благополуччі людини. Знизилась цінність освіти, багатьом молодим людям більше потрібен диплом, атестат, а не знання.
Роль вчителя у вихованні підростаючого покоління у нашому суспільстві відповідно не оцінюється, а тому часто до педагогічних закладів потрапляють молоді люди, яких більше цікавить диплом, а не знання. Такі майбутні вчителі знижують інтелектуальний та моральний рівень учительства. Приниження ролі вчителя як джерела знань відбулось під впливом прогресу технічних засобів інформації. З їх допомогою можна отримати багато цікавої інформації без особливого напруження.
Важливою причиною неуспішності є стан здоров'я школярів, який в останнє десятиріччя має тенденцію погіршуватися. До педагогічних причин неуспішності належить відсутність профілактичної роботи над цією проблемою.
В психологічній теорії вивчались стійко невстигаючі учні (Н.О. Мен-чинська, Л.С. Славіна, 3.1. Калмикова). На думку вказаних авторів, є дві групи причин стійкої неуспішності. Одна з них пов'язана з недоліками у пізнавальній сфері учнів (недоліки у мисленні, не вироблені прийоми учіння, невміння використати свої індивідуально-психологічні особливості). Друга група причин пов'язана з недоліками мотиваційної сфери та зі здатністю організувати власну учбову діяльність.
Вчені спробували створити типологію учнів, які стійко не встигають. Так, в одній з типових груп орієнтувалися на якість мислення та на ставлення до навчання. Згідно з цими критеріями виділили групу невстигаю-чих, у яких низька якість мислення, але позитивне ставлення до навчання. Для другої групи характерними є висока якість мислення і негативне ставлення до навчання, а для учнів третьої групи - низький рівень мислення і негативне ставлення до навчання.
На думку 3.1. Калмикової, особливості мисленнєвої діяльності виявляються у навчальності. Навчальність - це така система інтелектуальних властивостей особистості, якостей розуму, від яких значною мірою залежить продуктивність учіння. Чим вища навчальність, тим швидше та легше учень здобуває знання, вільно оперує ними у нових умовах, тим вищий темп його розумового розвитку.
Отже, висока навчальність - це здібності до учіння, це індивідуальні особливості учня, які дають можливість легко та швидко добувати знання, оволодівати прийомами розумової діяльності, вміти організовувати знання в систему.
Отже, на успіхах у навчанні позначаються ставлення до навчання, уміння вчитися та особливості мислення. Вчителеві потрібно знати індивідуальні особливості кожного учня, щоб вчасно прийти на допомогу і виробити відповідний до цих особливостей стиль навчальної діяльності.
Діяльність вчителя, спрямована на профілактику неуспішності, має базуватися на знанні ознак виникаючої неуспішності. Для цього необхідно уточнити такі поняття, як "неуспішність" та "відставання". Неуспішністю називають комплексну, підсумкову непідготовленість учня, яка виникає в кінці певного відрізку навчання.
Відставання співвідноситься з неуспішністю як частина з цілим. Неуспішність вбирає в себе різні елементи, що стосуються освіченості, вихованості та розвитку. Відставання пов'язано з одним із вказаних елементів. Якщо вчитель не помітить відставання учня, що виявляється у непідготовленості з окремого якогось елемента, останнє може призвести до неуспішності.
Таким чином, неуспішність і відставання по своїй суті різні поняття, але пов'язані між собою. Як процеси вони при певних умовах мають тенденцію взаємопереходити, знижуватися і зникати.
Для того, щоб вчасно надати допомогу школярам, вчитель повинен знати елементи неуспішності та ознаки відставання. В цілому вони визначаються складом змісту освіти. У відповідності до нього такими елементами є знання, способи діяльності (уміння, навички, інтелектуальні дії - дії сприймання, пам'яті, мислення, створення образів тощо), а також різного характеру ставлення - до світу, до людей, до діяльності. Зміст навчальних дисциплін побудований так, що у одних провідна роль належить знанням, а в інших - способам діяльності. У зв'язку з цим виділяють три типи навчальних предметів. Перший тип складають навчальні предмети, провідним компонентом у змісті яких є знання. До другого типу належать навчальні предмети, провідним компонентом яких є способи діяльності. Засвоєння цих предметів полягає у засвоєнні знань та виробленні навичок, умінь, способів дій, операцій. До третього типу належать предмети, продуктом засвоєння яких є певні емоційні ставлення до різних сторін життя природи, суспільства та планети в цілому.
Знання вважаються засвоєними тоді, коли вони зберігаються в пам'яті в узагальненому, згорнутому вигляді як вибудувані, усвідомлені, гнучкі теоретичні положення, що виражають світобачення та систему переконань учнів.
Знання вважаються незасвоєними, коли учень відчуває труднощі у відтворенні теоретичних положень з відповідних тем, не може відповісти на запитання, виділити головну думку, оцінити правильність відповіді товариша, не може відтворити формулу, визначення поняття, формулювання закону, неправильно вживає терміни, не помічає помилок у визначеннях, формулах інших учнів; школяр не може використати формулу, закон, правило для розв'язання типових та нестандартних задач, не може визначити труднощі задачі, скласти план розв'язання задачі, оцінити
