У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.
1. Спостереження – фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Воно не може проникнути в глибину суб’єкта дії, визначити причину цієї дії. Крім того, недоліком спостереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.
Відрізняють спостереження структуровані і неструктуровані. До структурованих відносять ті, в яких дослідник наперед знає, які саме елементи досліджуваного процесу треба спостерігати, а до неструктурованих – такі, коли дослідник наперед не знає, які саме елементи процесу він повинен спостерігати, тому спостерігає все підряд, що бачить, щоб потім, аналізуючи дані, виявити найхарактерніші риси.
2. Аналіз документів – це теж досить поширений метод збору інформації, що найбільш притаманний для теоретичних досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпіричних досліджень.
Виділяють такі види документів: – текстові – будь-які документи установ, преса, довідники, журнали, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо. Отже, це документи, в яких зміст викладено текстом; – іконографічні – це документи, які зберігають інформацію у вигляді різноманітних зображень. Це можуть бути малюнки, фотографії, кінострічки, відеозаписи тощо.. – фонетичні – записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо; – cтатистичні – дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, графіків, діаграм у кількісних, відсоткових показниках тощо;
Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці переведено у кількісні. Ці аналізи, як правило, доповнюють один одного. Формалізований вважається точнішим, але, на жаль, не все піддається формалізації. Буває, що при формалізації втрачаються певні важливі риси досліджуваного об’єкта.
3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної інформації в соціології. Виділяють такі види опитувань: – інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджуваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосереднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою телефону тощо, і заочним; стандартизованим (за наперед розробленим планом) і нестандартизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і багаторазовим тощо; – анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпосередньо в руки і після заповнення забрати, можуть цю анкету надіслати поштою або опублікувати в газеті чи журналі. – експертне опитування проводиться тоді, коли дослідникпідбирає респондентів за наперед заданими характеристиками. Якщо йому треба знати оцінку того чи іншого прийнятого закону, то він опитує фахівців з тої чи іншої галузі знання: економістів, якщо цей закон стосується економіки, юристів, якщо він стосується правової сфери тощо.
4. Вибірковий метод – коли після аналізу частини (вибірки) робиться висновок про ціле (генеральну сукупність).Цей метод запозичений з статистики і використовується в соціології дуже широко. Він є узагальнюючим методом. Вірогідність результату, отриманого при роботі з вибіркою, залежить від її репрезентативності. Репрезентативність – це достатня кількість вибраних об'єктів, аналіз яких дозволяє правильно судити про всю генеральну сукупність. Чим більший обсяг вибірки, тим вона репрезентативніша. Але з великою вибіркою працювати важко і часто недоцільно, тому що для вирішення деяких питань може бути достатньо зовсім невеликої вибірки.Вибірки можуть бути таких видів:
– випадкова – коли відбір об’єктів для дослідження проводиться повністю незалежно від дослідника. Як правило, тут використовується метод випадкових чисел, при якому користуються спеціально розробленими таблицями, з яких береться певний ряд випадкових чисел, за ними і відбирають певну кількість або об’єктів, або респондентів, або документів для дослідження; – механічна – є своєрідним різновидом випадкової. Тут задається певний інтервал, через який беруться для дослідження певні об’єкти (документи, або респонденти, або відповідні показники). Так, може бути прийняте рішення опитувати кожного третього або п’ятого з досліджуваної групи, це значить, що у вибірку можуть з однаковою ступінню ймовірності попасти будь-які об’єкти (респонденти або документи тощо); – cтихійна – це вибірка, яка залежить від стихії. Дослідник може знати про недостатність вибірки, але збільшити її не може, бо інших даних просто нема, вони або втрачені, або зовсім не доступні для дослідника. Таке може бути в результаті пожежі, війни, коли збереглась лише частина документів, а інша втрачена і тому дослідник має задовольнитися тим, що є. Іноді він може зовсім не мати даних про ступінь репрезентативності вибірки, з якою працює. Таке часто трапляється в роботі з історичними джерелами, тому стихійна вибірка характерніша для вивчення минулого, коли дослідник вже не може відновити втрачені дані; – квотна – коли відбір ведеться за наперед заданими характеристиками. Прикладом цього виду вибірки може бути експертне опитування. Крім того, при опитуванні певної групи людей, коли відіграє роль вік респондентів, у вибірку представники різного віку повинні попадати за квотою, яка відповідає справжній кількості вікових груп. Якщо у генеральній сукупності представники пенсійного віку становлять 50%, то цей відсоток повинен зберегтися й у вибірці.
Отже, перелічені чотири методи збору соціологічної інформації є основними, що застосовуються соціологами. Звичайно, ними не обмежується соціологічне дослідження, є й інші методи, з’являються нові, але вони більш специфічні і не мають такого широкого, загального поширення.
