Розглядаючи основні підходи до визначення та вивчення моральної вихованості, Л.М. Поколієнко, Д.Ф. Ніколенко (1991), І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов (1995) та інші зазначають, що феномен вихованості відрізняється великою складністю і розглядається у різних аспектах. Вихованість є найважливішою психолого-педагогічною та соціально-психологічною характеристикою особистості, вона неподільно пов'язана з усіма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та гармонійності. Основою вихованості є мораль людини, її найсуттєвішим показником. Проблема об'єктивних критеріїв моральності надзвичайно складна і продовжує залишатися предметом палких дискусій. Недостатня розробленість проблеми об'єктивних критеріїв моральності в етиці затруднює розробку психолого-педагогічних критеріїв моральної вихованості. Через вказану
причину сам моральний розвиток найчастіше визначається у наш час як інтеріоризація індивідом основних культурних правил соціальної дії. З цієї точки зору моральна вихованість є виявом того стану, який існує між її проявами у різних сферах поведінки, спілкування і діяльності, та нормами моралі, які пред'являються. Така точка зору йде від філософії та суспільствознавства, де людина розглядається переважно як продукт обставин і не стоїть перед проблемою вибору. Але в сучасних умовах, коли проблема вибору стоїть як ніколи гостро, такий підхід є віджилим, він повністю ігнорує активність людини, переносить суттєвий та змістовний центр ваги її морального розвитку на соціальне оточення, приписуючи йому роль тієї сили, яка веде і викликає ззовні моральний розвиток. Прихильники цього підходу не помічають, що моральна вихованість - це не лише статичний набір, система певних моральних якостей, відносин, які характеризуються специфічними почуттями, потребами, мотивами, навичками поведінки, а й особлива форма внутрішньої самоактивності, Що дозволяє людині не просто наслідувати існуючі моральні норми, а критично оцінювати, встановлювати їх моральну цінність стосовно конкретної ситуації, виступати ініціатором створення нових форм соціальної взаємодії.
Як зазначають І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Флоров (1995), про ступінь морального розвитку індивіда судять за певними критеріями. Критерій - засіб для судження, ознака, на основі якої робиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило судження та оцінки, основна ознака, за якою одне рішення обирається із багатьох можливих.
В психолого-педагогічній літературі можна зустріти різні ознаки, які висуваються як критерії моральної вихованості. До таких критеріїв належать:
• ставлення школярів до суспільства, праці, людей, активна життєва
позиція, спрямованість особистості, рівень розвитку суспільно зна
чущих якостей особистості, співвідношення мотивів поведінки та ха
рактеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі
- з іншого, використання різних критеріїв на різних рівнях: на рівні
розвитку моральних почуттів, відношень, стійких мотивів і спрямова
ності особистості, на рівні світогляду;
• інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до інтелектуаль
ного відносяться знання відповідних моральних норм і правил, здат
ність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до пове-
дінкового - здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а емо
ційного - переживання почуття провини у разі порушення цих правил.
Оскільки рівень знань моральних норм і ступінь відповідності реаль
ної поведінки суспільним вимогам виявити значно простіше, ніж розібра
тися із особливостями переживань та в характері спонукань дитини, то
в практиці роботи шкіл за критерії моральності беруться лише зовнішні
