Три тлумачення поняття “ландшафт” (загальне, регіональне, типологічне). При загальному тлумаченні термін використовується для позначення ПТК будь-якого рангу. Ф.М.Мільков вказує, що ландшафт — це сукупність елементів, взаємообумовлених та взаємопов’язаних фізико-географічними процесами природи, що має вигляд просторових угрупувань — географічних комплексів. Образно кажучи, ландшафт об’єднує все на Землі — “від болотної кочки до географічної оболонки”.
Типологічної точки зору на поняття “ландшафт” притримується М.А.Гвоздецький та його послідовники, які під ландшафтом розуміють вид або тип природного комплексу: ландшафт — це не конкретна своєрідна ділянка території, а тип, тобто сукупність певних загальних типових ознак, властивих різними територіям.
Більшість географів (А.А.Григор’єв, С.В.Колесник, М.А.Солнцев, А.Г.Ісаченко, К.І.Геренчук та ін.) розглядають ландшафт як основну і найменшу одиницю фізико-географічного районування, як ПТК чітко визначеного рангу, регіональний (індивідуальний) природний виділ. Ландшафт - структурна частина ландшафтної сфери Землі, цілісне природне тіло-система, яке сформувалося в процесі тривалого взаємозв’язаного і взаємозумовленого розвитку природних географічних компонентів. Така сутність регіонального тлумачення ландшафту.
Пропонується спосіб узгодження, своєрідного “примирення” типологічної та регіональної трактовок ландшафту. Тип не може з’явитися як щось дане, готове. Завжди це результат наукового узагальнення множини конкретних, тобто індивідуальних ситуацій, що реально існують в природі. А типологічне розуміння ландшафту не залишає місця для конкретної географічної реальності, дійсно існуючих природних компонентів з їх географічної адресою — просторовим розташуванням.
Тому конкретні територіальні виділи слід називати ландшафтами, а їх типологічні, тобто класифікаційні об’єднання — типами ландшафтів.
Компоненти ландшафту. Ландшафт складається із компонентів (природних або географічних). Це вода, повітря, гірські породи, ґрунти, живі організми.У системі організації речовини Землі геокомпоненти займають проміжне, зв’язуюче положення між простими дискретними тілами чи речовинами (мінерали, окремі організми, гази тощо) та ПК (геосистемами). Геокомпоненти є результатом взаємопроникнення і взаємодії якісно різних тіл, перша ступінь географічної інтеграції.
Водний компонент ландшафту — це не дистильована вода, а складні розчини та суміші, які утворює вода, у взаємодії з гірськими породами, газами повітря, живими організмами. Повітряний компонент — це не стерильно чиста суміш газів, а складна субстанція, яка містить пари води і тверді частинки, в тому числі й біогенного походження.
Тверда речовина літосфери — первинні (магматичні) гірські породи — піддається гіпергенезу (механічному та хімічному перетворенню), насичується водою і атмосферними газами, живою речовиною. Отже, особливість природних компонентів полягає в тому, що в кожному з них присутні речовини інших компонентів. За цей рахунок природні компоненти набувають нових властивостей, яких не мають хімічно чисті фізично однорідні речовини, що складають їх основу.
Природні компоненти утворюють вертикальну структуру ландшафту — впорядковане, ярусне їх розташування у ландшафті. Без кожного із компонентів ландшафт не може існувати. Ні один із компонентів не може замінити інший у функціонуванні ландшафту. У цьому сенсі вони рівнозначні, бо кожен з них виконує окрему специфічну роль у залежності від своїх властивостей.
Виділяють три групи компонентів за їх специфічними функціями у ландшафті.
1) інертні (мінеральний субстрат з властивим йому рельєфом) виконують роль фіксованої основи геосистеми;
2) мобільні (повітряні і водні маси, із порівняно слабкими силами зчеплення) виконують обмінні і транзитні функції, тобто здійснюють передачу речовин та енергії.
3) активні (біота) виконують функцію саморегуляції, відновлення і стабілізації.
Біота залучає у кругообіг неорганічну речовину ландшафту. За цей рахунок підтримується склад повітря, газовий та іонний склад природних вод, перетворюються гірські породи, утворюється товща осадових порід, формуються грунти та постійно відтворюється їх родючість.
Біота трансформує та накопичує сонячну енергію, продукує біомасу, перекачує через наземні рослини в атмосферу основну масу води шляхом транспірації тощо.
Чинники ландшафтоутворення. Чинники ландшафтоутворення поділяються на зовнішні та внутрішні. Виділяють такі зовнішні чинники ландшафтоутворення: А) нерівномірне надходження сонячної радіації (енергетична основа процесів обміну; Б) циркуляцію атмосфери (в т.ч. її азональну ланку, які забезпечують надходження певної кількості вологи в ландшафт); В) тектонічні рухи, які зумовлюють формування певної літогенної основи (рельєф з його характеристиками — абсолютна висота, розчленованість перепад висот, форми рельєфу, склад гірських порід).
Виділяють такі внутрішні чинники ландшафтоутворення: а) стік (площинний, русловий); б) часу (інерційність та поступовість змін).
Одиниці класифікації ландшафтів (клас, підклас, тип, підтип, вид) та критерії їх виділення:
| Типологічна одиниця | Критерії виділення |
| КЛАС ЛАНДШАФТІВ | Належність до геотектур рівнинних чи гірських країн; особливості макро-циркуляційних процесів, якими визначається характер взаємодії чинників ландшафтоутворення |
| ПІДКЛАС ЛАНДШАФТІВ | Належність до високих ярусів рельєфу, сформованих за неотектонічний етап розвитку земної кори, що зумовлюють висотну поясність ґрунтово-рослинного покриву. |
| ТИП ЛАНДШАФТІВ | Зональний – за біокліматичною спільністю, зумовленою співвідношенням тепла та вологи, яким визначається розподіл ґрунтово-рослинного покриву, хід екзогенних рельєфотвірних процесів, особливості гідрологічного режиму тощо. |
| Інтразональні типи формуються не під впливом клімату, а під впливом ґрунтових вод, що залягають близько до поверхні (лучні, болотні, водні ландшафти); а також на пісках, елювіально-делювіальних відкладах, вапняках, солончаках тощо | |
| ПІДТИП ЛАНДШАФТІВ | У межах типу ландшафтів, за відмінностями у співвідношенні тепла і вологи (коефіцієнта зволоження). |
| ВИД ЛАНДШАФТІВ | За відмінностями у прояві місцевих ландшафтів твірних процесів (пов’язаних із характером корінних порід і антропогенних відкладів, глибиною залягання ґрунтових вод, рельєфом), що зумовлюють зміни рослинно-ґрунтового покриву. |
