Об’єкт і предмет соціології

Одним із найважливіших завдань будь-якої науки є визначення її об’єкта і предмета.

Об’єкт будь-якої науки – це те, на що спрямований процес дослідження, а предмет – ті сторони, зв’язки, відносини, складові об’єкта, які безпосередньо підлягають аналізу і вивченню. Предмет дослідження завжди чітко окреслює його сферу й мету. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об’єкта дослідження.

Об’єктом соціології є оточуюче нас життя суспільства, соціальна реальність у всій багатогранності її якісних характеристик. Оскільки ця реальність є мінливою, то предмет соціології також не може бути стабільним. Він перебуває у постійному русі, розвитку і становленні. Змінюються епохи розвитку людства, один тип суспільства змінюється іншим, на перший план виходить та чи інша сторона соціального життя, змінюються також потреби суспільства, соціальні запити тощо. Відповідно й у соціології в різні часи її існування змінювалися уявлення про її предмет, про те, що саме вона вивчає. Розрізняють макросоціологічний (від грецького macros – великий) і мікросоціологічний (від грецького micros – малий) теоретичні підходи до визначення предмета соціології.

В центрі уваги макросоціології – вивчення масштабних соціальних систем та історично тривалих процесів. Мікросоціологія а кцентує увагу на сферу людської поведінки і свідомості, ставить у центр своєї уваги соціальну поведінку людини в її повсякденному житті, в усьому багатстві її зв’язків і взаємодії з іншими людьми. Отже, відмінність між цими підходами полягає в тому, що головними постатями в них є або суспільство загалом, або людина. Тим часом успішно поєднати ці підходи й уникнути крайнощів та однобічностей кожного з них дозволяє визначення поняття „соціальна спільнота” як основної категорії і ядра її предметної галузі. Це поняття вдало враховує і всезагальні форми соціальної організації, й індивідуальну компоненту соціального – людину-особистість. Воно є ключовим у визначенні предмета соціології.

Структура соціологічного знання

Соціологія як наука про соціальні відносини, меха­нізми та закономірності функціонування і розвитку різ­номанітних соціальних спільнот має складну структуру.

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребу­ють багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Відповідно до цього формується багаторівнева структура соціологічної науки та визна­чаються її функції.

Існує багато підходів до визначення критеріїв струк­туроутворення і кількості рівнів соціології. Але більшість учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології, яка передбачає такі рівні соціологічного знання: теоретична соціологія, соціологічні теорії середнього рівня (спе­ціальні та галузеві соціологічні теорії), емпіричні дослідження.

Теоретична соціологія

На цьому рівні суспільство вивчають як єдиний соці­альний організм, акцентуючи на глобальних проблемах. Отримані знання встановлюють сутнісний зв'язок між окремими підсистемами суспільства, якнайзагальніше описують їх.

Людство виробило багато концепцій, які поясню­ють закономірності розвитку цивілізації. Так, напри­кінці XIX — на початку XX ст. поширення набули соціологія історії, біологічний, географічний і психо­логічний напрями у соціології; у середині XX ст. — теорії соціальної стратифікації, постіндустріального суспільства, конвергенції.

Теоретична соціологія охоп­лює різноманітні течії, школи, напрями, які зі своїх методологічних позицій пояснюють розвиток суспіль­ства. Вона має самостійний статус із вищим рівнем до­стовірного, узагальнюючого знання про соціальні про­цеси, формування і розвиток соціальних відносин, про закономірності соціального життя.

Західні вчені поділяють соціологічну науку на макро- і мікросоціологію. Макросоціологія вивчає будову суспільства, взаємозалежність і взаємодію його структурних утворень. Мікросоціологія зорієн­тована на вивчення механізмів взаємодії людей на особистісному рівні, який вважається базовим і вирі­шальним у формуванні складніших форм соціальної поведінки.

Ці рівні взаємопов'язані, оскільки безпосередня по­всякденна поведінка людей відбувається в межах конк­ретних соціальних систем, структур та інститутів.