Етапи підготовки до виступу

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід планувати як певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове.

Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть. Оратор повинен ґрунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає.
Промова, як правило, потребує попередньої підготовки.

Підготовка промови ‒ творчий процес, який можна поділити на такі епати: вибір теми, складання плану, збирання матеріалу, запис промови, розмітка тексту знаками партитури, тренування. Розглянемо докладніше кожний блок цього алгоритму.

1) Вибір теми. Виступити доцільно на чітко визначену тему, яка має бути актуальною та доцільною для обговорення.

2) Складання плану. Плани бувають трьох видів: простий, складний і цитатний. Простий план являє собою, по суті, ряд непоширених речень.
Складний план ‒ це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Крім того, сюди зазвичай вводять вступ та висновки (хоча це не обов’язково). Цитатний план - це план, подібний, як правило, до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть цього питання.

3) Збирання матеріалу. Матеріал для промови може конденсувати власний і чужий досвід. Матеріалом з власного життя можуть бути: власні думки, спостереження, емоції тощо. Матеріал, що містить чужий досвід, ‒ це, насамперед, книги, журнали, газети (хоча можуть бути й випадки з життя знайомих, партнерів, конкурентів тощо). Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають більшої ваги.

4) Запис промови. Після попередньої роботи записати зібраний матеріал у вигляді звичайного тексту. Після запису необхідно уважно проглянути отриманий текст. Перше, на що слід звернути увагу ‒ чи правильно були підібрано слова. Далі працюють над стилем: розглядається відповідність обраних слів меті промови та аудиторії, до якої буде вона звернена, деякі слова видаляють з тексту через невідповідність стилю, стежать за логічністю і доказовістю думок, перевантаженістю тексту цитатами та прикладами

5) Розмітка тексту знаками партитури. Оратори стикаються з потребою певної графічної підготовки написаного тексту: виділити найважливіші місця чи такі, що залишають простір для неточного витлумачення, тощо. Для цього використовуються знаки партитури, які допомагають зафіксувати наголошене слово, правильну інтонацію, паузи і т. ін.

Знаки партитури за місцем іх розташування в тексті поділяють на три групи: рядкові, надрядкові, підрядкові.

Рядкові знаки:

Ø Фразові паузи: | коротка (на один рахунок); || на два рахунки (раз, два); на три рахунки (раз, два, три).

Ø Дужки ромбічні <>, якими варто позначати вставні речення або слова.

Ø Дужки квадратні [ ] вживаються, якщо варто додати слово (слова), що допомогло б утримати непевний зміст речення, знайти потрібну інтонацію.

Ø Лапки „”, в які беруть слова, що вимовляються з інтонацією іронії.

Надрядкові знаки:

Ø Знак наголосу. Якщо для вас якісь слова в тексті нові і ви не знаєте, де правильно поставити наголос, подивіться у словник і позначте наголос на письмі.

Ø Підвищення тону використовується для інтонування і означає незавершеність вислову, питання, непевність, використовується в окличних реченнях, при звертанні тощо.

Ø Пониження тону використовується для позначення інтонації, що знаменує завершення вислову чи певної частини його.

Ø Злам інтонації. Використовується при зламі інтонаційного малюнка (від підвищення до пониження чи навпаки).

Підрядкові знаки:

Ø Логічний наголос _______. Логічний наголос не можна плутати з наголосом граматичним: це знак партитури, що виділяє семантичний центр фрази (слово або групу слів). На відміну від граматичного наголосу, він може змінюватися залежно від мети, яку хоче досягти оратор. Зазвичай місце логічного наголосу підказує контекст.

Ø Уповільнення темпу_ _ __ __. Цей прийом використовується для того, щоб зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими.

Ø Прискорення темпу використовується для позначення вторинності, додаткового характеру інформації (вставні речення або слова тощо).

Ø Легато - використовується для позначення злиття слів у вимові, якщо вони вимовляються як одне ціле. Знак свідчить, що пауза тут непотрібна.

6) Тренування. Тим, хто тільки-но прагне стати оратором, необхідно потренуватися у проголошенні промови вдома, перш ніж виходити з нею до аудиторії. Можна проголошувати вголос чи „про себе”. Це допоможе визначити час звучання промови, орієнтуючись приблизно на 100-120 слів на хвилину (саме такий темп найсприятливіший для аудиторії). Дуже зручними помічниками тут виступають відео-магнітофон, магнітофон чи дзеркало. За їх допомогою ви можете оцінити себе ніби „збоку”, розробити систему жестів, попрацювати над виразом обличчя тощо.