Інфекційні захворювання людей

Епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення від-повідної території за короткий проміжок часу. На території України з інфекцій-них захворювань найбільше поширені ВІЛ, туберкульоз, гепатити, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, правець, дифтерія, кашлюк, гострі кишкові інфекційні хвороби, венеричні хвороби. Крім цих, дуже поширені активно діючі природні вогнища багатьох небезпечних інфекцій — туляремії, лептоспірозу, сибірки, Ку-пропасниці, геморагічної пропасниці з нирковим синдромом, вірусу Західно-го Нілу, кліщового та Каліфорнійського енцефаліту, вірусу Укуніємі. Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалу псевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Дайма та інших природно-вогнищевих інфекцій.

Існує реальна загроза зростання кількості ВІЛ-інфікованих, а також зане-сення на територію країни вищезазначених хвороб з країн, де вони поширені. Цьому сприяє інтенсифікація міжнародних зв’язків України.

Пандемія — епідемія, що характеризується поширенням інфекційного зах-ворювання на території усієї країни, територіях сусідніх держав, а в окремих випадках і багатьох країн світу. Характеризується відсутністю імунітету в люд-ства, або сироватки. Серед інфекційних захворювань, які набирали масштабу пандемії можна виділити чуму, холеру, кір, віспу, грип, туберкульоз, ВІЛ.

Однією з основних причин виникнення осередків інфекційних захворювань та випадків харчового отруєння людей є порушення санітарно-техно-логічних вимог під час виробництва та реалізації продуктів харчування.

Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропо-зоонозні захворювання та група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб. Збудниками цих захворювань є бактерії, віруси, рикетсії, гриби. Ан-тропозоонозні захворювання — загальні для людей і тварин. До них належать бактеріальні — чума, сибірка, туляремія, сап, меліоїдоз; вірусні — пситакоз, ен-цефаломієліти, ящур; рикетсійні — Ку-пропасниця, плямиста пропасниця Скелястих гір; мікози — кокцидіоїдомікоз. Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це: вірусні — натуральна віспа, жовта пропасниця, грип; бактеріальні — холера, черевний тиф; рикетсійні — виси-пний тиф.

Чума — гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період триває 1-3 доби. Поширюється блохами, повітряно-краплинним шля-хом, через заражену воду, продукти і корми. Збудник стійкий у навколишньо-му середовищі. Хворий дуже небезпечний для оточення. Це найбільш зараз-на і важка хвороба з групи інфекційних, які викликають хвороботворні бактерії. Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість, ура-ження серцево-судинної системи й різко виражені запальні зміни в лімфатич-них вузлах, легенях та інших органах. Основні форми чуми: бубонна, леге-нева, септична, кишкова і шкірна. Кишкова і шкірна форми чуми як само-стійні зустрічаються рідко. Легенева і кишкова чума без лікування швидко закінчується смертю хворого, а шкірна переходить у шкірно-бубонну. Якщо при цьому хворих не лікувати, у 40-90 % випадків може настати смерть. При своєчасному лікування бубонної і шкірної форм чуми антибіотиками, хворі видужують. При лікуванні легеневої форми чуми смертність знижується до 5-15 %. Карантин триває 6 діб.

Сибірка — гостре інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людей. Людина може заразитися нею під час догляду за хворими тваринами, стиканні з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, під час використання зараженого м’яса, а також вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Влітку можна захворіти від укусу зараженого ґедзя або мухи-жигал-ки. Інкубаційний період — 1-3 доби. Залежно від проникнення збудника в ор-ганізм сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми. Шкірна фо-рма сибірки починається з появи на місці проникнення мікробів червоної пля-ми, яка свербить, потім перетворюється на твердий вузлик, на вершині якого утворюється пухир. Пухир поступово наповнюється кров’янистою рідиною, по-тім лопається і на його місці з’являється чорна кірка — ділянка мертвої шкіри. Навколо цього місця виникають нові пухирчики, які проходять такий же цикл розвитку. Так утворюється карбункул сибірки. При легеневій формі розвива-ється запалення легень внаслідок потрапляння збудника через дихальні шля-хи. Симптоми: озноб, температура 40° і більше, тиснення в грудях, кашель, різ-кий біль, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується виді-ленням рідкого кров’янистого мокротиння. Без лікування хвороба часто закі-нчуються смертю хворого. Кишкова форма сибірки виникає при зараженні через рот. У хворого тяжке запалення кишкового тракту, частіше тонких ки-шок, утворюються виразки. Хвороба розвивається гостро: з’являються сильний ріжучий біль у животі, блювота жовчю з домішкою крові, здуття живота, час-тий кров’яний пронос. При легеневій і кишковій формі температура висока і хвороба на 3-5-ту добу часто закінчується смертю. Для лікування хворим вво-дять антибіотики. Проти сибірки є вакцини і сироватки. Строк карантину вста-новлюється на 8 діб.

Холера — гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження від-бувається через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний пе-ріод триває 1-5 днів. Збудник у воді зберігається до одного місяця, у продук-тах — 4-20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікроб-ними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневодненням організму. Хворий швидко худне, з’являється синюшність, температура падає до 35° і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність стано-вить до 30 %. Строк карантину — 6 діб.

Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнення збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт із зараженими водою і продук-тами. У навколишнє середовище збудник з хворого організму виділяється із се-чею і калом, може зберігатися від кількох днів до кількох місяців, особливо до-вго на харчових продуктах. Інкубаційний період — 7-23 дні. Захворювання суп-роводжується високою температурою, загальною інтоксикацією, болючістю у ділянці живота, проносом, затьмаренням свідомості, висипом на шкірі грудей і живота у вигляді дрібних рожевих цяточок. Якщо не проводити лікування, сме-ртність досягає 20 %. Для профілактики застосовують вакцину.

Висипний тиф — гостре інфекційне захворювання людей. Зараження від хворого до здорового передається вошами. У хворого висока температура, си-льний головний біль і висип, біль у всьому тілі. Збудник рикетсії зберігається у висушеному вигляді до 3-4 тижнів. Смертність без лікування — до 40%, при лі-куванні — 5 %.

Натуральна віспа — гострозаразне епідемічне захворювання людини. За-раження відбувається через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові обо-лонки, при контакті з хворою людиною і зараженими предметами, інкубаційний період 13-14 днів. Хвороба починається гостро з ознобу, підвищенням темпера-тури до 40°. На 4-5-й день захворювання на обличчі й тілі з’являються вузлики, які перетворюються на пухирці, потім вони нагнивають кров’ю (чорна віспа). Пухирці підсихають, утворюються кірочки, які відпадаючи залишають після себе сліди у вигляді віспинок. Смертність досягає 40 %, серед вакцинованих — до 10 %. Карантин становить до 17 днів.

Кокцидіоїдомікоз — глибокий мікоз — уражує людей і тварин. Інкуба-ційний період триває 8-15 днів. Хворий дуже небезпечний для оточення. Важко піддається лікуванню.