Проблема походження трудової діяльності

Загапьновідомо, що вирішальний чинник перетворення мав-пи на людину був відкритий Ф. Енгельсом: праця, яка створи­ла людину, створила і людську свідомість. Трудова діяльність, членороздільне мовлення, а на їх основі і суспільне життя виз-начали розвиток людської психіки і, таким чином, стали від-мітними критеріями психічної діяльності людини в порівнянні з твариною. Тому для з'ясування конкретних умов виникнен-ня свідомості необхідно відшукати у світі тварин можливі біо-логічні передумови цих форм людської діяльності і простежи-ти ймовірний шлях їхнього розвитку.

Від самого свого зародження праця була ручною, таким же за необхідністю було і споконвічне людське мислення. У сучас­них мавп, як уже відзначалося, воно так і залишилося "ручним мисленням”. Рука — орган і продукт людської праці, оскільки вона розвилася з лапи мавпи. Як підкреслював Енгельс, людсь-ка рука досягла завдяки праці “того високого ступеня доскона-лості, на якому вона змогла, немов силою якихось чар, викли-кати до життя картини Рафаеля, статуї Торвальдсена, музику Паганіні".

Таким чином, рука (її розвиток і якісні перетворення) по-сідає центральне місце в антропогенезі як у фізичному, так і в психічному аспекті. При цьому основну роль відіграли її винят-кові хапальні (гаптичні) здатності. Отже, біологічні передумо-ви зародження трудової діяльності необхідно шукати, насам-перед, в особливостях хапальної функції передніх кінцівок ссавців.

Тут постають дуже цікаві запитання: чому саме мавпи ста-ли предками людини, чому початку розвитку розумних істот не змогла дати інша група ссавців, адже хапальна функція не є привілеєм тільки мавп? У пошуках відповіді на ці запитання Фабрі вивчав у порівняльному аспекті в мавпи та інших ссавців зв’язок між головною (локомоторного) і додатковими (маніпу-ляційними) функціями передніх кінцівок і встановив, що для процесу антропогенезу вирішальне значения мали антагоністичні зв’язки між головною і додатковою функціями передніх кін-цівок. Активна участь одночасно обох передніх кінцівок у ма-ніпулюванні з предметами пов’язана з частим їх звільненням від функцій опори і пересування, що перешкоджає спеціалі-зації до тривалого швидкого бігу.

Разом з тим при редукції маніпуляційних функцій страж -дають насамперед хапальні здібності кінцівок, оскільки части-на додаткових функцій передніх кінцівок переходить при цьо-му до ротового апарату. Найменше додаткові, в тому числі хапальні функції пригнічені у ведмедів, єнотів і деяких інших ссавців (переважно хижаків і гризунів), але і тут еволюція ру-хової активності визначалась антагонізмом між головною і до-датковою функціями їхніх передніх кінцівок (рис. 5).

Єдиним винятком серед ссавців, за Фабрі, є примати. Голов-на первинна форма їх пересування становить з лазіння шляхом хапання гілок, і ця форма локомоції складає, таким чином, ос-новну функцію їхніх кінцівок. Але такий спосіб пересування поєднується з посиленням рухливості пальців і збереженням протиставлення першого пальця іншим, що необхідно для ма-ніпулювання предметами. Тому в мавп, і до того ж лише в них, функції передніх кінцівок не перебувають в антагоністичних стосунках, а гармонійно сполучаються одна з одною.

Рис. 5. Гаптичні рухи лап мавп (за Даниловою)

Ця обставина є однією з найістотніших відмінностей еволюції рухової активності приматів. На основі гармонійного сполучення маніпуляційних функцій з локомоцією та їх взаємного посилен-ня і відбувся дуже могутній розвиток тих виняткових рухо-вих можливостей, які підняли мавп над іншими ссавцями і заклали підвалини формування специфічних рухових здібнос-тей людської руки.

Як показали подальші дослідження Фабрі, завдяки відсут-ності антагонізму між функціями передньої кінцівки приматів у них, на відміну від інших ссавців, гаптична функція руки розвивалася водночас двояко: до збільшення повноти охоплення предметів та до збільшення гнучкості, варіабельності хапаль-них рухів. Адже тільки такий розвиток міг бути досить еволю-ційною основою для використання знарядь праці. У цьому по-лягає одна з причин (якщо не головна) початку еволюціонування саме мавпи і тільки її до людини.

Важливо також відзначити, що саме через особливого роз-витку гаптики в мавп “людська кисть, — як писав відомий антрополог М. Ф. Нестурх, — загалом зберегла основний тип побудови від копалин антропоїдів. Для здійснення трудових дій, найтонших маніпуляцій і майстерних рухів достатнім

виявилося порівняно невелике морфологічне перетворення кисті”.

Зазначені глибокі прогресивні перетворення в руховій, особ­ливо у гаптичній сфері, підтверджувані також даними еволю-ційної морфології і палеоприматології, спричиняють глибокі корелятивні зміни всієї поведінки. Насамперед це стосується сенсорних функцій, зокрема шкіряно-м'язової чутливості руки, яка у приматів мае провідне значения. Винятково важливим моментом є взаємодія тактильно-кінестетичної чутливості із зо-ром, взаємозумовленість цих сенсорних систем. Ще I. М. Сече­нов підкреслював величезне значения цієї взаємодії як чинни-ка формування психічної діяльності людини, у якої “первісне навчання і виховання почуттів" здійснюється м’язовим почут-тям і дотикальною чутливістю руки при сполученні рухів рук із зором. Процес цей взаємопов'язаний: у міру того як зір “на-вчається" руховою чутливістю руки, самі рухи рук усе більше контролюються, коригуються і керуються зором. За даними Фабрі, щодо цього мавпи також є винятком серед ссавців: тільки в них існують такі взаємини, а це так само є однією з найважливіших передумов антропогенезу. Адже неможливо уявити собі зародження навіть найпростіших трудових опе­раций без такої взаємодії, без зорового контролю за діями рук.

Тут важливою є саме та обставина, що тактильно-кінеста-тично-оптична чутливість представляв в мавп єдину комплексну сенсорну систему (яка виникла також через відсутність антаго-нізму між функціями грудної кінцівки). Самі по собі компонен­та цієї системи досить добре розвинуті й в інших хребетних. Так, тактильно-кінестатична чутливість добре розвинута, на-приклад, у енота, що виразно виявляється хоча б у описаному вище відкриванні ним замикаючих механізмів. У природних умо-вах єноти на дотик перебирають у воді мул та водяні рослини в пошуку їжі, так само, як і на суші, і часто здійснюють обма-цуючі рухи. Однак мавпи набагато перевершують єнотів за різ-номаніттям рухів пальців. Саме пальцями проводять уже згада-ний практичний аналіз харчових об’єктів, коли їх чистять чи розчленовують тощо. Войтоніс бачив саме в цій особливості харчування мавп (вживання в їжу найрізноманітніших за свої-ми фізичними якостями рослинних об'єктів) одну з першопри-

чин розвитку їх орієнтовно-дослідницької діяльності, їх “ціка-вості”.

Що стосується зору, то він прекрасно розвинутий і в птахів. Але відоме висловлення Енгельса про те, що "орел бачить значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла", із точністю характеризує суть двох різних шляхів розвитку зору. I лише зір мавп, який розвивається і діє в сполу-ченні з чутливістю руки, особливо ЇЇ надзвичайно рухливих пальців, став здатним до настільки повноцінного сприймання фізичних властивостей предметів, що це виявилося достатнім і разом з тим необхідним для виконання трудових операцій перши­ми людьми. Ось чому тільки зір мавпи міг еволюціонувати до людського зору.

Предметна діяльність мавп

Свое конкретне втілення взаємодія зору і тактильно-кінеста-тичної чутливості рук знаходить у надзвичайно інтенсивній та різноманітній маніпуляційній активності мавп.

Дослідження, проведені деякими зоопсихологами (Ладигі-ною-Котс, Войтонісом, Левикіною, Фабрі, Новосьоловою та ін.), показали, що як нижчі, так і вищі (людиноподібні) мавпи здійснюють під час маніпулювання практичний аналіз об'єкта (розчленовування, розбір його, виділення й обстеження окре-мих деталей тощо). Однак у людиноподібних мавп значно силь-ніше, ніж у нижчих, виражені синтетичні ("конструктивні") дії, тобто відтворення з частин цілого шляхом зближення, поєднан-ня, нашаровування предметів, їх скручування, загортання, пе­реплетения тощо. Конструктивні дії зустрічаються в природних умовах у шимпанзе під час будування гнізда.

Крім конструктивно! діяльності Ладигіна-Котс визначила ще такі форми діяльності, які виявляються в ході маніпулювання предметами: орієнтовно-обстежуючу (ознайомлювальну), оброб-лювальну, рухово-ігрову, збереження предмета та відкидання його, а також знарядійну діяльність. Кількісний аналіз загаль-ної структури діяльності шимпанзе в процесі маніпулювання привів Ладигіну-Котс до висновку, що стосовно нехарчових об'єктів найчастіше проявляються ознайомлювальна (поверхо-ве ознайомлення з предметами — не залишає на них помітних

слідів), оброблювальна (поглиблення впливу на предмет — дря-пання, гризіння, розчленування тощо) і конструктивна діяль-ності. Найменшою мірою виявлялася знарядійна діяльність.

Ладигіна-Котс пояснює ці розходження в питомій вазі окремих форм предметної діяльності шимпанзе особливостями способу життя цього антропоїда. Велике місце орієнтовно-обстежуваль-ної та оброблювальної діяльності у поведінці шимпанзе пояс-нюється розмаїтістю рослинних кормів і складних умов, у яких доводиться відрізняти їстівне від неїстівного, а також нерідко складною структурою харчових об'єктів (необхідністю їхнього розчленування, виділення їстівних чи особливо смачних їх час-тин тощо).

Ладигіна-Котс звернула увагу на те, що на противагу гніздо-будівельній позагніздова конструктивна діяльність зустрічається рідко і майже не розвинута. Виявляється вона в умовах неволі в заплутуванні, обмотуванні чи переплутуванні, наприклад, гіло-чок чи мотузок, або виліплюванні кульок із глини. Таке мані-пулювання не спрямоване на отримання певного результату ді-яльності, а навпаки, найчастіше переходить до деструктивних дій, тобто руйнування результату діяльності (розплетіння, роз-кручування, розчленування тощо).

Мінімальний розвиток у шимпанзе знарядійної діяльності, тобто вживання предмета як допоміжного засобу для досягнен-ня біологічно значущої мети, Ладигіна-Котс пояснює тим, що у природних умовах така форма поводження з предметами зу-стрічається вкрай рідко.

Справді, незважаючи на інтенсивне вивчення поведінки лю-диноподібних мавп у природних умовах, здійснене деякими дослідниками за останні роки, відомі лише окремі випадки зна-рядійних дій. До таких спостережень належать описані Лавік-Гудолл випадки витягання термітів з їх будівель за допомогою гілочок чи соломинок або збирання вологи з поглиблень у стов-бурі дерева за допомогою листя. У діях з гілочками найбільший інтерес викликає та обставина, що перш ніж використати їх як знаряддя, шимпанзе (як в описаних раніше дослідах Ладигіної-Котс) відламують листя, яке заважає.

Ці знарядійні дії диких шимпанзе є незрівнянно простіши-ми, ніж знарядійні дії, які штучно формуються в людиноподіб-

них мавп у спеціальних умовах лабораторного експерименту. Це означав, що отримані в експериментальних умовах дані свідчать лише про потенційні психічні здібності цих тварин, але не про характер їхньої природної поведінки. Ладигіна-Котс розцінювала самостійне застосування знаряддя швидше як ін-дивідуальну, ніж видову рису в поведінці вищих мавп. Справді, як показують польові спостереження, така індивідуальна по-ведінка може за відповідних умов виявлятися більш-менш од-наково серед багатьох чи навіть усіх членів однієї популяції мавп.

У всякому разі, варто постійно враховувати біологічну обме-женість знарядійних дій антропоїдів і той факт, що ми маемо справу з рудиментами колишніх здібностей, зі згаслим релікто-вим явищем, яке може, однак, спалахнути в штучно створених умовах зоопсихологічного експерименту.