазувалис€ академ≥€ наук, 16 науково-досл≥дних ≥нститут≥в, понад 70 вищих навчальних заклад≥в, близько 12 тис. ун≥кальних експонат≥в музењв, картинних галерей тощо.

”с≥ ц≥ втрати дл€ ”крањни стали нев≥дшкодованими. Ќе маючи власноњ державност≥, украњнц≥ опинилис€ беззахисними перед двома репресивними режимами. јле вони п≥дн€ли партизанську боротьбу проти фашистськоњ окупац≥њ. ћосква розпочала боротьбу з масовим партизанським рухом, що розгорнувс€ на ¬олин≥ й ѕол≥сс≥ п≥д кер≥вництвом ќ”Ќ, зокрема проти ”ѕј.

Ќа думку пров≥дник≥в ќ”Ќ, €кою керував тод≥ —тепан Ѕандера, збройн≥ украњнськ≥ формуванн€ у склад≥ н≥мецьких в≥йськ УЌахт≥гальФ ≥ У–оландФ, мали стати €дром формуванн€ украњнськоњ кадровоњ арм≥њ, що допомогла б створити незалежну ”крањнську державу. 30 червн€ 1941 р. оун≥вц≥ без згоди н≥мецькоњ сторони проголосили у Ћьвов≥ створенн€ ”крањнськоњ держави. јле нацисти розгромили новостворений ур€д, на чол≥ €кого став сподвижник —тепана Ѕандери Ц ярослав —тецько. Ќаприк≥нц≥ 1942 р. партизанськ≥ загони «ах≥днлњ ”крањни вважалис€ основою ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ (”ѕј). ѓњ головнокомандувачем був –оман Ўухевич.

”ѕј ≥ рад€нськ≥ партизани створювали п≥дконтрольн≥ райони, зд≥йснювали рейди у тилу ворога. јле рад€нськ≥ партизани одним ≥з завдань мали таке: л≥кв≥дувати пров≥д ”ѕј ≥ п≥д≥рвати п≥дтримку њњ украњнським населенн€м. « ц≥Їю метою ≥ було в≥дправлено у  арпатський рейд добре озброЇне обТЇднанн€ —идора  овпака.

” сутичц≥ з рад€нськими загонами 1950 р. п≥д Ћьвовом загинув –оман Ўухевич. ќкрем≥ загони ”ѕј та оун≥вськ≥ групи продовжували боротьбу, влаштовували диверс≥њ, перешкоджали колектив≥зац≥њ та депортац≥њ. але ц≥ останн≥ зусилл€ вже не могли зм≥нити ситуац≥њ.

”крањна п≥сл€ в≥йни д≥стала м≥жнародне визнанн€ €к засновник ќќЌ. ¬она стала членом 20 м≥жнародних орган≥зац≥й. Ќайважлив≥шим дл€ украњнц≥в територ≥альним питанн€м, що його розвТ€зала в≥йна, було включенн€ «ах≥дноњ ”крањни з територ≥Їю 110 тис. кв. км. ≤ населенн€м понад 7 млн. ос≥б до складу —–—–. ѕроте ”крањна була вкрай виснаженою ≥ в≥дроджувалась пов≥льно. ѕродовжувалис€ депортац≥€ украњнц≥в з територ≥њ «акарпатт€, виселенн€ уркањнц≥в ≥ пол€к≥в з «ах≥дноњ ”крањни, а також репрес≥њ проти греко-католицькоњ церкви.

ѕ≥сл€ смерт≥ —тал≥на 5 березн€ 1953 р. закр≥пив своЇ становище ћикита ’рущов. ¬ ”крањн≥ в той час дещо втихла кампан≥€ проти украњнського нац≥онал≥зму.

ѕленум ÷   ѕ” усунув 13 червн€ 1953 р. першого секретар€  ѕ” Ћеон≥да ћельникова, а на його м≥сце обрав ќлекс≥€  ириченка.

” 1954 р. були проведен≥ св€ткуванн€ 300-р≥чч€ ѕере€словськоњ угоди. ™диним здобутком цього св€та було р≥шенн€ ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– 12 лютого 1954 р. про перех≥д  риму в≥д –—‘–– до ”–—–.

ѕ≥сл€ XX зТњзду парт≥њ та проголошеноњ ’рущовим одн≥Їњ з найдраматичн≥ших у рад€нськ≥й ≥стор≥њ промов, розпочавс€ процес дестал≥н≥зац≥њ, реаб≥л≥тац≥њ незаконно осуджених. ≈коном≥чн≥ реформи ’рущова хоч ≥ суперечлив≥, спри€ли п≥днесенню життЇвого р≥вн€ людей.

” 60-70 роках у –ад€нському —оюз≥ пол≥тику ур€ду стала в≥дкрито критикувати дедал≥ б≥льша к≥льк≥сть людей, €ких називали дисидентами ≥ €к≥ вимагали ширших громадських, рел≥г≥й них прав.

—проба ЅрежнЇва обмежити л≥берал≥зац≥ю викликала протести й опозиц≥ю, зокрема серед ≥нтелегенц≥њ. ¬ ”крањн≥ нац≥онально-культурна д≥€льн≥сть 50-х рок≥в спри€ла молод≥й генерац≥њ, так званим ш≥стдес€тникам. ѓх репрезентували письменники Ћ≥на  остенко, ¬асиль —имоненко, ≤ван ƒрач, ћикола ¬≥нграновський, ™вген —верстюк, ¬Т€чеслав „орнов≥л, ћихайло ќсадчий.

«годом на зм≥ну ц≥й генерац≥њ прийшди ≤гор  алинець, ¬асиль —тус, ¬асиль Ћ≥совий, ≤рина —тасив- алинець, €ким у нових умовах, ще складн≥ших, довелос€ боротис€ проти оф≥ц≥йноњ дискрим≥нац≥йноњ пол≥тики щодо украњнськоњ культури у нац≥онального питанн€. —творюЇтьс€ нова форма боротьби за нац≥ональн≥, пол≥тичн≥ права, €ку з 60-х рок≥в визначають €к рух опору. ѕор€д з цим поширюЇтьс€ самвидавна л≥тература, орган≥зац≥€ страйк≥в, нелегальних пол≥тичних орган≥зац≥й. ” серпн≥-вересн≥ 1965 р. пройшла перша велика хвил€ арешт≥в украњнських д≥€ч≥в.

ќкремою формою спротиву режимов≥ були п≥дп≥льн≥ групи, €к≥ домагалис€ не т≥льки демократичних прав, а й самост≥йност≥ ”крањни. Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в у зах≥дних област€х ”крањни виникло к≥лька нелегальних орган≥зац≥й: ќбТЇднана ѕарт≥€ ¬изволенн€ ”крањни, ”крањнська –об≥тничо-—ел€нська —п≥лка (”–——), створена 1958 р. на Ћьв≥вщин≥ групою юрист≥в на чол≥ з Ћевко ЋукТ€ненком. ÷€ орган≥зац≥€ вперше у п≥сл€воЇнн≥й ≥стор≥њ склала ірунтовну програму украњнського руху. ” н≥й ч≥тко задекларовано, що —п≥лка Ї спадкоЇмницею ≥дењ боротьби за самост≥йн≥сть ”крањни. …шлос€ про легальну боротьбу мирними, конституц≥йними методами за вих≥д ”крањни з —–—–.

” с≥чн≥-травн≥ 1972 р. проведено другу хвилю арешт≥в в ”крањн≥, жертвами €ких стали ¬Т€чеслав „орнов≥л, ™вген —верстюк, ≤ван —в≥тличний, ≤ван ƒзюба, ¬асиль —тус.

” травн≥ 1972 р. усунено в≥д парт≥йного кер≥вництва ѕетра Ўелеста, €кому приписали Унедостатню боротьбу з украњнськими нац≥ональними про€вамиФ. ѕершим секрктарем ÷   ѕ” став ¬.ўербицький. —еред кер≥вних кадр≥в проведено чистку, усунено близьких сп≥вроб≥тник≥в Ўелеста.

” цей час актив≥зовуЇтьс€ боротьба за права людини ≥ нац≥ональн≥ права ”крањни. 9 листопада 1976 року створено ”крањнську громадську групу спри€нн€ виконанню √ельс≥нських угод, €ка мала назву ”крањнська √ельс≥нська √рупа (”√√). ƒо нењ вступили ћикола –уденко, ќлесь бердник, ѕетро √ригоренко, ≤ван  андиба, Ћевко ЋукТ€ненко. ѕроти ”√√ комун≥стична влада застосувала сувор≥ репрес≥њ 1977-1978 рр.

¬ цей час команда ЅрежнЇв-ўербицький зд≥йснювала в ”крањн≥ масштабну й багатопланову пол≥тику русиф≥кац≥њ. ≈поха характеризувалас€ застоЇм у сфер≥ економ≥ц≥, пол≥тики, ≥деолог≥њ. ¬с€ величезна ≥мпер≥€ вт€гувалас€ у всеохоплюючу кризу.

—мерть Ћ.ЅрежнЇва поклала початок перех≥дному пер≥одов≥ в рад€нському кер≥вництв≥. ƒл€ проведенн€ в —–—– нового курсу кер≥вником парт≥њ у 1985 р. обрали ћ.√орбачова.

јктивне формуванн€ украњнськоњ пол≥тичноњ ел≥ти розпочалас€ в 1987-1989 рр. ≥ в наступний пер≥од. —творюютьс€ передумови дл€ проголошенн€ ≥ розбудови украњнськоњ державност≥.

« приходом до влади ћ.√орбачова почались еволюц≥йн≥ зм≥ни в пол≥тичн≥й систем≥ й ≥деолог≥њ в —–—–, назван≥ демократиз≥ц≥Їю. Ќайб≥льшого удару тотал≥таризму й антидемократичним режимам загалом завдав 1989 р., названий роком Уосен≥ сх≥дноЇвропейських державФ. ќдна за одною держави —х≥дноњ ™вропи в≥д≥йшли в≥д тотал≥тарного режиму ≥ стали на шл€х демократ≥њ. Ѕула зруйнована берл≥нська ст≥на, що стало символом новоњ ситуац≥њ в —х≥дн≥й ≥ ÷ентральн≥й ™вроп≥. ¬≥нцем всього цього процесу був крах у 1991 р. одного з найб≥льших колон≥альних утворень Ц створеноњ б≥льшовиками ≥мпер≥њ Ц —–—–.

Ћ≥тература

1. јлексеЇв ё.ћ. та ≥н. ”крањна на злам≥ ≥сторичних епох: ƒержавотворчий процес 1985Ц1999 рр. Ц  ., 2000.

2. Ѕелорус ќ.√., Ћукь€ненко ƒ.√. √лобальные трансформации и стратегии развити€. Ц  ., 2000.

3. Ѕойко ќ.ƒ. ”крањна 1991Ц1995 рр.: “≥н≥ минулого чи контури майбутнього? (Ќариси нов≥тньоњ ≥стор≥њ). Ц  ., 1996.

4. ¬асиленко —. ™вропейський процес ≥ ”крањна. Ц ќдеса, 1996.

5. √рабовський —., Ўкл€р Ћ. Ќариси з ≥стор≥њ украњнського державотворенн€. Ц  ., 1995 р. Ц 608 с.

6. ≤стор≥€ ”крањни: ƒокументи. ћатер≥али: ѕос≥бник / ”клад., комент. ¬.ё. орол€. Ц  ., 2002. Ц —. 430Ц446.

7.  ульчицький —., Ќастюк ћ., “ищик Ѕ. ≤стор≥€ держави ≥ права ”крањни. Ц Ћ., 1996 р. Ц 289 с.

8. Ћитвин ¬. ѕол≥тична арена ”крањни: д≥йов≥ особи та виконавц≥. Ц  ., 1994.

9. Ћитвин ¬. ”краина: политика, политики, власть. Ц  ., 1997.

10. Ћитвин ¬. ”крањна на меж≥ тис€чол≥ть (1991Ц2000 рр.). Ц  ., 2000.

11. Ћитвин ¬. ”крањна: хрон≥ка поступу. 1991Ц2001. Ц  ., 2001.

12. ћалик я., ¬ол Ѕ., „уприна ¬. ≤стор≥€ украњнськоњ державност≥. Ц Ћ., 1995 р. Ц 278 с.

13. Ќариси з ≥стор≥њ дипломат≥њ ”крањни / ѕ≥д ред. ¬.ј.—мол≥€. Ц  ., 2001.

14. Ќов≥тн€ ≥стор≥€ ”крањни: 1900Ц2000. Ц  ., 2000.

15. ѕанюк ј., –ожик ћ. ≤стор≥€ становленн€ украњнськоњ державност≥. Ц Ћ., 1995 р. Ц 166 с.

16. —люсаренко ј.√., “оменко ћ.¬. Ќов≥ пол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни. Ц  ., 1990.

17. —орос ƒ.  риза глобального кап≥тал≥зму: ¬≥дкрите сусп≥льство п≥д загрозою: ѕер. з англ. Ц  ., 1999.

18. —ушко ќ. Ќов≥ глобальн≥ реал≥њ та ситуац≥€ у пострад€нському простор≥ // ѕол≥тична думка. Ц 2001. Ц є 4.

19. “ерещенко ё. ”крањна ≥ Ївропейський св≥т. Ц  ., 1996.

20. ”крањна: утвердженн€ незалежноњ держави. 1991Ц2001. Ц  ., 2001.

21. Ўевченко ќ. ≤стор≥€ держави ≥ права ”крањни. Ц  ., 1996 р. Ц 224 с.

22. http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=137

23. http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=3350

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 485 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

1318 - | 1296 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.063 с.