Лише одним словом – Геній – можна охарактеризувати людину, котра створила чудові спортивні автомобілі, неповторний дизайнерський стиль і, крім цього, дала всьому цьому своє власне ім’я.
Життя майбутнього підприємця, автогонщика та дизайнера Енцо Анселмо Феррарі, який народився 18 лютого 1898 року в передмісті Модени (Італія), починалося незвичайно від самого моменту народження. Через сильний снігопад його народження зареєстрували на два дні пізніше, тому частенько помилково днем народження Феррарі вважають 20 лютого. Уже в 1908 році батько бере 10-річного Енцо та його старшого брата Альфредо, щоби вони побачили перегони у Болоньї, які проводилися на Via Emilia. У тій гонці виграв Феліс Наззаро, і саме цей епізод залишив глибокий слід у душі юного Енцо.
Оскільки Енцо рано залишився без батька, він був змушений кинути школу, щоби допомагати родині. У 1918 році, після Першої світової війни та демобілізації, Енцо намагається знайти роботу в автомобільній компанії Fiat, але, на його величезне розчарування, вакансій не знайшлося. Та наприкінці року він знаходить роботу водія-випробувача в невеликій компанії в Турині, яка збирала шасі для Італійсько-аргентинської компанії. Уже в 1919 Енцо переходить на нову роботу в C.M.N. (Costruzioni Meccaniche Nazionali), що в Мілані, знову ж як водій-випробувач, і згодом починає брати участь в автомобільних перегонах. Його дебют автогонщика відбувся в жовтні того ж року неподалік підніжжя пагорба Парма-Поджо ді Берсето, коли він прибув на фініш четвертим у 3-літровому класі в автомобілі C.M.N. 15/20, обладнаному чотирициліндровим 2,3-літровим двигуном. Того ж року він виступив у Targa Florio, та показав набагато гірший результат.
У 1920 році Енцо бере участь у гонці за кермом 6-літрової 4-циліндрової Alfa Romeo Type 40/60. З цього моменту починаються його стосунки з Міланським автовиробником, які будуть тривати два десятиліття, і водночас кар’єра, яка приведе його від водія-випробувача й автогонщика до місця комерційного помічника і нарешті на посаду директора Alfa Racing Division, яку він обійматиме до 1939 року.
1921 рік. Тепер уже офіційно працюючи водієм для Alfa, Енцо Феррарі з різним успіхом бере участь у безлічі перегонів. У 1923 році Феррарі стає переможцем Circuito del Savio. Саме тоді він зустрічається з графинею Baracca, яка подарувала Енцо Феррарі фотографію з присвятою і запропонувала використовувати силует коня, що скаче, на автомобілях як талісман. У 1927 році за заслуги перед нацією в галузі спорту Феррарі отримує звання Commendatore. І того ж року він виграє гонку Modena Circuit за кермом Alfa Romeo 6C 1500. У 1929 році Феррарі організовує в Модені власну команду – Scuderia Ferrari, яка існує досі й успішно виступає в різних серіях перегонів. Це було початком інтенсивної роботи над спортивними двигунами і спричинилося до створення офіційної команди, яка брала участь у змаганнях автомобілів (головно Alfa Romeo) та мотоциклів. Нарешті, 9 серпня 1931 року відбулась остання гонка Енцо Феррарі в Circuito delle Tre Province, на якій Феррарі на Alfa Romeo 8C 2300 MM прибув на фініш буквально на секунду пізніше за Нуволарі. Той факт, що Енцо готувався стати батьком (син Альфредо, більше відомий як Діно, народився 19 січня 1932 року), та обов’язки спортивного директора, які постійно ускладнювалися, стали головними факторами його рішення припинити участь в автогонках.
Тут розпочинається наступний етап життя видатної людини. Свій перший автомобіль Енцо зібрав у 1937 році – Alfa Romeo 158, або ж Alfetta. У листопаді 1939 року через розбіжності з Alfa Romeo (Феррарі хотів використовувати своє ім’я на створюваних ним автомобілях) команда відходить від компанії Alfa Romeo, і Феррарі засновує в Модені власне підприємство – Auto Avio Costruzioni Ferrari. Він поїхав зі стійким переконанням, що одного разу переможе ту саму команду, в якій зростав протягом майже 20 років.
Роботу, що розпочалась у 1940 році ще у старому штабі Scuderia Ferrari над створенням двох моделей автомобілів для перегонів Mille Miglia, перервала війна. Честолюбний проект полягав у тому, щоби використовувати 12-циліндровий двигун не лише для гоночних машин, але й у звичайних автомобілях. 2 березня 1947 року Енцо власноруч виводить із фабричних воріт перший екземпляр 125 S. Феррарі виготовляє свої автомобілі невеликими партіями тільки методом ручного збирання. Їх вирізняють найвища швидкість і дивна краса.
30 червня 1956 року для Енцо Феррарі став, напевно, найважчим днем у житті. Його син Діно помер від м’язової дистрофії. П’ятьма місяцями пізніше з воріт компанії виходить шестициліндровий 1500 cc Ferrari V6, двигун якого був відомий як Dino V6s. Виготовляє Феррарі і спортивні автомобілі класу “люкс”.
50-процентний пакет акцій своєї компанії Феррарі в 1969 році продав концерну Fiat, але до 1977 року залишався президентом фірми, а контроль над командою “Скудеріа Феррарі” тримав у своїх руках до самої смерті. Не раз його відзначали різними нагородами та преміями, що підтверджували рівень внеску в розвиток автомобільної промисловості й автоспорту.
У 1979 році Президент Італійської Республіки Пертіні представив Енцо Феррарі до звання Лицаря Великого Хреста Італійської Республіки. У 1987 році останній автомобіль, створений Енцо Феррарі, був запущений у виробництво – Ferrari F40. 14 серпня 1988 року став останнім днем у житті 90-річного конструктора, автогонщика та бізнесмена Енцо Феррарі, але його слава живе досі. Ця велика людина залишила після себе не лише спогади сучасників, але й Ім’я, яке з честю несуть нові моделі спортивних автомобілів Ferrari.
Українські султанші
Гатідже Турган, вона ж Надія з України – дружина султана Делі Ібрагіма (1616-1648 роки). Пантелеймон Куліш вважав її прототипом фольклорної Марусі Богуславки. Саме вона покінчила з жіночою диктатурою в Османській імперії. Кінець пануванню деспотичної італійки Кьосем Султан поклала її українська невістка, яка спромоглася запровадити закон, згідно з яким жінкам заборонялося втручатися в державні справи. За це її і досі дуже шанують в Туреччині. Отже період жіночого султанування в Османській імперії починали і закінчили дві султанші-українки – Роксолана та Надія.
Народилася на Східній Україні. Під час одного з набігів татар була схоплена у полон і продана у рабство. Коли Надії виповнилося 12 років, матір турецького султана Ібрагіма І подарувала йому дівчину як бранку у його гарем. 2 січня 1642 р. у віці 15 років Надія, яка вже отримала нове, турецьке ім’я Турхан, народила сина, майбутнього султана Мехмеда ІV. Коли Мехмеду ІV було 6,5 років, помер Ібрагім І.
До керма правління Османською імперією поставлено сина Надії-Турхан Мехмеда ІV. З правлінням Мехмеда Турхан мала зайняти позицію султанші Валіде («матір правлячого султана»). Однак вона не була титулована на Валіде через свою молодість та недосвідченість. Замість цього бабусю султана та попередню султаншу Валіде Козем відновили на цій високій позиції і призначили регентшею малого султана. Але Турхан виявилася надто честолюбною жінкою, щоб втратити таку високу позицію без боротьби. У протистоянні за титул султанші Валіде її підтримав чорний євнух у їхній родині. У тій боротьбі за владу Козем планувала змістити Мехмеда і замінити його іншим малим онуком.
Турхан дізналася про плани Козем. З її санкції чи ні, але султаншу Козем вбили. Зі смертю своєї конкурентки Турхан стала султаншею Валіде. Як регентша, вона керувала великою Османською імперією до повноліття свого сина. Турхан була великим «будівельником» імперії. Її перший проект почався у 1658 р. Можливо, у відповідь на венеціанські погрози, Турхан Валіде побудувала дві фортеці поблизу входу до Дарданеллів. Фортеці, одна на європейському боці, друга — на азіатському, існують і сьогодні. Цей проект поставив Турхан на ту ж саму сходинку, що і Мехмеда Завойовника та ін. султанів, які побудували фортеці у тому ж самому районі. Однак найбільшого визнання Турхан Валіде здобула, побудувавши у Стамбулі «Нову мечеть Валіде». Будівництво цієї мечеті розпочала попередниця Турхан, султанша Сафіай. Для будівництва Сафіай вибрала частину міста, де проживало найменше мусульман, і хотіла тим самим направити «невірних» у ісламську віру.
У 1657 р. було закладено перший камінь мечеті. Проте через смерть сина Сафіай Мехмеда ІІІ будівництво припинили. Мечеть отримала свій другий шанс, коли Тархан вирішила закінчити те, що розпочала Сафіай. Після завершення будівництва у 1665 р. комплекс, який налічував не лише мечеть, а й школу, громадські фонтани, ринок і кладовище, отримав славу першої Імперської мечеті, побудованої жінкою.
Турхан була останньою жінкою-регентшею, яка керувала Османською імперією.
Турхан Хатісе султанша Валіде та регентша султана Мехмеда ІV померла у 1682 р. Її тіло поховали у сімейному мавзолеї у «Новій мечеті Валіде».
Роксолана була султаншею з 1494 по 1566 рік… Сімдесят два роки такої слави та відповідальності зробили свою справу. Може, саме тому невдовзі султан Ібрагім вибрав дружиною іншу українку - Хатідже Турхан Натісе. Вона була поневоленою ще у 12 років і стала дружиною султана Ібрагіма, який підкорив дуже сильну державу Іран. Як відомо, саме за порадою султанші вперше туди пішли турки на багатих братів по вірі, а не на Європу... А брати по вірі у цей час зуміли відновити своє військо, наростити могутність і невдовзі вже достойно могли протистояти турецькій навалі (саме цей епізод у романі Загребельного та у фільмі приписаний Роксолані, а не Надії. Як бачите, наші історики неодноразово плутали султанш, бо вважали, що лише одна була українкою, а не чотири!!!)
Із 1627 по 1682 рік владарювала ця султанша. Спочатку як дружина, потім - як мати султана Мехмета. Тут слід зазначити, що Роксолана ввела в управління державою так званий інститут матері. Це означало, що впливовою та шанованою особою була не лише султанша-дружина, але й султанша-мати…
Мехмет відомий тим, що завоював для Туреччини острів Кріт. Дружина Ібрагіма ІІ мала українське ім’я Надія. Історики кажуть, що вона була не лише українкою, але й нашою землячкою - подолянкою. А поневолили цю дівчинку в 12 років десь біля Тростянецького району… Бо саме там любили переходити вплав Південний Буг бусурмани. Їхня позначка про це там збереглась по сьогодні…
Вона одна із небагатьох султанш, яка має донині свій мавзолей у Стамбулі. Це свідчить про те, що її турки любили і поважали. До речі, цього не скажеш про Роксолану. Там її часто називають інтриганкою, яка крутила їхнім Сулейманом як циган сонцем. Але роман Павла Загребельного, перекладений на турецьку мову, читають із задоволенням. Він там вже видається мільйонними тиражами…
У внука Хадідже (Наді) і сина Мехмета Мустафи також була дружиною українка Шехсувар Султан. Вона була султаншею із 1682 по 1756 роки. Шехсувар стала матір’ю Османа ІІІ. Марія - таким було українське ім’я цієї дівчини. Вона також була захоплена у полон татарами, які передали її як калим у гарем турецького хана… Кажуть, що султанша-мати Надія робила все, аби допомогти саме Марії підкорити серце її внука, який увійшов у історію як один із наймогутніших і найсуворіших султанів. Вона була на троні навіть більше, ніж Роксолана – 74 роки.
Телевізор у дитячій?
Малята, у спальні яких є телевізор, знаходяться у групі підвищеного ризику розвитку ожиріння, вважають дослідники з Центру біомедичних досліджень Пеннінгтон у США.
У дослідженні взяли участь 369 дітей і підлітків. Учені перевірили індекс маси тіла добровольців, а також об'єм жирової маси, жиру на животі, рівень глюкози в крові, окружність талії та інші параметри, пов'язані з обміном речовин.
Аналіз способу життя учасників експерименту показав, що ті, у кого в дитячій стояв телевізор, набагато частіше страждали від ожиріння.
Так, перегляд телевізора у власній кімнаті протягом двох годин на день збільшує шанси на появу зайвого жиру у 2,5 рази. А перебування перед телевізором протягом п'яти годин подвоює ймовірність найбільш небезпечного виду ожиріння - вісцерального.
Крім того, телевізор у спальні у 3 рази збільшує ризик порушення обміну речовин, що приводить до розвитку серцево-судинних захворювань.
На думку дослідників, телевізор у спальні пов'язаний не тільки з ризиком ожиріння, але й зі зниженням тривалості сну і порушенням режиму харчування. Учені рекомендують обмежувати час, який дитина проводить перед «блакитним екраном», і не ставити телевізор у дитячу.
Мед від ста хвороб
