Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«акони ораторського местецтва




 

ќраторське мистецтво розкриваЇтьс€ через низку закон≥в: аудитор≥њ, стратег≥њ, тактики, мовного (мов≠леннЇвого), ефективноњ комун≥кац≥њ (динам≥ки д≥€льност≥ оратора) та контрольно-анал≥тичного (рефлекс≥њ).

—утн≥сть закону аудитор≥њ Ї наступна: не ≥снуЇ безадрес≠них промов. “обто, кожна промова маЇ свого певного, конкретного адресата, аудитор≥ю, ≥ чим краще оратор знаЇ свою аудитор≥ю, чим ретельн≥ше в≥н окреслить њњ портрет, тим ефективн≥шою буде його промова. «акон аудитор≥њ формуЇ ≥ розвиваЇ в ораторов≥ вм≥нн€ вивчати систему ознак аудитор≥њ (формально-ситуативних, соц≥ально-де≠мограф≥чних, соц≥ально-психолог≥чних) ≥, основуючись на них, вести приц≥льний пошук ≥дењ та шл€хи подальшого њњ розкритт€.

«акон стратег≥њ своњм зм≥стом маЇ розробку основних напр€мк≥в промови програми д≥€льност≥ з урахуванн€м характеристики аудитор≥њ.

ѕ≥д напр€мками д≥€льност≥ розум≥Їтьс€ посл≥довне, по≠етапне визначенн€ мети д≥€льност≥, тобто ц≥льовоњ установ≠ки, що складаЇтьс€, насамперед, з завданн€ й надзавданн€ та тези, головноњ ≥дењ промови. «акон стратег≥њ формуЇ ≥ розвиваЇ в особистост≥ вм≥нн€ розробл€ти програму д≥€ль≠ност≥ на основ≥ певноњ концепц≥њ знань ≥ зважаючи на харак≠теристику аудитор≥њ.

ѕ≥д тактикою о ратора розум≥Їтьс€ сукупн≥сть принци≠п≥в, способ≥в ≥ засоб≥в (прийом≥в) реал≥зац≥њ стратег≥њ, тобто розгортанн€ й доведенн€ тези. ÷ей закон формуЇ ≥ розвиваЇ в особистост≥ вм≥нн€ оперувати фактами, вибу≠довувати композиц≥ю при застосуванн≥ комплексу основ≠них принцип≥в (лог≥чних та дидактичних), композиц≥йних прийом≥в та вибору способ≥в розгортанн€ тези.  р≥м того, тактика Ч це ≥ використовуванн€ засоб≥в актив≥зац≥њ мисленнЇвоњ активност≥ аудитор≥њ.

ћовний закон маЇ зм≥стом положенн€ про те, що не можна говорити однаково в р≥зних аудитор≥€х.  ожна ау≠дитор≥€ потребуЇ €к певноњ лексики ≥ певного стилю, так ≥ дотримуванн€ мовноњ норми; грамотност≥, повноњ €сност≥, в≥дпов≥дност≥ ситуац≥њ й теми сп≥лкуванн€. Ќасл≥дком до≠тримуванн€ мовного закону Ї вм≥нн€ людини вт≥лювати свою думку в словесну д≥ю Ч ≥нтелектуальну ≥ чуттЇву (пе≠редаючи зм≥ст думки ≥ своЇ ставленн€ до нењ вербальним способом ≥ п≥дбором емоц≥йно забарвлених сл≥в).

«акон ефективноњ комун≥кац≥њ (динам≥ки д≥€льност≥ оратора) Ї законом Ђвиконанн€ї вже п≥дготовленоњ промо≠ви. ѕ≥д час сп≥лкуванн€ ви€вл€Їтьс€, що Ђсловесна д≥€ї може в≥дбуватис€ зовс≥м не так, €к њњ п≥дготував промовець. —прийн€тт€ думки аудитор≥Їю буде тим ефективн≥шим, чим краще оратор зможе встановити, зберегти ≥ закр≥пити контакт з нею (аудитор≥Їю). ¬≥д цього залежить результат промови, реал≥зац≥€ мети оратора.

 

 онтрольно-анал≥тичний закон Ч це оц≥нка оратором власного стану; результат≥в мовноњ д≥€льност≥ (промови), це вм≥нн€ оц≥нювати €к≥сть ≥ ефективн≥сть виступу. «акон формуЇ ≥ розвиваЇ в особистост≥ вм≥нн€ рефлексувати, ви≠€вл€ти й анал≥зувати власн≥ в≥дчутт€, робити висновки з помилок Ч своњх ≥ чужих, а в≥дтак, вм≥ти анал≥зувати пуб≠л≥чн≥ виступи ≥ знати ймов≥рн≥ практичн≥ результати впли≠ву проголошеноњ промови. —укупн≥сть закон≥в ораторського мистецтва можна виразити таким чином, у наступн≥й риторичн≥й формул≥: ј+—+“+ћ+≈ + ј, де ј Ч закон аудитор≥њ, — Ч закон стратег≥њ., “ Ч закон тактики, ћ Ч за≠кон мовний, ≈ Ч закон ефективноњ комун≥кац≥њ,  ј Ч за≠кон контрольно-анал≥тичний. ÷€ риторична формула ста≠новить певну ц≥л≥сну систему, в €к≥й кожний компонент зумовлюЇ ≥ доповнюЇ ≥нший, причому вс≥ компоненти по≠будован≥ у сувор≥й лог≥чн≥й посл≥довност≥.

 

6.¬≥дм≥нн≥сть спростуванн€ в≥д доказу в риториц≥

ќсобливе м≥сце в ораторському мистецтв≥ пос≥даЇ доказ хибност≥ або безп≥дставност≥ будь-€коњ тези Ч спростуванн€, €ке част≥ше використовуЇтьс€ у дискус≥њ або полем≥ц≥.

—простуванн€м називаЇтьс€ лог≥чна операц≥€ установ≠ленн€ хибност≥ або необірунтованост≥ положенн€, €ке ви≠сунуте €к теза.

ѕон€тт€ спростуванн€ Ч в≥дносне пон€тт€, тобто сама операц≥€ маЇ смисл лише у в≥дношенн≥ процесу доказу, €кий в≥дбувс€, коли нам≥чаЇтьс€ дискус≥€ м≥ж присутн≥ми або в≥дсутн≥ми учасниками, з €ких того, хто висунув тезу, на≠зивають пропонентом, а супротивну сторону, €ка виступаЇ ≥з спростуванн€м, Ч опонентом.

Ѕудучи операц≥Їю, спр€мованою на руйнуванн€ доказу, €кий в≥дбувс€ ран≥ше, спростуванн€ може бути виконано трьома способами.
Ћог≥чна операц≥€ обірунтуванн€ ≥стинност≥ €кого-небудь положенн€ (судженн€) за допомогою ≥нших ≥стинних суджень називаЇтьс€ доказом. ўоб волод≥ти вм≥нн€м лог≥чного доведенн€, треба знати структуру доказу ≥ вимоги до нього. ” кожному доведенн≥ Ї три складов≥ частини: теза Ч положенн€, правильн≥сть €кого треба обірунтувати; основи доведенн€ (аргументи) Ч судженн€, за допомогою €ких доводитьс€ теза. ≤стинн≥сть основ вже встановлена, ≥ тому њх навод€ть €к достатн≥ п≥дстави дл€ доведенн€ ≥стинност≥ тези;Ч форма доведенн€ (демонстрац≥€) Ч способи лог≥чного зв'€зку м≥ж тезою й аргументами.

7.ѕ≥дготовка прокурора до промови у судових дебатах

ѕ≥дготовка судовоњ промови розпод≥л€Їтьс€ на к≥лька етап≥в:
Ц вивченн€ фактичних обставин справи;
Ц збиранн€ доказових матер≥ал≥в;
Ц анал≥з доказових матер≥ал≥в;
Ц систематизац≥€ матер≥ал≥в;
Ц письмова п≥дготовка промови.
¬ажливо досконало знати матер≥али справи, в≥льно ними оперувати. ѕочинати збиранн€ матер≥ал≥в доказовоњ бази, €ка буде використана у промов≥, необх≥дно п≥д час досудового ≥ судового провадженн€, зробивши при цьому виписки, €кими можна буде скористатис€ €к п≥д час судового розгл€ду (дл€ постановки питань учасникам судового процесу), так ≥ п≥д час судових дебат≥в. јнал≥з матер≥ал≥в справи, €к правило, носить попередн≥й характер. ј тому прокурор повинен:
Ц по-перше, в≥докремити достов≥рно встановлен≥ факти в≥д сумн≥вних.
”се Ђсумн≥внеї п≥дл€гаЇ перев≥рц≥;
Ц по-друге, не задовольн€тис€ готовими фактами, в €ких в≥дсутн≥й
внутр≥шн≥й звТ€зок под≥й;
Ц по-третЇ, кожен факт чи обставину анал≥зувати з позиц≥њ протилежноњ сторони (захисту, п≥дсудного тощо).
√отуючись до промови, прокурор повинен зТ€сувати дл€ себе три питанн€:
Ц що трапилос€ ≥ чому трапилос€?
Ц що потр≥бно довести судд€м?
-чим можна вплинути на њхнЇ р≥шенн€?

8.’арактерн≥ риси судовоњ полем≥ки

ѕолем≥ка гостра дискус≥€ стосовно будь-€кого сп≥рного питанн€. ÷е не звичайна суперечка, а таке публ≥чне обговоренн€, при €кому Ї конфронтац≥€,протисто€нн€, протиборство стор≥н, ≥дей ≥ погл€д≥в. ¬иход€чи з цього,полем≥ку можна визначити €к боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи ≥ншого питанн€, тобто публ≥чний сп≥р з метою захистити, обсто€тисвою точку зору ≥ спростувати думку опонента.

ќдин ≥зпринцип≥в веденн€ полем≥ки Ї чесн≥сть ≥ принципов≥сть веденн€ полем≥ки.

ѕеред тим, €к спростувати погл€ди опонента, потр≥бно точно ≥ ч≥тко сформулювати позиц≥ю, зг≥дно з €кою полем≥зують. ¬изначен≥сть предметаспору ≥ вих≥дних позиц≥й Ч одна з основних вимог до полем≥ки.

” жодному раз≥ не можна перекручувати позиц≥ю опонента. ÷им оратор п≥дриваЇ дов≥ру до власноњ позиц≥њ у слухач≥в. ѕотр≥бно ви€вити д≥йсн≥ й≥стинн≥ положенн€ опонента ≥ вм≥ти критикувати њх.

¬ажливого значенн€ набуваЇ ≥ принцип використанн€ емоц≥й у полем≥ц≥.ѕевна р≥ч, без людських емоц≥й н≥коли не було, нема ≥ не може бути пошуку ≥стини. Ќе можна вести полем≥ку без емоц≥йного, суб'Їктивного ставленн€ до питань, що обстоюютьс€. ѕроте не сл≥д перебувати у полон≥емоц≥й, тобто давати перевагу почутт€м над розумом.

’арактерний принцип полем≥ки Ч ви€вленн€ нев≥дпов≥дностей ≥суперечностей у погл€дах опонента, одноб≥чност≥ його позиц≥й.

9. ¬иди красномовства ≥ сфери його застосуванн€

–озр≥зн€ють дек≥лька вид≥в красномовства: сусп≥льно-пол≥тичне, академ≥чне, судове, церковне, дипломатичне, в≥йськове, д≥лове.

—усп≥льно-пол≥тичне красномовство Чвиступ оратора, що виражаЇ ≥нтереси т≥Їњ чи ≥ншоњ парт≥њ (пол≥тичноњ сили) або роз'€снюЇ €кусь сусп≥льно-пол≥тичну ситуац≥ю.

ƒо жанр≥в академ≥чного красномовства належать: наукова допов≥дь, наукове пов≥домленн€, наукова лекц≥€ (вуз≥вська та шк≥льна), реферат, виступ на сем≥нарському зан€тт≥, науково-попул€рна (публ≥чна) лекц≥€, бес≥да

—удове (юридичне) красномовство Ч це ораторськ≥ ви ступи юрист≥в, п≥дсудного та цив≥льних ос≥б у процес≥ розгл€ду судовоњ справи з позиц≥й законодавства.

÷ерковне красномовство Ч це пропов≥д≥, бес≥ди, напутт€, коментуванн€ Ѕ≥бл≥њ в практиц≥ р≥зноман≥тних христи€нських конфес≥й.
—усп≥льно-побутове красномовство Ч це влучне, гостре або урочисте слово з приводу €коњсь важливоњ под≥њ у приватному житт≥ або певноњ гостроњ чиц≥кавоњ ситуац≥њ.

 

10. Ўл€хи застосуванн€ демонстрац≥њ в прокурорськ≥й риториц≥

ƒемонстрац≥€ (лат.demonstratio Ц показ) - лог≥чне м≥ркуванн€, в процес≥ €кого з аргумент≥в виводитьс€ ≥стинн≥сть чи хибн≥сть тези. ѕро демонстрац≥ю, тобто про те, що в≥дбуваЇтьс€ доведенн€, св≥дчать слова: ДотжеФ, Двнасл≥док цьогоФ та ≥н. ƒемонстрац≥€ - це сукупн≥сть правил, €к≥ забезпечують коректн≥сть доведенн€ - те, що теза ≥ аргументи знаход€тьс€ у в≥дношенн≥ лог≥чного сл≥дуванн€. ѕо сут≥, ми будуЇмо умовиводи, в €ких засновки Ї аргументами, а висновок Ц тезою, ≥ намагаЇмос€ при цьому дотримуватис€ вс≥х передбачених в цьому випадку правил.
ѕроцес виведенн€ тез ≥з аргумент≥в називаЇтьс€ в риториц≥ демонстрац≥Їю (в≥д лат. demonstratio Ч показуванн€). ƒемонстрац≥€ показуЇ, наск≥льки вдало побудована вс€ аргументац≥€. —аме на цьому етап≥ особливо важливою Ї мовна тактика, вм≥нн€ вибудувати ≥ показати мовн≥ конструкти та њх лексико-граматичне наповненн€. ¬ид≥л€ють демонстрац≥ю лог≥чну ≥ паралог≥чну. Ћог≥чна демонстрац≥€ потребуЇ в≥д промовц€ дотриманн€ правил виведенн€ умовисновк≥в ≥ лог≥чних аналог≥й. ѕаралог≥чна демонстрац≥€ допускаЇ неврахуванн€ правил ≥ нав≥ть використанн€ њх в≥д супротивного. “ут вступаЇ в д≥ю ф≥гуральна мова.

ѕродемонструвати доказ означаЇ подати тезу ≥ пред'€вити аргументи. —пособи коректноњ демонстрац≥њ передбачен≥ викладеними вище лог≥чними законами та теор≥Їю аргументац≥њ. Ќекоректну демонстрац≥ю в риториц≥ називали лог≥чними помилками Ч паралог≥змами. јнтична риторика њх не цуралас€. Ћог≥чн≥ помилки навмисне використовували дл€ того, щоб заплутати адресата, збити з пантелику, хай сам вибираЇтьс€ на правильний шл€х. “ак≥ лог≥чн≥ операц≥њ називали соф≥змами, а вчител≥в риторики Ч соф≥стами. ¬они проголосили м≥рою вс≥х речей людину, ≥стинним вважали не т≥льки те, що реально таким було, а й те, в ≥стинност≥ чого могли сп≥вбес≥дника переконати. ¬ мистецтв≥ переконанн€ ритори-соф≥сти дос€гли вершин риторичного ефекту, €кий створювавс€ ф≥гуральним мовленн€м Ч ф≥гурами слова (тропи) ≥ ф≥гурами думки. “ропи ≥ ф≥гури з погл€ду лог≥ки Ї паралог≥змами, лог≥чними помилками.

ѕ≥зн≥ше демонстрац≥Їю стали називати просто ≥люстрац≥ю (лат. illustratio в≥д illustro Ч осв≥тлюю, по€снюю) предмета мови, його ф≥зичний (наочн≥сть) чи вербальний (мовний: слово, реченн€, текст) образ, тобто те, що Ї в≥дпов≥ддю на ≥мператив: покажи, наведи приклад.

ƒемонстрац≥€ показуЇ, наск≥льки правильно ≥ доц≥льно сформульован≥ тези та аргументи ≥ €к≥ при цьому трапл€ютьс€ лог≥чн≥ помилки.

 

11. ≤стор≥€ виникненн€ риторичного мистецтва

–иторика €к мистецтво й сам терм≥н зароджуЇтьс€ в античн≥й √рец≥њ. ядро проблематики грецькоњ риторики знаходимо в д≥алоз≥ ѕлатона Ђ√орг≥йї.

ƒ≥ючими особами виступають ’ерефонт, ѕол,  алл≥кл та в≥домий соф≥ст √орг≥й, що вважаЇ риторику ≥нструментом громад€нського управл≥нн€. ѕ≥сл€ виголошенн€ промови перед народом √орг≥й зупин€Їтьс€ дл€ бес≥ди з —ократом. √орг≥й вважаЇ риторику найкращою з мистецтв. —ократ на противагу йому доводить, що вс≥ мистецтва за головну складову мають слово, тому риторика не Ї окремим мистецтвом. Ѕ≥льш того, справжн≥ми мистецтвами сл≥д вважати: дл€ душ≥ - управл≥нн€ державою, дл€ т≥ла - г≥мнастику й медицину. –иторика - це т≥льки т≥нь управл≥нн€ державою.

ѕлатон протиставл€Ї риторику й етику. ћета красномовства залежить в≥д етичност≥ оратора. –оздуми й промови сл≥д спр€мовувати на пошук ≥стини, а не на те, щоб довести свою точку зору будь-€кими засобами.[1]

ƒо в≥домих майстр≥в ораторського мистецтва цього пер≥оду належать Ћ≥с≥й, √орг≥й, ≤сократ. ѕершим теоретичним обірунтуванн€м риторичноњ науки стала книга јр≥стотел€ Ђ–иторикаї, в €к≥й ≥детьс€ про засоби переконанн€, способи висловленн€ думки, особливост≥ людського сприйн€тт€, риси, необх≥дн≥ оратору. јр≥стотель вважав, що сусп≥льства р≥зн€тьс€ в залежност≥ в≥д того, €ким чином у них орган≥зують промови.

–имська ≥мпер≥€. –озвиток ораторського мистецтва продовжуЇтьс€ й у ƒавньому –им≥. Ќайвидатн≥шим римським оратором був ÷ицерон. ¬≥н не лише дос€гнув високоњ майстерност≥ в складанн≥ й виголошенн≥ промов, а й став автором трактат≥в про ораторське мистецтво. ќдн≥Їю з найвидатн≥ших у риторичн≥й науц≥ стала прац€ римського вченого  в≥нт≥л≥ана Ђ¬ихованн€ оратораї, €ка ще багато стол≥ть по тому використовувалас€ €к пос≥бник ≥з вивченн€ риторики.

÷ицерон розробл€в питанн€ сп≥вв≥дношенн€ позитивного знанн€ (положень, св≥дчень, перев≥рених на практиц≥) та ораторства.  расномовство не Ї здобутком виключно оратора

¬ –имськ≥й ≥мпер≥њ ораторське мистецтво було необх≥дним дл€ становленн€ громад€нськоњ кар'Їри. –иторика займалас€ розробкою техн≥ки п≥дготовки допов≥д≥, вихованн€м оратора. ƒержавн≥ установи виступали в €кост≥ арени дл€ д≥€льност≥ оратор≥в.

¬ област≥ державного управл≥нн€ –имська республ≥ка була сполученн€м демократ≥њ (≥нститут трибун≥в), аристократ≥њ (сенат) та монарх≥њ (≥нститут консул≥в).  ожний з них мав свою область влади, контроль зд≥йснювавс€ з боку цензора.

ѕравила навчанн€ оратора включали в себе г≥мнастику, акторську майстерн≥сть, граматику, ф≥лософ≥ю, право, риторику, а також вправи дл€ здобутку ораторського досв≥ду шл€хом коп≥юванн€ й насл≥дуванн€ зразковому оратору.

“ехнолог≥€ складанн€ допов≥д≥ оратором розд≥л€лас€ на к≥лька етап≥в: винайденн€, правильне розташуванн€, словесне висловлюванн€, запам'€товуванн€ й виголошенн€.

12. ѕон€тт€ полем≥ки, њњ сп≥вв≥дношенн€ з дискус≥Їю.

ѕолем≥ка (грец. πολεμικά в≥д πολέμιον, Ђворожнечаї) Ч стан суперечки, диспут при обговоренн≥ або вир≥шенн≥ проблем. –азом з цим пон€тт€м використовуютьс€: дебати ≥ дискус≥€.

–≥зновид суперечки, що в≥др≥зн€Їтьс€ тим, що основн≥ зусилл€ стор≥н, що сперечаютьс€, направлен≥ на затвердженн€ своЇњ точки зору з обговорюваного питанн€. –азом з дискус≥Їю полем≥ка Ї одн≥Їю з найпоширен≥ших форм суперечки. « дискус≥Їю њњ зближуЇ на€вн≥сть достатньо певноњ тези, виступаючоњ предметом розб≥жностей, в≥дома зм≥стовна зв'€зн≥сть, що припускаЇ увагу до аргумент≥в осоружноњ сторони, чергов≥сть виступ≥в що сперечаютьс€, де€ка обмежен≥сть прийом≥в, за допомогою €ких спростовуЇтьс€ осоружна сторона ≥ обірунтовуЇтьс€ власна точка зору.

–азом з тим полем≥ка ≥стотно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д дискус≥њ. якщо метою дискус≥њ Ї перш за все пошуки загальноњ згоди, того, що об'ЇднуЇ р≥зн≥ точки зору, то основне завданн€ полем≥киЧ затвердженн€ одн≥Їњ з протисто€чих позиц≥й.

ѕолем≥стЧ той, хто вправно волод≥Ї мистецтвом полем≥ки або любить полем≥зувати; головний учасник полем≥ки.

ѕолем≥чна л≥тература(в≥д грец. Πολεμιχός Ч войовничий)Ч л≥тературна творч≥сть церковно-теолог≥чного ≥ художньо-публ≥цистичного характеру.

13. Ќалагодженн€ контакту прокурора ≥ аудитор≥њ

1.«ќ–ќ¬»…  ќЌ“ј “ ≤« ј”ƒ»“ќ–≤™ё
«оровий контакт - це не т≥льки спос≥б встановити стосунки з аудитор≥Їю й донести до њњ необх≥дну ≥нформац≥ю, але й спос≥б одержати зворотний зв'€зок в≥д аудитор≥њ: наск≥льки аудитор≥€ зрозум≥ла сказане (може, потр≥бно щось повторити); чи не стомлена аудитор≥€ (може, потр≥бно зробити перерву); чи ц≥кава аудитор≥њ тема (чи не час перейти до ≥нших питань); чи ц≥кав≥ аудитор≥њ ви (або настав час перем≥нити оратора).

” встановленн≥ й п≥дтримц≥ зорового контакту самими пренебрегаемыми частинами залу Ї гальорка (останн≥ р€ди) ≥ фланги (крайн≥ м≥сц€ л≥воруч ≥ праворуч). —аме зв≥дти лунають сам≥ каверзн≥ питанн€. —аме там шелест€ть ≥ кашл€ють. „ому? ћи не прид≥л€Їмо сид€чоњ там достатньоњ уваги. —ектор огл€ду починаючого оратора становить 30-35 градус≥в, досв≥дченого - 40-45. “аким чином, ми вихоплюЇмо очами т≥льки центральну частину залу, з €коњ фактично й сп≥лкуЇмос€. —аме ≥з сид€чими там збер≥гаЇтьс€ прекрасний зоровий контакт прот€гом усього виступу. —аме там нас слухають. —аме там кивають ≥ ≥ншими способами виражають згоду.
2. ћќ¬Ќ≤ ѕ–»…ќћ» ¬“–»ћјЌЌя ”¬ј√» ј”ƒ»“ќ–≤ѓ
ƒл€ сучасного ораторського мовленн€ Ї характерним сполученн€ лог≥ко-анал≥тичних ≥ емоц≥йно-образних €зикових засоб≥в. ѕрактика виступу кращих оратор≥в показуЇ, що сухий д≥ловий виступ, що зводитьс€ до передач≥ "голоњ" ≥нформац≥њ сучасноњ, добре об≥знаноњ аудитор≥њ, €к правило, залишаЇтьс€ без уваги, а нер≥дко викликаЇ нудьгу й нав≥ть роздратуванн€. як би нец≥кава була тема, увага аудитор≥њ згодом притупл€Їтьс€. …ого необх≥дно п≥дтримувати за допомогою наступних ораторських прийом≥в:

3. ѕќ«ј, ∆≈—“» … ћ≤ћ≤ ј
ѕоза, жести, м≥м≥ка - приналежн≥сть ≥ндив≥дуального стилю. ÷≥ елементи к≥нетичноњ системи сп≥лкуванн€ д≥ють на зоровий канал сприйн€тт€, акцентують увагу на зм≥ст≥ ≥нформац≥њ, що надходить по слуховому канал≥, п≥двищують емоц≥йн≥сть ≥ тим самим спри€ють кращому засвоЇнню висловлених думок. Ќа думку психолог≥в, мовленн€ на 25% сприймаЇтьс€ зоровим шл€хом.

ќратор повинен домогтис€ в≥дчутт€ ст≥йкост≥, р≥вноваги, легкост≥, рухливост≥ й природност≥ на трибун≥, перед аудитор≥Їю. ¬ид людини, що тривалий час коштуЇ нерухомо, стомлюЇ слухач≥в. ѕ≥д час тривалоњ допов≥д≥ досв≥дчений оратор м≥н€Ї позу.  рок уперед у потр≥бний момент п≥дсилюЇ значим≥сть того або ≥ншого моменту мовленн€, допомагаЇ зосередити на ньому увага. ¬≥дступаючи назад, оратор €к би даЇ аудитор≥њ можлив≥сть "в≥дпочити" ≥ пот≥м переходить до ≥ншого положенн€ мовленн€. –азом з тим, не треба расхаживать, рухатис€ в сторони п≥д час виступу.

14. —простуванн€ €к лог≥чна операц≥€ в риториц≥.

—простуванн€ Ч обгрунтуванн€ хибност≥ тези або нев≥дпов≥дност≥ правилам доведенн€ тези, аргумент≥в чи демонстрац≥њ.
¬≥дпов≥дно розр≥зн€ють три види спростуванн€:
Ч спростуванн€ шл€хом критики тези;
Ч спростуванн€ шл€хом критики аргумент≥в;
Ч спростуванн€ шл€хом критики демонстрац≥њ.

1) —простуванн€ тези фактами.

¬≥домо що спростувати що-небудь легше н≥ж довести. ƒосить одного факту щоб в≥дкинути загальновизнане положенн€.

2) —простуванн€ тези шл€хом доведенн€ ≥стинност≥ ≥ншоњ тези.

¬ основ≥ цього способу спростуванн€ лежить закон виключеного третього: "≤з двох суперечливих суджень, одне обов'€зково ≥стинне, а друге обов'€зково хибне." ƒосить у ход≥ дискус≥њ довести, що ≥стинною Ї нова теза, €к попередн€ буде в≥дкинута. ’≥д такого спростуванн€ такий.

3) —простуванн€ тези шл€хом виведенн€ ≥з нењ насл≥дк≥в, що суперечать д≥йсност≥.

ѕроцедура спростуванн€ тези таким способом передбачаЇ так≥ кроки:


1. ¬водитьс€ припущенн€, що на€вна тези ≥стинна;
2. ≤з прийн€тоњ тези вивод€ть насл≥док.

15. ќзнаки аудитор≥њ

≤снуЇ три групи характеристик аудитор≥њ. ѕерша з них Ч формально-ситуативна, €ку становл€ть так≥ ознаки, €к м≥сце проведенн€ зустр≥ч≥ оратора з аудитор≥Їю (зала, окрема чи прох≥дна к≥мната, ресторан, польовий стан, майдан тощо), розм≥р аудитор≥њ (€к за к≥льк≥стю слухач≥в, так ≥ за площею прим≥щенн€), умови сп≥лкуванн€, час виступу ≥ багато ≥нших формально-ситуативних показник≥в, в≥д €ких часто залежать особливост≥ та результат промови. ƒ≥йсно, саме ц≥ ознаки з початку промови вже зм≥нюють динам≥ку д≥€льност≥ оратора. “е, що в≥н п≥дготував, наприклад, дл€ розмови з аудитор≥Їю в 400 слухач≥в, зовс≥м не так прозвучить дл€ 7 слухач≥в, аргументи на майдан≥ ≥ в лекц≥йн≥й зал≥ також будуть ≥ншими ≥ т. ≥н.

ƒругу групу складають соц≥ально-демограф≥чн≥ характеристики слухач≥в: соц≥альний статус, р≥вень осв≥ти ≥ культури, профес≥йна характеристика, матер≥альне становище, соц≥альне походженн€, стать, в≥к тощо. ÷≥ дан≥ допоможуть зор≥Їнтуватис€ в потребах ≥ ≥нтересах аудитор≥њ, у настроњ людей, п≥дготувати њх до сприйн€тт€ ≥нформац≥њ.

“ретю групу становл€ть суто психолог≥чн≥ характеристики людей. ўоб ор≥Їнтуватис€ в них, оратору необх≥дна сукупн≥сть знань про псих≥чн≥ процеси (п≥знавальн≥, вольов≥, емоц≥йн≥); псих≥чн≥ стани (бадьор≥сть чи пригн≥чен≥сть, працездатн≥сть чи втома, зосереджен≥сть чи розс≥€н≥сть); псих≥чн≥ властивост≥ особистост≥ (спр€мован≥сть, темперамент, характер, зд≥бност≥); псих≥чн≥ утворенн€, надбанн€ (знанн€, навички, ум≥нн€, звички).

16. ¬иди полем≥чних Ђхитрощ≥вї та шл€хи њхньоњ нейтрал≥зац≥њ.

ѕолем≥ц≥ завжди притаманне збудженн€ почутт≥в. ƒостатньою п≥дставою дл€ в≥дмови в≥д дискус≥њ нер≥дко признаЇтьс€ постановка запитань в нетактовн≥й, образлив≥й чи груб≥й форм≥.

ѕрикладом такого дов≥льного доводу Ї соф≥стична хитр≥сть, що одержала назву Унадм≥рного уточненн€Ф. —утн≥сть цього виверту, ц≥Їњ хитрост≥ пол€гаЇ в тому, що один ≥з учасник≥в дискус≥њ, €кий виступаЇ проти тези опонента, робить спробу спростувати його думку не звичайними, лог≥чно припустимими способами, а шл€хом постановки запитанн€, що потребуЇ в≥д опонента такого Ууточненн€Ф тези (за к≥льк≥сним, часовим, просторовим тощо параметрами).

ќсобливу увагу сл≥д звертати на соф≥стичн≥ хитрощ≥, за допомогою €ких досв≥дчений у полем≥ц≥ оратор робить спробу в≥дхилитис€ ≥ в≥д≥йти в≥д в≥дпов≥д≥ на запитанн€. ƒо них належать так≥ виверти: Ув≥дпов≥дь у кредитФ, Ув≥дпов≥дь запитанн€м на запитанн€Ф, негативна оц≥нка самого запитанн€ без розгл€ду його по сут≥ ≥ т. ≥н.
У¬≥дпов≥дь у кредитФ пол€гаЇ в тому, що один ≥з учасник≥в полем≥ки, €кому важко за тих чи ≥нших обставин в≥дпов≥сти на поставлене запитанн€, переносить його розгл€д п≥д р≥зними приводами Унапот≥мФ: Уѕитанн€ непросте, а часу не вистачаЇ, тому розгл€немо його наступного разуФ ≥ т. ≥н.
якщо бракуЇ достатньоњ орган≥зац≥њ полем≥ки, а обговоренн€ проходить безладно ≥ учасники не в≥дзначаютьс€ необх≥дним р≥внем полем≥чноњ культури, нер≥дко спостер≥гаЇтьс€ Ув≥дпов≥дь запитанн€м на запитанн€Ф.

≤нш≥ використовують Уп≥дмащуванн€Ф опонента лжекомпл≥ментами: У¬и, €к розумна людина, не будете заперечувати...Ф

 ожен, хто боретьс€ за своњ переконанн€, шукаЇ правильн≥ р≥шенн€, стверджуЇ ≥стину, повинен не т≥льки сам бути озброЇним, але й добре знати методи свого опонента.

 

17. ќб'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥ перешкоди контакту ритора й аудитор≥њ


ќрган≥зац≥€ аудитор≥њ за допомогою збудженн€ в нењ певного емоц≥йного стану, €к правило, ускладнюЇтьс€ перешкодами при встановленн≥ ≥нформац≥йного (передавального ≥ сприймаючого) контакту м≥ж рецип≥Їнтом ≥ комун≥ка-тором, тобто оратором ≥ аудитор≥Їю.
ѕерешкод ≥снуЇ багато Ч ≥ субТЇктивних, ≥ обТЇктивних.
—убТЇктивн≥
Ч це так≥, виникненн€ €ких залежить в≥д р≥вн€ п≥дготовки оратора, знанн€ ним предмета виступу, ум≥нн€ визначати характеристику аудитор≥њ тощо. “обто ц≥ перешкоди €кби задаютьс€ самим оратором, ≥ дл€ того, щоб њх здолати, треба краще готуватис€ до виступу.
ќбТЇктивн≥ Ч це так≥, €к≥ зм≥нити оратор не може, адже вони поход€ть з наших психолог≥чних властивостей, њх зм≥нити неможливо, можна лише враховувати ≥ знаходити Їдино можлив≥ способи орган≥зац≥њ аудитор≥њ.


ѕершою з обТЇктивних психолог≥чних перешкод Ї ≥нерц≥€ включеност≥. ÷е такий стан людини, аудитор≥њ, коли вони ще знаход€тьс€ у своњх думках, проблемах ≥ не можуть зразу активно слухати, сприймати виступ оратора. ÷е означаЇ, що ораторов≥ потр≥бно зв≥льнити на час виступу св≥дом≥сть слухач≥в в≥д тих життЇвих обставин, €к≥ могли б негативно вплинути на њхнЇ в≥дношенн€ до одержуваноњ ≥нформац≥њ. ≤нерц≥€ включеност≥ заважаЇ людин≥ переключити увагу на оратора, породжуЇ нав≥ть консерватизм погл€д≥в, може привести ≥ до звуженн€ пол€ зору.
ƒруга перешкода Ч висока швидк≥сть розумовоњ д≥€льност≥. Ћюдина думаЇ в 4 рази швидше, н≥ж викладаЇ своњ думки ≥ знанн€.  оли оратор говорить, ≥нтелект слухач≥в велику частину часу в≥льний ≥ може в≥дключатис€ в≥д промови оратора.
“рет€ Ч нест≥йк≥сть уваги. ”вагу може в≥двернути ≥ зовн≥шн≥сть оратора, його голос, манера говорити, оформленн€ прим≥щенн€, звук дверей, що в≥дчин€ютьс€, шепот≥нн€ тощо.
„етверта перешкода Ч антипат≥€ до чужих думок. Ћюди часто звикають до своњх точок зору. њм зручн≥ше ≥ легше додержуватис€ лог≥ки свого м≥ркуванн€, тому у них утворюЇтьс€ ст≥йке несприйн€тт€ точки зору оратора, а ≥нод≥ це породжуЇ репл≥ки, вигуки й ≥н. реакц≥ю незгоди.

 

18. ¬имоги наказу є4 гн щодо п≥дготовки ≥ проголошенн€ промови у суд≥.

14.1. ” судовому провадженн≥ в перш≥й ≥нстанц≥њ брати участь прокурору, груп≥ прокурор≥в, €к≥ зд≥йснюють процесуальне кер≥вництво або у раз≥ њх зам≥ни, ≥ншим прокурорам в≥дпов≥дно до вимог закону.

14.2. ”часть у судових зас≥данн€х брати у форменому од€з≥, дотримуватис€ прокурорськоњ етики, спри€ти п≥двищенню авторитету та позитивного ≥м≥джу орган≥в прокуратури.

15. ” судовому розгл€д≥ крим≥нальних проваджень зд≥йснювати своњ повноваженн€ щодо п≥дтриманн€ державного обвинуваченн€, в≥дмови в≥д п≥дтриманн€ державного обвинуваченн€, зм≥ни його або висуненн€ додаткового обвинуваченн€, оскарженн€ судових р≥шень, ≥нш≥ повноваженн€ на стад≥€х провадженн€ в суд≥ першоњ ≥нстанц≥њ та з перегл€ду судових р≥шень в≥дпов≥дно до вимог крим≥нального процесуального закону.

16. ” п≥дготовчому судовому зас≥данн≥ думка прокурора щодо можливост≥ затвердженн€ угоди, закритт€ провадженн€, направленн€ обвинувального акта, клопотанн€ про застосуванн€ примусових заход≥в медичного або виховного характеру до в≥дпов≥дного суду дл€ визначенн€ п≥дсудност≥, призначенн€ судового розгл€ду крим≥нального провадженн€ повинна бути обТЇктивною, ірунтуватис€ на матер≥алах провадженн€ та нормах закону.

21. «а результатами судового розгл€ду давати належну правову оц≥нку €к тим обставинам, що викривають, так ≥ тим, що виправдовують обвинуваченого.

21.1. ” раз≥ встановленн€ за результатами судового розгл€ду п≥дстав дл€ в≥дмови в≥д п≥дтриманн€ державного обвинуваченн€, зм≥ни обвинуваченн€ або висуненн€ додаткового обвинуваченн€ погоджувати в≥дпов≥дн≥ процесуальн≥ документи з кер≥вником органу прокуратури, а в раз≥ п≥дтриманн€ державного обвинуваченн€ останн≥м Ц ≥з прокурором вищого р≥вн€.

21.2. ѕри зм≥н≥ обвинуваченн€ погоджувати новий обвинувальний акт, при висуненн≥ додаткового обвинуваченн€ Ц вмотивовано клопотати про розгл€д додаткового обвинуваченн€ в одному провадженн≥ з перв≥сним обвинуваченн€м, при в≥дмов≥ в≥д обвинуваченн€ виносити в≥дпов≥дну мотивовану постанову.

21.3. ” раз≥ зд≥йсненн€ повноважень у судовому розгл€д≥ групою прокурор≥в зазначен≥ вище процесуальн≥ документи п≥дписувати старшому прокурору такоњ групи.

21.4. ѕри п≥дтриманн≥ державного обвинуваченн€ групою прокурор≥в, до складу €коњ вход€ть службов≥ особи прокуратур р≥зних р≥вн≥в, в≥дпов≥дн≥ процесуальн≥ документи погоджувати кер≥внику прокуратури вищого р≥вн€.

22. √отуючись до судових дебат≥в, складати письмов≥ промови або њх тези, у €ких викладати м≥ркуванн€ щодо обс€гу доведеного обвинуваченн€, оц≥нки доказ≥в, застосуванн€ крим≥нального закону, призначенн€ покаранн€ та вир≥шенн€ ≥нших питань, передбачених статтею 368  рим≥нального процесуального кодексу ”крањни.

 

 

19. ѕон€тт€ стратег≥њ ≥ тактики ритора.

—тратег≥€ оратора Ч це загальний, всеб≥чний план дос€гненн€ ц≥лей, вона представл€Ї собою розробку основних напр€мк≥в промови. “актика виступаЇ €к сукупн≥сть прийом≥в, метод≥в реал≥зац≥њ стратег≥њ, це зовн≥шньомовна структура промови, форма розкритт€ основноњ ≥дењ виступу оратора. ¬ ораторському мистецтв≥ стратег≥€ Ч це загальна схема сп≥лкуванн€, загальний план його орган≥зац≥њ, тактика ж Ч система посл≥довних д≥й, що веде до реал≥зац≥њ обраноњ стратег≥њ.

схил€нн€ на св≥й б≥к тих, хто вагаЇтьс€. ўоб дос€гти даноњ мети, необх≥дно розробити тактику виступу.

—тратег≥ю визначають мета, комун≥кативн≥ установки, характер сп≥лкуванн€. ” де€ких випадках люди, сп≥лкуючись, можуть ≥ не ставити будь-€коњ мети, це в≥рно. ќднак, коли оратор готуЇ виступ перед аудитор≥Їю, то в≥н завжди таку мету ставить, ретельно обм≥рковуючи ≥ точн≥ше формулюючи њњ.

“актика €вл€Ї собою систему д≥й, спр€мованих на ефективну реал≥зац≥ю стратег≥њ. «м≥стом тактики Ї аргументац≥€ ≥ актив≥зац≥€ мисленн€ та почуттЇво-емоц≥йноњ д≥€льност≥ аудитор≥њ. “актику можна визначити €к зовн≥шньомовну побудову промови, €к сукупн≥сть принцип≥в, способ≥в та прийом≥в розгортанн€ тези.
—пособи тактики под≥л€ютьс€ на лог≥чн≥, психолог≥чн≥, дидактичн≥.
“актика, таким чином, дозвол€Ї ораторов≥ знайти ефективн≥ засоби впливу на аудитор≥ю, завд€ки чому зд≥йснюЇтьс€ реал≥зац≥€ установки (завданн€ та надзавданн€) ≥ розгортанн€ тези.

20.??????????





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1489 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1451 - | 1366 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.057 с.