Поняття про навчання та його психологічні механізми

Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами пред'явлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням задається своєрідний еталон засвоєння, обов'язко­вий для всіх учнів.

У визначенні навчання є різні відмінності, що зумовлені різними те­оретичними підходами до розуміння його суті. Так, Ю.І. Машбиць пи­ше, що у вітчизняній та зарубіжній психології навчання визначають як передачу суспільно-виробленого досвіду підростаючому поколінню; як групову діяльність, що включає викладання та учіння; як єдину діяль­ність по відтворенню культури; як управління засвоєнням знань. Автор приходить до висновку, що усі вказані визначення в принципі допустимі - вони розкривають певний аспект навчання. Виступає проти абсолюти­зації одного з них, вважає неправомірним поширення такого терміна, як

«передача знань». Ю.І. Машбиць пише, що знання як ідеальні утворення не можуть бути безпосередньо передані іншому суб'єкту, їх може виро­бити тільки сам суб'єкт в результаті власної активності.

Розуміння навчання як спільної діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, теж не досягає глибини психологічних механізмів. Навчання як особливий вид групової діяльності включає навчальну й учбову ді­яльності, які мають принципову відмінність. Навчальна діяльність — це діяльність практична (діяльність вчителя), а учбова - теоретична (піз­навальна) діяльність учнів. Суб'єкти цих діяльностей розв'язують різні задачі: вчитель - дидактичні, учні - учбові. Ю.І. Машбиць підкреслює, що при аналізі структури навчання його слід розглядати як систему, що включає навчальну діяльність вчителя і учбову діяльность учнів. Кож­ний з компонентів навчання не можна розкрити у відриві від діяльнос­ті. Навчальна діяльність по відношенню до учбової діяльності виконує управлінську функцію. Автор приходить до висновку, що навчання слід розглядати як управління учбовою діяльністю учнів, оскільки цей підхід відображає психологічні механізми навчання. Механізмами навчання є конструкти, що описують взаємодію навчальної та учбової діяльностей. До них відносять механізм довизначення задачі. Він полягає в тому, що зовнішній навчальний вплив перетворюється в учбову задачу, яка визна­чає напрямок діяльності учня. Останнє відбувається тоді, коли навчаль­ний вплив набуває в учня особистісного змісту. У цих умовах актуалізу­ються цілі, мотиви, досвід учня і все це доводить, що він не просто об'єкт управління, а є суб'єктом учбової діяльності.

Варто підкреслити, що коли визначають навчання як управління, ма­ють на увазі не всю навчальну діяльність педагога, а лише ту, яка веде учнів до здійснення цілей. Навчання має задачну структуру і його мож­на описати як процеси розв'язання задач. Задачі, які розв'язують вчите­лі, називають дидактичними. Дидактичні задачі завжди розв'язуються у зв'язку з розв'язанням задач, запропонованих учням.

Суттєвим механізмом навчання є рефлексія. Вона полягає у відобра­женні вчителем своїх дій, що спрямовані на вибір навчальних впливів, на розв'язання педагогічної задачі, контроль за діяльністю учня, на створен­ня моделі розвитку його особистості та поведінки. Вчитель, відобража­ючи себе, повинен створювати свій образ очима учнів, що дасть можли­вість привести навчальний процес у відповідність до цілей.

Наступним механізмом навчання та учіння є зворотний зв'язок. Як справедливо зазначають вчені, цей механізм розглядається неоднознач­но. У біхевіоризмі він розглядається як підкріплення відповіді. Основ­ною ідеєю оперантної теорії Скіннера є підкріплення правильної ре­акції. Цей процес розглядається як механізм формування правильної поведінки.