Рослини – прекрасні фахівці з виявлення брехні

Зазвичай, в експериментах, де використовують детектори брехні, електроди приєднуються до підозрюваного, і потім підозрюваний педантично опитується з використанням спеціально підготованих питань. Всі нормальні люди мають аспект ясного розсудливого розуму, який зазвичай називають “совість”. Тому, скільки б причин або виправдань не існувало, коли люди брешуть або здійснюють погані вчинки, вони, поза сумнівом, ясно усвідомлюють, що це – брехня або поганий вчинок. Отже, електричне поле тіла змінюється і ця зміна фіксується апаратурою.

Бакстер поставив експеримент, під час якого він приєднав детектор брехні до рослини і потім поставив піддослідному декілька питань. В результаті Бакстер виявив що рослина може повідомити (свідчити) бреше піддослідний чи ні. Він запитав піддослідного в якому році той народився, дав йому сім варіантів і велів йому відповідати “ні” у всіх випадках, включаючи і правильний. Коли піддослідний відповів “ні” на правильний рік [народження], рослина зреагувала і на міліметрівці з'явився пік.

Д-р Арістід Ессер (Dr. Aristide Esser), керівник медичних досліджень в Державній лікарні ім. Рокланда в Нью-Йорку, повторив цей експеримент, давши завдання піддослідному (людині яка виростила рослину із зернятка і піклувалася про неї) неправильно відповідати на питання. Рослина зовсім не покривала свого господаря. Неправильні відповіді відбивалися на графіках. Ессер, який не вірив Бакстеру, сам переконався в тому, що теорія Бакстера була правильною.

Рослини можуть впізнавати людей

Щоб перевірити, наскільки добре рослини можуть розпізнавати речі, Бакстер запросив чотирьох студентів, зав'язав їм очі і попросив витягнути жереб з капелюха. На одному з папірців була інструкція вирвати з коренем одне з двох рослин в кімнаті і знищити, розтоптавши його. “Вбивця” повинен був здійснити це наодинці, і ніхто інший не знав особи “злочинця”, включаючи і Бакстера. Тому, рослина, що залишилася, могла не відчути (розпізнати) з думок інших учасників експерименту, хто був “вбивцею”. Експеримент був поставлений так, що рослина була єдиним свідком.

Коли рослина, яка залишилася в живих, була приєднана до детектора брехні, то кожного студента попросили пройти повз рослину. Рослина не показала ніякої реакції на п'ятьох студентів. Але коли студент, винний в злочині, пройшов біля неї, електронне перо почало швидко малювати. Ця реакція вказувала Бакстеру на те, що рослини здатні запам'ятовувати і впізнавати людей або речі, які заподіюють їм шкоди.

Дистанційна чутливість

Рослини мають тісний зв'язок з іншими. Наприклад, коли Бакстер повернувся в Нью-Йорк з Нью-Джерсі, він виявив на графіках (у записах на міліметрівці) що всі рослини зреагували [на його появу]. Він був здивований, що рослини показували, що вони відчувають його “від'їзд” або “вітають” його з поверненням. Він підкреслив, що момент часу реакції рослини співпав з тим моментом часу, коли він ухвалив рішення повернутися додому з Нью-Йорка.

Чутливість до життя на мікроскопічному рівні

Бакстер виявив, що аналогічні криві з'являються на міліметрівці, коли рослини відчувають смерть будь-якої живої істоти, навіть на клітинному рівні. Він відмітив це випадково, коли змішував джем з йогуртом перед їжею. Мабуть консерванти, що містяться в джемі, вбивали деяку кількість лакто-бактерій [молочнокислих бактерій] у йогурті і рослина відчувала це. Бакстер також виявив, що рослина реагувала, коли він зливав гарячу воду в стічну трубу. Мабуть, рослини реагували на смерть бактерій у водостоку. Щоб перевірити цю гіпотезу Бакстер провів експеримент і виявив, що коли морська креветка вкидалася в киплячу воду автоматичним механізмом, який не вимагає людського втручання, рослини дуже сильно реагували.

Серцебиття в яйці

І знову випадково Бакстер відмітив реакцію рослини, коли він розбив яйце. Він вирішив розслідувати цей експеримент і приєднав яйце до свого устаткування. Після дев'яти годин на міліметрівці з'явився запис, що вказував на серцебиття ембріона курча від 160 до 170 ударів за хвилину, подібно до того, ніби ембріон курча залишався в інкубаторі від трьох до чотирьох днів. Проте, яйце було незаплідненим [дієтичним], тобто було куплене в магазині. Всередині нього не було ніякої циркулярної [кровоносної] системи. Як Бакстер міг пояснити пульс в яйці?

У експериментах, проведених в Медичній Школі Йєльського Університету (Yale University Medical School) у період від 1930 до 1940 рр., покійний професор Гарольд Сакстон Барр (Harold Saxton Burr) виявив, що навколо рослин, дерев, людських істот і клітин існують енергетичні поля. Бакстер подумав, що тільки експерименти Барра дають можливість пояснення експерименту з яйцем. Він вирішив на якийсь час відкласти свої експерименти з рослинами, щоб досліджувати суть експериментів з яйцем і те, як його відкриття можна пов'язати з висновком [Барра] щодо витоку (першопричини) життя.

 

Багатогранний Гете

Чи був відомий у Німеччині поет, космополіт і державний діяч Йоганн Вольфганг фон Гете, окрім усього, ще й зацікавленим і освіченим лікарем? Безсумнівно – так. Гете відзначався багатьма талантами і незбагненною кількістю інтересів. Усе, що стосувалося життя, буття людини і розвитку людського духу до найвищих сфер було «його справою».

«Недостатньо знати, необхідно застосовувати це. Недостатньо тільки хотіти, необхідно діяти. Ми повинні вдосконалювати наші здібності, не наші особливості».

Гете-вчений

Ще під час навчання в університеті Лейпцигу Гете цікавився медициною та анатомією і відвідував лекції. Його роботи з природознавства були визнані колегами-сучасниками, вони ставилися до них серйозно. Мова в них йшла не тільки про теорію, він намагався розвинути сили самозцілення і з’ясувати, наскільки є дієвим розумовий захист і чи є він дієвим також із застосуванням потойбічних експериментів.

Гете завжди прагнув знати точно. Він був знайомий з анатомією, проводив у цій галузі емпіричні дослідження і відкрив одну невідому до тієї пори кістку – посередині людського обличчя – міжщелепову кістку (Sutura incisiva Goethei).

Практика замість теорії

Він вивчав «науку про душу», займався вченням про харчування, лікувальними травами, лікувальними ваннами, банками і завзято дискутував зі знаменитими лікарями про співвідношення здоров’я і хвороби. Або більш докладно – про позитивну сторону хвороби. Він на практиці познайомився з неприємними сторонами багатьох теорій, коли сам був пацієнтом. Він першим відкрив конфронтаційну терапію, яка застосовується і сьогодні – так він вилікував себе від страху висоти. Він примусив себе піднятися на Страсбурзький кафедральний собор і дозволив собі спуститися вниз тільки після подолання цього страху. Він мав чітку ціль: він хотів подорожувати Альпами.

Поезія, досвід, істина

 

Гете також писав картини

У своїй поезії Гете розкриває людські страждання, яких він зазнав сам, як ніхто інший, він страждав на тяжкі захворювання і не раз був при смерті. Особливо його цікавила «меланхолія» - передсмертна хвороба або бажання вмерти і, як наслідок цього, самогубство, які знайшли своє відображення у його знаменитих романах «Страждання юного Вертера» або в «Міньйоні».

Але все ж таки Гете сприймав страждання як екзамен, або можливість зустрітися із собою, справжнім, щирим. Людський біль і неспроможність були для нього процесом визрівання, шляхом до самоочищення і ціною зростання до найвищої духовної природи.

Наслідок досвіду

 

До 23 серпня 2009 в Дюссельдорфському музеї Гете в палаці Ягерхоф у Німеччині проходила виставка з оригінальними свідченнями

У своєму прагненні до здорового способу життя він утримувався від того, що приносить задоволення – тютюну, кави, він плавав у холодній воді, натхненно танцював, подорожував і скакав на конях. Цим він демонстрував відповідальність і усвідомлення духовного виміру в живій і неживій природі. Але з невеликим успіхом, тому що він, як і раніше, тяжко хворів. Можливо, причиною були ранні ексцеси, - одна франкфуртська вигадка припускає, що певною мірою «німецькі частушки», у яких прославляється насолода життям і вином, могли бути написані Гете. Тим не менш, незважаючи на свій ранній інфаркт, хворобу легенів, меланхолію і ревматизм, він прожив 82 роки.

Гете також писав картини: Історичний вид Хайдельбергського палацу збоку Штюкгартена, Німеччина, акварель Йоганна Вольфганга Гете, 1815. Громадська ліцензія/Wikimedia Commons

У пошуках прарослини Гете проводив дослідження, в результаті яких з’явилися важливі записи, як, наприклад, опис гінкго (Ginkgo Biloba) з засушеним листям.

 

 

Феномен води

Структурована вода. Тала вода. Жива вода. Велика таємниця, яку знову і знову прагне розгадати людство. Нові відкриття і нові можливості відкрилися після дослідження вченими структурованої води та її властивостей.

8 000 000 000 000 000 000 000 000 (8 септільйонів) — таке число молекул міститься в склянці води, як підрахували вчені. Факт цікавий, однак чи не важливіше знати її хімічний склад і яке впорядкування цих молекул? Вчені довели, що коли структура води змінюється, то змінюється і її хімічний і мікробіологічний склад. Проте існує і зворотний зв'язок.

Будь-яка вода має структуру, але малюнок організації її молекул різний. У талій, джерельній чи структурованій воді утворюються симетричні шестипроменеві сніжинки, а у воді, що пройшла техногенну обробку (трубопроводи, фільтрацію тощо), кристали води асиметричні і ніби зламані.

На структуру води впливає і температура, і тиск, і електромагнітні поля, і … людина. Досліди, проведені з водою, показали: структура води змінюється від випромінювання мікрохвильової печі, мобільного телефону, телевізора, від впливу на неї простих слів, звуку, зображення. Виходить, що вода — це своєрідний біокомп’ютер, що має пам'ять і ретрансляційні пристрої.

До якісної структурованої води слід відносити таку, яка «прослухала» класичну музику, перед якою сказали якісь добрі слова або побажання, згідно з дослідженнями Масару Емото.

Вражаючі відкриття зроблені на основі результатів уживання структурованої води, потрясли світ ще пів століття тому: врожайність замоченого у талій воді насіння підвищується вдвічі, тоді як термін його дозрівання зменшується, удвічі збільшується опірність тварин до можливих інфекцій; старенькі кішки, після вживання талої води, знову спроможні стати мамою.

Структурована вода виводить з організму токсини, уповільнює процес старіння. Якщо її постійно пити, нормалізується обмін речовин, поліпшується кровообіг, стихає серцевий біль, поліпшується зір. Вживання якісної структурованої води благотворно впливає на всі функції організму. В Англії, Австрії, Німеччині навіть створені інститути, які лікують структурованою водою та досліджують її.

Сьогодні люди все частіше звертаються до структурованої води, відмічаючи зменшення зайвої ваги, поліпшення самопочуття, зниження артеріального тиску та навіть зменшення сивини.

Також така вода допомагає позбутися шкідливих звичок, таких як потяг до кофеїну, алкоголю і наркотиків. Спиртні напої, чай і кава негативно впливають на головний мозок, зневоднюють організм, вважають учені. Вода ж — найкращий тонізуючий напій, який не має побічних дій.

Добре відомо, що рідина клітин нашого організму є структурованою. Тому для засвоєння води, яку ми п’ємо, організм витрачає певну енергію на її структуризацію. Уживаючи структуровану воду, цього робити не потрібно, бо вона й так добре засвоюватиметься.

Щоб уникнути розвитку безлічі захворювань, лікарі радять випивати не менше 8-ми склянок такої води на добу.

Воду ми п’ємо щодня. Навіть коли не думаємо про неї, організм подає сигнал у вигляді спраги. Проте вода наших водопроводів, хлорована для нашого ж добра, викликає все більше сумнівів, і ми шукаємо альтернативи. До структурованої води дехто ставиться скептично, але хтозна, можливо, саме вона є тією панацеєю, необхідною нам сьогодні.

 

 

Княгиня Монако

Після смерті князя Рен’є Грімальді III в квітні цього року на союз однієї з найбільших красунь Америки й монарха, що сподівався на збереження династії, стали дивитися трохи інакше.

У 1918 році між Монако та Францією був підписаний договір, відповідно до якого князівство є незалежною державою лише до тих пір, поки у династії Грімальді є спадкоємець, інакше Монако повинне увійти до складу Франції. Після закінчення 6-річного роману з французькою актрисою Жізель Паскаль, яка виявилася безплідною, князь Рен’є знаходився у пошуках дружини, щоб подарувати Монако спадкоємця.

Грейс і Рен’є познайомилися на Каннському кінофестивалі в травні 1955 року. Її друзі вважали, що буде вражаюче, якщо Грейс і князь Рен’є разом сфотографуються для журналу «Paris Match». Незабаром була призначена зустріч в палаці. Цього дня в готелі Грейс відключили електрику. Всі її плаття потрібно було прасувати, окрім одного з тканини, що не мнеться, яке вона ненавиділа. Не маючи вибору, Грейс довелося одягти цю сукню.

Рен’є справив велике враження на Грейс сміливістю й безтурботністю з якою він грав з тиграми. Тварини очевидно любили його, і можливо це був той момент, коли Грейс закохалася в князя.

Не дивлячись на те, що у Грейс було декілька серйозних романів з впливовими людьми Голівуду, як, наприклад, дизайнер Олег Кассині, вона часто говорила друзям, що хоче вийти заміж і мати дітей. Князь Рен’є зробив пропозицію Грейс через свого найближчого і давнього друга батька Такера, який з'їздив до Америки й запитав, чи прийме вона пропозицію князя. Це було не наслідок соромливості Рен’є, а традицією у відповідності до якої князь не повинен особисто сам освідчитися. Незабаром Рен’є з'їздив зустріти Різдво в будинку Грейс у Філадельфії. 5 січня 1956 року офіційно відбулися змовини.

Через 17 років після фатальної для Грейс Келлі автокатастрофи на гірській дорозі в Монако, Рен’є говорив: «Я все ще відчуваю її відсутність. Це був шлюб по любові».

З таблоїдів і чуток, світу було відомо про те, що життя княгині Грейс не було безхмарним. Пожертвувавши заради виконання королівських обов'язків своєю кар'єрою в кіно, Грейс страждала від самоти й туги по її американському способу життя.

Альфред Хічкок запросив її на роль у фільмі «Марні» (1964), Рен’є погодився, але народ Монако не бажав бачити свою княгиню, що грає злодійку та цілує чужого чоловіка – Шона Коннері. Указом Рен’є її фільми були заборонені в Монако.

Не дивлячись на тяготи свого королівського положення, Грейс зробила Монако знаменитим. Не тільки трансляція її весілля студією MGM в обмін на дозвіл покинути діючий контракт в Голівуді, але й зв'язки в Голівуді з такими зірками, як Френк Сінатра та Кері Грант, принесли в князівство зачарування і зробили його центром уваги.

Грейс на все життя стала другом Джозефін Бейкер аж до її смерті в 1975, і підтримувала її притулок для сиріт. Коли Джозефін Бейкер доводилося страждати від образ, Грейс Келлі допомогла їй повернутися на сцену.

Безпосередньо про її роль як княгині говорить благочинна робота. Вона енергійно підтримувала Червоний Хрест, проте більшість зусиль були направлені на турботу про сиріт Монако, для яких вона створила притулок. Щороку княгиня влаштовувала Різдвяне свято без дорослих з подарунками для дітей.

Грейс Келлі залишила світу свою красу, стиль і звичайно ж, неперевершену грацію.