Типова методика розробки прогнозів криміногенної ситуації включає наступні операції:
1. Передпрогнозна орієнтація. Чіткий та послідовний виклад конкретної проблеми, уточнення завдання (характер, масштаби, види прогнозу і т.ін.). Формування цілей і завдань, предмету, робочих гіпотез дослідження, визначення методів прогнозування.
2. Побудова вихідної (базової) моделі із з’ясуванням її основних якісних та кількісних параметрів, її уточнення (зокрема, за допомогою експертного опитування).
3. Збір та систематизація даних щодо системи факторів злочинності (прогностичного фону).
4. Побудова серії гіпотетичних прогностичних моделей об’єкта, їхнє уточнення, встановлення критеріїв (параметрів) впливу аналізованих факторів на злочинність. Визначення провідних тенденцій у розвитку злочинності та їхня екстраполяція на заданий часовий інтервал з конкретизацією мінімального, максимального та оптимального значень злочинності.
5. Випробування моделі, уточнення достовірності і точності прогнозу побудова так званого дерева проблем („що є?”) і дерева цілей („що потрібно зробити?”), виявлення розходження між ймовірним та оптимальним станом злочинності.
6. Розробка рекомендацій для управління та планів попередження злочинності.[46]
Під методами кримінологічного прогнозування розуміється система правил та методичних прийомів, які вживаються для отримання прогностичних висновків стосовно майбутнього розвитку злочинності. Кримінологія нині спирається на методи прогнозування, які розроблені в інших науках, – статистиці, математиці, кібернетиці, соціології. Ми виділимо найбільш поширені, які дають надійні результати. За ступенем формалізації методи поділяються на:
1. Інтуїтивні – ґрунтуються на різноманітних індивідуальних або колективних експертних оцінках.
2. Фактографічні – передбачають кількісний аналіз показників злочинності (її рівня, структури та динаміки), даних судової статистики, офіційної звітності про діяльність органів внутрішніх справ та інших соціальних інститутів. При цьому широко застосовується апарат статистичних та математичних моделей, метод екстраполяції.
Основні труднощі, з якими стикаються у процесі розробки прогнозів, – це невизначеність і складність прогнозних явищ. Бувають ситуації, коли немає достатньої кількості статистичних даних, чи коли вони відсутні повністю, або коли наявні статистичні дані для опису конкретного статистичного процесу не прийнятні і таке інше, а вимагається дати оцінку складності та актуальності проблем, виявити найбільш важливі фактори і взаємозв’язки, обрати найбільш придатні варіанти прогнозування. В усіх цих випадках доводиться звертатись до висновків компетентних спеціалістів, експертів, використовуючи при цьому специфічні прийоми формалізації і обробки отриманої інформації. При цьому вчений або досвідчений практичний працівник зважає не лише на офіційну інформацію, а й керується досвідом та інтуїцією. До недоліків експертних методів відноситься: суб’єктивізм думок та обмеженість досвіду кожного з учасників експертного опитування.
Так, для цілей прогнозування криміногенної ситуації метод експертних оцінок полягає у тому, що досвідчені спеціалісти на якісному рівні враховують взаємодію злочинності з демографічними, економічними, політичними та іншими процесами, беручи до уваги ступінь інтенсивності впливу їх на злочинність, стан діяльності правоохоронних органів. У процесі безпосередньої організації експертизи найбільше значення має три основні методичні проблеми: підбір експертів, оптимізація процедури їхньої роботи та обробки результатів.
Індивідуальне опитування експертів передбачає проведення анкетування, інтерв’ювання, бесід, збір аналітичних записок з метою виявлення незалежної думки кожного із спеціалістів. Надалі інформація усереднюється. Анкета складається так, щоб можна було отримати: кількісно визначені відповіді на пропоновані експерту запитання, формалізовані відповіді про характер джерел та аргументацію власної думки, а також про ступінь впливу кожного із джерел на відповідь експерта; кількісно визначену оцінку експертом рівня свого знайомства з предметом, запропонованим для аналізу і висновків.
Процедура практичного застосування індивідуального експертного опитування для складання прогнозів криміногенної ситуації може бути наступною:
1. Відбирається група досвідчених практичних фахівців і вчених (мінімальний обсяг 10 осіб, максимальний – 150; якщо експертизу здійснює населення, вибірка може бути збільшена для дотримання репрезентативності).
2. Складається докладний перелік факторів, що впливають на злочинність у регіоні.
3. Експертам пропонується оцінити переважно позитивний або переважно негативний вплив кожного з факторів на злочинність або її види за обраною шкалою (наприклад, за п’ятибальною системою зі знаком „+” для антикриміногенних факторів або „-” для криміногенних факторів, або „0” – якщо фактор є нейтральним стосовно злочинності).
4. Визначаються тенденції та закономірності зміни на майбутнє для кожного з виділених факторів.
Групове опитування експертів, або метод колективної генерації ідей передбачає безпосередній обмін думками між спеціалістами з урахуванням можливості використання кожним окремим експертом думки інших. Кожний експерт повинен захищати свої оцінки, однак він має бути готовим змінити їх, якщо інший член групи наведе точні та переконливі дані, що суперечать таким оцінкам. Ефективність групового опитування пов’язана з можливістю отримання нетривіальних прогнозів, які важко одержати, наприклад, простою екстраполяцією. Групове опитування має відповідати таким вимогам: критика висловлювань не допускається, оцінка пропозицій здійснюється пізніше, стимулюється висунення максимальної кількості ідей. У кримінологічному прогнозуванні цей метод експертизи може бути рекомендований для вирішення наступних завдань: визначення кола альтернативних варіантів прогнозованого процесу, внесення поправок до прогнозу та коректування прогнозів, вибору найбільш ймовірного варіанту прогнозу, вибору інструментарію для розробки конкретного прогнозу.
Одним з ефективних методів колективних експертних оцінок є метод "мозкової атаки" (брейнстормінг) як різновид наради. Опрацювання групового рішення цим методом відбувається наступним чином:
1. Проблема подається узагальнено.
2. Формуються дві групи учасників: одна генерує ідеї, друга відбирає цінні та корисні.
3. Формується група спостерігачів-секретарів.
4. Починається "атака" з оголошення проблеми, що потребує вирішення.
5. Усі ідеї записуються на дошці.
6. Ведучий стимулює надання ідей.
7. Група оцінки відбирає найбільш цінні (перспективні) пропозиції і на певному етапі формує нову, більш вузьку задачу, наближену до мети.
Метод мозкової атаки широко застосовуються при прогнозуванні злочинності. Так, метою регулярних контактів експертів, які відбувалися в Академії поліції у м.Братислава (1999, 2000, 2001, 2003 та 2004 рр.), була розробка кримінологічних прогнозів з використанням зазначених методів прогнозування.
Комбінацією індивідуальних та колективних експертних оцінок є метод „Дельфі”, який можна з успіхом використовувати для оцінки розвитку криміногенної ситуації. При застосуванні цього методу на першому етапі відбувається анонімне опитування у письмовій формі групи експертів по досліджуваній проблемі. Після цього здійснюється узагальнення даних, а експертів, думки яких виділяються із загального ряду, просять пояснити свою точку зору. На другому етапі з результатами опитування та обґрунтуванням знайомлять усіх експертів, які коректують свої думки. Якщо експерти дійшли остаточної згоди, процедура припиняється. Результатом є середня узгоджена оцінка.
Опитування за дельфійським методом має:
1. Бути анонімним, що послаблює вплив окремих "домінуючих" експертів.
2. Включати кілька турів, за допомогою яких зменшують коливання індивідуальних відповідей.
3. Припускати можливість відповіді на поставлені запитання повинні у вигляді числа.
4. Забезпечувати експертів достатньою інформацією для надання оцінки.
5. Передбачати обґрунтування експертам відповіді на кожне запитання (прогнозну оцінку).
Результати експертних оцінок носять якісний характер. Водночас для побудови узагальненого рішення, пошуку залежностей між тими чи іншими думками може використовуватися широкий спектр статистичних процедур (ранжирування, обчислення коефіцієнтів компетентності експертів, розрахунок показників надійності експертів) та методів (кореляційно-регресійний, факторний, кластерний аналіз, багатовимірне шкалювання). Експертні оцінки застосовуються для вироблення середньо- та, в окремих випадках, довготермінових прогнозів.
Фактографічні методи передбачають певну усталеність впливу демографічних, соціально-економічних, політичних та інших процесів на злочинність у певному регіоні, об’єктивність та повноту статистичних відомостей, застосування формалізованих процедур обробки даних. Найбільш поширеним є аналіз рядів динаміки або часових рядів. На підставі часового ряду можна судити про тенденції та закономірності зміни злочинності за певний час. Розрізняють також багатовимірний ряд, якщо значення мають кілька рівнів. Аналіз часових рядів вирішує наступні завдання.
1. Побудову математичної моделі процесу, який представлений часовим рядом.
2. Дослідження структури часового ряду.
3. Прогнозування майбутнього розвитку процесу (екстраполяція тренда).
4. Дослідження взаємозв’язку поміж різними часовими рядами.
Ці та інші завдання вирішуються шляхом застосування наступних статистичних технік: кореляційного аналізу, спектрального аналізу, згладжування та фільтрації, авторегресії, проінтегрованого пливкого середнього, моделі інтервенцій, регресійні моделі для лагів. Розглянемо найпростіший метод прогнозування – екстраполяцію тренду. При прогнозуванні злочинності екстраполяція тренду застосовується як продовження динамічного ряду, отриманого за кілька минулих років (або місяців), на наступний час. Аналіз динамічного ряду дає змогу насамперед визначити у загальному плані, яка тенденція рівня злочинності спостерігалася за період, що аналізується. Зробивши за допомогою спеціалізованих пакетів обробки інформації статистичні розрахунки, можна визначити, як буде змінюватися рівень злочинності на майбутнє, у найближчі роки, тобто за межами існуючого динамічного ряду. Зазначений статистичний метод використовують зазвичай для побудови короткотермінових та середньотермінових прогнозів.
При екстраполяції передбачається, що соціальна система суспільства в принципі є стабільною і що тенденції та основні фактори злочинності у минулому будуть існувати і в майбутньому. Варто зауважити, що статистика може не відбивати дійсної зміни криміногенної ситуації в регіоні, області, місті внаслідок існування незареєстрованої (латентної) частини злочинності. На статистичний ряд може також вплинути активізація роботи правоохоронних органів у певний рік, що ускладнить процес екстраполяції тренда.
Приклад
Таблиця 7.1
Результати прогнозування кількості окремих видів злочинів на основі екстраполяції лінійного тренда на 2007 рік [47]
| Вид злочину | Роки | |||||||||||||||
| Прогноз | ||||||||||||||||
| Умисне тяжке тілесне ушкодження | ||||||||||||||||
| Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження | – | – | – | – | ||||||||||||
| Розбій | ||||||||||||||||
| Одержання хабара | - | - | - | - |
Російські кримінологи, використовуючи низьку кількісних та якісних методів (екстраполяцію та регресійний аналіз), склали спеціальний кримінологічний календар на весь рік. Цей календар відбиває найбільш криміногенні періоди за певними видами злочинів та обсягом злочинних посягань. На підставі такого прогнозу були опрацьовані варіанти раціонального використання сил і засобів у найбільш кримінально уражені періоди, а також у найбільш криміногенних зонах.
Найкращий ефект дає поєднання різних методів прогнозування, їхнє комплексне застосування. Останнє є необхідною умовою для розробки довготермінових прогнозів.
Планування профілактики злочинності
План профілактики злочинності є одним з видів соціального планування боротьби зі злочинністю у певному регіоні. Формування плану має ґрунтуватися на аналізі стану злочинності, прогнозах розвитку криміногенної ситуації. В плані мають бути враховані особливості регіону, причини та умови (фактори) злочинності та явищ, які щільно з нею пов’язані (алкоголізм, наркоманія, проституція). План профілактики злочинності має включати не лише спеціальні запобіжні заходи, а й містити відповідні заходи соціальної профілактики злочинів.
У структурі процесу планування попередження злочинності можна виокремити наступні етапи:
1. Організаційно-підготовчий, який передбачає визначення персонального складу розробників плану, виділення відповідальних за окремі напрями планування, розділи і підрозділи, складання плана-графіка роботи;
2. Інформаційно-аналітичний, який включає:
- вивчення цілей та установок, що містяться у рішеннях органів влади; загальнодержавної політики в галузі боротьби зі злочинністю і директивних вказівок МВС України;[48]
- дослідження ступеню впливу економічних, соціальних, демографічних, політичних, правових та інших факторів на рівень, динаміку і структуру правопорушень;
- складання програми по вивченню стану злочинності та інших правопорушень, фонових явищ, їхніх причин та умов, узагальнення передового досвіду профілактичної діяльності, вивчення теоретичних та емпіричних досліджень у галузі злочинності, збір відповідної інформації, її статистична обробка, формулювання висновків;
3. Прогностичний, на якому формуються уявлення про ймовірну картину майбутнього стану правопорушень і тих умов, в яких буде здійснюватися їхнє попередження. Прогностичний етап дозволяє: обрати цілі планування, найбільш перспективні та реалістичні напрями у розвитку системи профілактики злочинності та її окремих частин; встановити проблеми, яким надається перевага, послідовність вирішення завдань; створити модель майбутньої системи діяльності з попередження правопорушень, окреслюючи коло тих умов, які необхідні для реалізації моделі.
4. Розробки плану, а саме:
- визначення оптимальних напрямів боротьби зі злочинністю та профілактичної діяльності, структури плану, переліку завдань і конкретних профілактичних заходів, відповідальних виконавців;
- оцінка сил, засобів та можливостей органу внутрішніх справ по досягненню поставлених цілей, визначення строків виконання;
- узгодження та обговорення із заінтересованими службами органів внутрішніх справ, іншими державними органами та громадськими організаціями проекту плану боротьби зі злочинністю, доопрацювання плану та його затвердження;
5. Виконання плану – доведення планових цілей діяльності на певний термін (квартал, півріччя, рік і більше) та завдань до виконавців; визначення органів, відповідальних за виконання та контроль за правильністю виконання на кожному рівні управління, коректування планових рішень.[49]
Проект поточного і перспективного плану готується з урахуванням пропозицій усіх служб органу внутрішніх справ. Функції планування, прогнозування та контролю заходів мають покладатися на найбільш досвідчених та кваліфікованих працівників штабу органу внутрішніх справ. Успіх аналітичної роботи і якість прогнозування залежить від:
а) добору кадрів, що мають знання в галузі кримінології, управління, математики;
б) чіткого розподілу функціональних обов’язків;
в) організації спеціальної підготовки та перепідготовки співробітників. У плані необхідно передбачити забезпечення порядку постійного збору та аналізу інформації про стан злочинності з метою швидкого реагування на непрогнозовані тенденції. Збір та первинне узагальнення поточних даних можуть здійснюватися працівниками чергових частин.[50]
Аналіз планів попередження злочинів свідчить, що їхня структуризація відбувається за кількома підставами:
- за видами правопорушень або антисуспільної поведінки (попередження хуліганства, розкрадань власності, пияцтва тощо);
- за сферами суспільної життєдіяльності (попередження правопорушень у виробничій, торгівельній сфері, сфері побуту і дозвілля тощо);
- за соціальними групами, що підлягають профілактичному впливу (підлітки, молодь, раніше засуджені, мігранти тощо);
- за суб’єктами профілактичної діяльності (попередження правопорушень, що здійснюється державними органами, громадськими формуваннями, спільно з використанням різних форм взаємодії).[51]
У більшості випадків плани структуризуються за кількома підставами. Це часто призводить до того, що попередження злочинності із системи перетворюється у сукупність розрізнених заходів.
Типовий план попередження злочинів має містити заходи, спрямовані на:
- попередження окремих видів злочинів, поширених у даному регіоні;
- виявлення осіб, схильних до протиправних дій;
- здійснення попереджувальної діяльності в окремих найбільш кримінально уражених територіальних одиницях та об’єктах.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте поняття кримінологічного прогнозування.
2. Які цілі, завдання та практичне знання кримінологічного прогнозування.
3. Назвіть види кримінологічного прогнозування.
4. Визначте методи кримінологічного прогнозування.
5. Розкрийте суть методу екстраполяції.
6. Розкрийте суть методу моделювання.
7. Розкрийте поняття кримінологічного планування заходів боротьби, зі злочинністю.
8. Які принципи висуваються до кримінологічного планування.
9. Назвіть етапи процесу планування.
10. З чого складається структура кримінологічного плану.
[1] Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін.-К.: Довіра, 2000.-1018 с.
[2] Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза та І. Ефрона.-Т.ХХХІ-А..-СПб.,1901.-С.476.
[3] Мармоза А.Т. Правова статистика: Навчальний посібник.-К.: Кондор, 2006.-С.14.; Захожай В.Б., Федоренко В.С. Правова статистика: Навчальний посібник.-К.: МАУП, 2003.-С.5.
[4] Камлик М.І. Правова статистика: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2004.-С.7.
[5] Удосконалення законодавства України у галузі статистики / Підгот. Ю.М. Остапчук.-К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002.-С.101-103.
[6] Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза та І. Ефрона.-Т.ХХХІ-А..-СПб.,1901.-С.477.
[7] Бек В.Л. Терія статистики: Курс лекцій. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - С. 14.
[8] Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику»» від 13 липня 2000 року.
[9] Указ Президента України “Про утворення Державного комітету статистики України” від 29.07.97 за № 734/97
[10] Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О. Г. Осауленко. - Київ: Консультант, 2005. - 591 с.
[11] Див.: Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика. - Минск, 1981.
[12] В.Ф. Брокгауз, И.А. Ефрон Энциклопедический словарь.-СПб., 1901.-Т.ХХХ-А.-С.476-478.
[13] Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. Самара, 1995. С. 122.
[14] Далі Головні управління, управління, управління на транспорті Міністерства внутрішніх справ України будуть іменуватися “ГУМВС, УМВС, УМВСТ МВС України”, якщо інше не обумовлено в тексті
[15] Див. пункт 12 Інструкції про єдиний облік злочинів
[16] Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика: Учеб. пособие: - Минск: Изд. Минск. высш. шк. МВД СССР, 1981. - С.41.
[17] Правовая статистика: Учебник/ Под. ред. З.Г.Яковлевой. - М.: Юрид. лит., 1986. - С. 76-77.
[18] Мармоза А.Т. Теорія статистики.-К.: Ельга, Ніка- Центр, 2003.-С.69-70.
* Авторське визначення
[19] Калачова І.В., Трофімова Г.Г. Правова статистка: Навч.посіб.-К.: КНЕУ, 2005.-С.111-112.
[20] Захожай В.Б., Федорченко В.С. Правова статистика: Навч. посіб.-К.:МАУП, 2003.-С.47.
[21] Мормоза А.Т. Теорія статистики.-К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.-С.90.
[22] Правова статистика. Курс лекцій. / О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та ін.; Під заг.ред. О.М. Джужи.-К.: НАВСУ: Правові джерела, 2000.-С.131.
[23] Кетле Л. А. Человек, развитие его способностей или опыт социальной физики.-Спб, 1865.-С.5.
[24] О проблеме латентной преступности подробнее см. Блувштейн Ю.Д., Яковлев А.М. Введение в курс криминологии Джужа А.Н., Минск, 1983 С.3.-
[25] М. Кендел Временные ряды, С.24
[26]Див.: Дружинин Н.К. Развитие основных идей статистической науки. – М., 1979. – С.157.
[27]Див.: Четвериков Н.С. Статистические исследования (теория и практика). – М., 1975. – С.20-23.
[28] Див.: Громыко Г.Л. Статистика. – М., 1976. – С.170; Общая теория статистики. М., 1977. – С.194; Суслов И.П. Общая теория статистики. Учеб пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М., 1978. – С.229.
[29]Див., наприклад: Общая теория статистики. М., 1977. – С.195; Суслов И.П. Вказана робота. - С.230 тощо.
[30]Термін «агрегатний» утворений від латинського aggrego - приєдную, включаю. В науці та техніці терміном “агрегат” зазивають поєднання декількох різнотипних пристроїв в один цілий механізм для більш ефективної роботи.
[31] Див., наприклад: Криминология: Учебник/Под. ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2002. – С.86.
[32] Див.: Там же. – С.88.
[33]Див., наприклад: Блувштейн Ю.Д. Об оценке степени общественной опасности преступлений//Вопросы борьбы с преступностью. – вып.15. – М., 1972. –С.24-41; Кондратюк Л.В. Система криминологических показателей и методы их вычисления. – М., 1978. – С.23-32.
[34]Див.: Хан-Магомедов Д.О. Методика сравнительной оценки тяжести уголовных наказаний//Вопросы борьбы с преступностью. – вып.15. – М., 1972. – С.48.
[35] Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М., 1969.
[36] Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. /Под обющ. ред. и с предисл. Л.О.Иванова. – М.: Издательская группа «Прогресс» - «Универс», 1994. – С. 203.
[37] Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. /Под обющ. ред. и с предисл. Л.О.Иванова. – М.: Издательская группа «Прогресс» - «Универс», 1994. – С. 202.
[38] Криминология. Учебник для юр. вузов. Под общей ред. д.ю.н., профессора А.И.Долговой – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА .М, 1999. – С. 182-184.
* Показник судимості дається за 2005 р., оскільки відповідні дані за 2006 р. на момент підготовки видання були відсутні.
* Через відсутність даних про судимість за 2006 р. в таблиці наведені статистичні дані за 2005 р.
[39] Для того щоб найменування наведених показників не були надто громіздкими в статистиці прийнято обмежуватися в них вказівкою на зростання, хоча показники динаміки можуть як зростати, так і зменшуватися. В тексті аналізу коли розглядається тенденція до зменшення кількості певних показників злочинності, доцільно вживати терміни "коефіцієнт зменшення", "темп зменшення" тощо.
*Через відсутність даних щодо кількості засуджених за 2006 р. всі дані наводяться за період до 2005 р.
[40] Відсутність даних за окремі роки пов’язана з непредставленням їх країнами до відповідних інституцій ООН та Інтерполу.
[41] Оскільки чинна класифікація злочинів за ступенем тяжкості була нормативно закріплена у 2001 р. неможливо навести ряди динаміки відповідних показників за достатньо тривалий період часу.
[42] У радянський період в органах внутрішніх справ використовувалось ділення злочинів на такі, що реєструються по лінії кримінального розшуку, по лінії служби по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності та по лінії інших служб.
[43] Волков А.Н. Основы краткосрочного криминологического прогнозирования и текущего планирования органов внутренних дел. Учеб. пособие. – М.: НИ и РИО. Акад. МВД СССР, 1983. – С.12; Токарев А.Ф. Комплексное планирование профилактики правонарушений в крупном городе: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук (12.00.08) // Акад. МВД СССР. - М.,1979. – С.21-22.
[44] Крымский С.Б., Пилипенко В.Е., Салюк Ю.В. Верификация социальных прогнозов (методологический аспект) / АН Украины. Ин-т социологии; Отв.ред. Ю.Н.Пахомов. – К.: Наукова думка, 1992. – С.31.
[45] Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление: Учебное пособие. – Горький, 1975.- C.132-133.
[46] Крымский С.Б., Пилипенко В.Е., Салюк Ю.В. Верификация социальных прогнозов (методологический аспект) / АН Украины. Ин-т социологии; Отв.ред. Ю.Н.Пахомов. – К.: Наукова думка, 1992. – С.40-41.
[47] Розраховано за допомогою програми.
[48] При складанні плану необхідно враховувати, зокрема, вимоги законів України (Закони України „Про міліцію”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, „Про боротьбу з корупцією”, „Про попередження насильства в сім’ї”, „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” та ін.), які стосуються діяльності органів внутрішніх справ та боротьби зі злочинністю, нормативно-правові акти Президента і Уряду України, територіальні відомчі та позавідомчі програми і плани протидії та профілактики злочинності, плани економічного та соціального розвитку регіонів (наприклад, Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, Програма зміцнення законності, посилення боротьби зі злочинністю у м.Києві на 2002-2006 роки, План роботи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України” та ін.).
[49] Волков М.Д. Региональное криминологическое прогнозирование В 2-х частях. – М.,1980; Токарев А.Ф. Криминологическая прогнозирование и планирование предупреждения преступлений: Лекция // Акад. МВД СССР. - М.: Акад. МВД СССР, 1990. – С.17. Волков А.Н. Основы краткосрочного криминологического прогнозирования и текущего планирования деятельности органов внутренних дел: Учеб пособие. - Москва: НИ и РИО.Акад. МВД СССР, 1983.- С.26.
[50] Волков А.Н. Основы краткосрочного криминологического прогнозирования и текущего планирования деятельности органов внутренних дел: Учеб пособие. - Москва: НИ и РИО. Акад. МВД СССР, 1983. – С.15.
[51] Див.: Токарев А.Ф. Комплексное планирование профилактики правонарушений в крупном городе: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук (12.00.08) // Акад. МВД СССР. - М.,1979. – С15; Артемьев Н.С. Анализ, прогнозирование и планирование борьбы с рецидивной преступностью: Учеб.пособ. // Рязанск.высш.школа МВД СССР. - Рязань: 1987; Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М.: Наука, 1990.
