Театральне мистецтво в СРСР

 

Реалізм представлений системою К. Станіславського, який заснував один з провідних театрів світу - Московський художній театр (з 1919 р.— МХАТ). Його послідовники В. Немирович-Данченко, О. Таїров.

Розвиток експресіоністського, напрямку був зобов'язаний впливу режисерської школи В. Мейєрхольда. Свою систему підготовки актора він назвав «біомеханікою». Вона поєднувала в собі елементи спорту, циркового мистецтва та наукових досліджень у галузі руху і часу.

У театрах країни працювали видатні актори свого часу – М.Чехов, М. Єрмолова, І. Москвін, В. Качалов, М. Черкасов та інші.

 

Театральне мистецтво Німеччини.

 

М. Рейнхардт - майстер яскравої театральної виразності, прославився мистецтвом постановки масових сцен і епізодів. Творчість Б. Брехта була пройнята гуманістичним і антивоєнним духом. Світову популярність принесла Брехту постановка його п'єси «Трьохгрошова опера» (1928).

 

Театральне мистецтво Франції.

 

У Франції в 20-ті рр. діяли цитадель класичних традицій - театр «Комеді Франсез» і розважальні «театри бульварів».

 

Театральне мистецтво Великої Британії

 

Новаторські течії в режисерському мистецтві виявлялися дуже слабо. Частково це було пов'язано з тим, що в англійському театрі центральною фігурою завжди був актор, а не режисер і не драматург. Серед англійських акторів найбільшими майстрами показали себе Дж. Гілгуд, С. Торндайк, Е. Еванс.

 

Театральне мистецтво Італії

 

В Італії найпопулярнішим драматургом був Луїджі Піранделло. Його герой- «маленька людина», яка страждає, т. як змушена грати нав'язану їй роль. Це не відповідало ідеям і догмам фашистської держави. Сам драматург не бажав співробітничати з Муссоліні. Трагедія втрати людиною самої себе яскраво розкрита ним у п'єсі «Хто, ніхто, сто тисяч» (1926). Найближче до народного життя стояв Неаполітанський театр, на сцені якого йшло багато п'єс місцевого драматурга. Р. Вівіані.

 

Театральне мистецтво США

 

США до світової війни 1914—1918 рр. були країною невисокої театральної культури. Тільки під час війни виник рух за створення самобутнього високохудожнього театру, очолений драматургом Ю. О'Нейлом. Центром театрального життя став Нью-Йорк.

 

Музика

 

Звуковідтворювальна техніка

 

На початку XX ст. дуже популярними були патефони, які отримали назву від компанії виробника кіноапаратури і звукозаписуючої техніки «Брати Пате», і грамофони (патент на винахід був виданий ще в 1887 р. німецькому винахіднику Е. Берлінеру).

У 1920 р. був створений перший у світі електронний музичний інструмент, названий ім'ям його творця «терменвокс» ~ «голос Термена». Висота звуку інструмента змінювалась під час наближення руки до електроємного електроду - звучала дивна музика -«музика XX століття», як тоді її називали.

 

Музичне мистецтво Німеччини

 

Композитори П. Хіндеміт, К. Вайль дотримувались у своїй творчості гуманістичних позицій. Всесвітню славу здобули Берлінський філармонічний оркестр, Лейпцизький симфонічний оркестр, Дрезденський і Берлінський оперні театри.

 

 

Музичне мистецтво Франції

 

Після Першої світової війни утверджувалися тенденції неокласицизму, експресіонізму, конструктивізму. Засновником конструктивізму став композитор Е. Саті, який спільно з драматургом і живописцем Ж. Кокто очолив рух молодих композиторів проти витонченості, за "мистецтво повсякдення". Серед їхніх послідовників були А. Онеггер, Д. Місто, Ф. Пуленк, Ж. Орік, Л. Дюрей, Ж. Тайфер, що утворили творче об'єднання "шістка". Значний вплив на них справили музика І. Стравінського, а також темп і ритми американського джазу.

 

Музичне мистецтво Італії

 

Велику роль у світовій музичній культурі відігравали диригент А. Тосканіні, піаніст і композитор Ф. Бузоні. Дж. Маліп'єро і Р. Піцценеті прагнули відродження традицій старовинної італійської музики. Для творчості композиторів О. Респігі та А. Казеллі характерним було захоплення імпресіонізмом і неокласицизмом.

Всесвітню славу здобули італійські майстри оперного мистецтва Е. Карузо, Т. Руффо, Б. Джильї, Т. Даль Монте, Ф. П. Тості. Центрами світового оперного мистецтва стали театри «Ла Скала» (Мілан), «Сан-Карло» (Неаполь), "Феніче" (Венеція), Римська опера.

 

Музичне мистецтво США

 

Розвивалися блюз (стиль, що виник із сільської церковної негритянської музики XIX ст.), джаз (форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX- XX ст. як синтез африканської та європейської культур). Під впливом джазової музики композитор Дж. Гершвін створив свою знамениту оперу «Поргі і Бесс». У США зосередилися великі музиканти з усього світу: композитор і піаніст С. Рахманінов, диригенти А. Тосканіні і Л. Стоковський, піаністи Я. Хейфіц і А. Рубінштейн. Світову славу здобули американські симфонічні оркестри - Востонський і Філадельфійський.