Що ж вивчає соціолог у науці? Соціологію цікавить соціальне в науці, що повніше розкривається при діяльному і інституціональному аспектах аналізу. Соціолог вивчає насамперед наукову діяльність як специфічну діяльність, спрямовану на пізнання сутності об'єктивних законів розвитку реального світу.Знання використовуються в будь-якому виді діяльності, але тільки в науковій одержання знання є основною метою й основним результатом. Наукова діяльність відрізняється від інших видів за методами і засобами пізнання. Відмінність проходить за інноваційним характером діяльності, наукова діяльність спрямована на пошуки нового. Нарешті, за своєю природою наукова діяльність є загальною працею, тобто обумовлюється частково кооперацією сучасників, частково використанням праці попередників, іншими словами, їй притаманні колективний характер і наступність. Наукова діяльність має широкий діапазон. Це не тільки одержання знання, але і використання, застосування, передача знань, тобто до наукової діяльності відноситься фундаментальне і прикладне дослідження, проектування, експериментування, технологія, читання наукових лекцій і т. д.
У міру того, як наука проникає в різні сфери, вона стає розповсюдженою. Підсилюється вплив науки на соціальні процеси і разом з тим вплив соціальних процесів на науку. Оскільки наукова діяльність спрямована на пошуки нового,, найважливішим фактором її розвитку є змагання, а зовнішнім вираженням змагальності виступає прагнення до визнання, боротьба за пріоритет і т. п.
Соціальні функції науки.
Наука виконує в суспільстві ряд функцій. Під функцією науки розуміється зовнішній прояв її одного або кількох істотних властивостей. У функціях виявляються можливості і здібності науки брати участь у вирішенні кардинальних проблем життєдіяльності суспільства, у створенні більш сприятливих умов і змісту життя людей, у формуванні культури.
Соціальні функції науки не є щось раз і назавжди задане. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, як і сама наука; більше того, розвиток соціальних функцій являє собою важливу сторону розвитку самої науки.
Говорячи про сучасну науку в її взаємодії з різними сферамижитті людини і суспільства, можна виділити три групи виконуваних нею соціальних функцій. Це, по-перше, функції пізнавальна і свідоглядна, по-друге, функції науки як безпосередньої продуктивної сили, по-третє, її функції як соціальної сили, вчетверте, культурна функція та інші функції.
Пізнавальна і світоглядна функції науки.
Наука виробляє насамперед наукову картину світу як сукупність знань про природу, суспільство і людину. У цьому процесі проявляється пізнавальна (гносеологічна) функція, а також і світоглядна,оскільки наукова картина буття не існує в чистому вигляді в свідомості людей. Вона співвідноситься людиною з повсякденним, міфологічним,релігійним, філософським осмисленням світу, постійно переоцінюється.
Пізнавальна функція задана самою суттю науки, головне призначення якої - саме пізнання природи, суспільства і людини, раціонально-теоретичне осягнення світу, відкриття його законів і закономірностей, пояснення самих різних явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;
Світоглядна функція, безумовно, тісно пов'язана з пізнавальною функцією, головна мета її - розробка наукового світогляду і наукової картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів відношення людини до світу, обгрунтування наукового світорозуміння.
Функція науки як безпосередньої продуктивної сили.
Відповідаючи на економічні потреби суспільства, наука реалізує себе в функції безпосередньої продуктивної сили, виступаючи в ролі найважливішого фактора господарсько-культурного розвитку людей. Саме велике машинне виробництво, що виникло в результаті індустріального перевороту XVIII-XIX ст., склало матеріальну базу для перетворення науки в безпосередню продуктивну силу.
У період становлення науки як соціального інституту визрівали матеріальні передумови для здійснення такого синтезу, створювався необхідний для цього інтелектуальний клімат, вироблявся відповідний лад мислення. Звичайно, наукове знання і тоді не було ізольовано від швидко розвивалася техніки, але зв'язок між ними мав односторонній характер. Деякі проблеми, що виникали в ході розвитку техніки, ставали предметом наукового дослідження і навіть давали початокнових наукових дисциплін.
Важливою стороною перетворення науки в безпосередню продуктивну силу є створення і зміцнення сталих каналів для практичного використання наукових знань, поява таких галузей діяльності, як прикладні дослідження і розробки, створення мереж науково-технічної інформації та ін.
Функція науки як соціальної сили
Дуже важливі функції науки як соціальної сили у вирішенні глобальних проблем сучасності. Як приклад тут можна назвати екологічну проблематику. Як відомо, бурхливий науково-технічний прогрес становить одну з головних причин таких небезпечних для суспільства і людини явищ, як виснаження природних ресурсів планети, зростаюче забруднення повітря, води,грунту. Отже, наука - один з факторів тих радикальних змін, які відбуваються сьогодні в середовищі проживання людини.
Науковим даними відводиться провідна роль у визначенні масштабів і параметрів екологічних небезпек. У цій своїй функції наука зачіпає соціальне управління.
Наука в даному випадку аж ніяк не обмежується створенням засобів для вирішення поставлених перед нею ззовні цілей. І пояснення причин виникнення екологічної небезпеки, і пошук шляхів її запобігання,перше формулювання екологічної проблеми та її подальші уточнення,висування цілей перед суспільством і створення засобів для їх досягнення - всеце в даному випадку тісно пов'язане з наукою, яка виступає у функції соціальної сили.
Культурна функція науки.
Культурна, освітня функція полягає головним чином у тому,що наука є феноменом культури, помітним фактором культурного розвитку людей і освіти. Її досягнення, ідеї та рекомендації помітно впливають на весь навчально-виховний процес, на утримання програм планів, підручників, на технологію, форми і методи навчання.
Безумовно, провідна роль тут належить педагогічній науці. Дана функція науки здійснюється через культурну діяльність і політику,систему освіти та засобів масової інформації, просвітницьку діяльність учених і ін.
