ü Треба, не соромлячись, сказати, що вас турбує у пропозиції партнера. Після цього психологічна перевага переходить до вас.
Постає питання: чому жертва часто не знаходить конструктивного вирішення у процесі спілкування з маніпулятором? Тому що розподіл позицій заданий маніпулятором так, аби максимально утруднити жертві вибір правильної позиції.
У цей момент психологічної боротьби маніпулятор має значні переваги — підготовка і раптовість. Не кожен миттєво знайде кращий хід. Тому, навіть якщо потенційна жертва просто зробить паузу чи «не почує» питання (пасивний захист), або вступить хоч в якесь обговорення, вона виграє час і, як правило, знаходить гідний вихід.
ü Якщо названі заходи не допомагають, можна використати активну форму захисту від маніпуляції, чи контрманіпуляцію. Зміст контрманіпуляції — зробити вигляд, що не розумієш, що тобою намагаються маніпулювати, почати зустрічну гру і завершити її раптовим питанням, яке показує маніпулятору вашу психологічну перевагу. Але в цьому випадку наростає конфліктна ситуація.
| Чи завжди треба захищатися? Іноді, відчуваючи, що нами маніпулюють, можна і піддатися маніпулятору. Це доцільно, коли втрати від маніпуляції менші, ніж від погіршення відносин з маніпулятором; чи коли бачиш, як іншими діями можна компенсувати свій програш від маніпуляції. Так нерідко буває, наприклад, у взаєминах підлеглих з керівниками і взагалі в ситуаціях залежності від маніпулятора. Ще великий Будда висловив чудову думку: «Тільки та перемога є справжньою, коли ніхто не почуває себе переможеним». |
Отже:
Ø Не виказуйте слабкостей
Ø Усвідомте, що вами маніпулюють
Ø Пасивний захист
Ø Активний захист
Ø Розставте крапки над «і»
Ø Контрманіпуляція
Інший варіант класифікації психологічних захистів:
П'ять вихідних форм захисту: втеча, заховатись (відхід в укриття), завмирання (маскування), напад (знищення, вигнання) і контроль (управління). При цьому очевидна можливість попарного співвіднесення активних і пасивних форм захисних дій, що разом утворюють самостійні перемінні захисного процесу.
Таким чином визначається шість стереотипних дій, об'єднаних у пари, що доповнюються: утекти — вигнати, сховатися — опанувати, затаїтися — ігнорувати. Кожна пара задає свій параметр процесу захисту: дистанціювання з агресором, управління потоком впливу, управління інформаційним каналом.
ПАРАМЕТРИ СТЕРЕОТИПНИХ ДІЙ ПРОЦЕСУ ЗАХИСТУ
| Перемінні | Пасивна форма | Активна форма |
| Дистанціювання з агресором | Віддалення себе: втеча, відхід | Віддалення агресора: вигнання, знищення, агресія |
| Контроль характеру впливу | Блокування — виставляння перепон: бар'єра, «щита», пошук укриття | Контрвплив: контроль над агресором, підпорядкування його, управління ним |
| Блокування інформації | Про себе: маскування | Про агресора: ігнорування чи заперечення |
Відхід полягає у збільшенні дистанції, перериванні контакту, виведенні себе за межі досяжності впливу агресора. Прояв цього виду захисту: зміна теми бесіди, небажання загострювати відносини, прагнення ухилитися від зустрічей з тим, хто є джерелом неприємних переживань.
Вигнання — це збільшення дистанції, віддалення агресора. Варіації проявів: звільнення з роботи, осуд, глузування, приниження, колючі зауваження.
Блокування має на увазі контроль впливу того, хто нападає, побудову перешкод на його шляху. Варіації: значеннєві бар'єри («мені важко зрозуміти, про що йде мова»); рольові обмеження («я на роботі, поговоримо потім»); «маски», що приймають на себе головний «удар» («це не я — у мене характер такий», «ми лише виконуємо наказ»).
Управління полягає у контролі впливу, що виходить від агресора, і спробі тиску на його характеристики. Це може бути плач (прагнення розжалобити), скарги, зойки; підкуп чи прагнення умилостивити; спроби потоваришувати чи стати членами однієї спільноти («своїх не б'ють»); провокування бажаної поведінки і т. ін. Сюди ж підпадає контрманіпуляція.
Завмирання — це контроль інформації про самого суб'єкта захисту, її перекручування чи скорочення подачі. Прояви: маскування, обман, приховання почуттів, відмова від дій, щоб не виявити себе.
Ігнорування — виявляється в контролі інформації про агресора, у наявності чи характері погрози з його боку; в обмеженні обсягу інформації чи спотвореному сприйнятті. Наприклад, стереотипізація («так він просто пустує»), применшення ступеня погрози, пояснення позитивними намірами («він бажає добра»).
Оскільки маніпуляції переважно мають прихований характер, наявність погрози адресатом сприймається, в основному, неусвідомлено. Захисні дії його також залишаються непоміченими, а у випадках, коли вони виявляються, їм приписують прийнятні для даних умов пояснення. Поведінкові прояви захисту від маніпуляцій, загалом, виглядають звично і пристойно.
У спілкуванні з маніпулятором повинні переважати:
• логіка активно-вичікувальної позиції (щоб виграти час і здобути підтвердження будь-яким своїм припущенням, ставте запитання);
• почуття такту і самовладання (не втягуйтеся занадто емоційно в ситуацію, зберігайте дисоційованість з нею);
• віра в здатність партнера відмовитися від боротьби і віра у свої сили;
• готовність зламати звичний сценарій, що нав'язується, і прагнення запропонувати свій, нестереотипний, не відповідний очікуванням опонента;
