Прогнозування криміногенної ситуації є елементом управління правоохоронною діяльністю. Прогноз дає змогу приймати перспективні, випереджувальні рішення по боротьбі зі злочинністю, є складовою частиною програм діяльності державних і громадських структур, що здійснюють вплив на злочинність. Прогноз криміногенної ситуації ґрунтується на встановлених наукою стійких залежностях між станом і тенденцією злочинності, з одного боку, і комплексом демографічних, економічних, культурних та інших соціальних процесів – з другого. Під прогнозом розуміється ймовірнісне судження про майбутній стан (кількісні та якісні характеристики) прогнозованих явищ у певний період або момент часу; про тенденції у змінах даного стану із зазначенням приблизних строків щодо злочинності в цілому і за окремими її видами. Отже, зміст кримінологічного прогнозу – це дані про майбутню злочинність, про її закономірності, стан, рівень, структуру, динаміку тощо.
Прогноз криміногенної ситуації дає змогу:
· встановити кількісні та якісні показники злочинності (стан, рівень, динаміка, структура);
· пояснити механізм функціонування злочинності, вплив на неї відповідних факторів;
· виявити основні закономірності розвитку злочинності у майбутньому, спираючись на характеристику її відомих тенденцій;
· визначити можливі альтернативи розвитку криміногенної ситуації у майбутньому і розробити на цій основі планові заходи;
· здійснити більш обґрунтовану оцінку наявних засобів і ресурсів;
· зробити висновок про необхідність відмови від існуючих форм і створення нових форм попередження злочинності;
· сприяти переорієнтації основних напрямів у боротьбі зі злочинністю;
· стимулювати посилення боротьби зі злочинністю шляхом удосконалення тактики діяльності державних органів і громадських організацій у цьому напрямі;
· уточнити критерії ефективності боротьби зі злочинністю.[43]
Основними джерелами інформації, необхідної для прогнозування злочинності та подальшого її попередження, є: дані соціально-економічної та кримінальної статистики; офіційна документація державних та громадських організацій; результати конкретних соціологічних та кримінологічних досліджень; інформація, отримана у ході ознайомлення із листами, заявами та скаргами громадян.
Кримінологічне прогнозування поділяється на:
 |  |  |
Рис.7.1. Класифікація кримінологічного прогнозування
В залежності від мети прогнози поділяються на:
Пошукові прогнози (відповідають на запитання "що може бути?") – умовна екстраполяція (перенесення) у майбутнє тенденцій розвитку минулого і теперішнього, закономірності яких достатньо добре відомі та вивчені, при абстрагуванні від можливих втручань у цей процес управлінських рішень (див. рис.7.1).
Нормативні (відповідають на запитання "що потрібно робити?") – виявлення бажаних станів явища та альтернативних шляхів вирішення перспективних проблем на підставі завчасно визначених по відомим критеріям норм, ідеалів, цілей.[44]
За строком упередження прогнози бувають:
Короткотермінові (1-2 роки) потрібні для визначення тактики боротьби зі злочинністю. Мета такого прогнозування – визначення конкретних варіантів найближчого майбутнього за деталізованими показниками. Нині у практичній діяльності все частіше складаються надкороткотермінові прогнози – на добу (оперативний прогноз, що застосовується у міських та районних підрозділах органів внутрішніх справ), на тиждень (наприклад, у зв’язку зі святами у місті, районі), на місяць, квартал. Ці прогнози дають основу для конкретних рішень щодо наступних днів, тижнів, місяців. Побудова прогнозів, близьких один до одного за часом, мають бути взаємопов’язані. Наприклад, добові з декадними, а останні – з місячними, місячні – з квартальними і т.ін. Це надає системі усталеності, робить прогнози деталізованими, конкретними.
Середньотермінові (3-5 років) допомагають визначити стратегію боротьби зі злочинністю. Вони з одного боку, дають змогу коректувати показники довготермінових прогнозів, а з другого – відповідно коректувати короткотермінове прогнозування. Такі прогнози націлені не те, аби докладно розглянути дії, що безпосередньо передують змінам злочинності.
Довготермінові (6-10 років) ґрунтуються на аналізі найбільш загальних закономірностей зв’язку рівня і структури злочинності з рівнем соціально-економічного та культурного розвитку суспільства.
За масштабом охоплення соціальної діяльності прогнози поділяються на:
Глобальні,тобто такі, що мають значення для вивчення процесів у межах країни та світу, наприклад, транснаціональної організованої злочинності, міжнародного тероризму.
Національні, що охоплюють певну країну.
Регіональні мають значення для вивчення злочинності в межах однієї або декількох областей країни.
Локальні, які стосуються мікроодиниць (місто, район).
При прогнозуванні насамперед необхідно сформувати модель – спрощений образ (схема, опис) якого-небудь явища або процесу для зручності аналізу останнього. Зазвичай до моделі включають важливі з точки зору пізнання риси і виключать несуттєві.[45] Модель має описову, пояснювальну та прогностичну функцію. Спочатку створюється вербальна (словесна) модель у вигляді графіків, схем, діаграм, матриць. Надалі для уточнення параметрів моделі (експертні висновки, математичні формули, різноманітні коефіцієнти) застосовують низку конкретних методів прогнозування. В кримінології, на відміну від природничих наук, досить важко отримати формальну математичну модель, яка адекватно описувала б реальні дані.
