Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ способи та шл€хи розв'€занн€ пол≥тичних конфл≥кт≥в ≥ криз




“иполог≥€ пол≥тичних конфл≥кт≥в, €к в≥домо, неоднозначна Ч конфл≥кти р≥зн≥, не под≥бн≥. ќтож важко вказати на Їдин≥ способи ≥ шл€хи њх вир≥шенн€ Ч немаЇ €кихось ун≥версальних способ≥в. ќднак при вс≥й складност≥ проблеми вченими зроблено певн≥ висновки завд€ки накопиченому теоретичному ≥ практичному досв≥ду.

—л≥д наголосити, що пол≥толог≥€ вказуЇ на проблеми регулюванн€ та розв'€занн€ конфл≥кту. –егулюванн€ конфл≥кту €вл€Ї собою зас≥б впливу на конфл≥ктуюч≥ сторони з метою усунути окрем≥ чинники конфл≥кту на основ≥ в≥дносин, що склалис€, в рамках ≥снуючоњ пол≥тики (включаючи норми, традиц≥њ тощо). “иповими шл€хами Ї:

1) компром≥с (лат. compromissum Ч погодженн€ м≥ж протилежними сторонами, дос€гнуте взаЇмними поступками) на п≥дстав≥ збереженн€ позиц≥й: згода, побудована на взаЇмних поступках; зменшенн€ ресурс≥в одн≥Їњ ≥з стор≥н; розум≥нн€ прав та ≥нтерес≥в супротивника. „аст≥ше це шл€х примиренн€, пов'€заний не з одноб≥чним нав'€зуванн€м вол≥, а з активн≥стю обох конфл≥ктуючих стор≥н;

2) примиренн≥сть на п≥дстав≥ примусовост≥ (спос≥б насилл€), що дозвол€Ї ≥гнорувати аргументи супротивника. ¬ основ≥ цього засобу нав'€зуванн€ одн≥й ≥з стор≥н (або третьою силою вс≥м сторонам) характерних взаЇмов≥дносин може бути:

Ч €вне переважанн€ сил ≥ ресурс≥в у одн≥Їњ ≥з стор≥н та њх деф≥цит у ≥ншоњ;

Ч ≥зол€ц≥€ одн≥Їњ сторони конфл≥кту, зниженн€ њњ статусу, а також ≥нший стан" що св≥дчить про послабленн€ њњ позиц≥й, поразку, завдану њй зг≥дно з правилами гри;

Ч знищенн€, "тотальне винищуванн€ супротивника" (X. Ўпейер).

–озв'€занн€ конфл≥кту Ч це не просто послабленн€ його насильницького ≥ руйн≥вного потенц≥алу, але й усуненн€ онтолог≥чного зм≥сту самого конфл≥кту, його предмета, його п≥дгрунт€.  онфл≥кт Ї вир≥шеним, €кщо вс≥ учасники беззастережно визнають дос€гнут≥ домовленост≥, а проблеми, €к≥ породили пол≥тичне протиборство, не стають предметом конфл≥кту.

«авершенн€ конфл≥кту Ч б≥льш широке пон€тт€, н≥ж вир≥шенн€.  онфл≥кт може завершитис€, наприклад, загибеллю обох стор≥н, але це не означаЇ, що в≥н був вир≥шеним. ѕ≥д завершенн€м конфл≥кту розум≥Їтьс€ його зак≥нченн€, припиненн€ з будь-€ких причин, а п≥д вир≥шенн€м розум≥ють становище, коли припин€Їтьс€ протиборство.

ƒосв≥д практичноњ д≥њ св≥дчить, що дл€ вир≥шенн€ конфл≥кту, €к правило, доводитьс€ прикладати б≥льш чи менш значн≥ д≥њ. Ѕуло б безнад≥йною справою спод≥ватис€ на "самовир≥-шен≥сть" конфл≥кту. ћожна намагатис€ його не пом≥чати, ≥гнорувати, у кращому випадку по€снювати. јле €кщо в≥н буде розв'€зуватись стих≥йно, то буде загострюватис€, про€вл€тис€ б≥льш агресивно ≥ може розвалити пол≥тичну систему.

ƒл€ врегулюванн€ ≥ завершенн€ конфл≥кту необх≥дно:

Ч встановити точну д≥агностику протиборства, включаючи з'€суванн€ його мотив≥в, причин;

Ч прогнозувати х≥д ≥ насл≥дки конфл≥кту. √оловне Ч змусити сторони усв≥домити необх≥дн≥сть виробити сп≥льне р≥шенн€ виходу ≥з ситуац≥њ. „им ч≥тк≥ше визначено предмет непорозум≥нь ≥ насл≥дк≥в, тим б≥льше шанс≥в на ефективн≥сть вир≥шенн€.

ћожлив≥ два вар≥анти вир≥шенн€ конфл≥кту:

Ч вир≥шенн€ самими учасниками конфл≥ктуючих стор≥н. ѕереговори дозвол€ють д≥йти згоди, коли в≥дкривають шл€х до сп≥вроб≥тництва м≥ж протилежними сторонами. ÷ей метод використовувавс€ з часу виникненн€ конфл≥кт≥в взагал≥, тобто з виникненн€м людського сусп≥льства. ќдн≥Їю з найважлив≥ших вимог п≥д час проведенн€ переговор≥в Ї в≥дмова в≥д позиц≥йних торг≥в.  оли сто€ть твердо на позиц≥€х, не вникаючи в ≥нтереси один одного, згоди, звичайно, не дос€гають. ¬ сучасних умовах це саме бачимо навколо под≥й на Ѕлизькому —ход≥, в колишн≥й ёгослав≥њ тощо. ўоб д≥йти розумного вир≥шенн€, необх≥дно примирити ≥нтереси, а не позиц≥њ. ќсновна проблема переговор≥в пол€гаЇ не в конфл≥ктних позиц≥€х, а в конфл≥ктах м≥ж потребами, бажанн€ми, турботами ≥ побоюванн€ми кожноњ ≥з стор≥н. ј так≥ потреби, бажанн€ ≥ е ≥нтересами;

Ч зближенн€ позиц≥й та ≥нтерес≥в протилежних стор≥н через посередника Ч мед≥атора (лат. "mediatio" Ч посередництво, посередництво у суперечц≥ третьоњ сторони, третьоњ держави, що не бере участ≥ у суперечц≥). «авданн€ мед≥атора Ч дати сторонам готове р≥шенн€, €ке сторони готов≥ ≥ повинн≥ виконувати, домовитись, д≥йти згоди. ћед≥ац≥€ не Ї чимось в≥дм≥нним в≥д переговор≥в, а лише особливий вид переговорного процесу.

¬ажливо, щоб мед≥атором виступала нейтральна сторона, поважана обома сторонами. ѕри цьому б≥льше Ї над≥њ, н≥ж на судове втручанн€, що конфл≥кт буде вир≥шено. ” так≥й законослухн€н≥й крањн≥, €к —Ўј, вважають, що р≥шенн€ судд≥ у в≥дпов≥дних справах виконуЇтьс€ не б≥льше, €к на 40%, а з мед≥ац≥Їю Ч до 70%.

√оловне, щоб при переговорах двох стор≥н чи ≥з залученн€м третьоњ сторони була терпим≥сть до ≥ншоњ точки зору, в≥дверта розмова, сп≥лкуванн€, але без образ.

ќдн≥Їю з форм вир≥шенн€ пол≥тичних конфл≥кт≥в Ї референдуми ≥з правовими насл≥дками Ч наприклад, прийн€тт€ конституц≥њ, визначенн€ статусу територ≥њ та ≥н. ƒругою формою Ї вибори. ¬ рол≥ арб≥тра €к у першому, так ≥ в другому випадках виступають сам≥ громад€ни.

¬ажливим арб≥тром в пол≥тичних конфл≥ктах виступаЇ  онституц≥йний —уд. «вичайно, не вс€кий пол≥тичний конфл≥кт у рамках державного апарату п≥дпадаЇ у перел≥к його справ, але в його компетенц≥њ, окр≥м ≥нших, розв'€занн€ проблем з тлумаченн€ статей законодавства, визнанн€ нелег≥тимност≥ результат≥в голосуванн€, €к це мало м≥сце в ”крањн≥ п≥д час "помаранчевоњ" революц≥њ.

” б≥льшост≥ крањн  онституц≥йний —уд вир≥шуЇ конфл≥кти, €к≥ виникають:

а) м≥ж законодавчими ≥ виконавчими органами;

б) м≥ж центральними органами ≥ њњ суб'Їктами;

в) м≥ж державними органами ≥ пол≥тичними парт≥€ми, громадськими орган≥зац≥€ми та об'Їднанн€ми.

—л≥д пам'€тати, що  онституц≥йний —уд в≥д≥граЇ важливу попереджувальну, стримуючу роль вже при зародженн≥ пол≥тичних конфл≥кт≥в. —уд вир≥шуЇ його, спираючись на достатн≥сть ч≥тких юридичних норм «акону про  онституц≥йний —уд.

ѕравов≥ питанн€ регулюванн€ пол≥тичного конфл≥кту можуть бути предметом розгл€ду ≥ пленарних зас≥дань законодавчого органу крањни.

ѕитанн€ управл≥нн€ пол≥тичних конфл≥кт≥в на м≥жнародному р≥вн≥ зд≥йснюють м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ (ќќЌ, особливо ѓѓ п≥дрозд≥ли; Ќј“ќ, ѕј–≈ та ≥нш≥).

ќтже, €к≥ ж основн≥ способи чи шл€хи розв'€занн€ конфл≥кт≥в? Ќема ун≥версальних способ≥в на вс≥ випадки. Ќайкращ≥ т≥, €к≥ в т≥й чи ≥нш≥й ситуац≥њ будуть спри€ти розв'€занню ≥ завершенню конфл≥кту.

¬иборч≥ системи ≥ процеси

¬ибори в ≥стор≥њ людства

¬ибори та голосуванн€ €к способи народоправства, прийн€тт€ сп≥льнотою р≥шень, обов'€зкових дл€ вс≥х, практикуютьс€ в ≥стор≥њ людства здавна. ¬ стародавн≥ часи створенн€ публ≥чноњ влади та њњ функц≥онуванн€ ірунтувалис€ на виборност≥ кращих (старших, мудр≥ших, сильн≥ших) член≥в общини дл€ управл≥нн€ сусп≥льним житт€м. ÷е так звана перв≥снообщинна демократ≥€. —аме на родов≥й рад≥, сход≥ дорослих сп≥в-родич≥в перв≥сн≥ люди обирали тих, хто маЇ управл€ти общиною. ѕерв≥сн≥ форми народного волеви€вленн€ пол€гали, зокрема, в тому, що на плем≥нн≥й сходц≥ люди криком схвалювали або в≥дхил€ли €кусь пропозиц≥ю чи р≥шенн€ ради стар≥йшин. Ќародн≥ збори й ви€вленн€ сп≥льноњ вол≥ голосуванн€м на них, вотуванн€ (лат. "votum" Ч сп≥льна думка, бажанн€, вол€) Ч це про€ви пр€моњ або безпосередньоњ демократ≥њ.

¬итоки представництва, коли громад€нин делегуЇ шл€хом вибор≥в своњ владн≥ повноваженн€, можна в≥днайти в пол≥тичн≥й ≥стор≥њ —тародавньоњ √рец≥њ та —тародавнього –иму. ѕредставницька демократ≥€ Ч це така форма народоправства, за €коњ громад€ни не беруть безпосередньоњ участ≥ в управл≥нн≥ сп≥льнотою й розв'€занн≥ загальних питань, а доручають це своњм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують њх репрезентувати њхн≥ ≥нтереси, делегують своЇ право на належну њм частку влади ≥, через своњх обранц≥в, впливають на управл≥нн€ державою. ¬ —тародавн≥х јф≥нах виборними були так≥ соц≥альн≥ ≥нститути: рада чотирьохсот (реформи —олона), а пот≥м п'€тисот (реформи  л≥сфена), гел≥е€ (суд прис€жних), маг≥стратура.

÷ентральними органами –имськоњ республ≥ки (609 р. до н.е.) були: сенат, €кий обиравс€ громад€нами, народн≥ збори, маг≥страти, народн≥ трибуни. √олосуванн€ п≥сл€ обговоренн€ питань у сенат≥ проводили, розвод€чи голосуючих у р≥зн≥ боки (дещо схоже голосуванн€ в сучасному англ≥йському парламент≥). ƒо реч≥, саме в≥д тих час≥в походить саме пон€тт€ "кандидат". ” ƒавньоримськ≥й республ≥ц≥ громад€нин, котрий претендував на високу державну посаду, над€гав б≥лий од€г (латинською мовою "Candida") ≥ ходив вулиц€ми, закликаючи громад€н в≥ддати за нього своњ голоси.

≈лементи виборност≥ орган≥в вр€дуванн€ та колективного волеви€вленн€ можна просл≥дкувати й у сусп≥льствах доби —ередньов≥чч€. ѕерш≥ парламенти, куди громад€ни обирають своњх представник≥в, виникають в ™вроп≥ в XIЧXIV ст. (корте-си в ≤спан≥њ, генеральн≥ штати у ‘ранц≥њ, парламент в јнгл≥њ). —лово "парламент" походить в≥д французького "раг≥ег" Ч говорити, висловлювати думку.

ѕершим Ївропейським парламентом, що запрацював на пост≥йн≥й основ≥, був парламент јнгл≥њ (наприк≥нц≥ 90-х рок≥в ’Ќ≤ ст. почав д≥€ти регул€рно). ¬1352 р. парламент розд≥ливс€ на дв≥ палати: верхню Ч спадкову палату лорд≥в ≥ нижню Ч палату общин. ј в 1689 р. з прийн€тт€м "Ѕ≥лл€ про права" в≥н остаточно д≥став законодавч≥ права.

” ‘ранц≥њ перш≥ √енеральн≥ штати були скликан≥ ‘≥л≥пом IV  расивим ≥ були лише дорадчим органом, не маючи реальноњ влади.  р≥м цього, на в≥дм≥ну в≥д јнгл≥њ, представницьк≥ збори у ‘ранц≥њ скликають нерегул€рно: з 1421 по 1439 pp. д≥ють пост≥йно, востаннЇ скликали в 1614 p., ≥ пот≥м лише в 1789 р. ¬≥д сучасних представницьких орган≥в середньов≥чн≥ станово-представницьк≥ збори в≥др≥зн€лис€ такими ознаками: 1) њх становий характер; 2) обмежен≥сть прав, €к≥, зазвичай, не були закр≥плен≥ законом, в тому числ≥ ≥ права законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи; 3) в≥дсутн≥сть Їдиних правил вибор≥в представник≥в в≥д стан≥в; 4) рекомендац≥йний, а не обов'€зковий характер прийн€тих р≥шень; 5) нерегул€рн≥сть скликанн€; 6) обов'€зков≥сть виконанн€ наказ≥в виборц≥в (≥мперативний мандат).

Ќезважаючи на те, що станово-представницьк≥ збори виникали ще в XII ст., вибори €к л≥берально-демократичний спос≥б орган≥зац≥њ взаЇмов≥дносин пол≥тичноњ влади ≥ громад€н поширюютьс€ в де€ких крањнах ™вропи та —Ўј лише з XVIII ст. ќднак то були не т≥ вибор≥, €к≥ ми звикли бачити сьогодн≥. Ѕ≥льше того, ≥стор≥€ ц≥лого р€ду крањн —тарого —в≥ту (јнгл≥€, ‘ранц≥€ та ≥н.) показуЇ пост≥йну боротьбу р≥зних соц≥альних груп сусп≥льства за своњ виборч≥ права.

¬ јнгл≥њ на початку XIX ст. процес обиранн€ до парламенту в≥дбувавс€ за досить прим≥тивними правилами. ѕерш за все велик≥ м≥ста не мали своњх представник≥в у парламент≥, а так зван≥ "гнил≥ м≥стечка", €к≥ ледь ≥снували, обирали свого представника. ÷е було зручно тим, хто м≥г купувати голоси виборц≥в. Ѕули так≥ м≥ста, де виборчим правом користувались лише власники будинк≥в, п≥дкупивши €ких, можна було забезпечити соб≥ обранн€. ¬ ≥ншому м≥ст≥ виборц€ми визнавали лише тих, хто м≥г варити соб≥ гар€чу њжу. Ѕувало й таке, що обирали т≥льки мер та правл€ча корпорац≥€, тобто 16Ч20 чолов≥к.

ѕерша виборча реформа в јнгл≥њ в≥дбулас€ в 1832 р. ƒаною реформою були л≥кв≥дован≥ "гнил≥ м≥стечка" ≥ створен≥ нов≥ виборч≥ округи в нових промислових м≥стах. –об≥тники не д≥стали виборчих прав, останн≥ми були над≥лен≥ т≥льки т≥, хто Ї сплатниками високого прибуткового податку.

ƒруга виборча реформа в≥дбулас€ в 1867 р. за п≥дтримки л≥дера консерватор≥в ј. ƒ≥зраел≥. –еформ≥ передували орган≥зован≥ виступи громад€н, €к≥ боролись за своњ виборч≥ права. ¬ 60-х роках була утворена "Ћ≥га реформ", об'Їднанн€, головна мета д≥€льност≥ €кого Ч загальне виборче право дл€ чолов≥к≥в в≥д 21 року. 22 липн€ 1866 р. в лондонському √айд-парку пройшла масова демонстрац≥€ на п≥дтримку виборчих реформ. « осен≥ рух набуваЇ масового характеру: в ћанчестер≥ на м≥тингуЧ 300 тис. чол., у Ѕ≥рм≥нгем≥ Ч 250 тис. чол., у √лазго Ч 200 тис. чол. тощо. ¬иход€чи з того, що реформа була неминучою, ур€д приймаЇ новий виборчий закон. ƒаний закон знижував

майновий ценз ≥ зб≥льшував к≥льк≥сть виборц≥в з 1 млн. чол. до 2,5 млн. чол. за рахунок др≥бноњ буржуаз≥њ ≥ найб≥льш забезпечених роб≥тник≥в. ” закон≥ збер≥гс€ ц≥лий р€д обмежень у виборчих правах.

“ретю виборчу реформу проводить ур€д ”. √ладстона в 1884 р. ÷€ реформа надала право голосу роб≥тникам, €к≥ наймають квартиру в с≥льськ≥й м≥сцевост≥, ≥ др≥бним орендаторам.

‘актично в той же час, в≥дпов≥дно до  онституц≥њ √ерманськоњ ≥мпер≥њ(1871 p.), було проголошено загальне виборче право, але до вибор≥в не допускалис€ ж≥нки, в≥йськовослужбовц≥, молодь до 25 рок≥в ≥ т.д. ¬ ѕрусс≥њ, €ка займала 2/3 територ≥њ ≥мпер≥њ, д≥€ла трикласова виборча система, коли 1 голос юнкерства прир≥внювавс€ до 10 голос≥в роб≥тник≥в. Ќав≥ть Ѕ≥смарк назвав цю систему "насм≥шкою над здоровим глуздом".

“≥льки в XX ст. принцип загального виборчого права починаЇ усп≥шно вт≥люватись в житт€. ¬ јнгл≥њ, наприклад, з 1918 р. право голосу д≥стали вс≥ чолов≥ки в≥д 21 року ≥ ж≥нки в≥д 30 рок≥в. —учасн≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ вибори, формуванн€ орган≥в влади та державного управл≥нн€ шл€хом в≥льного ≥ загального волеви€вленн€ громад€н стали незаперечною ц≥нн≥стю сусп≥льства XX стор≥чч€, одн≥Їю з головних ознак справедливого сусп≥льного устрою. ÷€ норма заф≥ксована в р€д≥ м≥жнародно-правових документ≥в. ѕрим≥ром, ст. 21 «агальноњ декларац≥њ прав людини проголошуЇ: "1.  ожна людина маЇ право брати участь в управл≥нн≥ своЇю крањною безпосередньо або через в≥льно обраних представник≥в. 2.  ожна людина маЇ право р≥вного доступу до державноњ служби у своњй крањн≥. 3. ¬ол€ народу маЇ бути основою влади ур€ду: ц€ вол€ повинна ви€вл€тис€ у пер≥одичних ≥ не сфальсиф≥кованих виборах, €к≥ мають проводитись при загальному ≥ р≥вному виборчому прав≥ шл€хом таЇмного голосуванн€..."





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 521 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

1460 - | 1260 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.02 с.