Дайте оцінку релігійній ситуації, що склалась в Україні в другій половині ХVІ – на початку ХVІІ СТ. Дайте оцінку здобуткам української культури хvііі ст

Берестейська унія 1596 р. - одна з найважливіших подій в історії церковного життя в Україні. Укладена у 1596. внаслідок чого утворилась Українська Греко-Католицька Церква. Була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розкол) між Римським Престолом та Константинопольським патріархом, який відбувся у 1054. Кроки до цього робилися не один раз. але реальні можливості полагодження цього питання склалися лише в XVI ст. Сприяла цьому кризова ситуація, у якій перебувала православна церква в Україні. Проявами її були занепад церковної дисципліни, непорозуміння між церковними братствами та ієрархією, зазіхання новоствореного (1589) Московського патріархату, непродумані кроки Константинопольського та ін. східних патріархів, тощо. Важливим фактором, що спонукав до укладення унії з Апостольською столицею, була необхідність протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти, а також добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським.
Згідно з умовами Берестейської унії українська церква зберігала східний обряд, церковнослов'янську літургійну мову, право на заміщення митрополичої та єпископських кафедр, вживання старого календаря нижче духовенство і надалі зберегло право одружуватись. Одночасно визнавалась зверхність Римського Папи як першоієрарха всієї Хрестиянської Церкви та були прийняті догми католицької церкви.
Внаслідок укладення Берестейської унії православне духовенство, що визнало її рішення, було урівняне в правах з католицьким, звільнилося від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця у Сенаті Речі Посполитої, але ця обіцянка не була виконана. Шляхта і міщани, що прийняли унію, також урівнювались у правах з католиками латинського обряду і одержали право займати посади у державних та міських урядах. З восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість.
Братства, православне духовенство, шляхта, козацтво міщани домагалися відновлення діяльності незалежної православної церкви, фактично ліквідованої після Брестської церковної унії. У 1620 р. з Москви в Єрусалим повертався патріарх (глава) православної церкви Феофан. У Києві він висвятив митрополитом Київським і галицьким ректора Київської братської школи Іова Борецького, а також шістьох єпископів та православні кафедри України і Білорусі. Польський уряд, католики і уніати не змогли перешкодити діяльності православної ієрархії.
Митрополит Іов Борецький склав від імені "народу руського" трактат "Протестація" (1621 p.). де обстоював права українського і білоруського православного населення на свою церкву і віру, засуджував насильницьке запровадження унії. "Протестація" освячувала визвольний рух українського народу.
Після смерті Іова Борецького (1631 р.) православну церкву в Україні очолив Петро Могила (1596 - 1647). Він дбав про зміцнення православної церкви, і повернення їй маєтків, приділяв значну увагу по реформуванню церковного життя, зокрема провів рух змін, в обрядовій справі. За його ініціативою будувалися церкви, засновувалися школи, У 1640 р. київський собор схвалив перший православний катехізис, підносились традиції православ'я, систематизувались православні догми та обряди.
Визнаючи формальну залежність від константипольського патріарха; українська православна церква протягом 65 р. (1620-1685) вела самостійне духовне життя. Вона рішуче виступала проти унії з католицькою церквою і не бажала зверхності Московської православної патріархії, духовно підтримувала боротьбу українського народу за незалежність і власну державність. Нижче православне духовенство взяло активну участь у визвольному русі.
У 1632 р. польський уряд нав'язав компроміс між православними та греко-католиками. Православна ієрархія отримувала офіційне визнання, а власність. До викликала суперечки, ділилася між двома церквами.
Уніатство (греко-католики) певною мірою перешкоджало утвердженню польських порядків на Україні, адже уніати підпорядковувались римському папі, з чим змушена була рахуватися королівська влада при проведенні політики, полонізації в Україні. Уніатська церква знаходилась у кращому становищі ніж православна. Але і вона зазнавала різних утисків і переслідувань з боку Варшавського двору - на уніатів накладалися нові податки і запроваджувалася панщина.
Уніатське духовенство порівняно з православним було краще організоване. Його представники, здобувши на Заході освіту, переносили знання на українські землі, прагнули піднести культурно-освітній рівень своїх прихожан.
Реформація, впливи якої стали помітними в Речі Посполитій в середині XVI ст.. принесла нові струмені творчого збудження. Протестанти створили свої невеликі, але впливові парафії по всій Польщі. Литві. Волині. З метою поширення своїх ідей протестанти заснували вищі школи, друкарні, закріплюючи у літературному вжитку польську мову.

Культура18 ст
Після завершення Визвольної війни 1648— 1654 рр. почався новий період в
історії української культури. Зокрема прискорений розвиток виробництва в
Україні викликав необхідність поширення освіти. Вона піднялася на досить
високий рівень завдяки значній мережі шкіл, які виникли ще в другій
половині XVII ст.

У розвитку науки та просвіти важлива роль належала книгодрукуванню. З
давніх часів центрами цієї справи були Львів та Києво-Печерська лавра.
Згодом друкарні з'явилися в Новгороді-Сіверському та Чернігові.

У 1674 р. із надр Київського колегіуму вийшов «Синопсис» — короткий
нарис історії Росії та України, який тривалий час використовувався як
підручник. Цінною пам'яткою української історіографії став «Літопис
Самовидця»,
Наука в Україні розвивалась у тісному зв'язку з досягненнями
загальноросійської наукової думки.
Усна народна творчість існувала у найрізноманітніших формах — піснях,
думах, казках, легендах тощо. В історичних піснях і думах оспівувалася
героїчна боротьба народу в роки Визвольної війни, під час гайдамацького
та опришківського руху, численних селянських повстань.

Українська література цього періоду відчувала значний вплив
європейського Просвітництва й гуманізму. Справжнім літературним явищем
стала творчість Г. Сковороди. Його твори «Сад божественних пісень»,
«Діалог, або Розглагол про стародавній світ» та багато інших відіграли
вагому роль у становленні української літератури. Видатними її
представниками були також Л. Баранович, 1. Величковський, Ф. Прокопович
та ін.

Значне місце в українській літературі посідала драматургія.
Розквіт українського шкільного театру, який припадає на цей період,
пов'язаний передусім із діяльністю Київського колегіуму,
Центром музичного життя України першої половини XVIII ст. також була
Київська академія, де навчали нотної грамоти, хорового співу, гри на
музичних інструментах
Архітектура і будівництво у другій половині XVIII ст. продовжували
розвиватися на самобутній народній основі.
Одним із популярних жанрів українського живопису XVIII ст. був портрет,
що поєднував риси барокко з народними традиціями.
Таким чином, незважаючи на втрату Україною державності, її культура,
зберігаючи традиції Київської Русі та відчуваючи вплив ідей
Просвітництва й гуманізму, зробила неоціненний внесок у світову
скарбницю.