Небезпека електричного струму на відміну від інших небезпек підвищу-ється тим, що людина не в змозі без спеціальних приладів виявити напругу дис-танційно, а також швидкоплинністю ураження — небезпека виявляється, коли людина уже уражена. Електричний струм, проходячи через тіло людини, зу-мовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші ви-ди і спричиняє наступні впливи:
1. Термічна дія, що полягає в нагрівання до високої температури тканин і орга-нів людини, які перебувають на шляху струму, що викликає в них суттєві фу-нкціональні розлади й опіки, зумовлені згортанням білків та випаровуванням вологи. Опіки, як правило виникають при проходженні через тіло людини ве-ликих струмів із силою понад 1 А, при якій уражені тканини нагріваються до температур понад 70°С. При сильних струмах можливе обвуглювання тканин організму.
2. Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Це зумовлює порушення біохімічних процесів в тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.
3. Біологічна дія струму є специфічним процесом, що проявляється в подраз-ненні та збудженні живих тканин організму, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які протікають в нормально діючому організмі та найтісніше пов’язані з його життєвими функціями. Це може призвести до се-рйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не лежать на шляху струму.
4. Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших подібних пошкодженнях різних тканин організму (в тому числі м’язової тканини, сті-нок кровоносних судин та судин легеневої тканини) внаслідок електродина-мічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.
Внаслідок дії електричного струму (або електричної дуги) виникає елект-ротравма. Електротравми поділяють на:
Загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або ство-рюється загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної дія-льності життєво-важливих органів та систем. При електричних ударах виникає збудження живих тканин, судомне скорочення м’язів, параліч м’язів опорно-рухового апарату, м’язів грудної клітки (дихальних), м’язів шлуночків серця. У першому випадку судомне скорочення м’язів не дозволяє людині самостійно уникнути дотикання з електроустановкою. При паралічі дихання припиняється газообмін і постачання організму киснем, внаслідок чого наступає задуха. При паралічі серця його функції або припиняються повністю, або деякий час продо-вжуються в режимі фібриляції (безладне скорочення серцевих м’язів). При цьому порушується кровообіг, що також спричиняє смерть. Змінні струми про-мислової частоти (20-100 Гц) викликають інтенсивні судоми м’язів (внаслідок чого відбувається так зване "приковування" до струмопровідних частин) при силі струму 10-25 мА і більше. При струмі 20-25 мА пальці судомно стискають узятий в руку предмет, який опинився під напругою, а м’язи передпліччя паралі-зуються і людина не може звільнитися від дії струму. У багатьох паралізуються голосові зв’язки: вони не можуть покликати на допомогу. Втрата свідомості, па-раліч дихання та суттєві порушення роботи серця можуть починатись вже при 50-100 мА. Для постійного струму ці значення становлять 100-300 мА.
Місцеві електротравми, коли виникає місцеве пошкодження організму. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, а іноді й інших м’яких тканин, а також зв’язок і кісток. Небезпека місцевих електротравм і складність їх лікування залежить від місця, характеру та ступеня пошкодження тканин, а також від реакції організму на це пошкодження. Як правило, місцеві електротравми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюється пов-ністю або частково. Характерними місцевими електротравмами є:
а) електричний опік, який виникає внаслідок термічного ефекту при проход-женні електричного струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній вигляд електричних опіків може бути різним від почервоніння шкіри та утворення пухирів з рідиною до обву-глення біологічних тканин;
б) електричні знаки(мітки) являють собою різко окреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини в місці контакту зі струмоп-ровідними елементами. Як правило, вони мають круглу або овальну форму і розміри 1-10 мм із заглибленням у центрі. Іноді електричні знаки можуть мати форму мікроблискавки, яка контрастно спостерігається на поверхні тіла. Елект-ричні знаки можуть виникати як в момент проходження струму через тіло люди-ни, так і через деякий час після контакту зі струмопровідними елементами елект-роустановки. Уражена ділянка шкіри твердне подібно мозолі. Зазвичай елект-ричні знаки безболісні а їх лікування закінчуються благополучно;
в) електрометалізація шкіри — проникання в шкіру дрібних частинок металу внаслідок його розбризкування і випаровування під дією струму (наприклад, під час горіння електричної дуги). Пошкоджена ділянка шкіри стає жорсткою і шорсткою, колір її визначається кольором з’єднань металу, що проникає в шкіру. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від опіків під дією теп-лоти занесеного в шкіру металу, а також напруження шкіри від присутності в ній стороннього тіла;
г) механічні пошкодження виникають внаслідок різких мимовільних скоро-чень м’язів під дією струму, що проходить через тіло людини. Механічні по-шкодження відбуваються в установках з робочою напругою до 1000 В у ви-падку тривалого перебування людини під напругою. При цьому можуть мати місце розриви сухожилля, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини, в практиці бувають випадки вивихів суглобів і навіть переломи кісток;
д) електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає вна-слідок дії потужного потоку ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Електроофтальмія виявляється через 2-6 годин після опромінення (за-лежно від його інтенсивності) і проявляється у формі почервоніння та запален-ня шкіри та слизових оболонок повік, сльозоточинні, гнійних виділеннях із очей, спазм повік і часткового осліплення. Потерпілий відчуває сильний го-ловний біль і різкий біль в очах, який посилюється на світлі, у потерпілого виникає світлобоязнь. В тяжких випадках запалюється рогова оболонка ока і порушується її прозорість, розширюються судини рогової та слизистої обо-лонок, звужується зіниця. Хвороба триває, як правило, 3-5 днів.
Наслідки ураження людини електричним струмом залежать від:
1) сили струму та величини прикладеної напруги;
2) характеру струму — змінний або постійний (це необхідно враховувати, оскільки при напругах до 500 В більш небезпечним є змінний струм);
3) частоти струму (найнебезпечнішою є частота 20-100 Гц);
4) тривалості дії струму на організм людини;
5) електричного опору тіла людини;
6) шляху протікання струму в тілі людини — найнебезпечнішими є такі шляхи струму, як "голова–руки", "голова–ноги", "руки–ноги", "рука–рука", особливо при проходженні через головний або спинний мозок, серце, легені;
7) фізичного та психологічного стану людини (незадовільний стан здоров’я, втома, голод, сп’яніння та емоційне збудження призводять до зниження еле-ктричного опору організму і, як наслідок, збільшення сили струму);
8) умов навколишнього середовища — мікроклімату (підвищена температу-ра, вологість, струмопровідний пил збільшують небезпеку ураження людини струмом, оскільки волога, піт, пил знижують опір шкіри).
Технічні засоби електронебезпеки включають: 1) ізоляцію струмопрові-дних частин; 2) захисне заземлення, занулення; 3) захисне вимикання; 4) малу напругу; 5) вирівнювання потенціалів; 6) електричне розділення; 7) загороджу-вальні пристрої; 8) запобіжну сигналізацію, блокування; 9) знаки безпеки; 10) засоби індивідуального захисту.
