Місце злочину, тобто певна локалізована у просторі територія або об’єкт, де було вчинено злочин (відбулося злочинне діяння та настали його суспільно небезпечні наслідки), є важливою кримінологічною характеристикою злочинності. Ця ознака суттєво впливає на визначення об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину. Розподіл злочинів за місцем вчинення дозволяє визначити особливості злочинності на певній території, об’єкті або їх типах, виробити обґрунтовані соціально-економічні та організаційні заходи запобігання злочинам, контролю за станом правопорядку та діяльності щодо припинення злочинів.
Розподіл за місцем вчинення може здійснюватися щодо злочинності в цілому або окремих видів (груп) злочинів в залежності від ступеня деталізації зазначеного місця. В процесі деталізації за додатковими критеріями можуть бути виділені види місць вчинення злочинів, за якими здійснюється їх групування.
Найбільш загальним є розподіл злочинів за типом території, на якій вони вчинені. На відміну від аналізу стану злочинності у різних територіальних одиницях, які переважно виділяються згідно чинного адміністративно-територіального поділу, в даному випадку за основу береться соціально-економічна характеристика території. Кримінологічний зміст цього розподілу полягає в тому, що він дозволяє врахувати вплив соціально-економічних ознак території певного типу на рівень злочинності, визначити її специфічні закономірності та особливості структури порівняно зі злочинністю на територіях інших типів.
Дані щодо структури злочинності за типом території, на якій вчинені злочини, доцільно доповнювати показниками коефіцієнтів злочинності на 100 тис. населення, що дозволяє порівнювати показники між територіями різних типів.
Основними соціально–економічними типами території є міста та села або міська та сільська місцевості, межі яких визначаються адміністративно-територіальним устроєм України. Відповідно виділяються злочини, вчинені в містах або міська злочинність, та злочини, вчинені в селах або сільська злочинність. Ці дані відображаються в державній статистичній звітності і є важливою характеристикою злочинності в країні.
Приклад
Рис. 5. Розподіл зареєстрованих злочинів за соціально-економічним типом місцевості, в якій вони вчинені, в Україні у 1992 р., 1999 р. та 2006 р.
Приклад
Таблиця 6
Коефіцієнт злочинності Україні в містах та селах у 1992-2006 рр.
| Рік | Коефіцієнт злочинності на 100 тис. осіб міського населення | Коефіцієнт злочинності на 100 тис. осіб сільського населення | Співвідношення коефіцієнтів злочинності у міській та сільській місцевостях |
| 1062,1 | 618,5 | 1,72 | |
| 1186,4 | 729,9 | 1,63 | |
| 1256,1 | 798,7 | 1,57 | |
| 1398,8 | 1,49 | ||
| 1355,2 | 912,6 | 1,48 | |
| 1288,2 | 910,3 | 1,42 | |
| 1260,6 | 914,6 | 1,38 | |
| 1237,4 | 882,9 | 1,4 | |
| 1226,4 | 923,8 | 1,33 | |
| 1140,7 | 848,6 | 1,34 | |
| 1029,9 | 1,37 | ||
| 1272,8 | 951,1 | 1,34 | |
| 1198,8 | 1,34 | ||
| 1161,2 | 767,7 | 1,51 | |
| 1025,9 | 638,2 | 1,61 |
Як видно з таблиці, спеціальний коефіцієнт міської злочинності вище, ніж сільської. Різниця між ними протягом 1992-2004 рр. скоротилася з 72% до 35%, а потім знову зросла до 61% у 2006 р.
Типи територій можуть бути розділені на групи за певними економічними, географічними та демографічними ознаками. Так, за чисельністю населення міста можуть бути розділені на надвеликі, великі, середні та малі; за адміністративним статусом – на міста республіканського та обласного значення, обласні центри та інші міста; за головною сферою економічної діяльності – на промислові центри, порти, курорти, транспортні вузли тощо. За цими ознаками можуть бути також виділені певні місцевості, тобто території, які включають декілька міст та районів: вугледобувні, курортні, прикордонні тощо. Кримінологічний аналіз злочинності у таких видах територій дозволяє визначити її рівень, структурні особливості, сили, засоби, стратегічні та тактичні заходи протидії злочинності на цих територіях.
Статистичні дані для такого аналізу можуть бути отримані шляхом проведення спеціального суцільного підсумовування даних щодо всіх територіальних одиниць, які належать до певного типу, або формування вибіркового масиву цих даних.
Наступний рівень деталізації місця вчинення злочину складають певні частини території, що мають визначене соціально-економічне призначення та характеризуються певними ознаками щодо чисельності громадян, які на них перебувають, та часу їх знаходження на цих територіальних об’єктах. На цьому рівні доцільно аналізувати розподіл за даною ознакою лише злочинів, місце вчинення яких безпосередньо впливає на спосіб та засоби його вчинення, рівень суспільної небезпечності та кваліфікацію діяння. Це крадіжки, грабежі, розбійні напади, шахрайство, хуліганство, вбивство та умисні тілесні ушкодження всіх ступенів тяжкості, побої і мордування, зґвалтування та деякі інші.
У державній статистичній звітності містяться дані щодо злочинів, вчинених у громадських місцях, тобто у місцях перебування невизначеної кількості людей цілодобово або у певні часи доби, у тому числі на вулицях, площах, у парках, скверах, на автошляхах та автотрасах.
Приклад
Таблиця 7
