Ел. м. игариа сенсорна психіка

Нижчий рівень психічного розвитку. На нижчому рівні психіч-ного розвитку знаходиться досить велика група тварин, серед них зустрічаються як такі, що перебувають ще на межі тваринного і рослинного світу (джгутикові), так і порівняно складні одно-клітинні та багатоклітинні тварини. До найтиповіших пред-ставників цієї групи належать найпростіші, однак деякі висо-коорганізовані з них (з числа інфузорій) піднялися вже на вищий рівень елементарної сенсорної психіки. Філогенез най-простіших відбувався паралельно розвитку нижчих багатоклі-тинних тварин, а це, зокрема, знайшло свое відображення у формуванні в найпростіших аналогів органів таких тварин, які називаються органелами.

На нижчому рівні елементарної сенсорної психіки поведінка тварин виступае у різноманітних формах, але все-таки вона при-таманна тваринам лише з примітивними проявами психічної активності. Про таку активність, про психіку можна говорити через те, що найпростіші активно реагують на зміни у навко-лишньому середовищі. Причому реагують на біологічно безпо-середньо незначущі властивості компонентів середовища як на сигнали про появу життєво важливих умов цього середовища. Іншими словами, найпростішим властива елементарна форма психічного відображення — відчуття. Оскільки там, де з’яв-ляється здатність до відчуття, починається психіка.

Як вже зазначалося у попередніх розділах, нижчий рівень психічного відображення не є нижчим рівнем відображення вза-галі, оскільки навіть рослинам притаманне допсихічне відобра-ження, при якому існують процеси подразливості. Елементи такого допсихічного відображення зустрічаються й у найпрос-тіших. Так, у евглени воно зумовлене і наявністю аутотрафно-го типу харчування, саме тому вона однаковою мірою належить до рослин, і до тварин.

Ступінь і якості психічного відображення визначаються тим, наскільки розвинуті здібності до руху, просторово-тимчасова орієнтація. У найпростіших зустрічаються різноманітні форми пересування у водному середовищі, але тільки на найпримітив-нішому рівні інстинктивної поведінки — кінезів. Орієнтація поведінки здійснюється тільки на основі відчуттів і обмежуєть-ся елементарними формами таксисів, які дозволяють тварині уникати несприятливих зовнішніх умов. Однак активність най-простіших перебуває в цілому начебто під негативним знаком, оскільки тварини потрапляють у сферу дії позитивних подраз-ників, ідучи від негативних.

Це означав, що пошукова фаза інстинктивної поведінки у певному значенні ще недорозвинена. До того ж вона позбавле-на складної, багатоетапної структури. Можливо, що в багатьох випадках ця фаза взагалі відсутня. У цьому виявляеться не тільки виняткова примітивність інстинктивної поведінки на даному рівні, але і обмеженість вмісту психічного відображення.

Як відзначалося, в окремих випадках у найпростіших зустрі-чаються і позитивні елементи просторової орієнтації. Напри-клад, амеба може знаходити харчовий об’єкт на відстані до 20-30 мікронів. Зародки активного пошуку жертви існують і в хижих інфузорій. Однак у всіх цих випадках позитивні так­сист реакції ще не носять характеру справжньої пошукової по-ведінки, тому ці винятки не змінюють загальної оцінки пове-дінки найпростіших, а тим більше характеристику нижчого рівня елементарної сенсорної психіки в цілому. Дистантно на цьому рівні розпізнаються переважно негативні компоненти середовища, а біологічно “нейтральні” ознаки позитивних ком-понентів, як правило, ще не сприймаються на відстані як сиг-нальні. Таким чином, психічне відображення виконує на най-нижчому рівні розвитку переважно сторожову функцію і

відрізняється характерною “однобокістю”: супутні біологічно незначущі властивості компонентів середовища дистантно від-чуваються тваринами як сигнали появи тільки шкідливих компонентів. Пластичність поведінки найпростіших мае най-елементарніші можливості. Це цілком закономірно, оскільки елементарній інстинктивній поведінці може відповідати лише елементарне научіння. Останнє проявляється у найпримітив-нішій формі — звиканні, і тільки в окремих випадках можуть зустрічатися зародки асоціативного научіння.

Незважаючи на примітивність, поведінка найпростіших є досить складною і гнучкою, в усякому разі, в тих межах, які необхідні для життя в умовах мікросвіту. Ці умови мають спе-цифічні особливості, і цей світ не є мікросвітом, зменшеним в багато разів. Крім того, середовище мікросвіту є менш стабіль-ним, ніж середовище макросвіту. Це виявляється, наприклад, у періодичному висиханні маленьких водоймищ. 3 іншого боку, нетривалість життя мікроорганізмів як окремих істот (часта зміна поколінь) і відносна одноманітність цього мікросвіту не дозволяють розвиватися складнішим формам накопичення ін-дивідуального досвіду. У мікросередовищі немає складних і різ-номанітних умов, до яких можна пристосуватися лише шляхом научіння. У таких умовах пластичність будови найпростіших та легкість утворення нових морфологічних структур достат-ньою мірою забезпечують пристосованість цих тварин до умов існування. Саме тому можна зробити висновок, що пластич-ність поведінки ще не перевершила пластичність будови ор-ганізму.

Як уже зазначалося, найпростіші не є однорідною групою тварин і розходження між їхніми різними формами дуже ве-ликі. Вищі представники цього типу розвивалися паралельно з нижчими багатоклітинними безхребетними тваринами. Як на-слідок високорозвинені найпростіші виявляють іноді складнішу поведінку, ніж деякі багатоклітинні безхребетні. Тут виді-ляється загальна закономірність: психологічна класифікація не цілком збігається із зоологічною, тому що деякі представни­ки однієї і тієї ж таксономічної категорії можуть знаходитися ще на нижчому психічному рівні, інші — уже на більш висо-кому. Останнє властиве для вищих представників типу найпро-стіших, котрих у цьому відношенні можна було б розглядати

як винятки. Однак, по суті, це не так, бо у даному випадку виявляється й інша закономірність еволюції психіки, а саме: еле-менти вищого рівня психічного розвитку завжди зароджуються в надрах попереднього, нижчого рівня. Наприклад, примітивні форми асоціативного научіння взагалі характерні для вищого рівня елементарної сенсорної психіки, однак зустрічаються в зародку вже в деяких видів, котрі належать до типу, який в цілому стоїть на нижчому рівні елементарної сенсорної пси-хіки, де типовою формою індивідуально-мінливої поведінки є звикання.

Вищий рівень розвитку елементарної сенсорної психіки. Вищого рівня елементарної сенсорної психіки досягла велика кількість багатоклітинних безхребетних. Однак, як відзначало-ся, частина нижчих багатоклітинних безхребетних знаходиться переважно на тому ж рівні психічного розвитку, що і численні найпростіші. Це стосується, насамперед, більшості кишковопо-рожнинних і нижчих хробаків та значною мірою — губок, які багато в чому ще нагадують колоніальні форми одноклітинних (джгутикових). Нерухомий спосіб життя дорослих губок впли-нув навіть на редукцію їхньої зовнішньої активності, поведін-ки (за повної відсутності нервової системи й органів почуттів). Але навіть у найпримітивніших представників багатоклітинних виникли принципово нові види поведінки через появу якісно нових структурних категорій — тканин, органів, систем органів. Це й зумовило виникнення спеціальної системи коор-динації діяльності цих багатоклітинних утворень і взаємодії організму із середовищем — нервової системи.

До нижчих багатоклітинних безхребетних належать, крім згаданих, ще голкошкірі, вищі (кільчасті) хробаки, деякі мо-люски та ін.

До кільчастих хробаків належать багатощетинкові хробаки (поліхети), які живуть в морі, малощетинкові хробаки (найві-доміший представник — дощовий хробак) і п’явки.

Як уже відзначалося, найбільш низькоорганізовані форми багатоклітинних безхребетних стоять на тому ж рівні психічно-го розвитку, що і вищі представники найпростіших. Що ж до поведінки кільчастих хробаків, то вона цілком відповідає стадії елементарної сенсорної психіки, оскільки складається з рухів, орієнтованих лише на окремі властивості предметів і явищ (чи

їх сполучення). Причому ці властивості сповіщають про появу життєво важливих умов середовища, від яких залежить здій-снення основних біологічних потреб тварин. Ця орієнтація здійснюється лише на основі відчуттів. Перцепція (здатність до предметного сприймання) ще відсутня. Не виключено, що у де-яких наземних равликів, хижих молюсків і поліхет вже на-мічаються зародки цієї здатності. Так, виноградний равлик об­ходить перешкоду ще до дотику з нею, повзе вздовж, але лише у тому випадку, якщо перешкода не занадто велика. Якщо ж зображення перешкоди займае все поле зору, равлик наштов-хуеться на неї, бо не реагуе на занадто великі предмети.

У поведінці кільчастих хробаків, як і у найпростіших, ще переважає уникання несприятливих зовнішніх умов. Але все-таки активный пошук позитивних подразників займае в по-ведінці цих тварин помітне місце, що є характерным для выщого рівня елементарної сенсорної психіки. Так само як і в найпро-стіших, у житті кільчастих хробаків та інших нижчих багато-клітинних безхребетних велику роль відіграють кінези та еле-ментарні таксиси. Але поряд з ними починають зустрічатися зародкы складных форм інстинктивної поведінки (особливо в деяких багатощетинкових хробаків, п’явок, а також равли-ків) і вперше з'являються вищі таксиси, які забезпечують значно точнішу орієнтацію тварини в просторі, а тим самим — і повно-цінніше використання харчових ресурсів у навколишньому се-редовищі. У результаті цих процесів виникли передумови для підняття всієї життєдіяльності на більш високий ступінь, що є характерним для стадії перцептивної психіки.

У вищих представників цієї групи безхребетних вперше з'яв-ляютъся зародкы конструктнвної діяльності, агресивної пове-дінкн та спілкування. Це пояснюється тим, що вищі форми поведінки зароджуються вже на нижчих стадіях розвитку пси-хічної діяльності.

Даючи загальну оцінку поведінки нижчим багатоклітинним мітнвної нервової системы полягає в коордынацй внутрішніх процесів жнттєдіяльності у зв'язку зі все більшою спеціаліза-цією клітин і новоутворень — тканин, з яких будуються всі органи і системи багатоклітинного організму. “Зовнішні” функції нервової системи цих тварин відзначаються ще недо-статньо високим рівнем активность Разом з тим будова і

функції рецепторів, як і “зовнішня" діяльність нервової систе-ми, значно ускладнюються у тварин, які ведуть активніший спосіб життя. Особливо це стосується тварин, які вільно пере-суваються.

Враховуючи все вищенаведене, можна зазначити, що пове-дінка даної групи тварин вивчена недостатньо: поки що майже нічого не відомо про онтогенез поведінки тварин, про те, як вони формуються і розвиваються та удосконалюються в процесі індивідуального розвитку. Цілком можливо (якщо виключити метаморфозні перетворення, личинкову поведінку в нижчих багатоклітинних і т. п.), що подібне онтогенетичне удосконалю-вання в цих тварин не є суттєвим чи навіть взагалі не відбу-вається, оскільки стійкість уроджених програм поведінки, ви-няткова стереотипія форм реагування є визначальною рисою всієї поведінки даної групи тварин.

Перцептивна психіка

Нижчий рівень розвитку перцептивно!^- психіки. Перцеп­тивна психіка є вищою стадією розвитку психічного відобра-ження. Ця стадія характеризуется зміною характеру діяль-ності — виділенням сенсу діяльності, яка стосується до умов, у котрих перебуває об'єкт діяльності в середовищі (операції). Саме тому тут йдеться вже про справжні навички і сприйман-ня. Предметні компоненти середовища відбиваються вже як цілісні одиниці, у той час як за елементарної сенсорної психіки відбувалося відображення лише окремих властивостей. Пред-метне сприймання обов’язково передбачає наявність певного ступеня узагальнення, коли з'являютъся чуттєві уявлення.

Перцептивна психіка, яка властива величезній кількості тва­рин, котрі стоять на різних щаблях еволюційного розвитку, може виявляти в своїх конкретних проявах великі розбіжності. Тому і на цій стадії розвитку психіки існують два рівні — ниж­чий та вищий.

На нижчому рівні знаходяться, насамперед, вищі безхребет-ні — головоногі молюски і членистоногі. Центральним класом типу членистоногих є комахи, крім них до даного типу нале­жать ракоподібні, павукоподібні, багатоніжки і представники деяких дрібних груп). Комахи — найчисленніший клас тварин

як за кількістю видів, так і за кількістю особин. Комахи жи-вуть усюди на суші (у всіх кліматичних зонах) — як на по-верхні, так і в ґрунті, у всіх прісних водоймищах, а також у повітрі, піднімаючись на висоту до двох кілометрів.

На нижчому рівні перцептивної психіки представлені всі ті прогресивні ознаки, які характеризують цей вид психіки вза-галі, але в багатьох випадках поведінка тварин на цьому рівні мае примітивні форми, які зближають її з поведінкою тварин, котрі стоять на рівень нижче. Так, основну роль відіграє орієн-тація поведінки за окремими властивостями предметів, а не за предметами в цілому: предметне сприймання мае підпоряд-коване значения у загальній поведінці. Крім того, в поведінці пе-реважають ригідні, "жорстко запрограмовані" елементи.

3 інніого боку, на цьому рівні чітко проявляється активный пошук позитивных подразните. Це означав, що відбувається інтенсивний розвиток позитивно! таксисної поведінки всіх видів, включаючи мнемотаксиси. Вони відіграють у просторовій оріє-нтації особливо істотну роль, і саме в індивідуальному заучу-ванні орієнтирів виявляється найбільшою мірою здатність до научіння.

Разом з тим, у тварин даного рівня, зокрема комах, нако-пичення індивідуального досвіду, научіння відіграють істотну роль, однак спостерігається і певна суперечливість у процесах научіння та у сполученні прогресивних і примітивних рис. Спе-цифічна спрямованість, пристосованість цих процесів до визна-чених функціональних сфер, як і підпорядковане положения, що займає научіння стосовно інстинктивної поведінки, вказу-ють на перехідний стан даного рівня психічного розвитку між елементарною сенсорною і перцептивною психікою.

Однак це не означав, що комахам, як й іншим представникам даної групи тварин, бракує пластичності поведінки. Навпаки, повною мірою виявляється загальна закономірність, яка полягає в тому, що ускладнення інстинктивної поведінки неминуче сполучається з ускладненням процесів научіння (і навпаки). Тільки таке сполучення забезпечує справжній прогрес психіч-ної діяльності.

Інстинктивна поведінка на даному рівні психічного розвит­ку представлена розвинутими новими категоріями: групова по-ведінка, спілкування, ритуалізація. Особливу складність явля-

ють собою форми спілкування у видів, які живуть величезни-ми родинами. Найліпше у цьому плані досліджені бджоли. Мова бджіл належить до найскладніших форм спілкування, які взагалі існують у тваринному світі. Форми інстинктивної поведінки цих комах закономірно сполучаються з найрізно-манітнішими і найскладнішими проявами научіння, що за-безпечує не тільки виняткову узгодженість дій усіх членів бджолиної родини, але і максимальну пластичність поведінки істоти. Психічні здібності бджіл (як і деяких інших вищих комах) деколи виходять за межі нижчого рівня перцептивної психіки.

Інакше ніж у членистоногих, відбувається розвиток психічної активності у головоногих молюсків. За деякими ознаками вони наблизилися до хребетних, про що свідчать їх великі розміри і особливості побудови нервової системи, особливо зорового ре­цептора, який безпосередньо пов'язаний з різким збільшенням швидкості руху порівняно з іншими молюсками.

Поведінку головоногих досліджено ще недостатньо, але вже вивчено багато їх примітивних здібностей. Насамперед, ці тва-рини відрізняються істотним ускладненням інстинктивної поведінки. У головоногих вже зустрічаються територіальна поведінка (придбання і захист індивідуальних ділянок), “агре-сивність”, що властива тільки вищим хробакам, групова по-ведінка (зграйне життя кальмарів і каракатиць), у сфері роз-множення з’являються ритуалізовані форми поведінки, які проявляються у видоспецифічному “залицянні" самців до са-миць. Крім головоногих, членистоногих і хребетних усе це при-таманне тільки вищим тваринам.

Деякі дослідники звертають особливу увагу на розвинуту у восьминогів “зацікавленість", яка виражається в обстеженні ними біологічно “непотрібних” предметів, а також на їхні високорозвинені маніпуляційні і конструктивні здібності. Ці здібності виявляються в будівництві валів і притулків з каме-ню, панцирів крабів, раковин устриць тощо. Цей будівельний матеріал восьминіг підбирає, переносить і зміцнює “руками”. Іноді такі гнізда являють собою закриті з усіх боків споруди. Однак за деякими, ще не підтвердженими спостереженнями, восьминоги здатні і до "гарматних” дій, використовуючи камені для захисту.

Важливою е та обставина, що вперше у головоногих з’яв-ляється здатність до встановлення контактів з людиною, до спілкування з нею, результатом цього є можливість справж-нього приручения цих тварин (на відміну від комах).

Таким чином, головоногі досягли, безсумнівно, высокого рів-ня психічного розвитку і багато в чому зблизилися з хребет­ными тваринами.

Разом з тим, в головоногих спостерігається та ж супереч-ливість у здатності до научіння, що й у комах. Так, наприклад, у восьминога взагалі добре розвинута здатність до научіння на зорові та тактильні стимули, але в деяких випадках він неспро-можний вирішити, здавалося б, нескладні завдання. Особливо це стосуеться подолання перешкод: восьминіг нездатний знай-ти обхідний шлях, якщо принада (краб) розташована за прозо-рою перешкодою (у скляному циліндрі за дротяною сіткою). Марно намагаючись оволодіти принадою прямо, восьминіг не хапає ЇЇ зверху, через край. Однак деякі восьминоги все-таки здатні вирішувати нескладні завдання обхідного шляху. При цьому великого значения набуває колишній досвід істоти. Ра­зом з тим, інші головоногі поступаються восьминогу своїми пси-хічними здібностями.

Звичайно, при оцінюванні подібних експериментів необхід-но мати на увазі, що тут пропонуються завдання біологічно не­адекватно а тому без вирішення: у природних умовах восьминіг ніколи не бувае в ситуації, коли жертва, яку він безпосередньо бачить, виявляеться недосяжною. До того ж завдання обхідного шляху належать до розряду дуже складних — з ними не впораються не тільки черепахи, але й кури. Проте можна думати, що в психічній діяльності головоногих дійсно сполуча-ються прогресивні риси, які зближають їх із хребетними, а із при-мітивними вони схожі спадщиною нижчих молюсків. До при-мітивних рис належить і відомий “негативізм” научіння: головоногі легше навчаються уникати неприємних роздратувань, ніж знаходити сприятливі. I в цьому є спільність з поведінкою тварин, які володіють елементарною сенсорною психікою.

На нижчому рівні перцептивної психіки знаходяться також деякі представники нижчих хребетних. Однак різна побудова і спосіб життя членистоногих і хребетних є причиною того, що їхню поведінку і психіку, по суті, порівняти не можна. Так, од-

нією з відмітних рис комах є їхні малі в порівнянні з хребетни-ми розміри. У зв'язку з цим навколишній світ для комах являе собою щось зовсім особливе: це вже не є мікросвіт найпрості-ших, але ще не є макросвіт хребетних. Людині важко собі уявити цей світ комах з його (на наш погляд) мікроландшафтом, мікрокліматом тощо. Хоча комахи живуть поруч і разом з нами, вони знаходяться під дією зовсім інших параметрів тем-ператури та освітлення. Саме тому психічне відображення дійсності в комах не може не бути принципово іншим, ніж у хребетних та у більшості безхребетних.

Вищий рівень розвитку перцептивно!^- психіки. У світі тварин процес еволюції призвів до трьох вершин: хребетних, комах і головоногих молюсків. Стосовно до високого рівня побудови і життєдіяльності цих тварин можна спостерігати в них найсклад-ніші форми поведінки і психічного відображення. Представни-ки всіх трьох “вершин” здатні до предметного сприймання, хоча тільки в хребетних ця здатність одержала повний розви-ток. В інших двох трупах перцепція розвивалася своєрідними шляхами і якісно відрізняється від перцепції у хребетних. Ана-логічні процеси відбуваються і з іншими вирішальними крите-ріями стадії перцептивної психіки, не кажучи вже про те, що вищого рівня цього виду психіки досягли в процесі еволюції взагалі тільки представники хребетних.

Тільки у вищих хребетних виявляютъся найскладніші прояви психічної діяльності, які взагалі зустрічаються у світі тварин.

Порівнюючи безхребетних із хребетними, необхідно також зауважити, що ні головоногі, ні членистоногі не мають ніякого відношення до предків хребетних. Умовний шлях, що пройш-ли ці еволюційні форми на ранньому етапі еволюції тваринно-го світу, “відхилився” досить суттєво від хребетних. Високий розвиток морфологічних і поведінкових ознак цих тварин є у порівнянні з хребетними лише аналогією, яка пояснюється мо-гутнім підвищенням загального рівня життєдіяльності, харак-терним для всіх трьох груп тварин.

3 філогенетичної точки зору великий інтерес становлять гол-кошкірі, котрі так само, як і хребетні, належать до вторинно-ротих на відміну від первинноротих, у яких центральна нервова система розташована на черевному боці тіла і до яких належать молюски і членистоногі.

На цьому рівні знаходяться і нижчі хордові, котрі разом із хребетними (чи “черепними”) складають тип хордових. До ниж­них хордових належать оболочники і безчерепні. Оболочни­ки — морські тварини, частина яких веде нерухомий спосіб жит-тя (аспідія). Безчерепні мають всього дві родини з трьома родами дрібних морських тварин, найвідоміша з яких — ланцетник. У безчерепних і хребетних загальною ознакою є внутрішній осьо-вий кістяк, що мае вигляд суцільного (хорда ланцетника) чи членистого стрижня (хребет), над яким розташовуеться цент­ральна нервова система, котра мае форму трубки. Хребетні під-розділяються на класи круглоротих (міноги і миксини), риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців. До вищих хребетних належать тільки останні два класи, у межах яких, власне, і спостерігаються прояви вищих психічних здібностей тварин. Що ж стосуеться нижчих хребетних, то тут позначаються про-міжні ступіні психічного розвитку, які характеризуються різ-ними сполученнями елементів нижчого і вищого рівнів перцеп-

ТИВНОЇ ПСИХІКИ.

У хребетних нервова трубка утворюе у головному відділі здуття, що перетворюються в процесі ембріогенезу на головний мозок. Вже в найпримітивніших хребетних, у круглоротих, є всі п'ять відділів головного мозку (довгастий, задній, середній, проміжний і передній). Процес диференціації і прогресивного розвитку мозкових структур досягає своєї вершини, як відомо, в ссавців, причому не тільки в передньому мозку (великих пів-кулях та їхній корі), але й у стовбурній частині головного моз­ку, де формуються, зокрема, центри вищих форм інстинктив-ної поведінки.