Натуральні одиниці виміру, у свою чергу, можуть бути простими (злочини, злочинці, покарання) і складними, тобто такими, що є комбінацією двох різнойменних величин. Наприклад, при розрахунку показників роботи міськрайвідділу, прокуратури, суду в порушених чи розглянутих справах, винесених вироків або повернення на дослідування кримінальних справ тощо.
У статистиці застосовують і абсолютні показники, які виражаються в умовно-натуральних одиницях виміру.
Демографічні одиниці виміру використовуються при розробці показників, що характеризують чисельність населення, його склад, рух, міграцію, криміногенність.
Трудові абсолютні величини характеризують трудові ресурси, їх підготовку, використання, витрати праці на виробництво продукції та інші. Такі показники часто необхідні для вирішення трудових суперечок.
Ці показники можуть бути виражені в одиницях чисельності (кількість людей) або в одиницях робочого часу (людино-година, людино-день).
Вартісні (грошові) одиниці виміру використовуються для характеристики багатьох статистичних показників, наприклад об'єму продукції, товарообігу, величини національного доходу, доходів населення, збитку, штрафів, що накладаються.
При використанні вартісних вимірників важливим є питання про ціни, які з часом можуть змінюватися. Тому сумарні величини, одержані шляхом оцінки, наприклад об'єму продукції за різні роки, стають незіставними. Цей недолік вартісних вимірників долається статистиками шляхом застосування «незмінних», або «зіставних», цін, інакше кажучи, шляхом перерахунку цих сум в ціни одного і того ж періоду.
У абсолютних статистичних показниках слід розрізняти показники об'єму і показники рівня.
Показники об'єму відносяться до величини всієї сукупності або окремої її частини.
Показники рівня показують, скільки на одиницю даної сукупності припадає елементів іншої сукупності (наприклад, частка хуліганських дій у загальній кількості зареєстрованих злочинів проти громадського порядку становить 40%; частка жінок в загальній структурі вчинених злочинів складає 15%).
Значення абсолютних показників в статистиці велике.
Проте обмежуватися тільки їх використанням неможливо. У науковому аналізі для вивчення об'єкту спостереження, виявлення певних закономірностей і всебічної характеристики явища, що вивчається, доводиться вдаватися до співставлення абсолютних показників (величин) між собою, в результаті чого можна розрахувати середні і відносні величини, сукупності, що досліджується.
Не можна, наприклад, судити про рівень злочинності в окремих регіонах на підставі загальної кількості злочинів. Необхідно користуватися відносним показником, проводячи співвідношення між загальною кількістю вчинених злочинів із тими, що вчинені в окремому регіоні. Про криміногенність регіону не можна судити, не розрахувавши рівень (інтенсивність) злочинності відносної кількості населення регіону, району чи міста.
Таким чином, в статистиці, разом з абсолютними величинами також як узагальнюючі показники, широко використовуються відносні і середні величини, які будуть розглянуті у наступних підрозділах.
Питання 2. Відносні величини та їх види.
Як вже зазначалось, абсолютні показники відіграють важливу роль в системі статистичних показників. Разом з тим, при вивченні будь-яких суспільних явищ, статистика не може і не повинна обмежуватись обчисленням виключно абсолютних показників, тому що вони далеко не завжди дають достатньо вичерпного уявлення про явище, що досліджується. Так, наприклад, співставлення абсолютного показника зареєстрованої в Україні злочинності, з кількістю розкритих злочинів вказує на недоліки в роботі ОВС. Тому, в статистичному аналізі поряд з абсолютними величинами виникає потреба у більш детальному його проведенні із визначенням середніх і відносних величин. Середні величини детально розглядаються у наступному підрозділі. Зупинимося на характеристиці відносних показників.
Відносними називають показники, які показують кількісні співвідношення між явищами. Вони отримуються в результаті ділення двох абсолютних або середніх величин. Так, результати роботи ОВС (відносний показник) одержують шляхом зіставлення двох абсолютних показників, наприклад, кількість розкритих та кількість зареєстрованих злочинів.
При цьому ту величину, з якою порівнюють, називають основою, або базою порівняння, а порівнювану величину – поточною, або звітною.
При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що в чисельнику завжди знаходиться показник, який відображає те явище, яке вивчається, тобто порівнюваний показник, а в знаменнику - показник, з яким порівнюють і, що приймається за основу, або базу порівняння.
Відносні показники мають перш за все аналітичне значення. Вони відображають характерні ознаки злочинності. За їх допомогою можна визначити ступінь суспільної небезпеки, інтенсивність розповсюдження злочинності, рівень, структуру і динаміку злочинності.
За допомогою відносних показників можуть порівнюватися однойменні та різнойменні величини.
Однією із найважливіших переваг відносних показників є те, що вони надають змогу порівнювати такі явища, абсолютні розміри яких безпосередньо неспівставні. Наприклад, кількість злочинів, що вчиняються на 1 т., 10 т., 100 т. населення, кількість осіб, що вчиняють злочини, або кількість жертв злочинів щодо загальної кількості населення регіону чи міста тощо.
Залежно від бази порівняння, відносні показники можуть виражатися в різних формах: коефіцієнтах (частками), відсотках (%), проміле (%о), продецеміле (%оо).
Якщо база порівняння приймається за одиницю (прирівнюється до одиниці), то відносна величина (результат порівняння) називається коефіцієнтом (часткою) і показує у скільки разів досліджувана величина більше за основу. Якщо значення основи, або бази порівняння прийняти за 100%, результат обчислення відносної величини буде виражений у відсотках.
Щоб уникнути дрібних відносних величин, що важко сприймаються, базисна величина приймається іноді за 1000 або 10 000 одиниць. В тих випадках, коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад, при обчисленні демографічних коефіцієнтів), результат порівняння виражається в проміле, а коли за 10 000 – продецеміле, які використовуються при порівняннях явищ, що рідко зустрічаються, з метою надати відносним величинам зручний для сприйняття вигляд.
В тих випадках, коли величина, що порівнюється, більше основи, відносний показник може бути виражений або коефіцієнтом, або у відсотках. Коли порівнюваний показник менше основи, відносний показник краще виражати у відсотках. Якщо порівняно малі за числовим значенням величини співставляються з великими, відносні показники виражаються в проміле або продецеміле. Так, в цих формах вираження розраховуються коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту населення, шлюбів, розлучень, кількості осіб з вищою освітою на 10 000 населення тощо.
Залежно від змісту і пізнавального значення розрізняють такі основні види відносних показників: структури, планового завдання, виконання плану, динаміки, інтенсивності, координації, диференціації, порівняння та ін (мал.1.3).
