Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 онцептуальн≥ п≥дходи до розум≥нн€ природи пол≥тичних конфл≥кт≥в




 онфл≥ктолог≥€ Ї одн≥Їю з наймолодших галузей наукового знанн€. ¬она вид≥лилась €к самост≥йна наука наприк≥нц≥ 60-х рок≥в XX ст., але проблеми суперечливих ситуац≥й ≥ конфл≥кт≥в завжди ц≥кавили мислител≥в, ф≥лософ≥в, вчених, громадських д≥€ч≥в. ” зв'€зку з цим важливо коротко проанал≥зувати еволюц≥ю наукових погл€д≥в на конфл≥кти.

як би далеко ми не загл€дали в ≥стор≥ю минулого людства, завжди можемо спостер≥гати суперечност≥, конфл≥кти. ¬они були пост≥йними супутниками сусп≥льного розвитку. ƒе Ї люди, там Ї ≥ конфл≥кт. њх широке розповсюдженн€, значна роль, €ку вони в≥д≥грають (позитивну чи негативну) у сусп≥льному житт≥, привертали до себе увагу з, глибокоњ давнини.

ј що означаЇ конфл≥кт?  онфл≥кт (в≥д лат. "conflictus" Ч з≥ткненн€) Ч це протиборство сусп≥льних суб'Їкт≥в з метою ре ал≥зац≥њњх суперечливих ≥нтерес≥в, позиц≥й, ц≥нностей ≥ погл€д≥в.

«аслуговують на увагу ≥дењ мислител≥в стародавнього св≥ту. —еред них певне м≥сце належить  онфуц≥ю (551Ч479 pp. до н. е.). ¬≥н розгл€дав р≥зн≥ аспекти проблеми конфл≥кту. —еред його постулат≥в: "Ќе роби ≥ншим того, чого не бажаЇш соб≥, ≥ тод≥ в держав≥ ≥ в с≥м'њ не будуть в≥дчувати ворожнеч≥", "¬≥дпов≥дайте на образу справедлив≥стю", "Ѕлагородна людина знаЇ обов'€зок, н≥кчемна Ч користь". ѕравител≥в повчав: "Ќе сумуй, що люди тебе не знають, сумуй, що ти не знаЇш людей". ƒжерело конфл≥кту в≥н розгл€дав у неосв≥ченост≥ ≥ невихованост≥, що призвод€ть до порушенн€ норм людських в≥дносив. «лагода, вважав мислитель, маЇ триматис€ на пон€тт€х "взаЇмност≥", "золотоњ середини" ≥ "людинолюбства". ¬они разом складають "правильний шл€х" (дао) дл€ тих, хто хоче жити у згод≥ ≥з самим собою, з ≥ншими людьми.

≤нша школа —тародавнього  итаю, заснована ћо-ƒ≥ (ћао-цзи) (479Ч400 pp. до н.е.), причину конфл≥кту вбачала в недосконалост≥ системи управл≥нн€. "Ћюди ѕ≥днебесноњ, використовуючи вогонь, воду, отруту, шкодили один одному... Ѕезладд€ в ѕ≥днебесн≥й було таким, €к серед диких зв≥р≥в. «розум≥вши, що причина хаосу Ч у в≥дсутност≥ управл≥нн€ та старшинства, люди вибрали найдоброчинн≥шу та наймудр≥шу людину ѕ≥днебесноњ ≥ зробили њњ сином неба... “≥льки син неба м≥г створити Їдиний зразок справедливост≥ в ѕ≥днебесн≥й, тому в ѕ≥днебесн≥й запанував пор€док". ј х≥ба ≥з утвердженн€м правител€ не в≥дбуваЇтьс€ процес ще б≥льшого розшаруванн€ людей? јле ћаоцзи належить вимога враховувати ≥нтереси народу в процес≥ управл≥нн€ державою.

ѕошукам причин конфл≥кт≥в прид≥л€ли певну увагу ≥ мислител≥ античност≥. «окрема, видатний старогрецький ф≥лософ ѕлатон (427Ч347 pp. до н.е.), на в≥дм≥ну в≥д √еракл≥та, €кий по сут≥ виправдовував в≥йну, засуджував њњ ≥ вважав за найб≥льше зло. ѕричину суперечностей та конфл≥кт≥в в≥н вбачав у властивост€х людськоњ душ≥, €к≥й притаманн≥ три початки Ч розумний, лютий (нест€мний) та хот≥нн€ ≥ незб≥ганн€ њх ≥нтерес≥в. “ому в≥н пропонував њх ч≥тко регламентувати.

÷≥кав≥ конфл≥ктолог≥чн≥ ≥дењ, пов'€зан≥ з державним устроЇм, можна знайти ујристотел€ (384Ч322 pp. до н.е.), €кий наголошував: "ƒержава Ї ≥нструментом примиренн€ людей", "Ћюдина поза державою агресивна ≥ небезпечна". ќтож в≥н ≥з особливою силою наголошував: "Ћюдина поза сусп≥льством або Ѕог, або зв≥р".

÷≥кав≥ ≥дењ з цього приводу висловлювали ƒемокрит (близько 460Ч370 pp. до н. е.), ѕратагор (близько 481Ч411 pp. до н. е.), —ократ (469Ч399 pp. до н. е.) та ≥нш≥.

ќсоблив≥стю конфл≥ктолог≥чних ≥дей у епоху —ередньов≥чч€ була њх рел≥г≥йна спр€мован≥сть. ‘ома јкв≥нський (1225Ч1274 pp.) розвинув думку про ф≥лософське п≥знанн€ Ч богослов'€, про людське бутт€ ≥ бога. Ќа його думку, "≥стор≥€ €вл€Ї собою в≥чну битву двох царств Ч божого ≥ земного", а закони под≥л€в на два види: природн≥ ≥ людськ≥. ѕриродний закон зобов'€зуЇ людину шукати ≥стину (бога) ≥ поважати людей.

Ѕлизьк≥ погл€ди щодо цих проблем знаходимо у творах ¬≥-ль€ма ќккама (близько 1280/5Ч1349 pp.), ƒжона ‘ортеск'е (1395Ч1480 pp.) та ≥нших.

ѕрот€гом Ќового часу та ѕросв≥тництва були створен≥ передумови системного п≥дходу в п≥знанн≥ €вищ навколишнього св≥ту, у тому числ≥ й у вивченн≥ конфл≥кт≥в. ’арактерн≥ погл€ди на конфл≥кт м≥стилис€ у прац€х ‘. ¬екона (1561Ч1626 pp.), “. √оббса (1688Ч1679 pp.), ∆.-∆. –уссо (1712Ч1778 pp.) та ≥нших.

“ак, зокрема ‘. Ѕекон у трактат≥ "Ќовий органон" намагавс€ дати сукупн≥сть причин соц≥альних конфл≥кт≥в усередин≥ крањни ≥ можлив≥ шл€хи њх подоланн€. ƒл€ ‘. Ѕекона вир≥шальну роль в≥д≥грають матер≥альн≥ причини виникненн€ соц≥ального безладд€. ќдними з них Ї б≥дн≥сть народу ("ск≥льки у держав≥ розорених, ст≥льки готових заколотник≥в..."), пол≥тичн≥ помилки в управл≥нн≥, психолог≥чн≥ фактори соц≥ального безладд€ ("≥нколи гостре ≥ колюче слово", "заздр≥сть ≥ крамольн≥ розмови", "неправдив≥, брехлив≥ чутки") тощо.

—еред шл€х≥в попередженн€ конфл≥кт≥в вид≥л€Ї мистецтво пол≥тичного маневруванн€, щоб у невдоволених не ви€вилос€ п≥дхожого вожака, €кий м≥г би њх об'Їднати.

∆.-∆. –уссо ≥деал≥зував "природний стан", осп≥вував його €к щасливе дитинство людства ("Ћюдина в≥д природи добра, сусп≥льство псуЇ ≥ розбещуЇ людей").

” перш≥й половин≥ XIX ст. звертали увагу на проблеми конфл≥ктолог≥њ представники н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ, ≥дењ €ких €вл€ють ≥ сьогодн≥ неаби€ку ц≥нн≥сть. ÷е, зокрема, /.  ант (1724Ч1804 pp.), √. √ешель (1770Ч1804 pp.), Ћ. ‘ейЇр-бах (1804Ч1872 pp.) та ≥нш≥. ¬они акцентували увагу на найб≥льш гостр≥й проблем≥ часу Ч проблем≥ в≥йни ≥ миру.

I.  ант ("ѕро в≥чний мир") вважав, що "...стан миру м≥ж людьми, €к≥ живуть по-сус≥дськи, не Ї природним станом. ќстанн≥й, навпаки, Ї станом в≥йни". ¬≥н говорив про негативну, але ≥ певну позитивну роль соц≥ального конфл≥кту в загальн≥й дол≥ людського роду. Ѕез них прекрасн≥ природн≥ початки людства залишились би нерозвинутими.

Ќа думку √.√егел€, "...головна причина конфл≥кт≥в криЇтьс€ у соц≥альн≥й пол€ризац≥њ сусп≥льства", отож радив: держава повинна представл€ти ≥нтереси всього сусп≥льства ≥ регулювати конфл≥кти (через систему потреб, оп≥кати свободу ≥ власн≥сть особи, виконанн€ правосудд€, пол≥ц≥њ ≥ корпорац≥њ).

ƒруга половина XIX ≥ початок XX ст. в≥д≥грали значущу роль у становленн≥ науки про конфл≥кти, що було зумовлено такими факторами: накопиченн€м достатнього обс€гу ≥нформац≥њ про проблеми конфл≥кту ≥ насичен≥стю найсильн≥шими соц≥альними потр€с≥нн€ми (в≥йни, економ≥чн≥ кризи, соц≥альн≥ революц≥њ). ” цей пер≥од виникаЇ р€д нових концепц≥й Ч марксистська ( . ћаркс, ‘. ≈нгельс), соц≥олог≥чна (ќ.  онт), теор≥€ психоанал≥зу (3. ‘рейд).

Ќ≥мецький соц≥олог √еорг «≥ммель (1858Ч1918 pp.) вв≥в у науковий об≥г терм≥н "соц≥олог≥€ конфл≥кту" ≥ описав законом≥рност≥ соц≥альних конфл≥кт≥в.

ѕочинаючи з середини XX ст. теор≥€ конфл≥кт≥в активно розвиваЇтьс€. ” крањнах «ах≥дноњ ™вропи посилюютьс€ кризов≥ €вища, €к≥ спричинили розвиток загальноњ концепц≥њ позитивно-функц≥онального конфл≥кту (Ћ.  озер), конфл≥ктноњ модел≥ сусп≥льства (–. ƒарендорф), загальноњ теор≥њ конфл≥кт≥в ( . Ѕоулд≥нг).

јмериканський досл≥дник Ћю≥с  озер у 1956 роц≥ опубл≥кував книгу "‘ункц≥њ соц≥альних конфл≥кт≥в", в €к≥й запропонував теор≥ю позитивно-функц≥онального конфл≥кту. ¬≥н стверджував, що не ≥снуЇ соц≥альних груп без конфл≥ктних в≥дносин ≥ що конфл≥кти мають позитивне значенн€ дл€ функц≥онуванн€ пол≥тичноњ системи сусп≥льства ≥ спри€ють њњ зм≥нам. „им б≥льше негаразд≥в у сусп≥льств≥, вказуЇ вчений, тим вища в≥рог≥дн≥сть того, що соц≥альн≥ групи стануть ≥н≥ц≥аторами конфл≥кту; чим гостр≥ший конфл≥кт, тим б≥льша в≥рог≥дн≥сть, що в конфл≥ктних групах складутьс€ централ≥зован≥ структури прийн€тт€ р≥шень ≥ вищою буде моральна згуртован≥сть њњ член≥в; чим менше в учасник≥в конфл≥кту згоди з приводу його ц≥лей, тим тривал≥ший конфл≥кт; чим краще л≥дери конфл≥ктних груп зможуть зрозум≥ти, що ц≥лковите дос€гненн€ мети обходитьс€ дорожче, н≥ж перемога, тим коротшим буде конфл≥кт. ѕ≥д соц≥альним конфл≥ктом в≥н розум≥в "боротьбу за ц≥нност≥ ≥ претенз≥њ на визначений статус, владу ≥ ресурси, боротьбу, в €к≥й метою противник≥в Ї нейтрал≥зац≥€, завдаванн€ шкоди чи знищенн€ суперника". ÷е найб≥льш розповсюджене визначенн€ конфл≥кту в зах≥дн≥й пол≥толог≥њ.

Ќ≥мецький вчений –альф ƒарендорф у 1965 роц≥ видав працю " ласова структура ≥ класовий конфл≥кт", а через два роки есе "ѕоза утоп≥Їю", в €ких висував ≥дею "конфл≥ктноњ модел≥ сусп≥льства", що д≥стала широке визнанн€. јвтор наголошуЇ, що сусп≥льства в≥др≥зн€ютьс€ не на€вн≥стю чи в≥дсутн≥стю конфл≥кту, а ставленн€м влади до них; будь-€ке сусп≥льство пост≥йно п≥ддаЇтьс€ зм≥нам, соц≥альн≥ зм≥ни повсюдн≥; вс≥ сусп≥льства спираютьс€ на примус одних член≥в сусп≥льства ≥ншими. “ому, в≥дм≥чаЇ –. ƒарендорф, дл€ сусп≥льства характерна нер≥вн≥сть у ставленн≥ людей до розпод≥льчоњ влади, Ч ≥ зв≥дси р≥зн≥ ≥нтереси ≥ прагненн€, що викликають терт€, антагон≥зми, ≥ €к результат Ч зм≥ни в сусп≥льств≥. ѕризупинений конфл≥кт пор≥внюЇтьс€ вченим з≥ зло€к≥сною пухлиною на т≥л≥ сусп≥льного орган≥зму. –. ƒарендорф вид≥л€Ї не т≥льки негативн≥ фактори конфл≥кту, а й позитивн≥: конфл≥кт Ї джерелом ≥нновац≥й, соц≥альних зм≥н, але мають перспективу еволюц≥йн≥ зм≥ни, а не революц≥йн≥ перевороти.

¬ажливе м≥сце серед концепц≥й, €к≥ претендують на ун≥версальн≥сть, займаЇ "загальна теор≥€ конфл≥кту" американського соц≥олога  еннета ≈варта Ѕоулд≥нга, викладена в книз≥ " онфл≥кт ≥ захист. «агальна теор≥€" (1963 p.). јвтор в прац≥ стверджуЇ, що вс≥ конфл≥кти мають загальн≥ елементи ≥ загальн≥ вз≥рц≥ розвитку. “ому знанн€ "загальноњ теор≥њ конфл≥кт≥в" дозволить сусп≥льним силам контролювати њх, керувати ними, прогнозувати њх насл≥дки.

ј що лежить в основ≥ загальноњ теор≥њ?

Ч ¬ природ≥ людини лежить намаганн€ до пост≥йноњ ворожнеч≥, до ескалац≥њ насилл€.

Ч  онфл≥кт визначаЇ ситуац≥ю, в €к≥й сторони усв≥домлюють несум≥сн≥сть не т≥льки своњх позиц≥й, але й ставленн€ до конфл≥кту. —торони розробл€ють стратег≥ю ≥ тактику боротьби. ÷е не означаЇ, що конфл≥кт можливо ≥ потр≥бно подолати.

Ч  онфл≥кт можна подолати ≥ розв'€зати, ман≥пулюючи зм≥нами подразник≥в, ц≥нност€ми ≥ пориванн€ми ≥ндив≥д≥в, не вдаючись до радикальноњ зм≥ни сусп≥льного ладу.

÷ей короткий перел≥к основних положень теор≥й Ћ.  озера, –. ƒарендорфа св≥дчить, що ≥ понин≥ б≥льш≥сть ≥з них не втратили актуальност≥ ≥ викликають значний ≥нтерес.

¬ ”крањн≥ з проблем конфл≥ктолог≥њ почали з'€вл€тис€ публ≥кац≥њ у 80-х роках XX ст. (ћ. Ѕородк≥н, Ќ.  ор€к, Ћ. Ќечипоренко та ≥нш≥). ѕроблемами конфл≥кт≥в займаютьс€ на р≥зних р≥вн€х  ињвський центр пол≥тичних досл≥джень ≥ конфл≥ктолог≥њ,  ињвський м≥жнародний ≥нститут соц≥олог≥њ ≥ конфл≥ктолог≥њ,  ињвський ≥нститут стратег≥чних досл≥джень ≥ конфл≥ктолог≥њ, вуз≥вськ≥ кафедри пол≥толог≥њ, соц≥олог≥њ, конфл≥ктолог≥њ, центри з вивченн€ громадськоњ думки та ≥нш≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 473 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1579 - | 1429 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.