Знаряддям тварини може бути будь-який предмет, застосову-ваний для вирішення певної проблеми в конкретній ситуації. Знаряддя праці людини спеціально виготовляється для певних трудових операцій, тому передбачає існування знания про його майбутнє застосування. Воно виготовляється про запас ще до того, як виникне можливість або необхідність його застосування. Сама по собі така діяльність біологічно безглузда і навіть шкідлива (витрата часу й енергії “вхолосту"), її можна виправ-дати лише передбаченням виникнення таких ситуацій, у яких без знарядь праці не обійтися.
Це означав, що виготовлення знарядь праці припускав пе-редбачення можливих причинно-наслідкових результатів у май-бутньому, а разом з тим, як показала Ладигіна-Котс, шимпанзе нездатний осягнути такі результати навіть при підготовці
знаряддя до безпосереднього його застосування в процесі вирі-шення проблеми.
1з цим пов'язана і та важлива обставина, що при діях мавп зі знаряддям зовсім не закріплюється його “робоче" значения. Поза конкретною ситуацією розв'язання задачі, наприклад, до і після експерименту, предмет, який слугував знаряддям, втра-чае для мавпи будь-яке функціональне значения, після чого вона ставиться до нього так само, як і до будь-якого іншого “непотрібного" предмета. Проведена мавпою за допомогою знаряддя операція не фіксується як пов’язана саме з ним, і поза його безпосереднього застосування мавпа ставиться до нього байдуже, а тому і не зберігає цей предмет постійно як знаряддя. На противагу цього, людина більш ніж просто збері-гає виготовлені нею знаряддя, адже вони е для неї предметами, які зберігають можливості усвідомленого впливу на об’єкти природи.
Більш того, навіть під час індивідуального виготовлення знаряддя відбувається виготовлення суспільного предмета, тому що цей предмет мае особливий спосіб застосування, суспільно вироблений у процесі колективної праці і закріплений за ним. Кожне знаряддя людини є матеріальним втіленням певної сус-пільно виробленої трудової операції.
Таким чином, виникнення праці викликає докорінну зміну всієї людської поведінки: із загальної діяльності, спрямованої на безпосереднє задоволення потреби, виділяється спеціальна дія, яка не обмежується лише біологічним мотивом, а отримує свій сенс лише у разі подалыпого використання результатів праці. У цьому полягає одна з найважливіших змін загальної структури поведінки, яка знаменує перехід від природної історії світу тварин до суспільної історії людства. У подалыпому роз-витку суспільних відношень і форм виробництва такі дії займа-ють у діяльності людини все більше місця і, нарешті, набува-ють вирішального значения для її поведінки.
Виготовлення знарядь праці людиною передбачає вплив на предмет не безпосередньо ефекторними органами (зубами, руками), а іншим предметом, тобто обробка виготовленого знаряддя праці мае відбуватися іншим знаряддям (наприклад, каменей). Археологічні знахідки саме таких продуктів діяльності (відщепи, зубило) слугують для антропологів свідченнями тру-дової діяльності в наших предків.
Разом з тим, за даними Фабрі, при маніпулюванні біологі-чно “нейтральними” предметами (а тільки такі могли стати знаряддями праці) мавпи хоча і впливають іноді одним предметом на інший, однак звертають при цьому увагу на зміни, що відбуваються з об’єктом безпосереднього впливу, тобто “знаряддям”, але не на зміни, які відбуваються з “оброблюва-ним" ("іншим") об'єктом, що служить субстратом, "тлом". У цьому плані мавпи нічим не відрізняються від інших тварин. Отже, можна дійти висновку, що ці предметні дії мавп за своею суттю прямо протилежні знарядійній трудовій діяль-ності людини, за якою не стільки важливі супровідні її зміни самого знаряддя праці, скільки зміни предмета праці (гомолога “другого об’єкта"). Очевидно, тільки у певних експеримен-тальних умовах можливе переключения уваги мавп на “інший об’єкт”.
Однак виготовлення знаряддя праці (наприклад, обтісування одного каменя за допомогою іншого) вимагає формування таких специфічних прийомів впливу на "другий об'єкт”, таких опе-рацій, які призвели б до абсолютно інших змін цього об'єкта. Яскравий приклад тому — виготовлення найдавнішого знаряддя праці первісної людини (кам’яного ручного рубала), де зу-силля мал и спрямовуватися на створення загостреного кінця, тобто власне робочої частини знаряддя, і широкого, закругле-ного верху (нуклеуса, ядрища), пристосованого до міцного втри-мання знаряддя в руці. Саме на таких операціях розвилася люд-ська свідомість.
Абсолютно природно, що від створення перших знарядь пра-ці на зразок ручного рубала шельської епохи, а тим більше при-мітивного знаряддя (відщепів) синантропа з дошельської епохи, пролягав ще довгий шлях до вироблення різноманітних знарядь праці людини сучасного типу (неоантропа). Навіть на по-чатковому етапі розвитку матеріальної культури неоантропа, наприклад, кроманьйонської людини, відзначається величезна розмаїтість видів знарядь, у тому числі вперше з’являються складені: наконечники дротиків, кремінні укладки, а також голки, списометальники тощо. З’являється велика кількість інструментів для вироблення знарядь, а пізніше і такі кам’яні знаряддя, як сокира та мотика.
